Постанова

від 08.08.2017 по справі 810/4171/16

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 810/4171/16

2-а/357/571/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Кошель Б. І. ,

при секретарі - Антко О.С.,Чирко С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 6 м. Біла Церква справу за адміністративним позовом ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат до Білоцерківської міської ради, третя особа: Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міськради, ТОВ Продпром про визнання рішення неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року по справі № 911/1304/15 затверджено мирову угоду між ТОВ Продпром та ДП ПАТ Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат , правонаступником якого є позивач по даній справі ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат , за якою ТОВ Продпром зареєстрував право власності на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13, та яку в подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року скасовано, а провадження у справі закрито ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2016 року. Оскільки підставою для реєстрації права власності на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13, за ТОВ Продпром слугувала мирова угода, що була в подальшому скасована постановою суду, позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування вказаної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, але йому листом №456 від 05.12.2016 року йому було відмовлено в задоволенні його заяви. Вказану відмову позивач вважає незаконною та просить суд зобов'язати Білоцерківську міську раду внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13.

В суді представник позивача ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача - Білоцерківської міської ради позов не визнав, пояснив, що Білоцерківська міська рада розглянула звернення позивача в порядку передбаченому Законом України Про звернення громадян , оскільки останній звернувся до Відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міськради не у порядку визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.06.2016 року №533).

Представник третьої особи ТОВ Продпром , проти задоволення позову заперечував та пояснив, що твердження позивача про порушення його прав на спірну нежитлову будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні є безпідставним, оскільки він ніколи не був власником спірної будівлі, не приймав участі у її будівництві, а земельна ділянка на якій знаходиться будівля не перебуває у постійному користуванні позивача, а тому стверджувати, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13, за ТОВ Продпром порушує права позивача немає підстав.

Третя особа Відділ державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міськради до суду свого представника не направив, про час та день слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено по справі, ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року по справі № 911/1304/15 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ Продпром та ДП ПАТ Київхліб Білоцерківський хлібокомбінат , правонаступником якого є позивач по даній справі ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат , згідно якої ТОВ Продпром отримав у власність нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13. В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року та справу направлено на новий розгляд, а ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2016 року провадження у справі було закрито. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються копіями ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року по справі № 911/1304/15, постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 року, ухвали Господарського суду Київської області від 04.02.2016 року. /а.с. 10-14, 17-26/

В судовому засіданні встановлено, що 30.11.2016 року до Білоцерківської міської ради від ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат надійшла заява, оформлена згідно зразка затвердженого Наказом МЮ України від 17.04.2012 року №595/5 (у редакції наказу МЮУ від 31.03.2015 року №465/5), про скасування державної реєстрації прав на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13, в задоволенні якої було фактично відмовлено рішенням, оформленим у виді листа від 05.12.2016 року. /а.с. 32-39/

Вважаючи, що даним рішенням порушуються його права, ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За положеннями ч.1 ст. 18 вказаного Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічну правову позицію висловив у своєму рішенні Конституційний суд України 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99.

Також, як вбачається зі змісту положень ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Крім того, згідно п. 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.06.2016 року №533), моментом прийняття заяви вважається дата і час її реєстрації у базі даних заяв.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин має бути застосоване законодавство, що діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення, тобто станом на 05.12.2016 року.

Відповідно до п.5 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон) про внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону)

Ст. 37 Закону визначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно ч.1, 5 ст. 20 Закону Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

Наказом МЮ України від 21.11.2016 року №3276/5 Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який набрав чинності 25.11.2016 року, визначено вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду.

Крім того, п.п. 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.06.2016 року №533) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав. Після проставлення заявником підпису на заяві уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник реєструє заяву в базі даних заяв.

В силу положень п.п. 8-10 Порядку під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника на підставі передбаченого Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документа, що посвідчує таку особу.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

З оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Як визначено п. 16 Порядку, моментом прийняття заяви вважається дата і час її реєстрації у базі даних заяв.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач звертаючись до Відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міськради із заявою, оформленою згідно зразка затвердженого Наказом МЮ України від 17.04.2012 року №595/5 (у редакції наказу МЮУ від 31.03.2015 року №465/5), про скасування державної реєстрації прав на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13 порушив порядок подання такої заяви регламентований наведеними вище нормами.

Так, позивач, в особі керівника підприємства, або ж уповноваженої на те особи, зобов'язаний особисто звернутись до Відділу державної реєстрації Управління адміністративних послуг Білоцерківської міськради, у порядку визначеному чинним законодавством.

Крім того, як вбачається з позовних вимог позивач просить суд зобов'язати Білоцерківську міську раду внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Але, відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав).

Згідно з частиною п'ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав … проводиться органом державної реєстрації прав...

У частині другій статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтею 26 Закону визначені підстави внесення записів до Державного реєстру прав, а статтею 30 цього Закону встановлена відповідальність у сфері державної реєстрації прав.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати такі рішення.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі 819/1849/13-а, а також постанові Вищого Адміністративного Суду України від 24.03.2016 року у справі № К/800/22687/15.

Отже, вимога позивача зобов'язати Білоцерківську міську раду внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути задоволена.

Крім іншого, відмовляючи у задоволенні даного позову суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також, ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові та в судовому засіданні позивач не надає жодних пояснень, в чому полягає його порушене право.

Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Необґрунтованими є посилання на порушення відповідачем положень законодавства щодо захисту права власності, оскільки як з'ясовано в судовому засіданні право власності на спірний об'єкт нерухомості ніколи не було і не є на даний час зареєстроване за позивачем, а отже позивач ТОВ Білоцерківський хлібокомбінат ніколи не був і не є власником спірного об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13. На підтвердження протилежного, позивачем не надано суду будь-яких доказів. Натомість, в судовому засіданні, представником третьої особи було надано суду копії технічного паспорту на нежитлову будівлю (ангар) під літерою В , площею 244,4 кв.м., за адресою м. Біла Церква, вул. Пекарська 13 та договору підряду від 07.09.2002 року укладеного між ТОВ Торговий дім Колос та ТОВ Будмонтаж на виконання робіт щодо будівництва спірної нежитлової будівлі, а представник позивача, в свою чергу, підтвердив факт відсутності державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. /а.с. 136-154/

Земельна ділянка, на якій розташована вказана нежитлова будівля, не перебуває в користуванні позивача на праві постійного користування земельною ділянкою, оскільки згідно рішення Білоцерківської міської ради №985 від 18.02.2009 року Про скасування пунктів рішень, внесення змін, доповнень в рішення міської ради та виконавчого комітету п. 1 рішення тридцять сьомої сесії Білоцерківської міської ради №869 від 23.10.2008 року викладено в такій редакції: Припинити право постійного користування Дочірнього підприємства ВАТ Київхліб Білоцерківського хлібокомбінату, земельною ділянкою загальною площею 0,1826 га. По вул. Пекарській, 13 на користь ТОВ Торговий дім Колос , в зв'язку з незгодою прийнятого рішення ВАТ Київхліб Білоцерківського хлібокомбінату . /а.с.134/

Зважаючи на наведене в сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 55, 58 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.06.2016 року №533), Наказом МЮ України від 21.11.2016 року №3276/5 Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 2, 5, 6, 17, 18, 70, 72, 94, 159-163, 185, 186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Б. І. Кошель