Ухвала

від 22.09.2017 по справі 907/190/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

22.09.2017 Справа № 907/190/17

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , м.Ужгород

про розстрочку виконання рішення у справі №907/190/17

за позовом Ужгородської місцевої прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м.Ужгород, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород та Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області, м.Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , м.Ужгород

про стягнення суми 138708,39 грн. заборгованості та 17748,01 грн. - пені за договором оренди землі та припинення договору оренди землі шляхом його розірвання

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

від прокурора - Костак В.В., прокурор відділу прокуратури закарпатської області

від стягувача (Ужгородської міської ради) - ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу позовної та претензійної роботи управління правового забезпечення (дов. №03-17/03 від 04.01.17)

від стягувача (Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради) - не з'явився

від стягувача (Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області) - ОСОБА_2 - головний державний інспектор з юридичної роботи (дов.№792/10/10-013 від 26.06.17)

від боржника - ОСОБА_3 (дов. №1 від 17.05.17)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.05.17 позов Ужгородської місцевої прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м.Ужгород, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м.Ужгород та Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області, м.Ужгород задоволено повністю та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» до місцевого бюджету заборгованість у сумі 156456,40 грн., в т.ч. 138708,39 грн. основної заборгованості та 17748,01 грн. - пені за договором оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №211010004000006 від 01.04.11; припинено шляхом розірвання дію договору оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №211010004000006 від 01.04.11, а також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» на користь прокуратури Закарпатської області суму 3946,85 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.17 рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 у справі № 907/190/17 змінено в частині абз.1 резолютивної частини, позов задоволено частково, абз.2 та 4 резолютивної частини частково скасовано та викладено абз.2 наступним чином: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Успенського, 11, код ЄЮОФОПтаГФ 34888339) до місцевого бюджету м. Ужгород (отримувач - УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/ 18010600, код отримувача 38015610, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській областi, код банку 812016, номер рахунку 33211812700002, код класифікації доходів бюджету 18010600) заборгованість у сумі 140485,42 грн., в т.ч. 130924,19 грн. основної заборгованості та 9561,23 грн. пені за договором оренди землі №1395 від 23.03.11, укладеного між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , загальною площею 21542 кв.м, зареєстрованого у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №211010004000006 від 01.04.11, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення 7784,20 основного боргу та 8186 грн. 78 коп. пені.; абз.4 резолютивної частини рішення суду частково скасовано та вказано суму судового збору у розмірі 3701,28 грн.; в частині абз.3 резолютивної частини щодо припинення шляхом розірвання дії договору оренди землі №1395 від 23.03.11 року рішення суду залишено без змін.

Заявник (боржник) 31.08.17 звернувся до господарського суду Закарпатської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.17 (зі змінами внесеними постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.17) у справі №907/190/17 щодо стягнення суми 140485,42 грн., в т.ч.130924,19 грн. основної заборгованості та 9561,23 грн. пені за договором оренди землі №1395 від 23.03.11 на строк 18 місяців шляхом щомісячного часткового перерахування коштів у сумі 7804,75 грн. починаючи з вересня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.09.17 справу №907/190/17 відкладено розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду та призначено до розгляду у судовому засіданні за участі уповноважених представників сторін.

Стягувач Департамент міського господарства Ужгородської міської ради участь уповноваженого представника у судовому засідання не забезпечив.

Станом на день судового засідання від стягувача (Ужгородської міської ради) надійшов письмовий відзив на подану боржником заяву, в якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що подані боржником докази недостатності\відсутності коштів на рахунку (довідка про рахунок і залишок коштів ), фінансовий звіт станом на 30.06.17, звіт про фінансові результати за ІІ квартал 217 року, наявність заборгованості боржника перед іншими підприємствами не може вважатись безумовною винятковою обставиною для розстрочення судового рішення. Також, стягувач (Ужгородська міська рада) вказує, що боржником, крім іншого, не поданого доказів у підтвердження того, що подальша господарська діяльність боржника буде більш ефективнішою, що дасть змогу йому виконати рішення господарського суду, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заяви боржника.

Стягувачі - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фінансової служби у Закарпатській області вимоги ухвали суду від 12.09.17 не виконали та письмовий відзив щодо поданої боржником заяви не подали, однак у судовому засіданні уповноважені представники усно заперечили проти задоволення заяви боржника.

Прокурор присутній у судовому засіданні усно заперечив проти задоволення заяви боржника з мотивів, наведених у поясненнях поданих 12.09.17 по суті заяви, оскільки вважає, що заявником (боржником) не доведено, належним чином не обґрунтовано підстав розстрочення виконання рішення та не подано належних доказів щодо обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі №907/190/17 або роблять його виконання неможливим.

Проаналізувавши матеріали заяви, доводи заявника (боржника) та стягувача, суд дійшов наступного висновку.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Заявник подану заяву обґрунтовує тим, що на сьогоднішній день боржник перебуває у складному фінансовому становищі, яке об'єктивно не дозволяє негайно заборгованість за судовим рішенням в повному розмірі у підтвердження чого подав фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік; довідку про рахунок і залишок коштів на рахунку в ПАТ КБ Приватбанк ; довідку про наявну заборгованість ТОВ Будінвест-Груп перед ПАТ Трансбуд-СМП та договір безвідсоткової поворотної позики на підтвердження заборгованості ТОВ Будінвест-Груп перед ПАТ Трансбуд-СМП . Також, боржник просить суд взяти до уваги несприятливу економічну ситуацію в Україні, яка унеможливлює негайне виконання відповідачем рішення суду у даній справі, а у випадку стягнення одночасно значної суми грошових коштів з товариства, існує обґрунтований ризик неможливості належним чином розрахуватися з поточною кредиторською заборгованістю, що, в свою чергу, може призвести до значного погіршення економічного становища товариства та ризику його банкрутства.

При цьому, заявник вказує, що ним щомісячно сплачуються грошові кошти в сумі 5130,00 грн. в рахунок орендної плати за землю (щодо якої виникла заборгованість, у зв'язку з чим реальна сума заборгованості є меншою, ніж визначено у постанові апеляційного суду) та для погашення боргу підприємство намагається вносити більш значні суми коштів (у лютому внесено 45130,00 грн. в рахунок погашення заборгованості). У зв'язку з цим, заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2017 у справі № 907/190/17 (з урахуванням постанови ЛАГСУ від 09.08.17 ) на 18 місяців зі сплатою 7804,75 грн. щомісячно починаючи з вересня 2017 року.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004 року).

Згідно зі статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу ("Бурдов проти Росії" та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення тощо.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заперечення стягувача, суд дійшов висновку, що заявником (боржником) не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, або свідчать про винятковість даного випадку. Посилання заявника (боржника) у заяві на відсутність у підприємства коштів на рахунку для погашення всієї суми заборгованості та тяжкий фінансовий стан підприємства, не свідчать про особливий характер обставин і не є доказом наявності підстав для розстрочки виконання рішення суду. Припущення заявника (боржника), які не підтверджені жодним доказом, про значне погіршення економічного становища товариства та ризику його банкрутства, є необґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами.

Крім того, заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами винятковості обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Подані заявником фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік; довідка про рахунок і залишок коштів на рахунку в ПАТ КБ Приватбанк ; довідка про наявну заборгованість ТОВ Будінвест-Груп перед ПАТ Трансбуд-СМП та договір безвідсоткової поворотної позики на підтвердження заборгованості ТОВ Будінвест-Груп перед ПАТ Трансбуд-СМП , які долучені до заяви про розстрочку виконання рішення суду не можуть слугувати належним доказом наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд констатує, що відсутні належні підстави для застосування ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України у межах предмету заяви про розстрочку виконання рішення суду.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, відмовити у задоволені заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі №907/190/17.

Керуючись ст. ст. 77, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест-Груп» , м.Ужгород про розстрочку виконання рішення суду у справі №907/190/17 відмовити.

Ухвалу надіслати сторонам та органу ДВС.

Суддя О.В. Васьковський