Постанова

від 08.08.2017 по справі 910/6830/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа№ 910/6830/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились,

від відповідача - ОСОБА_2,

від третьої особи - Коломієць Н.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017

у справі №910/6830/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Дитячої юнацької спортивної школи №17

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація,

про стягнення 78374,93 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 Дитяча юнацька спортивна школа №17 (позивач) подала до Господарського суду міста Києва позов до ФОП ОСОБА_4 (відповідач) про стягнення 78374,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №299 від 05.11.2014 та договору про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого нежилого приміщення, земельного податку та комунальних послуг №3/16 від 10.03.2016 в сумі 78374,93 грн., а саме 47951,28 грн. боргу по орендній платі, 17984,58 грн. боргу за комунальні послуги та 12439,07 грн. боргу по відшкодуванню плати за змелю (розрахунок здійснено за період з червня 2016 по лютий 2017).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 до участі у справі №910/6830/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Дитячої юнацької спортивної школи №17 47951,28 грн. боргу по орендній платі, 17984,58 грн. боргу за комунальні послуги, 12439,07 грн. боргу по відшкодуванню плати за землю та 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача боргу у загальній сумі 78374,93 грн. за період з червня 2016 по лютий 2017 на підставі укладених договорів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_4 подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що між сторонами спору в період з 01.06.2016 по 15.02.2017 (період нарахування боргу) були відсутні орендні відносини, оскільки договір оренди припинив свою дію 31.05.2016, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13566/16, а умовами договору не передбачено обов'язку відповідача сплачувати орендну плату після закінчення строку дії договору. Відповідач, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, переконує, що орендоване приміщення не використовувалось ним в період з 01.06.2016 по 15.02.2017 з вини позивача, оскільки 01.07.2016 відповідач виявив, що орендоване приміщення опломбовано позивачем та відключено від електроенергії, що унеможливило здійснення господарської діяльності в приміщенні. В подальшому приміщення було відключено від водопостачання. 17.12.2016 відповідач повідомив відповідача про те, що в цей день буде вивозити майно з приміщень. 26.12.2016 відповідачем було надіслано позивачу та третій особі лист разом з актом прийому-передачі для підписання, так як приміщення звільнено, відповіді на який не отримано, а сам процес передачі приміщення з оренди затягнувся на півтори місяця.

Позивач та третя особа не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі №910/6830/17 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 08.08.2017.

31.07.2017 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №910/6830/17.

В судовому засіданні 08.08.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник третьої особи в судовому засіданні 08.08.2017 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити в силі.

В судовому засіданні 08.08.2017 колегія суддів розглянула клопотання позивача про відкладення розгляду справи №910/6830/17 та дійшла до висновку про його відхилення, оскільки судом вбачається можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення, а неявка представників позивача, який був належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, При цьому, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.2014 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), ФОП ОСОБА_4 (орендар) та Дитячою юнацькою спортивною школою №17 (балансоутримувач, підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №299 (далі - договір №299), згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності №172 від 15.04.2014 та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №380 від 01.07.2014 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, в навчальному закладі.

Згідно з п. 2.1 договору №299 об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 141 кв.м.

Відповідно до п. 4.1 договору №299 орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об'єкт. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та підприємством.

Згідно акту приймання-передачі від 05.11.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 141 кв.м. за адресою: ОСОБА_4.

Відповідно до п. 3.8 договору №299 вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсація витрат підприємству за користування земельною ділянкою, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів (угод), укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Так, 10.03.2016 між Дитячою юнацькою спортивною школою №17 (балансоутримувач) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) та було укладено договір відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого нежилого приміщення, земельного податку та комунальних послуг №3/16 (далі - договір №3/16), згідно з п. 1.1 якого позивач на підставі укладених договорів з постачальниками комунальних послуг зобов'язується надавати комунальні послуги нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі згідно наданих розрахунків, якщо інше не випливає з характеру послуг балансоутримувача за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 9.1 договору №299 договір є укладеним з моменту його підписання і діє з 02.06.2013 до 31.05.2016, а згідно з п. 6.1 договору №3/16 договір діє з 02.06.2013 по 31.05.2016.

У відповідності до п. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 3.1 договору №299 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої за перший місяць оренди без ПДВ становить 3586,63 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору №299 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованого у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору №299).

Згідно з п. 3.6 договору №299 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2 договору №299).

Пункт 5 ст. 762 ЦК України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно акту приймання-передачі об'єкту оренди від 15.02.2017 орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 141 кв.м., що знаходиться за адресою: ОСОБА_4.

Також, відповідно до п. 3.1.3 договору №3/16 орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату незалежно від наслідків господарської діяльності на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги, що визначаються на рівні сум минулого місяця, експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення та податок на землю згідно додатку до цього договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем у загальній сумі 78374,93 грн. за період з червня 2016 по лютий 2017 на підставі укладених договорів в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 47951,28 грн. боргу по орендній платі, 17984,58 грн. боргу за комунальні послуги та 12439,07 грн. боргу по відшкодуванню плати за змелю колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що між сторонами спору в період з 01.06.2016 по 15.02.2017 (період нарахування боргу) були відсутні орендні відносини, оскільки договір оренди припинив свою дію 31.05.2016, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13566/16, а умовами договору не передбачено обов'язку відповідача сплачувати орендну плату після закінчення строку дії договору, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, дійсно, в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі №910/13566/16 встановлено, що договір №299 від 05.11.2014 припинив свою дію 31.05.2016.

Разом з цим, відповідно до п. 4.15 договору №299 орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та підприємством.

Як вже зазначалось, згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди від 15.02.2017 орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 141 кв.м., що знаходиться за адресою: ОСОБА_4. Вказаний акт підписано і з боку відповідача без зауважень.

Пунктом 3.5 договору №299 сторонами спору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підсипання сторонами акта приймання-передачі при повернення об'єкта оренди орендодавцеві.

Аналогічне положення міститься і в п. 2.6 договору №3/16, згідно якого балансоутримувач припиняє нарахування платежів за договором в цілому з дати складання акту прийняття-передачі нежитлового приміщення.

В п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна зазначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відтак, колегія суддів вважає нарахування позивачем відповідачеві в період з 01.06.2016 по 15.02.2017 (після припинення дії договору №299) 47951,28 грн. боргу по орендній платі, 17984,58 грн. боргу за комунальні послуги та 12439,07 грн. боргу по відшкодуванню плати за змелю правомірним.

Посилання відповідача про неотримання рахунків на оплату орендних платежів та комунальних послуг як на підставу неможливості своєчасного здійснення цих платежів колегією суддів відхиляються, оскільки умовами договорів не передбачено направлення рахунків для оплати (п. 3.5 договору №299, п. 3.1.3 договору №3/16).

Доводи щодо надсилання відповідачем акта приймання-передачі орендованого майна позивачеві колегія суддів також відхиляє. По-перше, в підтвердження цього факту відповідачем подано суду першої інстанції ксерокопії листів та описів вкладення не завірені належним чином. Оригінали цих документів не були подані ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду. По-друге, п. 4.15 договору №299 встановлено, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Тобто, такий акт відповідач повинен був надіслати 30.06.2016, що останнім зроблено не було.

Посилання відповідача на ч. 6 ст. 762 ЦК України та твердження про те, що орендоване приміщення не використовувалось ним в період з 01.06.2016 по 15.02.2017 з вини позивача, оскільки 01.07.2016 (опломбування приміщення, відключення водопостачання та електропостачання тощо), колегія суддів вважає такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому відхиляються.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6830/17 залишити без змін.

3. Справу №910/6830/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.А. Пашкіна

М.Г. Чорногуз