Рішення

від 07.08.2017 по справі 914/1094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017р. Справа № 914/1094/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубіт» , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» , м. Львів

про стягнення заборгованості

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача : ОСОБА_2 - представник.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кубіт» до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2017. В судових засіданнях оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання 07.08.2017 з'явився, збільшені позовні вимоги, які прийняті судом, підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 07.08.2017 з'явився, щодо позову в частині основного боргу не заперечив, решту позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог вважає підставними лише частково.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кубіт» (надалі - позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у грудні 2015 року були проведені електронні торги на закупівлю послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (Послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ).

Переможцем електронних торгів визнано позивача, про що було отримано повідомлення від 14 грудня 2015 року № 78/ІОЦДР. Повідомлення надав підрозділ інформаційно-обчислювальний центр регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Укрзалізниця .

На підставі результатів електронних торгів було укладено договір від 31 грудня 2015 року № Л/ІОЦ- 162965/НЮ (далі - договір) між позивачем, з одного боку, та публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , з іншого боку, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ згідно з додатком 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Ціна договору становила 950 000,00 грн.

На виконання умов договору, позивач 31 грудня 2015 року направив на адресу відповідача акт здачі-приймання наданих послуг та сертифікати ліцензійності (номери: 2015-232667-80, 2015-232666-80, 2015-232663-80). Як стверджує відповідач, водночас, на електронну пошту представника відповідача (aprokopiv@railwav.lviv.ua), були надіслані реєстраційні дані з інструкціями щодо завантаження та активації програмної продукції антивірусного захисту ЕSЕТ.

Як зазначає позивач, у відповідності до п. 5.4. договору якщо протягом 5 робочих днів позивач не одержав підписаний відповідачем акт здачі-прийняття наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з держанням усіх умов договору. В цьому випадку на акті здачі-прийняття наданих послуг робиться напис Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло , після чого цей акт вважається підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

Відповідач підписаного акту здачі-прийняття наданих послуг позивачу не надіслав та мотивованої відмови від підписання акту здачі-прийняття наданих послуг не направив.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 27 квітня 2016 року на адресу відповідача було направлено вимогу № 27/04-16 про сплату боргу на загальну суму 950 000,00 грн, яка була отримана відповідачем 5 травня 2016 року. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

12 серпня 2016 року позивач повторно надіслав відповідачу акт здачі-прийняття наданих послуг, який останнім був отриманий 17 серпня 2016 року, однак, відповідач актів не підписав. заборгованість не погасив.

Крім суми основного боргу позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки, які з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог станом на 19 травня 2017 року становлять 191 994, 71 грн, 3 % річних у розмірі 47 836, 18 грн та пеню у розмірі 436 479, 45 грн на підставі п. 7.3 договору.

Відповідач щодо позову в частині основного боргу не заперечує, однак вважає, що позивачем неправильно нараховано штрафні санкцій, оскільки підставними, на думку відповідача, є їх нарахування з 22.10.2016 по 24.07.2017 для 3 % річних та інфляційних втрат, а пені з 22.11.2016 по 18.05.2017. Таким чином, відповідач вважає підставним стягнення лише 252 678, 75 грн штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволенню частково виходячи із таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, у грудні 2015 року були проведені електронні торги на закупівлю послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (Послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ). Переможцем електронних торгів визнано позивача, про що було отримано повідомлення від 14 грудня 2015 року № 78/ІОЦДР. Повідомлення надав підрозділ інформаційно-обчислювальний центр регіональної філії Львівська залізниця публічного акціонерного товариства Укрзалізниця .

На підставі результатів електронних торгів між сторонами було укладено договір від 31 грудня 2015 року № Л/ІОЦ- 162965/НЮ, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ згідно з додатком 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Ціна договору встановлена у розмірі 950 000, 00 грн.

На виконання умов договору, позивач 31 грудня 2015 року направив на адресу відповідача акт здачі-приймання наданих послуг та сертифікати ліцензійності (номери: 2015-232667-80, 2015-232666-80, 2015-232663-80) про що свідчить експрес-накладна ТОВ Нова Пошта від 31.12.2015 № 20 4500 0791 9117. Крім того, на електронну пошту представника відповідача (aprokopiv@railwav.lviv.ua), були надіслані реєстраційні дані з інструкціями щодо завантаження та активації програмної продукції антивірусного захисту ЕSЕТ.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що якщо протягом 5 робочих днів виконавець (позивач) не одержав підписаний відповідачем акт здачі-прийняття наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з держанням усіх умов договору. В цьому випадку на акті здачі-прийняття наданих послуг робиться напис Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло , після чого цей акт вважається підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

Відповідач підписаного акту здачі-прийняття наданих послуг позивачу не надіслав та мотивованої відмови від підписання акту здачі-прийняття наданих послуг не направив.

Таким чином, акт здачі-прийняття наданих послуг на суму 950 000, 00 грн в силу приписів п. 5.4. договору вважається прийнятим і є підставою для здійснення розрахунків за договором.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 27 квітня 2016 року на адресу відповідача було направлено вимогу № 27/04-16 про сплату боргу на загальну суму 950 000,00 грн, яка була отримана відповідачем 5 травня 2016 року. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 серпня 2016 року позивач повторно надіслав відповідачу акт здачі-прийняття наданих послуг, який останнім був отриманий 17 серпня 2016 року, однак, відповідач актів не підписав, заборгованість у розмірі 950 000, 00 грн не погасив.

Відповідач в судових засіданнях наявність основного боргу у розмірі 950 000, 00 грн не заперечив, тому з огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 950 000, 00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано відповідачу (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) інфляційні збитки за період з лютого 2016 по 24.07.2017 у розмірі 191 994, 71 грн, 3 % річних у розмірі 47 836, 18 грн за період з 02.01.2016 по 24.07.2017 та пеню у розмірі 436 479, 45 грн передбаченої п. 7.3 договору за період з 02.01.2016 по 18.05.2017.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із п. 4.2. договору, оплата за надані виконавцем послуги проводиться замовником протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Суд оглянувши наявні у матеріалах справи докази та вислухавши пояснення представників сторін вважає недостатньо обгрунтованим твердження відповідача про отримання ним вперше акта здачі-приймання послуг за договором на суму 950 000, 00 грн лише 17.08.2016, оскільки позивачем 31.12.2015 документи були передані через експрес доставку ТОВ Нова Пошта . Крім того, на електронну пошту представника відповідача (aprokopiv@railwav.lviv.ua) позивачем, були надіслані реєстраційні дані з інструкціями щодо завантаження та активації програмної продукції антивірусного захисту ЕSЕТ. Факт користуванням програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ, а саме ESET Gateway Security для Linux/BSD/Solaris для 1000 ПК (EAV-00185481), ESET Mail Security для Linux/BSD/Solaris для 500 поштових скриньок (EAV- 00273275) та ESET Endpoint Protection Advanced для 5000 ПК (EAV-82947739) з січня 2016 року відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, з врахуванням вищезгаданих п.п. 5.2 та 5.4. договору, кінцевим строком оплати заборгованості за договором є (31.12.2015 + 5 робочих днів - (06.01.2016 + 11.01.-14.01.2016) 15.01.2016 + 60 днів = 14.03.2016, а отже, нарахування інфляційних втрат та річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання слід проводити з 15.03.2016, що позивачем при розрахунку позовних вимог враховано не було.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановив, що правильним є розмір інфляційних втрат у сумі 196 581, 84 грн, однак до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних у розмірі 191 994, 71 грн, що зазначена позивачем у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Здійснивши перерахунок 3 % річних суд встановив, що підставними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 744, 55 грн - 3 % річних.

Щодо нарахування пені за невиконання умов договору суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок виконавця замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діла на період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд провівши розрахунок пені за період з 15.03.2016 + 183 дні (13.09.2016), керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, а також п. 7.1. договору вважає підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача 171 882, 51 грн пені.

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. ОСОБА_2 повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кубіт (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс № 369; код ЄДРПОУ 39389872) суму у розмірі 1 372 911, 10 грн, з них:

- 950 000, 00 грн - основної заборгованості;

- 191 994, 71 грн - інфляційних втрат;

- 38 744, 55 - 3% річних;

- 171 882, 51 грн - пені;

- 20 289, 33 грн - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 09.08.2017.

Суддя Манюк П.Т.