Постанова

від 03.08.2020 по справі 431/4874/15-ц

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Колядов В.Ю.

Доповідач -Карташов О.Ю,

Справа № 431/4874/15-ц

Провадження № 22-ц/810/72/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Гаврилюк В.К., Яресько А.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Дочірнє підприємство Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення

Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року, постановлене у складі судді Колядова В.Ю., в залі судових засідань Старобільського районного суду Луганської області у м. Старобільську

у справі за позовом

ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтував тим, що з 03 вересня 1984 року, працював в Лутугинському районному дорожньому ремонтно- будівельному управлінні філії Луганського облавтодору. На підставі наказів Міністерства транспорту України №121 від 28.03.2000 р. Луганського облавтодору № 1 від 01.08.2000 року, підприємство було перейменовано в Лутугинський райавтодор Дочірнє підприємство Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , начальником якого він працював з 19 грудня 2006 року по дату звільнення 22 жовтня 2015 року з підстав п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). Останню заробітну плату від відповідача, отримав за червень 2014 року в розмірі 4356 грн.

Стверджував, що 19 січня 2015 року, він написав і особисто віддав відповідачу (в відділ кадрів), заяву про звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України, при цьому, керівництво відповідача не заперечувало проти подачі ним зазначеної заяви з вказаною формулюванням звільнення, за угодою сторін.

Проте, відповідач звільнив його з підстав п. 1 ст. 36 КЗпП України, лише 22 жовтня 2015 року, наказ № 29-ОК від 22 жовтня 2015 року, не зробив розрахунку при звільненні, однак позивач вважає днем свого звільнення 19 січня 2015 року.

Посилаючись на те, що в період з липня 2014 по день подачі ним заяви про звільнення-19 січня 2015 року, він перебував у простої і не зі своєї вини, а в зв`язку з проведенням АТО в Луганській області, позивач просив суд стягнути з відповідача но свою користь: нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 липня 2014 року по 19 січня 2015 року в сумі 23387,40 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 04 лютого 2016 року в сумі 44071,74 гривень; грошову компенсацію за 180 днів невикористаної відпустки за період з 2007 року по 31 березня 2014 року в сумі 24857,96 гривень; компенсацію моральної шкоди, спричинену йому неправомірними діями відповідача з невиплати заробітної плати на протязі 19-ти місяців, в сумі 10000 гривень та судові витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1000 гривень.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор , про стягнення заробітної плати, стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, про стягнення розрахунку при звільнені, про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості Дочірнього підприємства Луганський облавтодор перед позивачем по заробітній платі та недоведеністю матеріалами справи вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а також у заподіяні моральної шкоди.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04.04.2017 року, розглянути справу по суті та ухвалити нове рішення, якими задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом належним чином обставини по справі не встановлені, неправильно застосовано норми ст. 34, 113, 116, 117 КЗпП України та не враховано, що своїми неправомірними діями, що полягають у невиплаті зарплати протягом 19 місяців відповідач, заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство Луганський облавтодор просило рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1 , працював в Лутугінському РДРСУ філії Луганського облавтодору з 03.09.1984 року по 22.10.2015 року.

Згідно копії наказу ДП Луганський облавтодор №29-вк від 22.10.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника філії Лутугінський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні ).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Згідно зі статтею 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085- р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення.

До цього переліку внесені місто Луганськ та селище міського типу Успенка.

ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України до 21 жовтня 2014 року розташовувалося у місті Луганську. Після зміни юридичної адреси підприємство перереєстроване спочатку у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, а згодом у місті Сєвєродонецьку. Філія (відокремлений підрозділ) Лутугінський райавтодор ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України продовжує знаходиться за адресою: Луганська область Лутугинський район селище міського типу Успенка вулиця Менделєєва 12.

11 травня 2015 року Луганською регіональною торгово-промисловою палатою відповідачу - ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України був виданий сертифікат № 4678 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 01 липня 2014 року по 12 листопада 2014 року.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність матеріалами справи вини ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України у затримці виплати ОСОБА_1 належних йому при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, та у спричиненні позивачу моральної шкоди, пов`язаної невиплатою заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі, є документи первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатний розпис, розцінки та норми праці, накази та розпорядження на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, наряд та змінний рапорт, табель обліку використання робочого часу, складений за формою № П-5 Табель обліку використання робочого часу , затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року та який є підставою для нарахування позивачу заробітної плати.

Функції щодо ведення первинного обліку, його зберігання виконувалися філією Лутугинський райавтодор Дочірнє підприємство Луганський облавтодор де працював позивач.

За період з 01.07.2014р. по теперішній час філія Лутугінський райавтодор , не виконувала роботи з обслуговування доріг, не отримувала Планів - Завдань та не складала акти виконаних робіт і не звітувалась до ДП Луганський облавтодор .

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачем у період з 01.07.2014 року по 22.10.2015 року виконувалась робота, обумовлена трудовим договором укладеним між сторонами, кількість відпрацьованих у цей період днів, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно Індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 29.07.2017 року, заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.05.2014 року по 22.10.2015 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувалися.

Згідно листа Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 29.06.2017 року № 6144/12-14-10, Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області повідомила, що інформація щодо нарахування заробітної плати та відрахування єдиного внеску ОСОБА_1 у звітах Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України за період з 1 січня 2014 року по теперішній час відсутня.

При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з Дочірнього підприємства Луганський облавтодор не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Отже відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2014 року по 22.10.2015 року, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості Дочірнього підприємства Луганський облавтодор перед позивачем по заробітній платі.

Висновки суду першої інстанції щодо недійсності Довідок №170 від 24.09.2015р., №169 від 01.10.2015р., №169 від 30.09.2015р., №165 від 22.09.2015р., є вірними, тому що філія Лутугінський райавтодор , не здійснює функції діяльності на території, яка підконтрольна органам державної влади України.

22.10.2015р., позивача було звільнено з посади начальника філії, при звільнені позивачем не було передано до ДП Луганський облавтодор печатку та штампи філії які знаходяться на відповідальному зберіганні у начальника.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності перебування філії Лутугинський райавтодор у простої.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), (стаття 113 КЗпП).

Наказ про запровадження простою (який повинен бути затвердженим апаратом ДП Луганський облавтодор ) та табель обліку використання робочого час) є документальне підтвердження для оплати часу простою.

Позивач ОСОБА_1 , який працював начальником філії Лутугінський райавтодор до ДП Луганський облавтодор , за період з липня 2014 року не надавав документального підтвердження простою (акту простою, наказу та табель обліку використання робочого часу типової форми № П-5).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволені вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з 01 липня 2014 року по 19 січня 2015 року в сумі 23387,40 гривень; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 січня 2015 року по 04 лютого 2016 року в сумі 44071,74 гривень; компенсації моральної шкоди.

Разом з тим, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за 180 днів невикористаної відпустки за період з 2007 року по 31 березня 2014 року в сумі 24857,96 гривень, необхідно закрити на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України.

Підставою для закриття провадження в зазначеній частині є погашення ДП Луганський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України грошової вимоги ОСОБА_1 в сумі - 24857,96 грн, на виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 15.01.2018 року.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскаржуване судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки у сумі - 24857,96 грн, провадження у справі у зазначеній частині закрити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 377, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 квітня 2017 року змінити, скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки у сумі - 24857,96 грн, провадження у справі у зазначеній частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді: В.К. Гаврилюк

А.В. Яресько