Рішення

від 07.08.2017 по справі 922/1335/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 922/1335/17

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Байбак О.І.

судді: Ольшанченко В.І. , Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Енергетичні технології"", м. Харків про стягнення 2010440,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (договір надання правової допомоги б/н від 01.03.2017);

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 130 від 04.08.17 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Енергетичні технології"", м. Харків (далі за текстом - відповідач) суму 2010440,92 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором поворотної фінансової допомоги № 1/2014 від 21.08.2014 р. щодо своєчасного повернення отриманих від позивача грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2017 р. /суддя Байбак О.І./ порушено провадження по справі № 922/1335/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2017 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2017 р. за відповідним клопотанням відповідача для розгляду справи призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.07.2017 р., для розгляду справи № 922/1335/17 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Байбак О.І., судді Ольшанченко В.І., Калініченко Н.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2017 р. колегіальний розгляд справи призначено на 07.08.2017 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. № 21418 від 30.06.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачем було невірно здійснено розрахунок заборгованості та штрафних санкцій за договором поворотної фінансової допомоги № 1/2014 від 21.08.2014 р.

Також відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням (вх.. № 25170 від 04.08.2017 р.) в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/12318/17 за позовом з ТОВ "НТЦ "Енергетичні технології"", м. Харків до ТОВ "Центр да Вінчі", м. Київ про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 1/2014 від 21.08.2014 р., що перебуває на розгляді господарського суду м. Києва. Відповідач вважає, що у разі ухвалення господарським судом м. Києва рішення у справі № 910/12318/17 про визнання недійсним договору № 1/2014 поворотної фінансової допомоги від 21 серпня 2014 року у позивача зникнуть правові підстави вимагати від відповідача повернення боргу та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень зазначеного договору, оскільки грошові зобов'язання між сторонами будуть ґрунтуватися на інших правових підставах.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В пункті 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема зазначено, що Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі, оскільки в процесі розгляду даної справи суд має можливість встановити всі фактичні дані та обставини, які мають істотне значення для вирішення даного спору. Відповідач при зверненні до суду з відповідним клопотанням, не навів аргументів та не надав суду в їх обґрунтування жодного доказу неможливості розгляду даної справи за наявними в ній матеріалами.

Крім того, статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідні обов'язки стосуються і відповідача. Останній у разі необхідності не був позбавлений можливості з метою захисту своїх прав подати зустрічний позов для сумісного його розгляду з первісним, однак даною можливістю з невідомих причин не скористався.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд зазначає, що у випадку задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, зазначене призведе до порушення прав позивача на розгляд даної справи в розумний строк. У випадку вирішення господарським судом м. Києва спору у справі № 910/12318/17 на користь ТОВ "НТЦ "Енергетичні технології"", м. Харків, останній, за наявності певних обставин, матиме можливість ініціювати питання про перегляд прийнятого по дані й справі рішення за правилами, передбаченими ст. 112 ГПК України.

За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.

На судове засідання 07.08.2017 р. прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити.

Представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 21.08.2014 року між сторонами укладено договір поворотної фінансової допомоги 1/2014, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу безпроцентну фінансову допомогу у розмірі 1340000 грн., а відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу позивачу у цьому ж розмірі у визначений договором строк (п. 1.1., 2.1. договору.).

Згідно з вимогами п. п. 3.1., 4.1. договору, позивач зобов'язався надати фінансову допомогу відповідачу протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору, а відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману суму фінансової допомоги у строк до 31.01.2015 р. на визначений в договорі поточний рахунок.

Пунктом 5.1. Договору передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги, а саме: штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від не поверненої суми фінансової допомоги, та повернення суми фінансової допомоги збільшеної на індекс інфляції за весь строк прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за зазначеним договором, перерахувавши на користь відповідача грошові кошти в сумі 1340000 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача від 22.08.2014 р.

Факт отримання фінансової допомоги за договором у зазначеному вище розмірі відповідачем не заперечується.

Однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги, сплативши на користь позивача за період з 09.04.2015 р. по 11.12.2015 р. грошові кошти лише в загальній сумі 184600 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку відповідача за вищезазначений період часу.

Решту заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 1/2014 від 21.08.2014 року в сумі 1155400 грн. відповідач не сплатив.

В зв'язку з невиконання своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.07.2015 р. в якій вимагав у останнього повернути існуючу заборгованість, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму 2010440,92 грн., з яких 1155400 грн. заборгованості за договором, 57770 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 5.1. договору, 720444,73 грн. інфляційних та 76826,19 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення з 01.02.2015 р. по 20.04.2017 р.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Пунктом 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поворотної фінансової позики № 1/2014 від 21.08.2014 р. в сумі 155400 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання зобов'язань з її повернення (31.01.2015 р.) є таким, що настав.

За таких обставин, позов в зазначеній частині підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в зазначеній сумі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач має право на нарахування інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України незалежно від того, чи наділений чи ні він таким правом згідно з умовами укладеного між сторонами договору.

Крім того, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення фінансової допомоги підтверджується матеріалами справи, та останнім жодним чином не спростовується.

Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та річних за таке прострочення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем правомірно здійснено відповідні нарахування на суму заборгованості в розмірі 1155400 грн. інфляційних та річних за період прострочення з 01.02.2015 р. по 20.04.2017 р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 720444,73 грн. інфляційних та 76826,19 грн. 3% річних.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на невірно здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Суд констатує, що розрахунок 3% річних здійснено позивачем арифметично вірно. Розрахунок інфляційних дійсно здійснено з певними арифметичними помилками, проте, оскільки з урахуванням вимог ст. 83 ГПК України суд при винесенні рішення позбавлений права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання на його адресу не надходило, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в відповідній частині в заявленій до стягнення сумі.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи те, що умовами договору (п. 5.1.) передбачено відповідальність відповідача за порушення строків повернення фінансової допомоги у вигляді штрафу у розмірі 5 (п'ять) відсотків від не поверненої суми фінансової допомоги, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 57770 грн. штрафу.

Таким чином, згідно з даним судовим рішенням з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума 2010440,92 грн. яка включає в себе 1155400 грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, 57770 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 5.1. договору, 720444,73 грн. інфляційних та 76826,19 грн. 3% річних.

Посилання відповідача на недійсність договору поворотної фінансової позики № 1/2014 від 21.08.2014 р. в т.ч. з підстав відсутності у директора ТОВ "Центр да Вінчі", м. Київ відповідних повноважень на укладання договору суд вважає безпідставними.

Відповідач вважає, що за змістом Статуту ТОВ "Центр да Вінчі", м. Київ укладання договору поворотної фінансової позики № 1/2014 від 21.08.2014 р. мало бути погоджене з Загальними зборами учасників товариства. Проте, розглянувши статут ТОВ "Центр да Вінчі", м. Київ суду зазначає, що він не містить будь-яких положень, які б свідчили про необхідність узгодження укладання договору фінансової позики з Загальними зборами учасників товариства. Посилання відповідача на п. 14.5. статуту є безпідставними, оскільки в даному пункті статуту мова йде про угоди щодо відчуження (розпорядження) нерухомого майна товариства (будівель та споруд), тоді як предметом договору поворотної фінансової позики № 1/2014 від 21.08.2014 р. є надання позивачем у користування відповідача грошових коштів (фінансової допомоги).

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі виконання умов договору поворотної фінансової позики № 1/2014 від 21.08.2014 р. повертав позивачу отримані грошові кошти, тобто схвалив вищезазначений договір, що з урахуванням вимог ст. 241 ЦК України свідчить про схвалення відповідачем зазначеного договору та про безпідставність доводів останнього про недійсність цього договору.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 30156 грн. судового збору.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 60; код ЄДРПОУ: 32949766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр да Вінчі (адреса: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 35; код ЄДРПОУ: 34926075) суму 2010440,92 грн. та судовий збір в сумі 30156 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5