Рішення

від 07.08.2017 по справі 914/1080/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017р. Справа № 914/1080/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ 21» , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» , м. Миколаїв

про стягнення заборгованості

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача : ОСОБА_2 - представник.

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ 21» до публічного акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» про стягнення заборгованості на загальну суму 71 419, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду. Ухвалою від 31.07.2017 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Ухвалою від 02.08.2017 зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» до товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ 21» про відшкодування збитків повернуто без розгляду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судовому засідання 07.08.2017 позовні вимоги на суму 53 419, 35 грн визнав, в задоволенні решти позовних вимог просить суд відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЕРІГ 21» (надалі - позивач) звернулося в господарський з позовом до публічного акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01 лютого 2017 року між сторонами у справі було укладено договір про надання охоронних послуг № 43 (надалі - договір).

Як стверджує позивач, вартість послуг з охорони, які надавав позивач, згідно п. 4.1. договору складала 36 000, 00 грн на місяць. З 02.03.2017 було додано ще один пост охорони, у зв'язку з чим збільшено вартість послуг до 54 000, 00 грн на місяць. Договір з відповідачем про надання охоронних послуг діяв до 10.04.2017, оскільки згідно з додатковою угодою від 07.04.2017 про розірвання договору та акту зняття постів від 10.04.2017, було знято всі пости охорони, договір розірвано з 10.04.2017. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув підписані примірники додаткової угоди та акту зняття постів, позивачем було надіслано цінним листом вимогу про підписання цих документів.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору своїх зобов'язань в частині повної оплати за надані послуги не виконав. На день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем не сплачено послуги з охорони на загальну суму 71 419, 35 грн.

Відповідач позовні вимоги на суму 53 419, 35 грн згідно з актом надання послуг від 31.03.2017 № 41 визнав. Щодо акта надання послуг від 10.04.2017 № 54 відповідач зазначив, що останній ним не був підписаний, оскільки позивач у квітні 2017 року неналежно виконував свої обов'язки, що призвело до матеріальних збитків для відповідача. Як зазначає відповідач, з об'єктів, що знаходились під охороною позивача було викрадено 150 м мідного кабелю. Миколаївським районним відділом поліції по цьому факту була порушено кримінальне провадження та проводиться слідство. Цей факт також став приводом для припинення з позивачем дії договору про надання охоронних послуг від 01.02.2017 № 43 з 10.04.2017 та висунення претензії до позивача про відшкодування збитків на суму 39 600, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 01 лютого 2017 року між сторонами у справі було укладено договір про надання охоронних послуг № 43. Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що замовник (відповідач) замовляє, а охорона (позивач) надає охоронні послуги (надалі послуги ), а саме приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на відповідних правових підставах (надалі - «об'єкт» ), та визначено в дислокації об'єктів (додаток № 1 до даного договору) та вказане в узгодженій сторонами план-схемі розташування постів (додаток № 4 до даного договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та своєчасно і у повному обсязі здійснювати розрахунки, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість послуг з охорони, які надавав позивач становить 36 000, 00 грн на місяць. З 02.03.2017 було додано один пост охорони, у зв'язку з чим збільшено вартість послуг до 54 000, 00 грн на місяць.

Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 5-го числа місяця, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого (п. 4.2. договору).

Як вбачається з наданих доказів, позивач в березні-квітні 2017 року надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 71 419, 35 грн, що підтверджується актами надання послуг від 31.03.2017 № 41 на суму 53 419, 35 грн та від 10.04.2017 № 54 на суму 18 000, 00 грн.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що акт наданих послуг складається щомісячно і передається охороною замовнику для підписання. Не підписання акта наданих послуг замовником не підтверджує факту не надання послуг охороною за звітний період. Факт надання замовником послуг підтверджується чинністю даного договору.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що дія договору може бути припинена достроково будь-якою із сторін, при цьому сторона - ініціатор припинення договору інформує про це іншу сторону у письмовій формі не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з додатковою угодою від 07.04.2017 про розірвання договору та акту зняття постів від 10.04.2017, було знято всі пости охорони, договір розірвано з 10.04.2017. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув підписані примірники додаткової угоди та акту зняття постів, позивачем 19.05.2017 було надіслано цінним листом вимогу про підписання цих документів, яка відповідачем проігнорована.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а ст. 599 ЦК України передбачено що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що акт надання послуг від 10.04.2017 № 54 останнім не був підписаний, оскільки позивач у квітні 2017 року неналежно виконував свої обов'язки, що призвело до матеріальних збитків для відповідача, що полягали у викраденні 150 м мідного кабелю з об'єктів, що знаходились під охороною позивача. Вищенаведене відповідач підтверджує витягом з кримінального провадження № 12017140250000302 внесеного до ЄРДР від 12.04.2017 із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 7.2. договору, в разі обґрунтованих зауважень до охорони, які можуть потягнути питання вартості наданих послуг та/або відшкодування збитків, замовник зобов'язаний в термін 3 (трьох) календарних днів з дня виявлення названих зауважень, письмово заявити про них охороні. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці зауваження як порушення умов договору.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що відповідач не звертався до позивача, у порядку передбаченому п. 7.2. договору, із зауваженнями щодо охорони. Доказів такого звернення представником відповідача також не представлено.

За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд звертає увагу відповідача, що факт неналежного виконання позивачем умов договору та розмір понесених відповідачем збитків не є предметом розгляду у даній справі. Однак, це не позбавляє відповідача можливості, за наявності правових підстав, з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, на звернення до позивача про відшкодування збитків як у позасудовому так і в судовому порядку.

Таким чином, оскільки відповідач доказів погашення заборгованості не представив, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 419, 35 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Вапняно-Кар'єрна, 6, код ЄДРПОУ 01331041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг 21" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3-А, код ЄДРПОУ 38490276) суму в розмірі 73 019, 35 грн, з яких:

- 71 419, 35 грн заборгованості;

- 1 600, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно з ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 09.08.2017.

Суддя Манюк П.Т.