Рішення

від 09.08.2017 по справі 910/8409/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017Справа №910/8409/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ"

про стягнення 128 033,60 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Горячев А.В. - представник за довіреністю б/н від 06.04.17

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 09.08.17р., в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" про стягнення 128 033,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.10.2012 між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 00006023 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав у користування автомобіль VW Polo Sedsn 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити суму коштів за Договором. Однак, в порушення умов договору, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання в частині сплати лізингових платежів, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 128 033,60 грн., з яких: 69 771,72 грн. - заборгованість за фактичний час користування та 58 261,85 грн. - збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8409/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.06.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.17р. відкладено розгляд справи на 26.07.17 у зв'язку з неявкою представника відповідача та витребування у позивача додаткових доказів по справі.

03.07.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження справ № 910/7153/17, № 910/8400/17, № 910/8409/17, оскільки у вказаних справах розглядається спір про стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", які складаються із зберігання повернутих об'єктів лізингу. Тому відповідач вважає, що потрібно об'єднати в одне провадження однорідні справи. Крім того, відповідач витребування у позивача розрахунково-касові документи за 52 Договорами фінансового лізингу, документи на всі об'єкти лізингу.

26.07.2017р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення витребуваних документів до матеріалів справи, а саме облікову виписку з рахунку відповідача, акт наданих послуг № 1 за Договором про надання юридично-консультаційних послуг, Акт виконаних робіт, Акт № 360, Рахунок-Фактура № 361 та платіжне доручення № 1968.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.17р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у судовому засіданні до 09.08.2017.

У судове засідання, призначене на 09.08.2017, з'явився представник позивача, який надав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових документів у позивача та клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 910/7153/17, № 910/8400/17, № 910/8409/17.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (надалі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" (надалі - відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 00006023.

За умовами договору об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG022347, двигун № CFN 358448. Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 17 357,00 доларів США; кількість лізингових платежів 60. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалентів в доларах США, та здійснюються відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що позивач придбаває об'єкт лізингу (отримує права власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.

Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 4.1 контракту, Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкту лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або пов'язані з контрактом. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. У разі, якщо Порше Лізинг України понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувача (п. 6.1 Договору).

У відповідності до п. 6.3. договору, сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро / доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтом банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу Євро / доларів США до української гривні ), яка буде обрана за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в Євро/доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний та про який було повідомлено позивача, збільшиться більше, ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується лізингоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватись для цілих місяців.

Сторони домовилися, що у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) відображаються лізингові платежів з урахуванням відсотків за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами. Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (п.п 6.4., 6.5. Договору).

Пункт 5.4. договору передбачає, що лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту прийому-передачі. Якщо з боку відповідача немає заперечень в акті прийому-передачі, об'єкт лізингу вважається прийнятим лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог.

Згідно з передбаченими умовами у п.п. 12.1, 12.2 договору, строк лізингу визначається у Договорі та в графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі до договору лізингу № 00006023 від 19.10.12, за яким позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG022347 у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених у договорі.

За доводами позивача, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо вчасності оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 69 771,72 грн. за період з травня 2016 р. по листопад 2016 р.

Крім того, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді збитків в розмірі 58 261,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 00006023 від 19.10.12 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України Про фінансовий лізинг .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктами 8.3.1 та 8.3.2 Договору передбачено, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 (десяти) робочих днів, Порше Лізинг Україна має надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить опату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більше, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий ліфзинг ), Порше Лізинг Укрїана має право розірвати контракт/ відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.6. Договору, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

У відповідності до п. 12.9 Договору передбачено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна, відповідно до чинного законодавства)та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими, відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодердувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодерждувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежно, порушуючи встановлені п.п. 6.1, 6.5. Договору щодо сплати лізингових платежів, а тому позивачем було направлено нагадування, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: перше нагадування про несплату від 05.01.2016р.; друге нагадування про несплату від 18.01.2016р.; третє нагадування про несплату від 04.02.2016р.; нагадування про несплату від 15.02.2016р.

15.02.2016р. вимогою за вих. № 00006023 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору, сплату заборгованості та повернення об'єкту лізингу. Даний лист вручений відповідачу 29.02.2016р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 02034 00032244.

Таким чином, ТОВ "Порше Лізинг Україна" в односторонньому порядку відмовилось від Договору, оскільки Лізингоодержувачем порушено свої зобов'язання, тобто не виконано умови договору належним чином щодо оплати лізингових платежів.

Отже, згідно з умовами п. 12.13 Договору, у випадку припинення Договору за ініціативи Лізингодавця з підстав порушення Лізингоодержувачем своїх зобов'язань, Договір вважається розірваним на десятий робочий день з дня надсилання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії Акту про вилучення та передачі майна стягувачу від 25.11.2016р. у виконавчому провадженні №52915711 предмет лізингу - транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG022347 було вилучено у відповідача та повернутий позивачу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що після одностороннього розірвання Договору відповідачем не виконано вимогу позивача про повернення об'єкту лізингу, у зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору, на останнього покладається обов'язок сплати коштів за фактичне користування об'єктом лізингу, відповідно до умов Договору, зокрема, п. 6.17 Договору, яким передбачено, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою позивача, відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводи позивача, доказів сплати лізингових платежів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу доведена наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69 771, 72 грн.

Крім того, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 58 261,85 грн. - збитків, що складаються із матеріальних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

У відповідності до приписів цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Згідно з п.п. 8.2, 8.2.2 та 8.2.3 Договору, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: - пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порще Лізинг Україна (пункт 8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу); компенсація будь-яких витрат понесених позивачу та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

У відповідності до п. 8.6. Договору, будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені Контрактом штрафна санкції.

Пунктом 12.10. Договору сторонами встановлено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка, доставка з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 13.6. Договору лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесенні Порше Лізингу Україна у зв'язку з вилученням об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкта лізингу. Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.2. Договору).

Таким чином, у якості понесених збитків позивач зазначає витрати, які складаються з:

- 25 000,00 грн. оплата за юридично-консультаційні послуги з повернення об'єкту лізингу відповідно до Договору від 16.05.2016р., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 50033986 від 12.12.2016р. та Актом наданих послуг № 1 за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 16.05.2016р.;

-2 000,00 грн. оплата за послуги з відповідального зберігання автомобіля VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG022347, що підтверджується актами надання послуг № 377 від 07.12.2016р., № 2 від 04.01.2017р., № 18 від 02.02.17р., № 34 від 02.03.17р., № 69 від 31.03.17р. та платіжними дорученнями № 50033992 від 12.12.16р., №128 від 12.01.17р., № 512 від 07.02.17р., № 1177 від 10.03.17р., № 1698 від 11.04.17р.;

- 4 114,99 грн. оплата за перевезення автомобіля VW Polo Sedan 1.6 I, benzin, 2012 року виробництва, шасі № XW8ZZZ61ZDG022347, що підтверджується Актом виконаних робіт № 121028249 від 11.03.2017р.

- 6000,00 грн. оплата за юридичні послуги, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р. та Додаткової угоди № 212 від 07.10.2016р., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою № 361 від 20.04.2017р., Актом № 360 від 20.04.2017р. до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р. та платіжним дорученням № 1968 від 28.04.2017р.

Матеріалами справи та письмовими доказами, наданим позивачем підтверджено понесені витрати позивача у розмірі 37 114,99 грн., які пов'язані з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання передбаченим Договором фінансового лізингу № 00006023, а тому суд вважає за доцільне частково задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 37 114,99 грн.

Щодо вимоги про стягнення 4 200,00 грн. за надання ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі юридично-консультаціних послуг відповідно до Договору від 21.06.2012р, суд звертає увагу, що позивачем в якості доказу підтвердження надання вказаних послуг надано лише рахунок-фактуру № 385 від 09.11.2016р., платіжне доручення № 50033491 від 14.11.2016р. та Акт наданих послуг № 385 від 09.11.2016р. Проте, суд не бере до уваги вказані документи як належні докази надання послуг, оскільки в рахунку-фактурі № 385 від 09.11.2016р. та в Акті наданих послуг № 385 від 09.11.2016р. зазначено про надання юридично-консультаційних послуг за договорами № 00005939, № 00007922, № 00006231, в той час як у даній справі розглядається Договір фінансового лізингу № 00006023, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні стягнення збитків у розмірі 4 200,00 грн.

Крім того, позивачем у прохальній частині зазначається про стягнення з відповідача збитків у розмірі 58 261,85 грн. При цьому, позивач не зміг довести суду про понесення витрат у розмірі 21 146,86 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 146,86 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зокрема: основна сума заборгованості за договором у 69 771,72 грн., збитки у розмірі 37 114,99 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тройка-СКСІ" (02232, м. Київ, вул. Лисківська, буд. 2/71, кв. 202; ідентифікаційний код 36192475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1-В, офіс В; ідентифікаційний код: 35571472) основну суму заборгованості за договором у розмірі 69 771 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 72 коп.; збитки у розмірі 37 114 (тридцять сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового бору у розмірі 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн. 30 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.