Ухвала

від 04.08.2017 по справі 327/203/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 327/203/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/823/17 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 327/203/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши 04 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Розівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Розівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року задоволено клопотання прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 , надано дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання упродовж 2017 року ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вимог земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища, площею 22,4000 га (кадастровий номер 2324984000:04:001:0084), розташованої на території Новозлатопільської (раніше Пролетарської) сільської ради Розівського району Запорізької області за межами населених пунктів, проведення якої доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області.

В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Вважає зазначене судове рішення незаконним, яке підлягає скасуванню через істотне порушення слідчим суддею норм КПК України, невмотивованість ухвали, відсутність посилання на положення КПК України, якими врегульовано наявність у слідчого судді повноважень на прийняття рішення про надання дозволу на проведення перевірки.

В обґрунтування доводів зазначає, що до компетенції слідчого судді, виходячи з наведеного, вимог ст.ст.132, 176, 246, 303 КПК України, входить вирішення питань, зокрема, пов`язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, що визначені ст.131 КПК України, застосуванням запобіжних заходів, розгляд скарг на дії чи бездіяльність слідчого та прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування, прийняття рішення про проведення негласних слідчих дій. Отже, слідчим суддею ухвалено рішення, яке не передбачено вимогами КПК України.

Клопотання процесуального прокурора було обґрунтовано лише нормами земельного законодавства України, ст.ст. 2,3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які передбачають заборону (мораторій) до 31.12.2017 року на проведення планових заходів державного нагляду (контролю), і передбачають можливість проведення позапланових заходів лише за рішенням суду. Наведені в клопотанні процесуального прокурора норми КПК України не передбачають можливості звернення останнього до суду з метою отримання ухвали про призначення позапланової перевірки.

Водночас п.п. б п. 12 п. 3 Розділу 12 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» у Кримінальному процесуальному кодексі України п.6 ч.2 ст.36 КПК України, яким було передбачено право прокурора призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, виключено.

Отже, слідчим суддею ухвалено рішення, яке не передбачено вимогами КПК України.

Щодо можливості апеляційного оскарження вищевказаної незаконної ухвали слідчого судді зазначає наступне. Згідно з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 53 рішення у справі «Воловік проти України» від 06.12.2007 року (заява № 15123/03), Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст.6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Крім того, зазначає, що пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, про час і місце розгляду клопотання прокурора повідомлений не був, участі у розгляді в суді не брав, копію ухвали суду не отримував, про існування оскаржуваного рішення дізнався випадково 21.07.2017 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, думку прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.395 КПК України, апеляційна скарга, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення; якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Враховуючи вищевказане положення, а також те, що клопотання прокурора розглядалося без участі ОСОБА_7 , відомостей про те, коли саме ОСОБА_7 отримав копію ухвали матеріали провадження не містять, на теперішній час копію ухвали слідчого судді він не отримав, зі змісту апеляційної скарги про ухвалу дізнався 21.07.2017 року за допомогою реєстру судових рішень, колегія суддів вважає, що у вказаному випадку строк на апеляційне оскарження пропущений не був, тому апеляційна скарга підлягає розгляду.

Щодо вимог апеляційної скарги по суті слід зазначити наступне.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку, окрім іншого, також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.

Згідно з ч.2 ст.309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Отже, процесуальний закон встановлює вичерпний перелік випадків, коли ухвали слідчого судді підлягають оскарженню, але постановлені в межах його (слідчого судді) повноважень.

Разом з тим, кожна людина має право розраховувати, що до неї буде застосована належна правова процедура. Відповідно до ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Одним з елементів цього засадничого принципу є доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами. Також, відповідно до вимог ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Пунктом 18 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Тобто, за змістом вказаної норми однією з головних функцій слідчого судді є насамперед здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (КПК України). Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Отже, слідчий суддя має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами.

Натомість, задовольняючи клопотання прокурора від 07.07.2017 року при відсутності процесуального способу розгляду і вирішення даних клопотань про проведення позапланової перевірки з питань дотримання ОСОБА_7 вимог земельного законодавства, слідчий суддя зазначив, що ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Враховуючи вищевикладені підстави, а також приймаючи до уваги правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 08.04.2015 року №3-рп/2015 (п.2.1 рішення), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у статті 6 Конвенції якої передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п.25 Рішення ЄСПЛ у справі «Делкур проти Бельгії» від 17.10.1997 року, п.65 Рішення ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001 року та п.122 Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000 року). Отже, позбавлення за даних обставин ОСОБА_7 права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 11.07.2017 року було б порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

Щодо суті вирішення клопотання слідчим суддею, то суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оскаржуване судове рішення не відповідає цим вимогам.

Так, в обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на ст.2, п.3 ст.3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким до 31.12.2017 року встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Між тим, позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю) за рішенням суду.

Проте, вирішення слідчим суддею вказаних клопотань не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. Отже, КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) позапланової виїзної перевірки, більш того, в КПК відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань. В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної в Рішенні ЄСПЛ «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 року (п.25 Рішення), зазначається, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і потребує, аби воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Ті ж самі обґрунтування стосуються і посилань слідчого судді на положення ч.2 ст.93 КПК України, адже дана норма передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК, і не містить окремого права прокурора, слідчого звертатися до слідчого судді з даними клопотаннями.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого про призначення позапланової перевірки по суті, в даному випадку діяв у спосіб, який не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

За таких обставин, зважаючи, що слідчим суддею не дотримано вимог закону в частині задоволення клопотання слідчого, яке не передбачено положеннями кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає доводи ОСОБА_7 обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а в задоволенні поданого слідчим клопотання про призначення позапланової перевірки з питань дотримання ОСОБА_7 вимог земельного законодавства слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Розівського районного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 , надано дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання упродовж 2017 року ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вимог земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища, площею 22,4000 га (кадастровий номер 2324984000:04:001:0084), розташованої на території Новозлатопільської (раніше Пролетарської) сільської ради Розівського району Запорізької області за межами населених пунктів, проведення якої доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Куйбишевського відділу Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання упродовж 2017 року ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вимог земельного законодавства в частині цільового використання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища, площею 22,4000 га (кадастровий номер 2324984000:04:001:0084), розташованої на території Новозлатопільської (раніше Пролетарської) сільської ради Розівського району Запорізької області за межами населених пунктів, проведення якої доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4