Ухвала

від 03.08.2017 по справі 826/6360/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6360/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ела Групп до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між компанією TRANS OMENTAL TRADE, LTD (Гонконг) (продавець) і ТОВ Ела Групп (покупець) укладено контракт № 02.07/UA.15 від 02.07.2015, згідно з яким продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар - коврове покриття (виставковий ковролін) (а.с. 16-21).

За умовами п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1, 4.2, 5.2, 5.3, 6.1 цього контракту товар зазначається за найменуванням, кількістю, місцем відвантаження та ціною в додатках до даного контракту, які являються невід'ємною частиною зазначеного контракту. Загальна сума контракту становить 49000 дол. США., валюта платежу - долар США.

Поставка товару здійснюється партіями, розмір яких узгоджується сторонами та зазначається у додатках. Умови поставки також узгоджуються сторонами у додатках до цього контракту.

Завантаження товару здійснюється зі складу виробника: компанії-виробника Hebei Longsheng Metals and Minerals Co., LTD , а відвантаження товару здійснюється в порту Циндао, Китайська Народна Республіка.

Покупець сплачує 100% вартості товару, зазначеного в додатках після надходження товару на склад покупця, але не пізніше 180 днів з дати надходження товару на склад покупця.

У відповідності до додатку №1 від 16.07.2015 до контракту №02.07/UA.15 від 02.07.2015 сторони погодили поставку партії товару (виставковий ковролін) щільністю 300г/кв.м у кількості 19818 кв.м. вартістю 12391,78 дол. США у 201 рулоні та в контейнері 40 футів (1х40НС) на умовах поставки: CIF Одеса, порт відвантаження - порт Циндао Китай, призначення - порт Одеса Україна, умови оплати: покупець оплачує 100% вартості товару, зазначеного у додатку після надходження товару на склад покупця, але не пізніше 180 днів з дати надходження товару на склад покупця (а.с. 22).

На виконання вимог зазначеного контракту та згідно інвойсу від 16.07.2015 №150716НК (а.с. 25), компанією TRANS OMENTAL TRADE, LTD здійснено ввезення на митну територію України товару - виставковий ковролін - тонке килимове покриття для проведення презентацій та інших урочистостей, щільність 300г/кв.м., склад 100% поліестер, без основи всього 19818 кв.м. у 201 рулоні торговельної марки - Hebei Longsheng Metals and Minerals, країна виробництва - Китай, виробник - Hebei Longsheng Metals and Minerals Co., LTD.

За даними інвойсу від 16.07.2015р. №150716НК вартість вказаної партії товару становить 12391,78 дол. США, вартість фрахту Циндао-Одеса - 800 дол. США і вартість страхування - 35 дол. США), умови поставки CІF Одеса.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим ТОВ Ела Групп декларантом (ТОВ Арма-Щит ), 14.09.2015 до митниці подано вантажну митну декларацію за № 100250004/2015/092600 (далі - ВМД) (а.с. 14).

Митна вартість товару була визначена за ціною договору, ( основним методом ) у розмірі 268777 грн 71 коп., що в еквіваленті становить 12391,78 дол. США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та правильності визначення такої вартості за основним методом декларантом подано до митного органу наступні документи: контракт №02.07/UA.15 від 02.07.2015 (а.с. 16-20); додаток №1 від 16.07.2015 до контракту № 02.07/UA.15 від 02.07.2015 (а.с. 22); митну декларацію країни відправлення №422720150270712304 від 18.07.2015 (а.с. 23); інвойс №1515035Х від 16.07.2015 від виробника товару (а.с. 24); інвойс №150716НК від 16.07.2015 від продавця товару (а.с. 25); пакувальний лист б/н від 16.07.2015 від продавця товару (а.с. 26); сертифікат походження №G151300013460716 від 16.07.2015 (а.с. 27); прайс-лист від 28.04.2015, завірений Торгово-промислової палати країни-відправника (а.с. 30); коносамент № QDSM059169 від 20.07.2015 (а.с. 31-32); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 5345 від 11.09.2015 (а.с. 36).

У подальшому, 15.09.2015 Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2015/000012/2, у зв'язку з тим, що документи, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товарів не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності (а.с. 37-38).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку митного органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки подані декларантом позивача документи, є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, необґрунтовані в розумінні ст. 53 МК України, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про визначення митної вартості товару від 15.09.2015 № 100250004/2015/000012/2.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування .

За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дані висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ Ела Групп під час здійснення митного оформлення товарів подало до митного органу усі необхідні документи, визначені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт №02.07/UA.15 від 02.07.2015 (а.с. 16-20); додаток №1 від 16.07.2015 до контракту № 02.07/UA.15 від 02.07.2015 (а.с. 22); митну декларацію країни відправлення №422720150270712304 від 18.07.2015 (а.с. 23); інвойс №1515035Х від 16.07.2015 від виробника товару (а.с. 24); інвойс №150716НК від 16.07.2015 від продавця товару (а.с. 25); пакувальний лист б/н від 16.07.2015 від продавця товару (а.с. 26); сертифікат походження №G151300013460716 від 16.07.2015 (а.с. 27); прайс-лист від 28.04.2015, завірений Торгово-промислової палати країни-відправника (а.с. 30); коносамент № QDSM059169 від 20.07.2015 (а.с. 31-32); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 5345 від 11.09.2015 (а.с. 36).

Однак, у графі 33 рішення №100250004/2015/000012/2 від 15.09.2015 зазначено: заявлено неповні відомості про митну вартість. З поданих до митного оформлення документів не можливо встановити чи включались витрати понесені покупцем (комісійні, брокерська винагорода, роялті та інші ліцензійні платежі). Крім того, зазначено, що умовами поставки є CIF-Одеса, а до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, колегія суддів вважає, що зазначені обставини не свідчать про те, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, виходячи з наступного.

У відповідності до умов контракту № 02.07/UA.15 від 02.07.2015 та додатку до нього № 1 від 16.07.2015, інвойсу №150716НК від 16.07.2015 продавець (фірма TRANS OMENTAL TRADE, LTD , Гонконг) продає покупцю (позивачу) товар (виставковий ковролін в асортименті щільністю 300г/кв.м, в обсязі 19818 кв.м., виробництва Hebei Longsheng Metals and Minerals Co., LTD, партією у 201 рулон) на умовах CІF Одеса (згідно Інкотермс). Поставка товару здійснюється у контейнері 40 футів на умовах CІF Одеса, порт навантаження - Циндао Китай, порт призначення - Одеса Україна. Оплата здійснюється у доларах США. Ціна товару включає в себе вартість товару - 12391,78 дол. США, транспортування - морський фрахт Циндао-Одеса - 800 дол. США, страхування - 35 дол. США.

Відповідно до коносаменту №QDSM059169 від 20.07.2015 та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №5345 від 11.09.2015 товар було прийнято до перевезення компанією CMA CGM морським транспортом у контейнері № ARKU8544228 (40 футів). Даний товар надійшов до порту Одеси 11.09.2015, про що свідчить відмітка митного органу про дозвіл ввезення за результатами радіологічного контролю.

Згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CІF ( Cost Insurance and Freight в перекладі Вартість, страхування, фрахт означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, Проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом

У відповідності до визначених Правилами обов'язків продавця, у випадку поставки товару на умовах CIF, останній зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Також продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5. За вимогою покупця і за його рахунок, продавець зобов'язується, де це можливо, забезпечити страхування від військових ризиків, ризиків, пов'язаних із страйками, повстаннями та іншими громадськими хвилюваннями. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Порядок розподілу витрат сторін обумовлено в ст.А.6 і Б.6. Зокрема, продавець зобов'язаний, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 а , включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна;

- нести витрати, пов'язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 б ;

- сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Згідно сертифікату страхування № 1216726 до страхового полісу № 131780, виданого TRANS OMENTAL TRADE, LTD на страхування вантажу в контейнері згідно інвойсу №150716НК від 16.07.2015 та коносаменту № QDSM059169 від 20.07.2015, страхова вартість визначена у розмірі 14440 дол. США.

Водночас відповідно рахунку № UFIM0082767 від 15.10.2015, виставленого CMA CGM (Франція) на адресу TRANS OMENTAL TRADE, LTD, загальна вартість витрат за перевезення вантажу килими та інші текстильні покриття для підлоги за кодом 570500 в контейнері № ARKU8544228 (40 футів) судном CMA CGM LITANI (порт навантаження - Циндао, порт вивантаження - Одеса) складала 800 дол. США, а вартість страхування вантажу - 35 дол. США.

Аналогічні суми витрат продавця за контрактом № 02.07/UA.15 від 02.07.2015 на поставку оцінюваної партії товару містяться в додатку № 1 від 16.07.2015 до цього контракту та інвойсі № 150716НК від 16.07.2015.

Достовірність та правильність таких витрат на перевезення та страхування товару продавця товару відповідачем належними документальними доказами спростовано не було.

Таким чином, у наданих до митного оформлення документах (додаток до контракту, інвойс, рахунок оплату витрат на перевезення та страхування продавцем) чітко визначена контрактна вартість оцінюваної партії товару (в тому числі в розрізі по витратах), що була врахована позивачем при визначені митної вартості оцінюваної партії товару.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №100250004/2015/000012/2 від 15.09.2015.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Файдюк В.В.