Ухвала

від 09.08.2017 по справі 803/602/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року м. Київ К/800/47898/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсії, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області звернулося з адміністративним позовом до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з лютого по березень 2015 року в розмірі 6163 грн. 10 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року, позов задоволено. Постановлено стягнути з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Іваничівському районі Волинської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 6163 грн. 10 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 20.12.2016 року № 1409 у зв'язку зі звільненням судді Сороки М.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи, справу перерозподілено на суддю Мороз Л.Л.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в УПФУ в Іваничівському районі Волинської області.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 працювали у СФГ ОСОБА_2 При цьому вони, як матері, що виховали п'ятеро і більше дітей та працювали у сільськогосподарському виробництві, набули права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

19 січня 2015 року листом за № 177/03 відповідачу надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, який був отриманий 23.01.2015 року.

Із розрахунку УПФУ в Іваничівському районі Волинської області вбачається, що місячний розмір витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які підлягають до сплати відповідачем з січня 2015 року пенсіонерці ОСОБА_4 становить 2124 грн. 46 коп., ОСОБА_5 - 2103 грн. 90 коп., ОСОБА_3 - 1934 грн. 74 коп.

Загалом відповідач поніс витрати на виплату і доставку пільгових пенсій вказаним особам за лютий - березень 2015 року в сумі 6163 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим тим, що в порушення вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач не відшкодував УПФУ фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі -Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Суди встановили, що за позивачем рахуються пенсіонери-пільговики, яким пенсія призначена відповідно до пункту ж статті 13 Закону № 1788-XII. Згідно з цим пунктом на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 року № 244 Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро та більше дітей .

Вказане свідчить про наявність у позивача обов'язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту ж статті 13 Закону № 1788-XII.

Отже, з аналізу положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції, можна зробити висновок, що обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений на підприємства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року Начало формы№ 817/463/15.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги є обґрунтованими.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що Селянське (фермерське) господарство не зобов'язане покривати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, оскільки згідно закону такий обов'язок лежить лише на підприємствах та організаціях, до яких Селянське (фермерське) господарство не належить.

Доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки Селянське (фермерське) господарство підпадає під визначення підприємства, наведене у статті 62 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: