Рішення

від 07.08.2017 по справі 910/10052/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017Справа №910/10052/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" простягнення 634688,71 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" простягнення 63200,00 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):Маріковський О.В. - керівник, Баца К.В. - представник від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):Горєлов О.Л. - представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіатека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" 634688,71 грн., з яких: 568800,00 грн. основного боргу за договором №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015, 10305,92 грн. - 3 % річних, 9385,20 грн. пені, 46197,59 грн. інфляційних втрат. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіатека" просило суд покласти на відповідача відшкодування витрат на оплату послуг адвоката на суму 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/10052/17, розгляд якої призначено на 20.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів розгляд справи відкладено на 02.08.2017.

В судовому засіданні 02.08.2017 оголошено перерву до 03.08.2017.

02.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" про стягнення 63200,00 грн.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" стверджує, що договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015 є неукладеним через невизначеність у ньому порядку надання послуг, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вважає, що сплачені ним на виконання умов цього договору кошти у розмірі 62300,00 грн. є такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом без належної правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн", розгляд якої призначено на 03.08.2017.

В судовому засіданні 03.08.2017 оголошено перерву до 07.08.2017.

Представники позивача за первісним позовом в судове засідання, призначене на 07.08.2017 з'явились, первісні позовні вимоги підтримали. Також, просили суд задовольнити подану 20.06.2017 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 07.08.2017 з'явився, проти заявлених первісних позовних вимог заперечив. У відзиві на позов відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом не надано належного підтвердження фактичного надання послуг відповідачу за первісним позовом відповідно до умов договору №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015, оскільки приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акта здачі-приймання послуг. Крім цього, відповідач за первісним позовом вказав на наявність розбіжностей у датах підписання актів здачі-приймання послуг, рахунків на оплату наданих послуг та датами їх направлення на адресу відповідача за первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом представник позивача за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача за зустрічним позовом проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечили. У відзиві на позов відповідач за зустрічним позовом стверджував про те, що кошти, які отримані ним як оплату за договором №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015 набуті ним за наявності належної правової підстави, а отже не можуть бути повернуті позивачу за зустрічним позовом відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також, відповідач за зустрічним позовом зазначив про підписання між сторонами актів здачі-приймання наданих послуг по договору відповідно до яких, послуги надані замовнику в повному обсязі, вчасно та якісно, замовник послуги прийняв і претензій до виконавця не має.

Отже, на думку відповідача за зустрічним позовом, посилання позивача за зустрічним позовом на неукладеність договору та недосягнення сторонами згоди щодо будь-яких умов договору після фактичного надання послуг відповідачем за зустрічним позовом та прийняття їх позивачем за зустрічним позовом без зауважень та заперечень є безпідставним.

Також, в судовому засіданні 07.08.2017 судом було розглянуто заяву позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову, яка подана до канцелярії суду 20.06.2017.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, позивач за первісним позовом зазначає, що з отриманої ним інформаційної довідки № 87691620 від 22.05.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача за первісним позовом вбачається, що належне відповідачу за первісним позовом на праві власності нерухоме майно обтяжене іпотекою, внаслідок чого позивач за первісним позовом обґрунтовано вважає, що це може призвести до утруднення виконання рішення у справі №910/10052/17 про стягнення заборгованості на його користь та просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Land Rover 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 4999, кузов № НОМЕР_2, автомобіль Volvo V40CC 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, з об'ємом двигуна 1984, кузов № НОМЕР_4, та автомобіль Land Rover 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, з об'ємом двигуна 4999, кузов № НОМЕР_6, які належать відповідачу на праві власності, зазначаючи при цьому про співрозмірність вартості цих автомобілів та ціни позову.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У п. 1 Постанови №16 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" відзначається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, позивачем за первісним позовом не доведено суду наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, позивачем за первісним позовом не представлено належних доказів вчинення відповідачем за первісним позовом жодних дій, направлених на відчуження свого майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача за первісним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіатека" (виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" (замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець надає інформаційні (дослідницькі) послуги, що узгоджуються додатковими угодами до цього договору, які є невід'ємною його частиною (п.1.1), обов'язки замовника (п.2.3): оплачувати послуги виконавця у розмірі і в терміни, передбачені цим договором і відповідними додатковими угодами до нього (п.2.3.1), підписувати (у разі відсутності претензій до якості робіт) відповідні акти здачі - приймання наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх отримання (п.2.3.2), вартість послуг, що надаються замовнику за цим договором вказується у відповідних додаткових угодах до договору, які є невід'ємною його частиною (п.3.1), порядок оплати послуг визначається сторонами у відповідних додаткових угодах до договору. Всі взаєморозрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця на підставі рахунку та підписаного двома сторонами акту наданих послуг за відповідний період. Датою оплати за цим договором є дата списання грошових коштів з рахунку замовника (п.3.2), загальна вартість наданих послуг за договором складає суму відповідних додаткових угод, що укладаються сторонами протягом дії договору (п.3.3), у випадку недотримання замовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми неплатежу за кожний день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати. При цьому, замовник звільняється від відповідальності за прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, у випадку, якщо це сталося внаслідок прострочення виконавцем надання послуг, ненадання або несвоєчасного надання виконавцем замовнику рахунку-фактури для оплати послуг та/або актів здачі-приймання наданих послуг (п.4.4), цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п.4.4).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.12.2015 до договору, виконавець зобов'язується протягом передбаченого додатковою угодою строку надати інформаційні (дослідницькі) послуги з дослідження представленості інформації про замовника, а також його існуючих та потенційних ділових партнерів та конкурентів - у засобах масової інформації (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.1.1), послуги полягають у наступному (п.1.2): щоденний моніторинг представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів протягом січня - грудня 2016 року (п.1.2.1), щотижневий аналітичний звіт представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів, аналіз їх активності (п.1.2.2), щомісячний тематичний огляд (п.1.2.3), оперативне інформування (в режимі реального часу) (п.1.2.4), періодом, за який здійснюються послуги, описані у розділі один цієї додаткової угоди, є січень - грудень 2016 року (п.2.1), щомісячна вартість послуг за цією додатковою угодою становить 63200,00 гривень без ПДВ. Днем надання послуг за цією додатковою угодою є останній календарний день звітного місяця (п.2.2), приймання-передача послуг, які надаються виконавцем за цією додатковою угодою, здійснюється останнім календарним днем звітного місяця, у якому надаються послуги, на підставі акту здачі - приймання наданих послуг, який надається виконавцем замовнику у підписаному вигляді у двох примірниках протягом 10 (десяти) робочих днів (п.2.3), замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг з урахуванням вимог п.2.3 цієї додаткової угоди на підставі рахунку виконавця (п.2.4), замовник сплачує вартість послуг протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги (п.2.5), Оригінали акту здачі-приймання наданих послуг та рахунку надаються виконавцем на користь замовника нарочно, кур'єром або поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) (п.2.6).

31.12.2016 між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про продовження дії договору №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015, у зв'язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п. 8.1 договору: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг до 31 січня 2017 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення".

Відповідно до акту здачі-приймання послуг № 18/12/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., № 06/18/12 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/12 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., № 08/18/12 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., № 09/18/12 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., № 10/18/12 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., № 11/18/12 від 30.11.2016 на суму 63200,00 грн., № 12/18/12 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн. та № 13/18/12 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн. позивачем за первісним позовом були надані, а відповідачем за первісним позовом прийняті послуги на загальну суму 568800,00 грн.

Вищеперелічені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх без заперечень та зауважень.

При цьому, в матеріалів справи наявні рахунки - фактури №05/18/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., №06/18/15 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/15 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., №08/18/15 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., №09/18/15 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., №10/18/15 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., №11/18/15 від 30.01.2016 на суму 63200,00 грн., №12/18/15 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн., №13/18/15 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн. які, як зазначив позивач за первісним позовом у позовній заяві надсилались на адресу відповідача за первісним позовом кур'єрською службою та надавались нарочним.

Також, в матеріалах справи наявні накладні на послуги кур'єрського зв'язку із долученими до них листами Кур'єрської Служби Доставки про вручення відповідних відправлень адресату.

28.03.2017 позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом претензію №27 від 27.03.2017 із вимогою про оплату заборгованості, що підтверджується відповідним описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення зв'язку.

Як стверджує позивач за первісним позовом у позовній заяві, відповідач за первісним позовом за послуги, які надані за період з травня місяця 2016 року по січень місяць 2017 року не розрахувався, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом звернувся до суду за захистом своїх прав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом були надані, а відповідачем за первісним позовом прийняті без зауважень та заперечень, відповідно до умов п.2.3 додаткової угоди №1 від 18.12.2015 до договору послуги за період з травня місяця 2016 року по січень місяць 2017 року на загальну суму 568800,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Відповідно до умов п.2.5 додаткової угоди №1 від 18.12.2015 до договору, замовник сплачує вартість послуг протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури №05/18/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., №06/18/15 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/15 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., №08/18/15 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., №09/18/15 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., №10/18/15 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., №11/18/15 від 30.01.2016 на суму 63200,00 грн., №12/18/15 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн., №13/18/15 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн. які, як зазначив позивач за первісним позовом у позовній заяві, надсилались на адресу відповідача за первісним позовом кур'єрською службою та надавались нарочним.

При цьому, з долучених позивачем за первісним позовом до матеріалів справи накладних на послуги кур'єрського зв'язку із листами Кур'єрської Служби Доставки про вручення відповідних відправлень адресату випливає, що вказані відправлення надсилались позивачем за первісним позовом на ім'я ОСОБА_4 (БЦ "Парус"), у графі надані документи - відсутній їх перелік, ПІБ, посада, підпис, дата та час вручення, а отже суд не приймає вказані накладні Кур'єрської Служби Доставки як належні та допустимі докази направлення на адресу відповідача за первісним позовом відповідних рахунків для оплати.

Однак, зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази надання позивачем за первісним позовом та прийняття відповідачем за первісним позовом послуг на загальну суму 568800,00 грн. за період з травня місяця 2016 року по січень місяць 2017 року, суд вираховує строк оплати зазначених послуг з дати надсилання позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом претензії №27 від 27.03.2017 (належні та допустимі докази наявні в матеріалах справи), у зв'язку з чим з урахуванням строку поштового обігу та семиденного строку оплати за надані послуги згідно норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив оплату послуг починаючи з 07.04.2017. Отже строк виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг станом на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем за первісним позовом послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість у розмірі 568800,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем за первісним позовом належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основної заборгованості у розмірі 568800,00 грн. підлягають задоволенню.

Твердження відповідача за первісним позовом у відзиві на позов відхиляються судом як необґрунтовані, з огляду на те, що суд приймає підписані між сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками останніх акти здачі-приймання наданих послуг як належні та допустимі докази надання позивачем за первісним позовом послуг відповідачу за первісним позовом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 10305,92 грн. - 3 % річних, 9385,20 грн. пені, 46197,59 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом у встановлений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані позивачем за первісним позовом послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача за первісним позовом є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача за первісним позовом встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору встановлено, у випадку недотримання замовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми неплатежу за кожний день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати. При цьому, замовник звільняється від відповідальності за прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, у випадку, якщо це сталося внаслідок прострочення виконавцем надання послуг, ненадання або несвоєчасного надання виконавцем замовнику рахунку-фактури для оплати послуг та/або актів здачі-приймання наданих послуг.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг, то суд визнає вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з пені законними та обґрунтованими.

Судом перераховано належний до стягнення розмір пені з урахуванням вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з 07.04.2017, з кінцевих дат розрахунків, які самостійно визначені позивачем за первісним позовом у розрахунку до позовної заяви, внаслідок чого суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 1655,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг, то суд визнає вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

При цьому, судом перераховано належні до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% річних за період з 07.04.2017 (з урахуванням дати направлення позивачем за первісним позовом претензії із вимогою про оплату заборгованості) та кінцевої дати розрахунку, яка вказана позивачем за первісним позовом у позовній заяві, у зв'язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом підлягають інфляційні втрати у розмірі 12580,15 грн. та 3% річних у розмірі 2851,59 грн.

Враховуючи наведене, первісний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивач за первісним позовом на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката надав суду: ордер на надання правової допомоги серії КВ №377075 від 19.07.2017, договір №М-А/30/17 про надання правової допомоги від 09.06.2017, свідоцтво №5582 про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.03.2015, рахунок - фактуру №СФ-0000013 від 21.07.2017 та платіжне доручення №487 від 01.08.2017 на суму 15000,00 грн.

За змістом п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на розумну співрозмірність вартості послуг адвоката у даній справі відносно обсягу наданих ним послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про компенсацію витрат на послуги адвоката є обґрунтованою, однак оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (включаючи витрати позивача за первісним позовом на оплату послуг адвоката) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом 13846,65 грн. витрат на послуги адвоката та 8788,31 грн. судового збору.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" про стягнення 63200,00 грн. суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015 є неукладеним через невизначеність у ньому порядку надання послуг, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом вважає, що сплачені ним на виконання умов цього договору кошти у розмірі 62300,00 грн. є такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом без належної правової підстави.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Отже, істотними умовами договору про надання послуг є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

За змістом п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Як встановлено судом, сторони у договорі №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015 визначили предмет, ціну та строк його дії, станом на дату вирішення спору по суті зазначений договір є фактично виконаним, послуги наданими, про що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази у вигляді актів здачі-приймання послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх без зауважень та заперечень.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 63200,00 грн. сплачених останнім за надані відповідачем за зустрічним позовом послуги, у зв'язку з чим позовні вимоги за зустрічним позовом визнаються судом безпідставними, юридично неспроможними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв'язку із відмовою в позові покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, будинок 2, Літера "А", поверх 23, ідентифікаційний код 38003720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 38123995) заборгованість у розмірі 568800 (п'ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 12580 (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 15 коп., 1655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп. пені, 13846 (тринадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 65 коп. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір у розмірі 8788 (вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 31 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині первісного позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2017

Суддя Ю.М. Смирнова