Постанова

від 09.08.2017 по справі 907/190/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р. Справа № 907/190/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» б/н від 22.05.2017 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017р.

у справі № 907/190/17

за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області, м. Ужгород,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , м. Ужгород

про стягнення суми 138 708,39 грн. заборгованості та 17 748,01 грн. - пені за договором оренди землі та припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

за участю представників:

прокуратури: ОСОБА_2,

позивачів: не з'явися,

відповідача: ОСОБА_3

Учасникам процесу роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У судовому засіданні 09.08.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017р. у справі №907/190/17 (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Груп до місцевого бюджету заборгованість у сумі 156 456,40 грн., в т.ч. 138 708,39 грн. основної заборгованості та 17 748,01 грн. пені за договором оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №211010004000006 від 01.04.11.

Припинено шляхом розірвання дію договору оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №211010004000006 від 01.04.11.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Груп на користь прокуратури Закарпатської області 3 946,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017р. у справі № 907/190/17, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» подало апеляційну скаргу б/н від 22.05.2017 року (вх.№01-05/2531/17 від 01.06.2017 року). Апелянт зазначає, що позивачем неправильно визначено правовий зміст і підстави заявлених вимог, правову природу спірних правовідносин, неправильно визначено розрахунки заборгованості, а сам позов є передчасним і необґрунтованим. Відтак, просить рішення від 03.05.2017 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області відмовити повністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Желік М.Б., члени колегії - суддя Костів Т.С., суддя Орищин Г.В.

Ухвалою суду від 06.06.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2017 року. Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду від 26.06.2017 року, від 26.07.2017 року. Ухвалою суду від 26.07.2017 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

у зв'язку із тимчасовою відсутністю члена колегії - судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) та з урахуванням положень абз. 3 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року, розгляд справи 12.07.2017 року не відбувся, про що винесено відповідну ухвалу 13.07.2017 року та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні 26.07.2017 року.

14.07.2017 року на адресу суду від представника апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги; 24.07.2017 року - клопотання про долучення доказів.

25.07.2017 року на електронну адресу суду від Ужгородської місцевої прокуратури надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить вимоги апеляційної скарги відхилити. Оригінал вказаних заперечень надійшли до суду 28.07.2017 року.

У судовому засіданні 09.08.2017 року представник апелянта зазначив про неправильний розрахунок суми заборгованості, визначеної позивачем. Представник прокуратури проти вимог апеляційної скарги заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, заяв та клопотань щодо розгляду справи не подавали, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином. Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за участю представників, що з'явилися в судове засідання, і за наявними у матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

23.03.2011 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» (орендар) на підставі рішення IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 12.12.2008 року №924 укладено договір оренди землі №1395 (договір).

Відповідно до п.п.1.1, 2.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під придбаними будівлями та спорудами виробничої бази та для їх обслуговування, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, по вул. Успенського, 11, під кадастровим номером 2110100000:65:002:0070.

Об'єктом оренди є земельна ділянка, загальною площею 21 542 кв. м. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02-32/520, виданого 22.02.2011 року відділом Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області, становила 1 081 408,40 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 32 442,25 грн. на рік. Орендна плата вносить щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 2 703,52 грн. (п.4.1, 4.2 договору).

Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області 01.04.2011 року за №211010004000006, про що зроблено відмітку на останній сторінці договору, та внесено запис у Державний реєстр правочинів (№ витягу 9702834 від 23.03.2011 року).

23.03.2011 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки №1395.

Однак, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2015 року у справі №907/308/15 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2011р., укладеного між управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ "Будінвест-груп", шляхом викладення його пунктів 2.3, 4.1 та 4.2 у наступних редакціях:

пункт 2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.04.2015 становить 4195089,08 грн. ;

пункт 4.1: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 125 852, 67 грн. на рік ,

пункт 4.2 Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 10 487, 72 грн. .

Лисом вих.№24-01-12/104 від 26.01.2017 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Ужгородської місцевої прокуратури для звернення до суду в інтересах держави в особі Департамент міського господарства Ужгородської міської ради для стягнення заборгованості по договорах оренди земельних ділянок ПП ВТВ-Буд , ТзОВ Будінвест-Груп , гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6

Листом від 02.03.2017 року Ужгородська місцева прокуратура повідомила Ужгородську міську раду, Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області про виявлену систематичну несплату відповідачем - ТзОВ Будінвест-Груп орендної плати з моменту укладення договору та отримання земельної ділянки в користування, у зв'язку з чим станом на 31.01.2017 року виникла заборгованість у розмірі 138 708,39 грн. основного боргу та 17 748,01 грн. пені.

У зв'язку з виявленими, на переконання прокурора та позивачів, порушень, прокурором подано позовну заяву з вимогами про стягнення до місцевого бюджету заборгованості у сумі 138 708,39 грн. основної заборгованості та 17 748,01 грн. пені за договором оренди земельної ділянки від 23.03.11 №1395, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21 542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №211010004000006 від 01.04.11, та припинення договору оренди земельної ділянки №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, вартістю на день звернення до суду 25489356,08 грн., зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №211010004000006 від 01.04.11, шляхом його розірвання.

Прокурор позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди землі та вимог Закону України Про оренду землі , Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, не виконував належним чином своїх зобов'язань по оплаті орендної плати, як це передбачено договором оренди землі від 23.03.11 №1395, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості, а також припинення договору оренди земельної ділянки шляхом дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Судом вище встановлено обставини звернення Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради до прокуратури із проханням звернення до суду для стягнення заборгованості за відповідним договором, а також повідомлення Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області про результати перевірки. До позовної заяви долучено докази надіслання позовної заяви Ужгородській міській раді, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам ).

Підставою для звернення прокурора в особі органу місцевого самоврядування з позовом стало наявність спричинення відповідачем шкоди економічним інтересам держави, що полягає у ненадходженні коштів до місцевого бюджету, а також порушення інтересів держави щодо регулювання відносин, які виникають у сфері справляння податків і зборів, що, в свою чергу, загрожує розвитку інфраструктури міста, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача щодо неналежного виконання обов'язків зі сплати орендної плати за договором оренди, оскільки при укладенні договору оренди громада міста Ужгорода розраховувала на систематичне надходження до міського бюджету орендної плати за користування земельної ділянки, однак, вказана бездіяльність залишена без відповідного реагування з боку позивачів.

Відтак, колегія суддів не вважає обґрунтованими заперечення апелянта стосовно недоведеності прокурором підстав подання відповідного позову.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Як зазначалося вище, договором оренди в первинній редакції було встановлено обов'язок орендаря щомісячно до 10 числа поточного місяця вносити орендну плату в розмірі 2 703,52 грн.

21.07.2015 року (дата залишення рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2015 року у справі №907/308/15 без змін) розмір орендної плати змінено та встановлено у розмірі 10 487, 72 грн.

Пунктом 9.1 договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати, що кореспондується з обов'язком орендаря щодо своєчасної сплати орендної плати, визначеного п.9.3 договору.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.12.1 договору).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належне виконання орендарем обов'язку по сплаті орендної плати, а також відсутні докази, які б спростовували виникнення та наявність заборгованості, визначеної позивачем. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що кожного місяця, хоча і в неповному обсязі, здійснював необхідні платежі, однак, позивачами не враховано таких, що призвело до неправильних розрахунків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано жодних доказів на спростування наявного боргу, не здійснив контррозрахунку заборгованості. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається здійснення часткових оплат відповідачем у період з грудня 2011 року по грудень 2016 року, однак, не у повному обсязі, що, за розрахунком позивача, призвело до утворення заборгованості в розмірі 138 708,39 грн. Здійснивши перерахунок вказаних сум, колегія суддів зазначає про помилку в розрахунку за липень 2015 року, оскільки рішення суду, яким внесено зміни в розмір орендної плати, набрало законної сили лише 21.07.2015 року, а орендна плата повинна вноситись 10 числа поточного місяця, тому за липень 2015 року сплаті підлягала сума 2 703,52 грн., а не 10 487,72 грн. З урахуванням наведеного обгрунтованою є позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 130 924,19 грн.

Платіжні доручення за період 2016-2017 років, надані представником відповідача суду апеляційної інстанції, суд не може взяти до уваги та враховувати їх для визначення суми основного боргу, оскільки об'єктивних виключних причин неподання таких документів суду першої інстанції апелянтом не наведено. Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення за матеріалами, наявними в справі станом на дату прийняття рішення місцевим судом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Крім стягнення вказаної суми, позивач заявив до стягнення суму пені в розмірі 17 748 грн. 01 коп.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Договором оренди, а саме п.4.6, передбачено, що у разі несплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05% несвоєчасної сплати за кожен день прострочення.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пп. 2.1, 2.3, 2.5 постанови Пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Як зазначено в п. 1.12 постанови Пленуму вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Верховний суду України у постанові від 19.11.2014 року (справа №6-160-цс14) зазначив, що пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Оскільки договором передбачено сплату орендної плати до десятого числа щомісяця, то відповідно пеня може нараховуватись протягом шести місяців з дня прострочення кожного чергового платежу на суму заборгованості станом на день прострочення - одинадцяте число місяця.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у відповідності до наведених норм та встановленої вище обставини заборгованості за липень 2015 року у розмірі 2 132,95 грн., а не 7 167,15 грн., в межах строків, визначених позивачем, в межах ставки, визначеної договором, колегія суддів зазначає про її обгрунтованість у розмірі 9 561,23 грн., а не 17 748 грн. 01 коп., у зв'язку з чим у задоволенні 8 186,78 грн. потрібно відмовити.

Колегія суддів також зазначає, що у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, - зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку з цим господарським судам слід враховувати, що відповідні дані зазначаються згідно з поданою до господарського суду позовною заявою. За відсутності у позовній заяві даних про найменування (ім'я) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код (індивідуальний ідентифікаційний номер) тощо необхідні відомості господарському суду слід витребувати у позивача і відповідача згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК. Якщо позивачем не подані витребувані відомості, господарський суд залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення ).

Законом України Про виконавче провадження в чинній редакції (ст.4, яка відповідає ст.18 закону в попередній редакції) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Однак, в резолютивній частині оскаржуваного рішення, зазначаючи про стягнення заборгованості на користь місцевого бюджету, не визначено повної назви стягувача та його реквізитів. Вказана інформація була відсутня і в прохальній частині позовної заяви. Однак, колегія суддів зазначає, що стороною договору оренди, а саме орендодавцем є Управління майном міста Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721). Згідно з витягом з ЄДРПОУ за вказаним кодом зареєстрована юридична особа - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, який є одним із позивачів, визначених прокурором. Разом з тим з останньої сторінки договору вбачається, що одержувачем є місцевий бюджет міста Ужгород 13050200, код 22108040, банк УДК в Закарпатській області 812016, р/р 33211812700002. Згідно з відомостями на офіційному веб-сайті Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області реквізити для сплати орендної плати з юридичних осіб наступні: отримувач - УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/ 18010600, код отримувача 38015610, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській областi, код банку 812016, номер рахунку 33211812700002, код класифікації доходів бюджету 18010600.

Враховуючи наведене, а також недотримання судом вимог щодо зазначення реквізитів стягувача в резолютивній частині рішення, колегія суддів вважає за необхідне, скасовуючи рішення в частині суми, що підлягає стягненню, доповнити абзац другий резолютивної частини рішення відповідними реквізитами стягувача.

Крім цього, прокурором заявлено вимогу про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст.651 ЦК України).

Ст.31 Закону України Про оренду землі передбачено підстави припинення договору оренди землі. Зокрема, ч.3 ст.31 передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Земельним кодексом України передбачено випадки припинення права користування земельною ділянкою, серед яких зазначено систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. д ч. 1 ст.141).

Верховний Суд України у постанові від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16 зазначив, що аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

З розрахунку заборгованості вбачається, а представником відповідача не заперечується, що відповідачем систематично не здійснювались платежі по орендній платі у повному розмірі, а за окремі періоди не здійснювались взагалі, у зв'язку з чим і виникла заборгованість станом на кінець грудня 2016 року.

Договором оренди (п.11.3) сторони узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Встановивши наявність прострочення відповідачем сплати орендної плати, невнесення такої плати двічі, а також внесення її з липня 2015 року у неповному розмірі, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо обгрунтованості позовної вимоги про розірвання договору оренди.

Згідно з приписами ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам у повному обсязі не відповідає, оскільки, як встановлено колегією суддів вище, розмір основного боргу та пені, що підлягає стягненню, є меншим, ніж визначений позивачем. Відповідно, рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.49 ГПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позову, за розгляд справи в суді першої інстанції відшкодуванню відповідачем прокуратурі підлягає судовий збір у розмірі 3 701,28 грн., решта сплаченого судового збору залишається за прокуратурою. Сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, залишається за скаржником, а відшкодуванню апелянту підлягає судовий збір у розмірі 263,59 грн.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст.49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» б/н від 22.05.2017 року частково задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017р. у справі № 907/190/17 змінити в частині абз.1 резолютивної частини, вказавши позов задоволити частково .

Рішення від 03.05.2017р. (абз.2 резолютивної частини) частково скасувати та викласти абз.2 наступним чином:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Груп (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Успенського, 11, код ЄЮОФОПтаГФ 34888339) до місцевого бюджету м. Ужгород (отримувач - УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/ 18010600, код отримувача 38015610, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській областi, код банку 812016, номер рахунку 33211812700002, код класифікації доходів бюджету 18010600) заборгованість у сумі 140 485,42 грн., в т.ч. 130 924,19 грн. основної заборгованості та 9 561,23 грн. пені за договором оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за №211010004000006 від 01.04.11. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 7 784,20 основного боргу та 8 186 грн. 78 коп. пені. .

Рішення від 03.05.2017р. в частині абз.3 резолютивної частини щодо припинення шляхом розірвання дії договору оренди землі №1395 від 23.03.11 року залишити без змін.

Рішення від 03.05.2017р. (абз.4 резолютивної частини) частково скасувати, вказавши суму судового збору у розмірі 3 701,28 грн.

3. Стягнути з прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, код 02909967) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будінвест-Груп (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Успенського, 11, код ЄЮОФОПтаГФ 34888339) 263,59 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 10.08.2017 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Орищин Г.В.