Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/4925/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/4925/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "БТБ Сорго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро"

про витребування майна

Представники сторін:

від позивача: Шурпо Л.Є. - представник за довіреністю № б/н від 07.03.2017 р.;

від відповідача: Барський К.М. - представник за довіреністю № б/н від 11.04.2017 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "БТБ Сорго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" про витребування майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було виявлений факт реєстрації права власності на квартиру іншою юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро", яким в подальшому було відчужено квартиру на користь відповідача.

У зв'язку з чим, звернувся до суду з вимогою про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.05.2017 р.

18.04.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

12.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі, пояснення по справі.

13.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

15.05.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав пояснення, клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.

В судовому засіданні 15.05.2017 р. оголошено перерву до 29.05.2017 р.

26.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі.

В судове засідання 29.05.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання суду від 15.05.2017 р.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2017 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 13.06.2017 року.

31.05.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

08.06.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі.

13.06.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав заяву про залучення до справи третіх осіб, заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 13.06.2017 року представник відповідача підтримав подане клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2017 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено частково. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" (52030, Дніпропетровська обл., смт. Обухівка, вул. Українська, буд. 8, код ЄДРПОУ 34560805). Розгляд справи відкладено на 26.06.2017 року.

20.06.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

26.06.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

В судове засідання 26.06.2017 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.06.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Представник відповідача подав документи по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2017 року розгляд справи відкладено на 25.07.2017 року.

19.07.2017 р. до канцелярії суду позивач подав пояснення по справі.

В судове засідання 25.07.2017 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.06.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 15.05.2017 року про зупинення провадження у справі у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до поданих позивачем документів, суд встановив, що приватне підтприємство "БТБ Сорго" володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1 (підстава: договір купівлі-продажу квартири від 01.02.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 182, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 254438, згідно якого право власності за ПП "БТБ Сорго" зареєстроване 01.02.2013р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1).

Як зазначено позивачем, 29 лютого 2016 року після перевірки інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що вказана вище спірна квартира належить іншій особі, а саме товариству з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро", яке набуло право власності на неї відповідно до свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

В подальшому позивачем було виявлено, що вказане переоформлення відбулося на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14 листопада 2013 року.

Відповідно, право власності за TOB "Калитва-Агро" на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за наступними рішеннями та свідоцтвами: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27888002 від 21.01.2016р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем; підстава виникнення права власності: свідоцтво, сепія та номер: 19, видане 20.01.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

Крім того, судом встановлено, що 30.03.2016 року між TOB "Калитва-Агро" та ТОВ "Інвестиційні ініціативи" укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ "Інвестиційні ініціативи".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016р., визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 січня 2016 року, індексний номер: 27888002, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Калитва-Агро , код ЄДРПОУ 34560805.

Позивач стверджує, що TOB "Калитва-Агро" неправомірно зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1, та здійснило відчуження вказаного нерухомого майна відповідачу, внаслідок чого право власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Інвестиційні ініціативи". За таких обставин, позивач вважає, що саме він є законним власником майна, яке вибуло з володіння поза його волею, у зв'язку із чим просить суд витребувати спірне нерухоме майно у відповідача.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що приватне підприємство "БТБ Сорго" на підставі договору купівлі - продажу квартири від 01.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 182, набуло право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 4 житлових кімнат, має загальну площу 130,50 кв.м., житлова площа квартири - 82,80 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2013, індексний номер № 254438 право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за приватним підприємством "БТБ Сорго", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, 20.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро", підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 19, виданий 20.01.2016, видавник: Михайленко С.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

З матеріалів справи вбачається, що вибуття із власності позивача спірного нерухомого майна відбулося на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013, затвердженого Начальником ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про реалізацію квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах, проведених приватним підприємством "Нива-В.Ш" та протоколу № 12/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП "БТБ Сорго", затвердженого Генеральним директором ПП "Нива-В.Ш." 13.11.2013, квартири АДРЕСА_1.

На підставі наведених акту державного виконавця та протоколу прилюдних торгів приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А. видане свідоцтво про право власності 19 від 20.01.2016 та прийняте рішення про державну реєстрацію права власності № 27888002.

З наявного в матеріалів справи акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 14.11.2013 року вбачається, що вони були складені при примусовому виконанні рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2013 про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 1 900 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі № 826/3944/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року адміністративний позов приватного підприємства БТБ Сорго задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасувовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 січня 2016 року, індексний номер: 27888002, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Калитва-Агро , код ЄДРПОУ 34560805.

Також, у вищезазначеній постанові встановлено, що судом були досліджені наявні в матеріалах справи вказані вище акти державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013.

З них вбачається, що дані акти про проведені прилюдні торги складені державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.05.2013 про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 1 900 000,00 гривень .

З метою повного та об'єктивного розгляду даної справи, судом до Соснівського районного суду м. Черкаси було направлено судовий запит від 09.09.2016 вих. № 826/3944/16 про надання належним чином засвідченої копії вказаного вище судового рішення.

У відповідь на запит, Соснівським районним судом м. Черкаси у своєму листі від 20.09.2016 вих. № 1.18/75/2016 повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи документообігу суду, справа про стягнення з ПП БТБ Сорго на користь ОСОБА_6 заборгованості в сумі 1 900 000,00 грн. не значиться.

А також, в постанові зазначено, що аналіз вказаних вище документів, дає підстави стверджувати, що станом на 13.11.2013 (дата проведення прилюдних торгів) спірні квартири АДРЕСА_2, належні позивачу, перебували під арештом на підставі постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2013 ВП № 38052794; період дії арешту з 17.07.2013 по 25.11.2014.

З огляду на вказані вище обтяження спірні квартири не могли реалізовуватись на прилюдних торгах.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3944/16 від 29.09.2016р. має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, повторного доведення не потребують.

Як вбачається з матеріалів справи, до ЄРДР внесено відомості за фактом шахрайського переоформлення квартир в будинку АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016100100003405 від 16.03.2016 року, та за фактом злочинних дій нотаріуса, що здійснив перереєстрацію квартир будинку АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016100100001371 від 02.02.2016 року.

В межах кримінальних проваджень були проведені експертизи печаток ПП "Нива-В.Ш" та ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, нанесених на протоколи проведення прилюдних торгів, зокрема, № 12/13 та Акти державного виконавця про проведені прилюдні торги.

Згідно з висновками експертизи № 322/тдд від 15.03.2017 року та № 8-4/658 від 04.04.2017 року, складеними експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, встановлено, що відбитки печатки ПП "Нива-В.Ш" на протоколі № 12/13 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП "БТБ СОРГО" від 13.11.2013 нанесено не кліше печатки ПП "Нива-В.Ш", крім того, відбиток печатки ВДВС Шевченківського управління юстиції у м. Києві на акті державного виконавця про проведені прилюдні торги від 14.11.2013, б/н, щодо квартири АДРЕСА_1 нанесений не печаткою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності та подальша видача свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" на квартиру АДРЕСА_1 є незаконними, а тому саме позивач є власником спірного нерухомого майна.

Проте, судом встановлено, що 30.03.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Калитва-Агро" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" (покупець) укладено договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №392, відповідно до умов якого продавець продав, а Покупець купив та прийняв від продавця квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, 30.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи", підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 392, виданий 30.03.2016, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2776цс16.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 6-2233цс16.

З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 вибула з власності позивача поза його волею, і набута у власність товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" за договором купівлі-продажу від особи, яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на користь приватного підприємства "БТБ Сорго".

Враховуючи усе вищенаведене суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про витребування належної йому на праві власності квартири в порядку ст. 388 ЦК України від добросовісного набувача.

У заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що строк позовної давності у справі №910/4925/17 сплив ще 22.11.2016 року, оскільки позивач мав дізнатися про проведені прилюдні торги з реалізації спірного майна 21.11.2013 (з урахування поштового обігу по України в один тиждень).

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В матеріалах справи наявні листи-відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва від 21.03.2016 та 10.05.2017, в яких зазначено, що державним виконавцем Стальмах О.О. документи для проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ПП БТБ Сорго та акти державного виконавця від 14.11.2013 року, щодо реалізації майна ПП БТБ Сорго квартир АДРЕСА_1 - не складалися.

Оскільки, вищезазначені документи відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва не складались, а тому і не направлялися позивачу, а тому позивачу не було могло бути відомо про них.

А як зазначено позивачем йому стало відомо про те, що право власності на квартиру належить іншій особі 29.02.2016 року.

Тому, позивачем строк позовної давності в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права не пропущений.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" ( 03061, м. Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 5, офіс 191, код ЄДРПОУ 40212874 ) на користь приватного підприємства "БТБ Сорго" (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Громова, будинок 146; код ЄДРПОУ 32415125) квартиру АДРЕСА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" ( 03061, м. Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 5, офіс 191, код ЄДРПОУ 40212874 ) на користь приватного підприємства "БТБ Сорго" (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Громова, будинок 146; код ЄДРПОУ 32415125) 3 538 (три тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 52 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.08.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий