Постанова

від 11.08.2017 по справі 2024/9134/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

11.08.2017

Справа №1\642\41\17

Провадження2024\9134\12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого заступником директора ПВКП Політехком, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він будучи переведеним згідно наказу № 03/05-2010 від 03.05.2010 року на посаду заступника директора ПВКП "Політехком", при цьому згідно доручення від 04.04.2011 року йому доручено представляти інтереси підприємства, підписувати юридичні документи, договори і додатки, відносно виконання зобов`язань, у зв`язку з чим він, виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, а також по спеціальному повноваженню, був службовою особою приватного права.

Приблизно на початку вересня 2011 року ОСОБА_5 стало відоме, що раніше йому знайомий ФОП ОСОБА_6 бажає придбати рельсошпальну решітку (далі - РШР).

Також ОСОБА_5 було відомо, що на станції Артемовка Харківського району Харківської області на базі Харків - Сортувальній шляховій машинній станції № 131 Південної залізниці (далі - ШМС № 131) є РШР - 50, вживана (далі - РШР - 50 би/у) на залізобетонній шпалі у кількості 1625 погонних метрів (65 секцій по 25 погонних метрів кожна), власником якої є ШМС № 131 ЮЖД.

Знаючи про бажання вказаного підприємця, ОСОБА_6 придбати РШР-50 - ОСОБА_5 вирішив заволодіти грошовими коштами ФОП ОСОБА_6 шляхом обману і зловживання довірою, при цьому він розробив план, згідно якого він в особі заступника директора ЧПКП "Политехком" укладе договір купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_6 , де предметом договору виступить вказана РШР - 50, до якої ні ЧПКП "Политехком", ні ОСОБА_5 , не мають ніякого відношення, оскільки власником цією РШР - 50 являється ШМС № 131 Південної залізниці (далі - ПЗ).

Далі ОСОБА_5 , діючи на виконання злочинного плану, досягає попередньої усної домовленості з ФОП ОСОБА_6 про купівлю останнім РШР - 50 б/у на залізобетонній шпалі у кількості 1625 погонних метрів (65 секцій по 25 погонних метрів кожна) на суму 1 000 000 гривен, яка із слів ОСОБА_5 , належить ПВКП "Політехком" і знаходиться на відповідальному зберіганні на базі ШМС № 131 на станції Артемівка Харківського району Харківської області.

20 вересня 2011 року ОСОБА_5 виїжджає спільно з представниками ФОП ОСОБА_6 : ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на станцію Артемівка Харківського району Харківської області, де ОСОБА_5 , знаходячись в денний час (точніший час встановити непредставився можливим), діючи шляхом обману і зловживання довірою, використовуючи довіру до нього внаслідок раніше особистого знайомства і робочих стосунків, що склалися, повідомляє ОСОБА_7 і ОСОБА_8 свідомо неправдиві відомості про приналежність що знаходиться на момент огляду РШР - 50 у кількості 1625 погонних метрів (65 секцій по 25 погонних метрів кожна) ПВКП "Політехком", переслідуючи мету укласти договір купівлі-продажу свідомо нездійсненним зобов`язанням по передачі цієї РШР - 50 на користь ФОП ОСОБА_6 і заволодіти його грошовими коштами в якості оплати за товар.

При цьому достовірно знаючи про бажання ФОП ОСОБА_6 у разі укладення договору купівлі-продажу РШР - 50 укласти з ШМС № 131 договір відповідального зберігання, ОСОБА_5 завіряє ФОП ОСОБА_6 про надання допомоги в укладенні договору відповідального зберігання з ШМС № 131 у зв`язку з наявністю у нього дружніх зв`язків з керівництвом цього підрозділу Південної залізниці, достовірно знаючи про попередню домовленість з невстановленими працівниками Південної залізниці, відносно яких виділені матеріали з кримінальної справи, з якими він раніше вступив в змову.

При цьому, ОСОБА_5 було достовірно відоме, у тому числі і як службовій особі приватного права, що відповідно до вимог ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускати дії особи, які здійснюються з наміром завдати збитку іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

20 вересня 2011 року ОСОБА_5 , будучи службовою особою приватного права, діючи з метою отримання неправомірної вигоди для себе і для інших осіб, усупереч ст. 13 ГК України і інтересам юридичної особи приватного права зловживаючи повноваженнями і реалізовуючи злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами ФОП ОСОБА_6 , не маючи наміру виконувати умови договору, діючи на підставі доручення ПВКП "Політехком", знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , укладає з ФОП ОСОБА_6 договір купівля-продаж № 20/09 на суму 1 000 000 грн., згідно з який ПВКП "Політехком" зобов`язується передати у власність ФОП ОСОБА_6 . РШР- 50 у кількості 1625 погонних метра (65 секцій по 25 погонних метрів кожна), хоча ОСОБА_5 достовірно відомо, що ні він, ні ПВКП "Політехком" не є власником предмету договору.

ФОП ОСОБА_6 , будучи упевненим в добросовісних намірах заступника директора ПВКП "Політехком" ОСОБА_5 щодо передачі вказаного товару, введений в оману і сприймаючи надані для огляду останнім РШР - 50 на базі ШМС № 131 на станції Артемівка Харківського району Харківської області як товар, що реально знаходиться у власності ПВКП "Політехком", в особі заступника директора ОСОБА_5 , підписує вищезгаданий договір 20.09.2011 року і у виконання умов договору перераховує на рахунок ЧПКП "Политехком" платіжним дорученням № 3643 від 22.09.2011 року грошові кошти в сумі 350 000 грн.

Далі ОСОБА_5 , будучи службовою особою приватного права, діючи за попередньою змовою з невстановленими працівниками Південної залізниці, відносно яких виділені матеріали з кримінальної справи, знаходячись 23.09.2011 року за юридичною адресою ШМС № 131: м. Харків, вул. Довгалевского, 4, у невстановлених слідством працівників Південної залізниці ставить відбиток печатки ШМС № 131 Південної залізниці на договір відповідального зберігання від 23.09.2011 року № 0096 ХР з додатками № 1 і № 2, раніше підписаних ФОП ОСОБА_6 , що тягне підписання недійсного договору і додатків до договору № 1 і № 2, оскільки начальник ПМС № 131 не наділений повноваженнями на укладення такий договорів, які ОСОБА_5 подає ФОП ОСОБА_6

ФОП ОСОБА_6 , отримавши 23.09.2011 року договір відповідального зберігання № 0096 ХР з додатками № 1 і № 2, на яких був підпис і печатка ШМС № 131 Південної залізниці, будучи упевненим в добросовісних намірах заступника директора ПВКП "Політехком" ОСОБА_5 по передачі вказаного товару, остаточно введений в оману і зловживання довірою з боку ОСОБА_5 і невстановлених слідством працівників Південної залізниці, відносно яких виділені матеріали з кримінальної справи, перераховує частину грошових коштів, що залишилася, на рахунок ПВКП "Політехком", згідно платіжного доручення: № 3645 від 23.09.2011 в сумі 350000 грн і № 3662 від 26.09.2011 в сумі 300000

Після отримання усієї суми за договором купівлі-продажу від 20.09.2011 № 20/09 ОСОБА_5 , будучи службовою особою приватного права діючи з прямим наміром, спрямованим на заволодіння грошовими коштами ФОП ОСОБА_6 , отримання неправомірної вигоди для себе і інших осіб, усупереч вимогам ст. 13 ГК України і усупереч інтересам юридичної особи частки права, зловживаючи повноваженнями, умови договору невиконав і з його відома службові особи ПВКП "Політехком" розпорядилися грошовими коштами на власний розсуд у своїх інтересах.

В результаті вищезгаданих злочинних дій ОСОБА_5 , у тому числі і як службової особи приватного права, ФОП ОСОБА_6 заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 1000 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 УК України, а саме шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою за попередньою змовою групою осіб здійснене в особливо великих розмірах, а також в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 УК України, а саме: в зловживанні повноваженнями, т. е. умисному з метою отримання неправомірної вигоди для себе і інших осіб використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такою юридичної особи своїх повноважень, що спричинило заподіяння охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і юридичних осіб тяжкі наслідки на загальну суму 1 000 000 грн., що на момент скоєння злочину перевищувало в двісті п`ятдесят і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В ході судового слідства прокурором було змінено пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення, обвинувачення було викладене в наступній редакції:

ОСОБА_5 , працюючи заступником директора ПВКП "Політехком" (ЄДРПОУ 31154304, юридична адреса: Харківська область. Дергачівський район, м. Дергачі, пров. Луговий, 14) згідно наказу №03/05-2010 від 03.05.2010., і, являючись службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими функціями на підставі доручення від 04.04.2011, виданого йому директором ПВКП "Політехком", згідно якої він мав право представляти інтереси підприємства, підписувати юридичні документи, договори і додатки, відносно виконання зобов`язань, в 2011 році вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, при наступних обставинах.

В період часу з 20.09.2011 по 26.09.2011 ОСОБА_5 достовірно знаючи, що на балансі і у власності ПВКП "Політехком" відсутні рельсошпальна решітка-50 на залізобетонній шпалі перебрана зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 п.м. кожна загальною довжиною 1625п.м. (далі РШР- 50) і не маючи намірів придбати її у власність ПВКП "Політехком" з метою подальшої реалізації, уклав з використанням наданого за дорученням права, від імені ПВКП "Політехком" в особі директора ОСОБА_9 , договір купівлі-продажу №20-09 від 20.09.2011 з ФОП ОСОБА_6 про продаж останньому РШР- 50 за 1 000 000 грн. з ПДВ, особисто поставивши свій підпис в цьому договорі. Одночасно, ОСОБА_5 у вказаний період часу, використовуючи свої повноваження за дорученням, особисто поставив свій підпис від імені ПВКП "Політехком" в особі директора ОСОБА_9 в додатку №1 до договору купівлі-продажу №20-09 від 20.09.2011 - акті прийому-передачі від 23.09.2011 про передачу РШР- 50 від ПВКП "Політехком" на адресу ФОП ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що фактично ця передача не відбулася, з причини відсутності вказаного товару у власності і на балансі ПВКП "Політехком".

У свою чергу, на виконання умов цього договору, ФОП ОСОБА_6 22.09.2011, 23.09.2011 і 26.09.2011 перерахував за нібито куплену ним РШР- 50 з рахунку НОМЕР_1 , відкритого ФОП ОСОБА_6 в ПАТ "ВТБ Банк", на рахунок ПВКП "Політехком" № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ "Укрінбанк", грошові кошти в сумі 350000 грн., 350 000 грн. і 300 000 грн. відповідно, а всього суму 1 000 000 грн.

В результаті з протиправних дій ОСОБА_5 заподіяні тяжкі наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 1000 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 УК України, т. е. внесення службовою особою в офіційний документ свідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_5 в період часу з 23.09.2011 року по 26.09.2011 року, достовірно знаючи, що рельсошпальна решітка 50 на залізобетонній шпалі, перебрана зі зносом небільше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 п. м. кожна, загальною довжиною 1625 п.м., ціною 1 000 000 грн. не належить ФОП ОСОБА_6 і не знаходиться в його власності, отримавши від представника останнього, підписані ОСОБА_6 і скріпленими його печаткою договір відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 року про передачу на зберігання вказаної РШР- 50 від ФЛ-П ОСОБА 4 на Харків-Сортувальній шляховій машинній станції № 131 СТГО "Південна залізниця"(далі - ШМС №131) з місцем зберігання на базі ШМС № 131 за адресою: Харківська область, Харківський район, станція Артемівка, а також додатки до нього № 1 - акт прийому-передачі майна на зберігання від 23.09.2011р. і додаток № 2 - накладна на відповідальне зберігання №ОКС- 000001 від 23.09.2011р., маючи намір на підробку офіційних документів з метою їх подальшого використання у вигляді прикриття безтоварности угоди з продажу цієї РШР- 50 ПВКП "Політехком" на адресу ФОП ОСОБА_6 , власноручно виконав підписи у вказаних договорі і додатках № 1 і № 2 до нього від імені начальника ШМС- 131 ОСОБА_10 , і отримав при невстановлених обставинах на підроблені їм підписи відбитки печатки ШМС № 131 Південної залізниці.

Таким чином, ОСОБА_5 підробив офіційні документи, що засвідчують факт передачі на відповідальне зберігання від ФОП ОСОБА_6 на ШМС №131 РШР- 50, яка не належала ФОП ОСОБА_6 , і що надають право ФОП ОСОБА_6 отримати від ШМС №131 вказану РШР- 50 відповідно до умов цього договору, у зв`язку з чим обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 УК України - підробка офіційного документу, який посвідчується підприємством і який надає права і звільняє від обов`язків, в цілях його використання самим підроблювачем.

Також, ОСОБА_5 в період часу з 23.09.2011 року по 26.09.2011 року, достовірно знаючи, що договір відповідального зберігання № 0096ХР від 23.09.2011 року про передачу ФОП ОСОБА_6 рельсошпальної решітки 50 на залізобетонній шпалі, перебраній зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 п. м. кожна, загальною довжиною 1625 п. м., ціною 1 000 000 грн. на зберігання на Харків-Сортувальна шляхова машинна станція №131 СТГО "Південна залізниця" і додатки № 1 і № 2 до нього є підробленими, умисно використав їх з метою прикриття безтоварности угоди з продажу цієї РШР- 50 від ПВКП "Політехком" до ФОП ОСОБА_6 , передавши вказані документи ФОП ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними протиправними діями, використав підроблені документи, що засвідчують факт передачі на відповідальне зберігання від ФОП ОСОБА_6 на ШМС №131 РШР- 50, яка не належить ФОП ОСОБА_6 , і що надають право ФОП ОСОБА_6 отримати від ПМС №131 РШР- 50 відповідно до умов вказаного договору, тобто обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документу.

В судовому засіданні прокурор не заперечував факт обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, згідно останньої постанови про зміну обвинувачення від 29 липня 2014 року. Будь-якого іншого обвинувального висновку чи іншої постанови про зміну обвинувачення прокурором до суду не надано.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Окремою постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року, постановленою у цій же кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 судом було звернуто увагу прокурора про доцільність проведення додаткової перевірки відомостей досудового розслідування щодо наявності в діях ОСОБА_5 разом з діями інших осіб, допитаних в якості свідків як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Зазначена окрема постанова суду, неоскаржена, а тому набула чинності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2017р. вирок суду першої інстанції скасовано, справу за обвинуваченням ОСОБА_5 направлено до суду першої інстанції в інший склад суду. При цьому судом апеляційної інстанції в якості підстави для скасування вироку зазначено, що судом першої інстанції у вироку не було зазначено будь-яких встановлених судом обставин в ході розгляду справи. Також апеляційним судом було зазначено на необхідність перевірити доводи сторін, зазначені в поданих апеляційних скаргах.

Згідно поданої апеляційної скарги захисника, ОСОБА_11 який просив апеляційний суд вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обвинувачення.

Згідно поданої апеляційної скарги представника потерпілого, який вказав на підтримання обвинувачення в суді першої інстанції в попередньому обсязі в порядку ст.277 КПК України - тобто обвинувачення за ч.4 ст. 190, ч.2 ст.364-1 КК України. В той же час будь-якого судження суду з приводу обвинувачення за цими статтями не було зроблено. Представником потерпілого апеляційна скарга обґрунтовувалась цими підставами, а також неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків обставинам справи, необхідністю кваліфікації дій ОСОБА_5 за іншими статтями КК, неправильного виділення матеріалів відносно інших осіб, порушення ст.26 КПК України.

До суду надійшло клопотання представника потерпілого, адвоката ОСОБА_4 про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 , на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи з мотивів наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за статтею КК України, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено. Також клопотання обґрунтовано необхідністю перевірки в діях ОСОБА_5 разом з іншими особами, коло яких заздалегідь відомо - свідки у справі, з метою з`ясування ознак злочину за ч.4 ст. 190 КК України. До клопотання в подальшому було подано два доповнення і документи на їх обґрунтування.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вказав, що неповноту досудового слідства можливо усунути в ході судового розгляду.

Обвинувачений також підтримав думку прокурора, заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши надані матеріали, суд приходить до наступного.

Згідно документів, наданих представником потерпілого адвокатом ОСОБА_4 на обґрунтування клопотання про повернення справи на додаткове розслідування вбачається, що з метою виконання окремої постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 05грудня 2014р. та у зв`язку і самостійним виявленням факту вчинення кримінального правопорушення представником потерпілого ОСОБА_6 в порядку ст.214 КПК України (2012р.) 16 травня 2017р. було подано до Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 заяву-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, за фактом шахрайського заволодіння ОСОБА_5 у сукупності з діями інших осіб, грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 1 000 000 грн. в особливо великому розмірі, за попередньою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України. Також у вказаній заяві наведено підстави для внесення до ЄРДР відомостей за фактом привласнення, розтрати або заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовим становищем заступником директора ПВКП Політехком ОСОБА_5 , - за попередньою кваліфікацією за ст. 191 ч.5 КК України, ч.5 ст.27 ст.191 ч.5 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2017р. скаргу адвоката ОСОБА_4 було задоволено повністю, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури №1 внести відомості за заявою адвоката ОСОБА_4 від 16.05.2017р. про вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.

Згідно наданих представником потерпілого адвокатом ОСОБА_4 копій витягів з ЄРДР зазначену ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 31.05.2017р. було виконано повністю, за кожною кваліфікацією в червні - липні 2017 року було внесено відомості до ЄРДР: за ст.190 ч.4 КК України, за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України та за ч.5 ст.191 КК України. Після цього, три кримінальних провадження за постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 від 26 липня 2017 року було об`єднано, проведення досудового розслідування було доручено СВ Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області.

Згідно наданих копій витягів з ЄРДР, одним з прокурорів, який здійснює повноваження прокурора у зазначених кримінальних провадженнях, в тому числі є прокурор ОСОБА_3 , який брав участь у судовому засіданні.

Прокурором вказані обставини реєстрації кримінальних правопорушень в червні - липні 2017р. за ч.4 ст.190, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України на підставі заяви-повідомлення адвоката ОСОБА_4 від 16.05.2017р. і ухвали слідчого судді Ленінського районного суду від 31.05.2017р. не заперечувались і не спростовувались.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що неповноту досудового слідства можливо усунути в ході судового розгляду справи. Суд не бере до уваги посилання прокурора на те, що неповноту досудового слідства можливо усунути в ході судового розгляду, оскільки клопотання представником потерпілого заявлено з підстав зазначених у ст. 246 КПК України, а не з підстав зазначених у ст. 281 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 237, 246 КПК України (1960р.) встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 237КПК України, питання, які з`ясовуються суддею при попередньому розгляді справи. У справі, що надійшла від прокурора, суддя з`ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; 2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення; 3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу; 4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу; 5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з`ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з`ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено.

Відповідно до ст. 246 КПК України при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено.

У постанові суддя зазначає підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні. В постанові також повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Отже за змістом ч.2 ст. 237 КПК України у сукупності із ст.246 КПК України допускається подання клопотання потерпілим із зазначенням як необхідності притягнення інших осіб до відповідальності, так і необхідності кваліфікації дій обвинуваченого на більш тяжкий злочин чи пред`явлення обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005р. Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» звернуто увагу судів на наступне.

«2. Відповідно до ст. 246 КПК суддя при попередньому розгляді кримінальної справи вправі з власної ініціативи повернути її на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.

У решті передбачених зазначеною статтею випадків, а саме коли є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, окремий розгляд справи щодо яких неможливий, або для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу України (далі - КК), якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлене, справа може бути повернена на додаткове розслідування лише за наявності відповідного клопотання одного із названих у ч. 2 ст. 246 КПК учасників процесу.

4. Повернення справи на додаткове розслідування через наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб допускається лише за умови, що окремий розгляд справи щодо останніх неможливий і що надійшло відповідне клопотання прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника. Питання про наявність таких підстав вирішується з урахуванням доказів, що є у справі, інших конкретних її обставин, а також вимог ст. 94 КПК, в якій визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

З`ясовуючи можливість розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні, суддя повинен керуватися вимогами ст. 26 КПК, маючи на увазі, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатись, як правило, в одному провадженні. Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи, про відмову в її порушенні щодо іншої особи або про виділення справи щодо такої особи в окреме провадження не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування.

Встановивши при розгляді клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, що відповідно до вимог ст. 26 КПК справа щодо іншої особи може бути розглянута в окремому провадженні, суддя (суд) залишає це клопотання без задоволення. У таких випадках після розгляду справи за наявності до того підстав суддя (суд) на виконання вимог ст. 278 КПК повідомляє своєю постановою (ухвалою) прокурора про вчинення злочину.

5. Повернення справи на додаткове розслідування у зв`язку з наявністю підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлене, допускається тільки за клопотанням прокурора або потерпілого чи його представника.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи в частині обвинувачення особи у вчиненні більш тяжкого злочину чи про відмову в порушенні відповідної справи, як і постанова щодо обсягу обвинувачення, не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування з цих підстав.

6. Наведений у ст. 246 КПК перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним. Тому суддя не вправі повернути справу на додаткове розслідування з цієї стадії, наприклад, з мотивів неповноти досудового слідства або у зв`язку з тим, що обвинувачений після передання справи до суду зник і місце його перебування невідоме».

Судом враховується наявність окремої постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 05.12.2014р., подання клопотання представником потерпілого в порядку ст. 246 КПК України.

Наявні судові рішення з приводу необхідності додаткової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за статтями КК України, які передбачають більш сувору відповідальність. Наявні зареєстровані кримінальні провадження на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 31.05.2017р. за заявою адвоката ОСОБА_4 від 16.05.2017р.

Судом враховується, що обставини злочину, як вони зазначені прокурором в постанові про зміну обвинувачення від 29 липня 2014р., у сукупності з обставинами, зазначеними в окремій постанові суду від 05.12.2014р., виконанням ухвали слідчого судді від 31.05.2017р. та реєстрація кримінальних правопорушень на її виконання - дають обґрунтовані підстави для повернення справи на додаткове розслідування з мотивів наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено.

Вислухавши думки учасників, суд вважає, що справу необхідно направити прокурору для проведення додаткового розслідування в порядку ст.246 КПК України, оскільки у суду є підстави вважати про необхідність притягнення до відповідальності інших осіб, в тому числі й службових, які сприяли ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, службовому підробленні документів, та підробці документів державного підприємства. Крім того, необхідно дослідити обставини заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 та роль і участь обвинуваченого ОСОБА_5 у такому заволодінні, присвоєнні чи розтраті.

Суд вважає обґрунтованими в такому випадку твердження представника потерпілого щодо можливої наявності в діях ОСОБА_5 самостійно чи у співучасті з іншими особами ознак злочинів, передбачених ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 чи ч.5 ст.191 КК України, оскільки грошові кошти від ФОП ОСОБА_6 у загальній сумі 1000 000 грн. перераховувались на рахунок ПВКП Політехком, про що безпосередньо зазначено як в первісному обвинувальному висновку, так і в постанові про зміну обвинувачення. Крім того, виходячи з фабули обвинувачення в постанові про зміну обвинувачення вочевидь вбачається, що як службове підроблення, так і підробка документів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 були підставою для перерахування грошових коштів ФОП ОСОБА_6 . Таким чином, службове підроблення та підробка документів знаходяться у нерозривному взаємозв`язку із заволодінням грошовими коштами, їх присвоєнням, розтратою. За вказаних обставин очевидним вбачається необхідність розгляд питання щодо встановлення та притягнення до відповідальності всіх винних осіб, та належної кваліфікації дій ОСОБА_5 , в тому числі і у сукупності з діями інших осіб. За вказаних обставин, окремий розгляд справи тільки за пред`явленим обвинуваченням відносно ОСОБА_5 вбачається неможливим.

Суд відмічає, що для притягнення до відповідальності всіх належних осіб, в тому числі за ст.ст.190 ч.4, ст. 191 ч.5, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України вже створені певні передумови, зареєстровані кримінальні провадження, об`єднані в одне провадження.

За таких обставин суд вважає за необхідне направити справу на додаткове розслідування.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно залишити без змін, підписку про невиїзд.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 237, 246 КПК України (1960р.),

суд, -

постановив:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених за ч.2 ст. 366, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, направити прокурору Харківської місцевої прокуратури №1 для проведення додаткового розслідування.

Під час проведення розслідування з`ясувати питання щодо доцільності об`єднання вказаної кримінальної справи із кримінальним провадженням №42017221090000119.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін, підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Напостанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Харківської області протягом 7 діб з моменту її винесення.

Головуючий: