Ухвала

від 06.08.2017 по справі 53/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.08.2017Справа № 53/233За скаргою Військової частини НОМЕР_1

на дії начальника відділу державної виконавчої служби

у справі № 53/233

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ювеста Груп

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СПКО-3

про стягнення 342 354,56 грн.

СуддяГрєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника (стягувач): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від ДВС: Кущ В.В., за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 53/233 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ювеста Груп задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ювеста Груп (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, ідентифікаційний код 35811623, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) борг в сумі 342 354 (триста сорок дві тисячі триста п`ятдесят чотири) грн. 56 коп., державне мито в сумі 3 423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 55 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

29.10.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 53/233 видано наказ.

19.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Військової частини НОМЕР_1 надійшла скарга на дії начальника відділу державної виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 скарга на дії начальника відділу державної виконавчої служби була прийнята до розгляду, розгляд скарги призначено на 19.06.2017.

У судове засідання 19.06.2017 представник скаржник з`явився, інші учасники судового процесу не з`явились.

Враховуючи те, що представники боржника, третьої особи та ДВС у судове засідання 19.06.2017 не з`явились, а також у зв`язку з невиконанням ДВС вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, розгляд скарги було відкладено на 17.07.2017.

11.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли пояснення.

У судове засідання 17.07.2017 представник скаржника з`явився, інші представники не з`явились.

Враховуючи те, що представники боржника, третьої особи та ДВС у судове засідання 17.07.2017 не з`явились, а також у зв`язку з невиконанням ДВС вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, розгляд скарги було відкладено на 31.07.2017.

У судове засідання 31.07.2017 представник скаржника з`явився, представник ДВС подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Враховуючи те, що представники боржника та третьої особи у судове засідання 31.07.2017 не з`явились, розгляд скарги було відкладено на 07.08.2017.

07.08.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником скаржника було подано клопотання про розгляд скарги за відсутності представника скаржника.

У судове засідання 07.08.2017 з`явився представник ДВС, подав письмові пояснення, у яких заперечуючи проти скарги зазначив, що 18.03.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог Закону постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами на протязі 10 днів. Отримавши постанову від 18.03.2014 по повернення виконавчого документа стягувач 18.03.2015 повторно направив на виконання виконавчий документ та не скористався своїм правом на оскарження. 14.04.2015 постановою державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з пропуском строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, на підставі п. 1 ст. 26 Закону. У зв`язку з тим, що відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця розглядається у порядку та строки передбачені вищезазначеною статтею, а стягувачем пропущено строк оскарження дій державного виконавця, відділом розглянуто звернення в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян» та Закону України «Про виконавче провадження». 10.02.2017 за вихідним № 201-14/1 на адресу заявника направлено відповідь на звернення від 26.12.2016 за № 4063 Військової частини А-2467.

Стягувач, боржник та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз`яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином та враховуючи подане скаржником клопотання про розгляд скарги за відсутності представника останнього, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов`язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

16.04.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37582840 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 53/233 від 29.10.2010.

18.03.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

26.12.2016 скаржник звернувся до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві із Листом № 4063 про проведення перевірки законності виконавчого провадження, у я кому просив провести перевірку законності виконавчого провадження № 37582840 з виконання наказу Господарського суду міста Києві № 53/233, виданого 29.10.2010 та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кущ В.В. від 18.03.2014 у ВП № 37582840 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Листом від 17.03.2017 за № 1015 про проведення перевірки законності виконавчого провадження скаржник звернувся до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, у якому просив зобов`язати начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести перевірку законності виконавчого провадження № 37582840 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 53/233, виданого 29.10.2010, зокрема щодо правомірності постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кущ В.В. від 18.03.2014 у ВП № 37582840 про повернення виконавчого документа стягувачеві, або провести таку перевірку самостійно.

10.02.2017 начальник відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві листом № 201-14/1 від 10.02.2014 повідомив скаржника, що відповідно до вимог Закону постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами на протязі 10 днів. Отримавши постанову від 18.03.2014 про повернення виконавчого документа, стягувач 18.03.2015 повторно направив на виконання виконавчий документ та не скористався своїм правом на оскарження. 14.04.2015 постановою державного виконавця відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 1 ст. 26 Закону. Вищезазначена постанова була оскаржена стягувачем та відповідним рішенням Господарського суду міста Києва відмовлено в задоволенні скарги. У зв`язку з вищезазначеним та пропуском строків на оскарження постанови від 18.03.2014 стягувач має право повторно подати на виконання виконавчий документ.

25.04.2017 заступник начальника Головного територіального управління юстиції у м. Києві управління державної виконавчої служби листом № 527/02-10 від 25.04.2017 повідомив скаржника, що постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження оскаржувалась стягувачем у судовому порядку, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.0.12017 № 53/233 в задоволенні скарги відмовлено. Крім того, Відділом повідомлено, що 01.02.2017 до відділу надійшло звернення військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2016, відповідь на яке 10.02.2017 державним виконавцем направлено заявнику простою кореспонденцією.

Скарга мотивована тим, що стягувач не погоджується з висновком начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та вважає, що під час перевірки законності виконавчого провадження ним були допущені порушення, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент винесення постанови державного виконавця, яка оскаржувалась стягувачем, а також п. 7 розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, відповідно до якої, про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначається зокрема, у резолютивній частині, - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, визначається особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), в зв`язку з чим скаржник просить суд, визнати неправомірними дії начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо проведення перевірки законності виконавчого провадження № 47183482 з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 29.10.2010, з порушенням законодавства та зобов`язати його усунути порушення, допущені при проведенні даної перевірки, а саме:

- щодо прийняття неправомірного рішення про законність дій головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києва Кущ. В.В. при винесені постанови від 18.03.2014 у ВП № 37582840 про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- щодо не винесення за результатами перевірки постанови та не зазначення в ній особи, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Суд, при розгляді даної скарги, вважає за необхідне застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла станом на 27.12.2016, оскільки саме 27.12.2016 скаржник звернувся до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві з листом про проведення перевірки законності виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 19 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент звернення скаржника із скаргою до начальника ДВС) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.

Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова, в якій зазначаються:

підстави витребування цього виконавчого провадження;

у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки, а в разі витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження - обґрунтування такої необхідності;

у резолютивній частині - рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів або їх копій, реквізити витребуваного виконавчого провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні, строки здійснення перевірки виконавчого провадження з моменту його надходження до органу державної виконавчої служби, який його витребував, а також посадові особи, на яких покладається обов`язок надсилання цього виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, та строки надсилання для перевірки виконавчого провадження.

Постанова про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів складається в кількох примірниках, з яких:

один примірник надсилається до органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження;

другий примірник залишається в органі державної виконавчої служби, який витребував виконавче провадження;

якщо перевірка виконавчого провадження здійснюється за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, примірник постанови надсилається також цій посадовій особі.

Витребуване виконавче провадження надсилається до органу державної виконавчої служби, який його витребував, із супровідним листом у строки, визначені в постанові про його витребування.

Матеріали виконавчого провадження або їх копії повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів, який підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням дати складання опису.

Виконавчі провадження з великою кількістю документів формуються в окремі томи з кількістю аркушів не більше 250 в кожному.

Кожен том провадження оформляється окремо, має власну нумерацію аркушів і власний опис.

Копії матеріалів виконавчого провадження засвідчуються начальником органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження.

Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

підстави перевірки виконавчого провадження;

строки проведення перевірки;

у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

строк виконання постанови;

коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

інша необхідна інформація.

Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується).

У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Після закінчення перевірки законності виконавчого провадження оригінал виконавчого провадження не пізніше трьох робочих днів з моменту закінчення перевірки повертається до органу державної виконавчої служби, у провадженні якого воно перебуває (перебувало).

Посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов`язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.

Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування (додаток 10).

Відповідні записи вносяться до журналу в день винесення посадовою особою постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження.

Як зазначає скаржник та як вбачається із Листа № 4063 від 26.12.2016, скаржником оскаржувалась постанова від 18.03.2014 у ВП № 37582840 про повернення виконавчого документа.

З листа начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вбачається, що ним надаючи відповідь на звернення стягувача від 26.12.2016 зазначено, що відповідно до вимог Закону постанови державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами на протязі 10 днів. Отримавши постанову від 18.03.2014 про повернення виконавчого документа, стягувач 18.03.2015 повторно направив на виконання виконавчий документ та не скористався своїм правом на оскарження. У зв`язку з вищевикладеним та пропуском строків оскарження постанови від 18.03.2014 стягувач має право повторно подати на виконання виконавчий документ.

В свою чергу, скаржником було подано скаргу до начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із значним пропуском строку, наданого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для оскарження постанови державного виконавця до начальнику відділу.

Пропуск скаржником строку на звернення із скаргою на постанову від 18.03.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві, встановлено також ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 у справі № 53/233, яка набрала законної сили.

При цьому суд враховує, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Відтак, суд дійшов висновку, що начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було правомірно надано відповідь скаржнику у вигляді листа, у зв`язку з пропуском останні строків на оскарження вищезазначеної постанови від 18.03.2014.

Разом з тим, за доводами скаржника, судом має застосовуватись редакція Закону України «Про виконавче провадження» чинна, саме на момент винесення оскаржуваної постанови від 18.03.2014, а не на момент подання звернення зі скаргою до начальника ДВС, про що, зокрема скаржником зазначено у подані скарзі.

Беручи до уваги доводи скаржника, викладені у його скарзі, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 83 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть, бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, скаржник просив провести перевірку законності виконавчого провадження № 37582840 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 53/233, виданого 29.10.2010 та скасувати постанову головного державного виконавця від 18.03.2014 у ВП 37582840 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Тобто скаржник звернувся до начальника відділу виконавчої служби про скасування вищезазначеної постанови у виконавчому провадженні, яке не перебувало на виконанні у державних виконавців.

Відповідно до пункту 10.1 Інструкції (у редакції на момент винесення постанови від 18.03.2014) контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83-86 Закону.

Згідно пункту 10.2 Інструкції, начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до пункту 10.3 Інструкції керівники органів державної виконавчої служби вищого рівня мають право відповідно до статей 84 - 86 Закону перевіряти законність виконавчого провадження, у тому числі завершеного виконавчого провадження та виконавчого провадження, по якому виносилась постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, беручи до уваги норми Закону України "Про виконавче провадження" та положення Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакціях на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) начальник відділу здійснює контроль за законністю дій державного виконавця лише у відкритих виконавчих провадженнях, а законність завершених виконавчих проваджень та виконавчих проваджень, по яким виносились постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, перевіряються керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Однак, у даному випадку, як вбачається зі справи, стягувач звернуся до начальника відділу виконавчої служби про скасування зазначеної вище постанови у виконавчому провадженні, яке є завершеним та не перебуває на виконанні державних виконавців, в свою чергу відповідно до вищенаведених приписів, начальник відділу, не мав законних підстав проводити перевірку у завершеному виконавчому провадженні, а тому у начальника відділу були відсутні підстави для винесення постави, у зв`язку чим відповідь було надано листом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017 у справі № 29/441-09.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Військової частини НОМЕР_1 на дії начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу Військової частини НОМЕР_1 на дії начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилити.

Суддя О.А. Грєхова