Постанова

від 21.09.2017 по справі 922/1335/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 922/1335/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі договору про надання правової допомоги від 01.03.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 31.05.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології", м. Харків, (вх. №2609 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-технічний центр "Енергетичні технології", м. Харків,

про стягнення 2010440,92грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 (головуючий суддя Байбак О.І., суддя Ольшанченко В.І., суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр да Вінчі» суму 2010440,92грн. та судовий збір в сумі 30156,00грн.

Рішення суду з посиланням на положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 509, 523, 530, 549, 610, 611, 625, 627, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України та статей 216,230 Господарського кодексу України мотивовано тим, що відповідачем не було належним чином виконано покладеного на нього у відповідності до умов договору поворотної фінансової допомоги від 21.08.2014р. №1/2014 обов'язку щодо повернення у повному обсязі фінансової допомоги наданої за вказаним договором, що і стало підставою для задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 скасувати частково, а саме в частині стягнення з ТОВ "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь ТОВ "Центр да Вінчі" суми загальної заборгованості у розмірі 2010440,92 грн., у складі якої сума інфляційних становить 720444,73грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь ТОВ " Центр да Вінчі" суму загальної заборгованості у розмірі 1315621,85грн., у складі якої сума інфляційних становить 19168,09грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було прийнято наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, який не відповідає рекомендаціям викладеним у листі Верховного Суду України від 03.04.97р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", та не надано будь-якої оцінки поданому відповідачем контррозрахунку, що на думку апелянта призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 720444,73грн. за період з 01.02.2015р. по 20.04.2017р. та 3% річних в сумі 76826,19грн. за період з 01.02.2015р. по 20.04.2017р. Крім того, апелянт наголошує на тому, що господарським судом першої інстанції всупереч приписам господарського процесуального законодавства не було задоволено клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке було подано, у зв'язку з тим, що відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №1/2014 від 21.08.2014р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 21.09.2017р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.09.2017р. представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 скасувати частково, а саме в частині стягнення з ТОВ "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь ТОВ "Центр да Вінчі" суми загальної заборгованості у розмірі 2010440,92 грн., у складі якої сума інфляційних становить 720444,73грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь ТОВ "Центр да Вінчі" суму загальної заборгованості у розмірі 1315621,85грн., у складі якої сума інфляційних становить 19168,09грн.

Представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології", рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі" (надалі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" (надалі - сторона 2) було укладено договір поворотної фінансової допомоги №1/2014 (надалі - договір) (т.1 а.с.33), відповідно до умов якого сторона 1 зобов'язується надати стороні 2 у користування процентну поворотну фінансову допомогу у визначеному договором розмірі, а сторона 2 зобов'язується повернути фінансову допомогу стороні 1 у цьому же розмірі у визначений говором строк. У зв'язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, поворотна фінансова допомога надається на безпроцентній основі (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, сума поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 1340000,00грн.

Сторона 1 зобов'язана надати фінансову допомогу стороні 2 протягом 3 банківських днів з дати підписання договору. Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку, платіжним дорученням шляхом переказу суми коштів у розмірі, вказаному у пункті 2.1. договору, на розрахунковий рахунок № 26004000630011 в ПАТ "Банк "Демарк" МФО 353575 сторони 2 (пункти 3.1. та 3.2. договору).

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, сторона 2 зобов'язується повернути стороні 1 отриману суму фінансової допомоги у строк до 31.01.2015р. (включно) на поточний рахунок сторони 1 №26005064875001 в ПАТ "ОСОБА_3 Кредит", МФО 320702. Фінансова допомога повертається стороною 2 у безготівковому порядку, платіжним дорученням, шляхом переказу суми фінансової допомоги, що зазначена у пункті 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок сторони 1.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що при порушенні стороною 2 умов пункту 4. договору він сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від неповерненої суми фінансової допомоги. При цьому сторона 2 зобов'язана повернути стороні 1 суму фінансової допомоги, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і є дійсним до повного виконання сторонами свої зобов'язань за цим договором (пункт 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання визначені пунктом 1.2 договору, а саме щодо перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в сумі 1340000,00грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача від 22.08.2014р. (т.1 а.с.34), та не заперечувалося відповідачем ані під час розгляду справи господарським судом першої інстанції ані під час апеляційного перегляду справи.

Проте, відповідачем в порушення умов договору було не повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги визначені пунктами 4.1 та 4.2 договору, та відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача за період з 09.04.2015р. по 11.12.2015р. (т.1 а.с.78-91), було сплачено грошові кошти на загальну суму 184600,00грн., у зв'язку з чим, 24.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі" з метою досудового врегулювання спірних правовідносин було направлено на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" претензією №24-07/15, в якій вимагало останнього повернути існуючу заборгованість, також було повідомлено, що у випадку невиконання зазначених вимог, ТОВ "Центр да Вінчі" буде вимушено звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення грошових коштів з нарахуванням штрафних санкцій (т.1 а.с.35-37).

Оскільки відповіді на зазначену претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" надано не було, 21.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр да Вінчі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т.1 а.с.7-46), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в загальному розмірі 2010440,92грн., з яких 1155400,00грн. основана заборгованість за договором, штраф у розмірі 57770,00грн. нарахований на підставі пункту 5.1. договору, інфляційні у розмірі 720444,73грн. та 3% річних в сумі 76826,19грн., нараховані за період прострочення з 01.02.2015 р. по 20.04.2017р.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр да Вінчі» суму 2010440,92грн. та судовий збір в сумі 30156,00грн., з підстав викладених вище (т.1 а.с.139-145).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, укладений між сторонами договір поворотної фінансової допомоги від 21.08.2014р. № 1/2014 за своєю правовою природою є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позика) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, матеріалами справи, а саме банківською випискою по рахунку позивача від 22.08.2014р. (т.1 а.с.34), підтверджується факт отримання відповідачем від позивача поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 1340000,00грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечувалося ані під час розгляду справи господарським судом першої інстанції ані під час апеляційного перегляду справи факту наявності заборгованості за договором в сумі 1155400,00грн.

Враховуючи вищевикладене, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо строків та обсягів надання фінансової допомоги, відповідачем зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у визначені строки виконані не були, матеріали справи не містять будь- яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 33 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погашення існуючої заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 21.08.2014р. № 1/2014 у розмірі 1155400,00грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 720444,73грн., 3% річних в сумі 76826,19грн. та штрафу у розмірі 57770,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних та трьох процентів річних входять до складу грошових зобов'язань і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторів та нараховуються незалежно від вини боржника.

Крім того, статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення фінансової допомоги підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 2 та 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було зазначено вище, пунктом 5.1. договору сторони погодили, що при порушенні відповідачем умов пункту 4 Договору він сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від неповерненої суми фінансової допомоги. При цьому сторона 2 зобов'язана повернути стороні 1 суму фінансової допомоги, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування ним штрафу у розмірі 57770,00грн. за період з 01.02.2015 р. по 20.04.2017р., інфляційних у розмірі 720444,73грн. за період з 01.02.2015 р. по 20.04.2017р.та 3% річних в сумі 76826,19грн. за період з 01.02.2015 р. по 20.04.2017р., визнає його правильним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача стягнення зазначених штрафних санкцій.

Судова колегія також зазначає, що доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом приписів господарського процесуального законодавства, у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/12318/17 за позовом з ТОВ "НТЦ "Енергетичні технології" до ТОВ "Центр да Вінчі", м. Київ про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 1/2014 від 21.08.2014 р. (вх.. № 25170 від 04.08.2017р.), яка розглядається господарським судом міста Києва, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Зі змісту поданого клопотання про зупинення провадження у даній справі вбачається, що відповідач наголошував на тому, що у разі винесення господарським судом м. Києва рішення у справі № 910/12318/17 про визнання недійсним договору № 1/2014 поворотної фінансової допомоги від 21.08.2014р., у позивача зникнуть правові підстави вимагати від відповідача повернення боргу та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень зазначеного договору, оскільки грошові зобов'язання між сторонами будуть ґрунтуватися на інших правових підставах.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, оскільки в процесі розгляду даної справи суд має можливість самостійно встановити всі фактичні дані та обставини, які мають істотне значення для вирішення даного спору.

Крім того, статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідні обов'язки стосуються і відповідача, який у разі необхідності не був позбавлений можливості з метою захисту своїх прав звернутись до суду з зустрічною позовною заявою.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що у разі вирішення господарським судом м. Києва спору у справі № 910/12318/17 на користь ТОВ "НТЦ "Енергетичні технології"", м. Харків, останній, за наявності певних обставин, не позбавлений права у встановленого процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд прийнятого у даній справі рішення за правилами, встановленими статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017р. у справі №922/1335/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.