Постанова

від 01.08.2017 по справі 911/787/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 911/787/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" на рішення господарського суду Київської області від 26.04.2017

у справі №911/787/17 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БГФ "Меркурій"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А"

про стягнення 171 430 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2017р. позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева фірма Меркурій 103403,00 грн матеріальної шкоди, 3027,75 грн витрат пов'язаних з проведенням експертних досліджень, 65000,00 грн втраченої вигоди та 2571,46 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі у частині стягнення 103403,00 грн матеріальної шкоди, а в решті позову відмовити, посилаючись на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення по справі, порушено норми матеріального права.

Відповідачем було подано клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2017 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. відповідачу відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження у справі № 911/787/17, справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 14.07.2017 року було виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017, а саме, у резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі №911/787/17 замість 25.07.2017 о 11:10 год. читати 01.08.2017 о 11:50 год.

01.08.2017 р. до початку судового засідання відповідачем було подано клопотання про застосування позовної давності.

01.08.2017 р. відповідачем суду надано план будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

17.05.2012 між ТОВ БГФ Меркурій та ТОВ Добробут-А було укладено договір оренди №17, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди приміщення №3, 4, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв.м (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до пунктів 2.1., 3.1. та 9.3. вказаного договору вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням цього договору. Термін оренди становить один рік з моменту прийняття орендарем об'єкту оренди за цим договором. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього договору і діє протягом усього терміну оренди, встановленому п. 3 цього договору.

24 серпня 2012 року з вини Відповідача в орендованому приміщенні виникла пожежа, якою знищено перекриття, покрівля на площі 40 кв.м., а також господарські речі, внаслідок чого після 24.08.2012 року використання приміщення для оренди стало неможливим. З вересня 2012 р. по 17 травня 2013 р. (дев'ять місяців) орендна плата за оренду приміщення Відповідачем Позивачу не сплачувалась. Товариство з обмеженою відповідальністю БГФ Меркурій недоотримало 9000 грн. коштів за оренду, які позивач вимагав стягнути як збитки (шкоду) у вигляді упущеної вигоди за недоотриману орендну плату за період з вересня 2012 р. по 17 травня 2013 р.

Також встановлено, що в іншій господарській справі №911/316/16 між тими ж сторонами Рішенням господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 р. з Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БГФ Меркурій було стягнуто 141 362 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі 24.08.2012р., яка трапилась з вини відповідача. Вказане рішення було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 р. та набрало законної сили.

Позивачем, як доказ наявності матеріальної шкоди в даній справі було надано суду висновок експертного будівельно-технічного дослідження №1-17/д від 10 січня 2017 р., відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої Позивачу внаслідок пожежі, станом на 26 квітня 2016 р. складає 244 765 грн. 00 коп. Відповідно, позивач вимагав стягнути 103403,00 грн. як різницю між розміром шкоди, встановленого Рішенням господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 р. у справі 911/316/16 та збільшеним розміром шкоди, які додатково розрахував експерт.

Крім того, судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача 65 000 грн. у якості втраченої вигоди внаслідок пожежі з яких 9000 грн. були розраховані як не отримана позивачем орендна плата за 9 місяців з моменту пожежі у серпні 2012 року, які позивач міг по договору отримати, однак не отримав внаслідок пожежі, а також 56 000 грн. у якості втраченої вигоди - не отриманої орендної плати, яку позивач мав намір отримати по договору оренди №12 від 15 грудня 2011 р., укладеному між Позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, якій було надано в оренду приміщення в будівлі по АДРЕСА_1 строком дії 2 роки, з 15 грудня 2011 р. по 15 грудня 2013 року. Відповідно до п.4.1 договору оренди орендна плата складала 3500 грн. за один місяць.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Як було вказано вище та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 р. у справі №911/316/16, з Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева фірма Меркурій стягнуто 141 362 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі 24.08.2012 р., яке вступило в законну силу. Відтак, на момент розгляду справи №911/787/17 господарським судом Київської області було наявне рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016 у справі №911/316/16 за позовом ТОВ Багатогалузева фірма Меркурій до ТОВ Добробут-А про стягнення матеріальної шкоди з підстави пожежі, що сталася 24.08.2012 в будівлі по АДРЕСА_1

Тобто, спір між тими ж сторонами про той же предмет спору і з тих же підстав (збитки завдані внаслідок пожежі) вже було вирішено судом.

Згідно із п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розмір шкоди, що була завдана позивачу внаслідок пожежі 24.08.2012 року, був встановлений рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі №911/316/16. Під час розгляду справи №911/316/16 позивач не був позбавлений можливості доводити суду інший розмір шкоди, завданий йому внаслідок пожежі та подавати будь-які докази щодо розміру такої шкоди на час розгляду справи №911/316/16.

Отже, оскільки на момент розгляду Господарським судом Київської області справи №911/787/17 вже існувало рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/316/16 за позовом позивача до відповідача про той же предмет (відшкодування шкоди) та з тих же підстав (завданої пожежею, яка мала місце 24.08.2012р.), то провадження в даній справі в частині позовних вимог ТОВ Багатогалузева фірма Меркурій до ТОВ Добробут-А щодо стягнення 103403,00 грн матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пожежі АДРЕСА_1

Щодо вимог позивача про стягнення 3027,75 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження, колегія суддів зазначає наступне.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 103403,00 грн. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пожежі, підлягає припиненню. Відтак, відсутні підстави для стягнення витрат позивача, пов'язаних з проведенням дослідження, пов'язаного із новою оцінкою можливого розміру матеріальної шкоди, тому що вказані витрати не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Вказані витрати не є також втратами, які позивач зазнав у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, чи витратами, які позивач зробив або мусив зробити для відновлення свого порушеного права. Відтак, в позові в частині позовних вимог про стягнення 3027,75 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження, слід відмовити.

Потрібно зазначити, що позивач мав право пред'явити позов про стягнення додаткових витрат. Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Відтак, у разі якщо з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі №911/316/16 збільшились ціни на майно або роботи, необхідні для усунення пошкоджень, завданих пожежею 24.08.2012 р., і не було вини позивача в тому, що виконання робіт з усунення пошкоджень проводилося вже після збільшення цін і тарифів, то тоді позивач мав би право на пред'явлення відповідного позову.

Водночас, позивачем не надано доказів, що після набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016 р. у справі №911/787/17 збільшились ціни на майно або роботи, необхідні для усунення пошкоджень, завданих пожежею 24.08.2012 р. Позивачем також не надано доказів, що роботи з усунення пошкоджень, завданих пожежею 24.08.2012 р., проводилися після збільшення цін і тарифів не з вини позивача.

Крім того, позивач не заявляє додаткових вимог до відповідача у зв'язку із збільшенням цін і тарифів, а відтак, суд не може вийти за межі позовних вимог та розглядати позовні вимоги позивача як додаткові вимоги у зв'язку із збільшенням цін і тарифів на майно або роботи, необхідні для усунення пошкоджень майну позивача, завданих пожежею 24.08.2012 р.

Щодо вимог позивача про стягнення 65000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди колегія суддів зазначає наступне.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 9000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, посилаючись на договір оренди №17 від 17.05.2012 р., укладений між ТОВ БГФ Меркурій та ТОВ Добробут-А , а також 56000,00 грн, посилаючись на договір №12 оренди службового приміщення, укладений між позивачем та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24 серпня 2012 року з вини Відповідача виникла пожежа, внаслідок чого після 24.08.2012 року використання приміщення для оренди стало неможливим. З вересня 2012 р. по 17 травня 2013 р. (дев'ять місяців) орендна плата в розмірі 1000,00 грн на місяць за оренду приміщення Відповідачем Позивачу не сплачувалась. Позивач недоотримав 9000 грн. коштів за оренду за період з вересня 2012 р. по 17 травня 2013 р.

Водночас, Відповідачем було подане клопотання про застосування позовної давності. Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегія суддів вважає, що відповідач не мав можливості подати клопотання про застосування позовної давності до суду першої інстанції через те, що відповідачу не було відомо про розгляд господарським судом Київської області справи №911/787/17 через ненадходження на його адресу позовної заяви із додатками, ухвали про порушення провадження у справі, ухвали про відкладення розгляду справи.

Клопотання про застосування позовної давності підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позовні вимоги про стягнення 9000,00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди ґрунтуються на тому, що було пошкоджено приміщення Позивача з вини Відповідача внаслідок пожежі, що сталася 24.08.2012 р.

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Права Позивача були порушені внаслідок пожежі, що сталася 24.08.2012 р.

Позивач висуває вимоги про стягнення збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві. Відповідно до ч.1 ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 24.08.2012 р. з вини відповідача виникла пожежа, після якої використання приміщення для оренди стало неможливим. Відтак, після 24.08.2012 р. відповідач не користувався об'єктом оренди, а відтак, повернув його позивачу. Вказане підтверджується також тим, що позивач не порушує питання про стягнення заборгованості з орендної плати, а висуває вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за період, в який відповідач не користувався об'єктом оренди.

Відтак, строк позовної давності щодо відшкодування шкоди, завданої Позивачу, на момент пред'явлення позову 17.03.2017 р. сплив, що є підставою для відмови у позові згідно із ч.4 ст.267 ЦК України.

Отже, в позові в частині позовних вимог про стягнення 9000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 56000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди колегія суддів зазначає наступне.

Як доказ наявності збитків у вигляді упущеної вигоди Позивач надав договір №12 оренди службового приміщення від 15.12.2011 р., укладений між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на підстав якого ФОП ОСОБА_2 користувалася приміщенням площею 34 кв.м.

Як встановлено колегією суддів, в зазначеному договорі не вказано точної адреси приміщення, яке надається в оренду. У п.1.2 договору зазначено, що приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У договорі не вказані ні номер будинку, ні номер (чи номери) приміщення, що перебувало у користуванні ФОП ОСОБА_2

Із плану будівлі за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що вказана будівля складається із 6 кімнат з такими площами: кімната №1 - 5,1 кв.м, кімната №2 - 10.3 кв.м., кімната №3 - 13,2 кв.м., кімната №4 - 27,1 кв.м., кімната №5 - 7,3 кв.м, кімната №6 - 2,4 кв.м.

Відповідно до п.1.1 договору оренди №17, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач користувався на умовах оренди приміщеннями №3, 4, загальною площею 38 кв.м.

Згідно із п.1.2 договору №12 оренди службового приміщення від 15.12.2011 р., укладеного між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_2 користувалася приміщенням площею 34 кв.м. Водночас, у будівлі за адресою: АДРЕСА_1., серед кімнат, якими не користувався відповідач, а саме, серед кімнат №1, №2, №5, №6 відсутнє приміщення площею 34 кв.м. Всі решта кімнат (окрім кімнат 3 і 4, які за договором перебували в користуванні відповідача) як окремо так і разом мають площу значно меншу за 34 кв.м.

Не подано позивачем також до матеріалів справи доказів того, що ФОП ОСОБА_2 взагалі здійснювала платежі у якості орендної плати на користь позивача за період з моменту укладення вказаного договору і до моменту пожежі по 3500 грн. щомісячно і позивач такі доходи справді отримував.

Відтак, колегія суддів критично оцінює договір №12 оренди службового приміщення від 15.12.2011 р. як доказ наявності збитків у вигляді упущеної вигоди у позивача. Отже, через недоведеність позивачем обставин на які він посилався в позові, та відсутність відповідних доказів в матеріалах справи, у колегії суддів відсутні правові підстави дійти висновку, що приміщення, яким користувалася ФОП ОСОБА_2, дійсно розташоване у будинку за адресою: АДРЕСА_1, що був пошкоджений внаслідок пожежі і що до пожежі позивач отримував відповідні доходи.

Інших доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, доказів сплати ФОП ОСОБА_2 за користування приміщенням, позивач не надав.

Згідно із ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Відтак, оскільки позивач не надав належних доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, то в позові в частині позовних вимог про стягнення 56000 грн збитків у вигляді втраченої вигоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-А на рішення господарського суду Київської області від 26.04.2017 року по справі № 911/787/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.04.2017 року по справі № 911/787/17 скасувати, прийняти нове рішення.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 103403,00 грн матеріальної шкоди, в решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузева фірма Меркурій (вул. Покровська, буд. 7, м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., 08400, код ЄДРПОУ 13726566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-А (вул. Дніпровська, 1-А, с. Циблі, Переяслав-Хмельницький район, Київська обл., 08454, код ЄДРПОУ 36211162) 2828 (дві тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу по справі №911/787/17 доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/787/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова