Ухвала

від 04.08.2017 по справі 431/4874/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Колядов В.Ю

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 431/4874/15-ц

Провадження № 22ц/782/411/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В.,

за участю секретаря : Подрябінкіна Я.Г.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Горобцової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

26 листопада 2015 року ОСОБА_4 (далі позивач) звернувся до Дочірнього підприємства (ДП) Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) Державна акціонерна компанія (ДАК) Автомобільні дороги України (далі відповідач) з позовом, в уточнених вимогах якого від 04 лютого 2016 року просив суд стягнути з відповідача:

1) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 липня 2014 року по 19 січня 2015 року в сумі 23.387,40 гривень; 2) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 04 лютого 2016 року в сумі 44.071,74 гривень; 3) грошову компенсацію за 180 днів невикористаної відпустки за період з 2007 року по 31 березня 2014 року в сумі 24.857,96 гривень; 4) компенсацію моральної шкоди в сумі 10.000,00 гривень та судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1.000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з грудня 2006 року він працював начальником філії Лутугінський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України та був звільнений із займаної посади 19 січня 2015 року . В порушення вимог трудового законодавства відповідач не провів з ОСОБА_4 повного розрахунку при звільненні. Неправомірними діями відповідача з невиплати заробітної плати на протязі 19-ти місяців позивачу було завдано моральну шкоду.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив: рішення скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги позивач зазначив, що місцевий суд не врахував жодного з наведених ОСОБА_4 доводів. Суд не дослідив та не надав оцінку доказам, які були представлені позивачем, чим порушив конституційні засади здійснення правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Рішення про відмову 4-х заявлених ОСОБА_4 вимог суд першої інстанції ухвалив виходячи із загального висновку про недоведеність всіх вищезазначених вимог та про відсутність підстав вважати порушеними трудові права позивача.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками з огляду на таке.

І. Судовим розглядом встановлено, що згідно з даними копії трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 19 грудня 2006 року по 22 жовтня 2015 року ОСОБА_4 працював на посаді начальника філії Лутугінський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (а. с. 135-138) .

Наказом директора ДП Луганський облавтодор № 29-ВК від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_4 було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю (КЗпП) України. Обставини звільнення ОСОБА_4 саме 22 жовтня 2015 року були визнані сторонами під час апеляційного перегляду справи (а. с. 13).

05 травня 2014 року згідно з ухвалою Господарського суду Луганської області у справі № 913/849/14 провадження № 13б/913/849/14 було порушено провадження у справі про банкрутство щодо боржника - Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Інформацію про порушення справи про банкрутство відповідача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року (далі Закон України 2343-ХІІ) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

З 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ Про внесення змін до Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Закон України № 2343-ХІІ було викладено у новій редакції. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього закону частину 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 7 приписами якого справи у спорах про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство , віднесено до підвідомчості господарських судів.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року (положення якої відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VІ застосовуються під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після 19 січня 2013 року) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство , вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про відпустки № 504/96 від 15.11.1996 року витрати, пов'язані з оплатою щорічної основної відпустки здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці.

З вимогами про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за 180 днів невикористаної відпустки (фінансування здійснюється з фонду оплати праці підприємства), позивач звернувся до Старобільського районного суду в порядку цивільного судочинства 26 листопада 2015 року, тобто після порушеної 05 травня 2014 року Господарським судом Луганської області справи про банкрутство ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього кодексу.

Отже, місцевий суд помилково розглянув вимоги ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у порядку цивільного судочинства. Оскільки рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року стосовно вищевказаних двох позовних вимог було ухвалене з грубим порушенням процесуального права, воно не може вважатися законним й обґрунтованим. У зазначеній частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

ІІ. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства .

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу (ЦК) України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу підстав звільнення від відповідальності за незаконність дій відносно працівника, на ці правовідносини поширюються положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закон України Про торгово-промислові палати в Україні ).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Згідно зі статтею 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення.

До цього переліку внесені місто Луганськ та селище міського типу Успенка.

ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України до 21 жовтня 2014 року розташовувалося у місті Луганську. Після зміни юридичної адреси підприємство перереєстроване спочатку у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, а згодом у місті Сєвєродонецьку. Філія (відокремлений підрозділ) Лутугінський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України продовжує знаходиться за адресою: Луганська область Лутугинський район селище міського типу Успенка вулиця Менделєєва 12 (т. 2. а. с. 4, 10-11).

11 травня 2015 року Луганською регіональною торгово-промисловою палатою відповідачу - ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України був виданий сертифікат № 4678 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 01 липня 2014 року по 12 листопада 2014 року.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність матеріалами справи вини ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України у затримці виплати ОСОБА_4 належних йому при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, та у спричиненні позивачу моральної шкоди, пов'язаної невиплатою заробітної плати.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин в частині, якою ОСОБА_4 було відмовлено у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 04 лютого 2016 року в сумі 44.071,74 гривень, а також відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 10.000,00 гривень, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року є законним та обґрунтованим. Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 205, 303, 304, 313-317 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року змінити.

В частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року - скасувати, провадження у справі у зазначеній частині закрити.

В частині, якою ОСОБА_4 відмовлено у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодуванні моральної шкоди, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: