Постанова

від 17.10.2017 по справі 914/1094/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 914/1094/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі ПАТ Укрзалізниця" в особі РФ «Львівська залізниця» ) за вих. № НЮ-1389 від 18.07.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/4007/17 від 22.08.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017р.

у справі № 914/1094/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Кубіт» (надалі ТзОВ «Кубіт» ), м. Київ

до відповідача: ПАТ Укрзалізниця", м. Київ в особі РФ «Львівська залізниця» , м. Львів

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 18/09-2017-1 від 18.09.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_3- представник (довіреність б/н від 01.08.2017р.)

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2017р. у справі № 914/1094/17 (суддя Манюк П.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» на користь ТзОВ «Кубіт» суму у розмірі 1 372 911, 10 грн., з них: 950 000,00 грн. основної заборгованості, 191 994,71 грн. інфляційних втрат, 38 744,55 - 3% річних, 171 882,51 грн. пені, 20 289, 33 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач надав послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ, проте відповідач не здійснив оплати за вищевказані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість та нараховані штрафні санкції, пеня.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Львівська залізниця подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при винесенні даного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсності. Зокрема, скаржник зазначає, що у рішенні безпідставно встановлено, що позивач 31.12.2015р. направив на адресу відповідача акт здачі-прийняття послуг. Також звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги належним чином доведений факт того, що ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Львівська залізниця отримала від ТзОВ Кубіт акт здачі-прийняття послуг лише 17.08.2016р.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 19.09.2017р.

19.09.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2017р., про що сторони були повідомлені під розписку.

10.10.2017р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2017р., про що сторони були повідомлені під розписку.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 01-04/6195/17 від 18.09.2017р.), просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

У грудні 2015 року були проведені електронні торги на закупівлю послуги щодо видання ліцензії на право користування програмним забезпеченням (Послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ). Переможцем електронних торгів визнано ТзОВ Кубіт , про що було отримано повідомлення від 14 грудня 2015 року № 78/ІОЦДР. Повідомлення надав підрозділ інформаційно-обчислювальний центр РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця .

На підставі результатів електронних торгів було укладено договір від 31 грудня 2015 року № Л/ІОЦ- 162965/НЮ (надалі договір) між ТзОВ Кубіт , з одного боку та відповідачем, з іншого боку, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з надання доступу на користування програмною продукцією антивірусного захисту ЕSЕТ згідно з додатком 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. Вартість послуг за договором становила 950 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору оплата за надані виконавцем послуги проводиться замовником протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору визначено, що виконавець зобов'язаний надіслати замовнику акт здачі-прийняття наданих послуг.

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-прийняття наданих послуг зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт здачі-прийняття наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийняття наданих послуг (п. 5.2 договору).

Відповідності до п. 5.4. договору, якщо протягом 5 робочих днів виконавець не одержав підписаний замовником акт здачі-прийняття наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з додержанням усіх умов договору. В цьому випадку на акті здачі-приймання робиться напис Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло , після чого цей акт вважається підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

ТзОВ Кубіт стверджує, 31 грудня 2015 року на адресу відповідача було надіслано поштове відправлення, у якому були сертифікати ліцензійності та акт здачі-прийняття наданих послуг, що підтверджується експрес-накладною ТзОВ Нова Пошта (а.с.30). Також на електронну пошту представника відповідача (aprokopiv@railwav.lviv.ua) були надіслані реєстраційні дані з інструкціями щодо завантаження та активації програмної продукції антивірусного захисту ЕSЕТ.

27 квітня 2016 року на адресу відповідача було направлено лист № 27/04-16, у якому позивач пропонує відповідачу у найкоротший строк погасити суму існуючої заборгованості на загальну суму 950 000,00 грн., який був отриманмй відповідачем 5 травня 2016 року (а.с.37-39).

12 серпня 2016 року позивач надіслав відповідачу акт здачі-прийняття наданих послуг, який останнім був отриманий 17 серпня 2016 року, про що свідчить опис вкладення поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).

З огляду на те, що РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця відповіді на вищевказані листи позивача не надало, оплати за надані послуги не здійснило, ТзОВ Кубіт звернулося до господарського суду про стягнення основного боргу в сумі 950 000,00 грн. та інфляційних збитків, які з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог становлять 191 994, 71 грн., 3 % річних у розмірі 47 836, 18 грн. та пеню у розмірі 436 479, 45 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору , який за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України ). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.2 договору № Л/ІОЦ- 162965/НЮ оплата за надані виконавцем (позивачем) послуги проводиться замовником протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

У свою чергу, вказаним договором на виконавця покладений обов язок надіслати замовнику акт здачі-прийняття наданих послуг (п. 5.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2015 року ТзОВ Кубіт надіслало на адресу відповідача поштове відправлення, про що свідчить експрес-накладна ТзОВ Нова Пошта , яка міститься в матеріалах справи. (а.с.30). Зі слів позивача, у даному поштовому відправленні були сертифікати ліцензійності та акт здачі-прийняття наданих послуг .

Проте, дослідивши матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання на адресу відповідача акту здачі-приймання послуг.

Покликання позивача на експрес-накладу ТзОВ Нова Пошта , як на доказ належного надсилання відповідачу акту здачі-приймання послуг за договором, суд не бере до уваги, оскільки дана експрес-накладна не містить опису вкладення у листі. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував отримання їхньою стороною саме акту здачі-приймання послуг у січні 2016 року.

27 квітня 2016 року на адресу відповідача було направлено лист № 27/04-16, у якому позивач пропонує відповідачу у найкоротший строк погасити суму існуючої заборгованості на загальну суму 950 000,00 грн..

Проте, колегія суддів звертає увагу, що і у вказаному листі жодних вказівок про те, що відповідачу надсилався акт здачі-приймання послуг немає.

Матеріалами справи підтверджується, що лише 12 серпня 2016 року позивач направив на адресу відповідача акт здачі-приймання наданих послуг, який останнім був отриманий 17 серпня 2016 року, про що свідчить опис вкладення поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.40).

Отже, враховуючи те, що позивачем належних та допустимих доказів направлення відповідачу саме 31.12.2015 р. акту здачі-приймання послуг суду не подано, тобто, позивачем не доведено факту належного виконання пункту 5.1. договору, а відповідач заперечує отримання акту здачі приймання наданих послуг у січні 2016 року, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло обов язку щодо термінів оплати, передбачених пунктами 5.2, 5.3, 5.4 договору.

Як зазначалося вище, пунктом 5.4. договору передбачено, що якщо протягом 5 робочих днів виконавець (позивач) не одержав підписаний відповідачем акт здачі-прийняття наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з держанням усіх умов договору. В цьому випадку на акті здачі-прийняття наданих послуг робиться напис Зауважень від замовника у визначений термін не надійшло , після чого цей акт вважається підставою для здійснення розрахунків за цим договором.

З огляду на те, що лише 17 серпня 2016 року відповідач отримав акт здачі-прийняття наданих послуг, проте позивачу не надіслав його підписаним та мотивованої відмови від підписання акту здачі-прийняття наданих послуг не направив, тому такий акт здачі-прийняття наданих послуг на суму 950 000, 00 грн в силу приписів п. 5.4. договору вважається прийнятим 22.08.2016р. і є підставою для здійснення розрахунків за договором.

Таким чином, строк для нарахування штрафних санкцій настав з 22.10.2016р. (17.08.2016 + 5 днів на підписання акту + 60 днів для оплати).

За приписами ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із п. 4.2. договору, оплата за надані виконавцем послуги проводиться замовником протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що правильним є розмір інфляційних втрат у сумі 105 467, 58 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних апеляційний господарський суд встановив, що до стягнення підлягає 21 535,54 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України .

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок виконавця замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діла на період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, провівши розрахунок пені за період з 22.10.2016р. по 22.04.2016р., керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України , а також п. 7.1. договору встановив, що до стягнення підлягає 133 014,22 грн. пені.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в порушення норм матеріального та процесуального права, задовольняючи позовні вимоги, не врахував вищенаведених норм права, відтак, дійшов неправомірного висновку про задоволення позовних вимог у сумі 1 372 911, 10 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017р. у справі № 914/1094/17 скасувати в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» на користь ТзОВ «Кубіт» суму у розмірі 191 994,71 грн. інфляційних втрат, 38 744,55 - 3% річних, 171 882,51 грн. пені, в цій частині прийняти нове рішення, яким

стягнути з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь ТзОВ«Кубіт» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс № 369; код ЄДРПОУ 39389872) суму у розмірі:

- 105 467, 58- інфляційних втрат;

- 21 535,54 грн. - 3% річних;

- 133 014,22 - пені.

3 . В частині стягнення основної заборгованості в сумі 950 000,00 грн. рішення залишити без змін.

4. Стягнути з ТзОВ «Кубіт» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс № 369; код ЄДРПОУ 39389872) на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» 4 290,29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

6. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

ОСОБА_1