Постанова

від 10.10.2017 по справі 910/10052/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/10052/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Баца К.В. за дог. № б/н від 09.06..2017р., ордер серія КВ

№ 377075

від відповідача: не з явились

та за зустрічним позовом

від позивача: не з явились

від відповідача: Баца К.В. за дог. № б/н від 09.06..2017р., ордер серія КВ

№ 377075

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ

Інтернешнл Юкрейн"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.08.2017 р.

у справі № 910/10052/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн"

про стягнення 634688,71 грн.

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека"

про стягнення 63200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіатека" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" 634688,71 грн., з яких: 568800,00 грн. основного боргу за договором №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015, 10305,92 грн. - 3 % річних, 9385,20 грн. пені, 46197,59 грн. інфляційних втрат. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіатека" просило суд покласти на відповідача відшкодування витрат на оплату послуг адвоката на суму 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

02.08.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" про стягнення 63200,00 грн.

У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" стверджує, що договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015р. є неукладеним через невизначеність у ньому порядку надання послуг, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вважає, що сплачені ним на виконання умов цього договору кошти у розмірі 62300,00 грн. є такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом без належної правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн", розгляд якої призначено на 03.08.2017р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. у справі № 910/10052/17 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" заборгованість у розмірі 568800 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2851 грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 12580 грн. 15 коп., 1655 грн. 84 коп. пені, 13846 грн. 65 коп. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір у розмірі 8788 грн. 31 коп. В інший частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. у справі № 910/10052/17 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та винести нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" 63200,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/10052/17 на 10.10.2017р.

25.09.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" надішло клопотання в якому просить суд розгляд справи відкласти.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову в задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні, позивач за зустрічним позовом мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача за зустрічним позовом не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи предмет спору, подані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача за зустрічним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

18.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіатека" (виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" (замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець надає інформаційні (дослідницькі) послуги, що узгоджуються додатковими угодами до цього договору, які є невід'ємною його частиною (п.1.1), обов'язки замовника (п.2.3): оплачувати послуги виконавця у розмірі і в терміни, передбачені цим договором і відповідними додатковими угодами до нього (п.2.3.1), підписувати (у разі відсутності претензій до якості робіт) відповідні акти здачі - приймання наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх отримання (п.2.3.2), вартість послуг, що надаються замовнику за цим договором вказується у відповідних додаткових угодах до договору, які є невід'ємною його частиною (п.3.1), порядок оплати послуг визначається сторонами у відповідних додаткових угодах до договору. Всі взаєморозрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця на підставі рахунку та підписаного двома сторонами акту наданих послуг за відповідний період. Датою оплати за цим договором є дата списання грошових коштів з рахунку замовника (п.3.2), загальна вартість наданих послуг за договором складає суму відповідних додаткових угод, що укладаються сторонами протягом дії договору (п.3.3), у випадку недотримання замовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми неплатежу за кожний день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати. При цьому, замовник звільняється від відповідальності за прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, у випадку, якщо це сталося внаслідок прострочення виконавцем надання послуг, ненадання або несвоєчасного надання виконавцем замовнику рахунку-фактури для оплати послуг та/або актів здачі-приймання наданих послуг (п.4.4), цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п.4.4).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.12.2015р. до договору, виконавець зобов'язується протягом передбаченого додатковою угодою строку надати інформаційні (дослідницькі) послуги з дослідження представленості інформації про замовника, а також його існуючих та потенційних ділових партнерів та конкурентів - у засобах масової інформації (надалі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (п.1.1), послуги полягають у наступному (п.1.2): щоденний моніторинг представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів протягом січня - грудня 2016 року (п.1.2.1), щотижневий аналітичний звіт представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів, аналіз їх активності (п.1.2.2), щомісячний тематичний огляд (п.1.2.3), оперативне інформування (в режимі реального часу) (п.1.2.4), періодом, за який здійснюються послуги, описані у розділі один цієї додаткової угоди, є січень - грудень 2016 року (п.2.1), щомісячна вартість послуг за цією додатковою угодою становить 63200,00 гривень без ПДВ. Днем надання послуг за цією додатковою угодою є останній календарний день звітного місяця (п.2.2), приймання-передача послуг, які надаються виконавцем за цією додатковою угодою, здійснюється останнім календарним днем звітного місяця, у якому надаються послуги, на підставі акту здачі - приймання наданих послуг, який надається виконавцем замовнику у підписаному вигляді у двох примірниках протягом 10 (десяти) робочих днів (п.2.3), замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг з урахуванням вимог п.2.3 цієї додаткової угоди на підставі рахунку виконавця (п.2.4), замовник сплачує вартість послуг протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги (п.2.5), Оригінали акту здачі-приймання наданих послуг та рахунку надаються виконавцем на користь замовника нарочно, кур'єром або поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) (п.2.6).

31.12.2016р. між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про продовження дії договору №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015, у зв'язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п. 8.1 договору: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг до 31 січня 2017 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення".

Відповідно до акту здачі-приймання послуг № 18/12/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., № 06/18/12 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/12 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., № 08/18/12 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., № 09/18/12 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., № 10/18/12 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., № 11/18/12 від 30.11.2016 на суму 63200,00 грн., № 12/18/12 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн. та № 13/18/12 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн. позивачем за первісним позовом були надані, а відповідачем за первісним позовом прийняті послуги на загальну суму 568800,00 грн. Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх без заперечень та зауважень.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури №05/18/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., №06/18/15 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/15 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., №08/18/15 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., №09/18/15 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., №10/18/15 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., №11/18/15 від 30.01.2016 на суму 63200,00 грн., №12/18/15 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн., №13/18/15 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн., які надсилались на адресу відповідача за первісним позовом кур'єрською службою та надавались нарочним.

Також, в матеріалах справи наявні накладні на послуги кур'єрського зв'язку із долученими до них листами Кур'єрської Служби Доставки про вручення відповідних відправлень адресату.

28.03.2017р. позивачем за первісним позовом було надіслано на адресу відповідача за первісним позовом претензію №27 від 27.03.2017 із вимогою про оплату заборгованості, що підтверджується відповідним описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком відділення зв'язку.

Отже, позивачем за первісним позовом були надані, а відповідачем за первісним позовом прийняті без зауважень та заперечень, відповідно до умов п.2.3 додаткової угоди №1 від 18.12.2015 до договору послуги за період з травня місяця 2016 року по січень місяць 2017 року на загальну суму 568800,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов п.2.5 додаткової угоди №1 від 18.12.2015 до договору, замовник сплачує вартість послуг протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури №05/18/15 від 31.05.2016 на суму 63200,00 грн., №06/18/15 від 30.06.2016 на суму 63200,00 грн., № 07/18/15 від 29.07.2016 на суму 63200,00 грн., №08/18/15 від 31.08.2016 на суму 63200,00 грн., №09/18/15 від 30.09.2016 на суму 63200,00 грн., №10/18/15 від 31.10.2016 на суму 63200,00 грн., №11/18/15 від 30.01.2016 на суму 63200,00 грн., №12/18/15 від 30.12.2016 на суму 63200,00 грн., №13/18/15 від 31.01.2017 на суму 63200,00 грн. які, як зазначив позивач за первісним позовом у позовній заяві, надсилались на адресу відповідача за первісним позовом кур'єрською службою та надавались нарочним.

З долучених позивачем за первісним позовом до матеріалів справи накладних на послуги кур'єрського зв'язку із листами Кур'єрської Служби Доставки про вручення відповідних відправлень адресату випливає, що вказані відправлення надсилались позивачем за первісним позовом на ім'я ОСОБА_3 (БЦ "Парус"), у графі надані документи - відсутній їх перелік, ПІБ, посада, підпис, дата та час вручення, а тому на думку колегії суддів місцевим судом вірно не взяті до уваги вказані накладні Кур'єрської Служби Доставки як належні та допустимі докази направлення на адресу відповідача за первісним позовом відповідних рахунків для оплати.

Однак, зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази надання позивачем за первісним позовом та прийняття відповідачем за первісним позовом послуг на загальну суму 568800,00 грн. за період з травня місяця 2016 року по січень місяць 2017 року, та судом вираховано строк оплати зазначених послуг з дати надсилання позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом претензії №27 від 27.03.2017 (належні та допустимі докази наявні в матеріалах справи), у зв'язку з чим з урахуванням строку поштового обігу та семиденного строку оплати за надані послуги згідно норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив оплату послуг починаючи з 07.04.2017. Отже строк виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем за первісним позовом послуг станом на момент розгляду справи настав.

Відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем за первісним позовом послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість у розмірі 568800,00 грн.

Відповідачем за первісним позовом належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом основної заборгованості у розмірі 568800,00 грн.

Також, позивач за первісним позовом просив суд за прострочення виконання грошового зобов'язання стягнути з відповідача за первісним позовом 10305,92 грн. - 3 % річних, 9385,20 грн. пені, 46197,59 грн. інфляційних втрат.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору встановлено, у випадку недотримання замовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01 % від суми неплатежу за кожний день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати. При цьому, замовник звільняється від відповідальності за прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, у випадку, якщо це сталося внаслідок прострочення виконавцем надання послуг, ненадання або несвоєчасного надання виконавцем замовнику рахунку-фактури для оплати послуг та/або актів здачі-приймання наданих послуг.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг, а тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з пені є обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з перерахованим місцевим судом розміром пені з урахуванням вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України з 07.04.2017р. внаслідок чого до стягнення підлягає з відповідача за первісним позовом пеня у розмірі 1655,84 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перераховано належні до стягнення розміри інфляційних втрат та 3% річних за період з 07.04.2017 (з урахуванням дати направлення позивачем за первісним позовом претензії із вимогою про оплату заборгованості) та кінцевої дати розрахунку, яка вказана позивачем за первісним позовом у позовній заяві, у зв'язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом підлягають інфляційні втрати у розмірі 12580,15 грн. та 3% річних у розмірі 2851,59 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення первісного позову.

Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн. слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач за первісним позовом на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката надав суду: ордер на надання правової допомоги серії КВ №377075 від 19.07.2017р., договір №М-А/30/17 про надання правової допомоги від 09.06.2017р., свідоцтво №5582 про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.03.2015р., рахунок - фактуру №СФ-0000013 від 21.07.2017 та платіжне доручення №487 від 01.08.2017р. на суму 15000,00 грн.

За змістом п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на розумну співрозмірність вартості послуг адвоката у даній справі відносно обсягу наданих ним послуг та ціни позову, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача за первісним позовом про компенсацію витрат на послуги адвоката є обґрунтованою, однак оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (включаючи витрати позивача за первісним позовом на оплату послуг адвоката) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за первісним позовом 13846,65 грн. витрат на послуги адвоката та 8788,31 грн. судового збору.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіатека" про стягнення 63200,00 грн. суд зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015 є неукладеним через невизначеність у ньому порядку надання послуг, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом вважає, що сплачені ним на виконання умов цього договору кошти у розмірі 62300,00 грн. є такими, що отримані відповідачем за зустрічним позовом без належної правової підстави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Отже, істотними умовами договору про надання послуг є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

За змістом п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони у договорі №18/12/15 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг від 18.12.2015р. визначили предмет, ціну та строк його дії, станом на дату вирішення спору по суті зазначений договір є фактично виконаним, послуги наданими, про що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази у вигляді актів здачі-приймання послуг, які підписані представниками сторін та скріплені печатками останніх без зауважень та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 63200,00 грн. сплачених останнім за надані відповідачем за зустрічним позовом послуги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. у справі № 910/10052/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. у справі № 910/10052/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10052/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін