Рішення
від 01.08.2017 по справі 910/9373/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/9373/17

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави

до Київської міської ради,

Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" та

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

Суддя Отрош І.М.

Прокуроор: Бондарчук І.П. - представник на підставі посвідчення № 026128 від 13.05.2014;

Представники сторін:

від відповідача 1: Перепелицін К.М. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1864 від 30.05.2017

від відповідача 2: не з'явились;

від відповідача 3: Сергієнко А.А. - представник за довіреністю № 05703-24120 від 28.12.2016.

Вільні слухачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави з вимогами до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що відповідачем 1 було прийнято рішення від 16.03.2017 №12/2234, яким відповідачу 2 передано земельні ділянки для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі м. Києва, на підставі якого відповідачем 3 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №20201541 та №20200637 Обслуговуючого кооперативу Братиславський на вказані земельні ділянки.

Прокурор зазначає, що вказане рішення Київської міської ради, яким безоплатно передано відповідачу 2 земельні ділянки, прийняте з порушенням вимог закону, оскільки прийняте на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, однак відповідачем 1 не обґрунтовано правового статусу, мети створення кооперативу (відповідача 2) та необхідності забезпечення 20 членів відповідача 2 умовами для зберігання транспортних засобів. Так, прокурор зазначає, що в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі м. Києва відсутнє обґрунтування розміру земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор вважає, що відповідач 2 за своїм правовим статусом та метою діяльності не є суб'єктом земельних відносин, що має право на підставі ст. 41 Земельного кодексу України на передачу спірних земельних ділянок безоплатно у власність або в оренду.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, територія спірних земельних ділянок відноситься до озелененої території, а саме захисної зони, оскільки на земельних ділянках розміщено газони та зелені насадження, а спірні земельні ділянки знаходяться в межах червоних ліній та у межах охоронних зон та зони санітарної охорони, однак згідно з детальним планом територій в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 №910/910, територія спірних земельних ділянок за функціональним призначенням належить до територій автостоянок, що суперечить генеральному плану розвитку міста Києва.

Також прокурор зазначає, що на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради №12/2234 від 16.03.2017 внесено зміни до виду використання спірних земельних ділянок, а саме: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на для гаражного будівництва .

З огляду на наведене, прокурор просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 Про передачу Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва ; зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві; зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві.

При цьому, обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом прокурором як позивачем в інтересах держави до суду, прокурор вказує, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, вказані контролюючі органи не наділені повноваженнями на звернення з позовами до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9373/17 та справу призначено до розгляду на 04.07.2017.

04.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач 3 вважає про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки Держгеокадастр вправі звертатись до суду з позовом відповідно до покладених на нього завдань, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач 3 вважає, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягають вирішенню в господарських судах, що є підставою для припинення провадження у справі в частині вказаних вимог.

04.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали.

У судовому засіданні 04.07.2017 представник відповідача 1 подав суду відзив на позов, згідно з яким заперечує проти вимог прокурора з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято в порядку та у відповідності до вимог, встановлених законом. Так, відповідач 1 зазначає, що відповідач 2, якому передано спірні земельні ділянки, за своєю організаційно-правовою формою та напрямком діяльності є гаражно-будівельним кооперативом, а тому передання земельних ділянок за оскаржуваним рішенням безоплатно відповідає нормам ст. 41 Земельного кодексу України. Також відповідач 1 вказує на те, що проект землеустрою щодо відведення відповідачу 2 земельних ділянок було розроблено та погоджено відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України. Твердження прокурора щодо невідповідності цільового призначення земельної ділянки, на думку представника відповідача 1, спростовуються погодженням Департаменту містобудування та архітектури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 розгляд справи № 910/9373/17 відкладено на 18.07.2017.

10.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшли письмові пояснення, згідно з якими відповідач 3 зазначає, що відповідач 2 визначений як обслуговуючий кооператив, однак за предметом своєї діяльності та правовим статусом є обслуговуючим гаражно-будівельним кооперативом, а тому за рішенням органу місцевого самоврядування надана безоплатно у власність земельна ділянка для гаражного будівництва відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.

17.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли заперечення на відзив, згідно з якими прокурор зазначає, що вказаний спір не є публічно-правовим, а отже має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України. Також прокурор наголошує на тому, що Держгеокадастр та його територіальні органи позбавлені повноважень на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах, що свідчить про відсутність державного органу, в інтересах якого прокурор може звернутись до суду. При цьому, орган місцевого самоврядування, який повинен вживати заходів щодо захисту інтересів територіальної громади на землю, в даному випадку є відповідачем, оскільки прийняв оспорюване рішення про передачу земельних ділянок відповідачу 2.

18.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи та заява про забезпечення позову.

18.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України через те, що прокурор, на думку відповідача 3, не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, прокурором не надано доказів, що пред'явленню прокурором як позивачем позову в інтересах держави передувало повідомлення Держгеокадастру про намір подати цей позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 розгляд справи № 910/9373/17 відкладено на 01.08.2017.

27.07.2017 та 31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення, відповідно до яких прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог.

31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов додатковий відзив із долученими на виконання вимог ухвали суду додатковими документами по справі.

31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ОГБК Волгоградський надійшло клопотання про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_15 надійшло клопотання про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

31.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Міжнародного Антикорупційного бюро отримано клопотання про забезпечення аудіо-та відеофіксації судового засідання.

У судове засідання 01.08.2017 з'явились прокурор, представники відповідача 1 та відповідача 3, надали усні пояснення. Прокурор підтримав позову, відповідачі заперечили проти позову. Представник відповідача 1 подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник відповідача 2 у судове засідання 01.08.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до яких поштове відправлення відповідачеві 2 не вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача 2 в судовому засіданні 01.08.2017 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 01.08.2017 за відсутності представника відповідача 2, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Щодо клопотання Міжнародного Антикорупційного бюро про забезпечення аудіо-та відеофіксації судового засідання, суд зазначає, що за змістом ст. 11 Закону України Про судоустрій і статус суддів , розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи; особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. При цьому, за змістом ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом ст. 86-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. За наведених обставин, за відсутності відповідного клопотання учасника процесу, суд не здійснює фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання ОГБК Волгоградський про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, клопотання ОСОБА_15 про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також клопотання відповідача 1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд зазначає наступне.

Клопотання ОГБК Волгоградський про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, обґрунтоване тими обставинами, що на підставі оспорюваного у даній справі рішення відповідача 1, відповідачу 2 виділено земельні ділянки, на які планувалось перенесення машиномісць ОГБК Волгоградський .

В свою чергу, клопотання ОСОБА_15 про вступ у справу у якості третьої особи обґрунтоване тими обставинами, що вона є співвласником будинку №34 по вул. Братиславській у місті Києві.

Клопотання відповідача 1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністраціїобгрунтоване тим, що у разі задоволення позову судом будуть встановленні обставини щодо неправомірності дій вказаного органу при розробці детального плану територій.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Суд зазначає, що ті обставини, якими обґрунтовані розглядувані клопотання про залучення третіх осіб, не можуть свідчити про наявність у цих осіб саме юридичного інтересу щодо предмету спору, тобто імовірної можливості наділення ОГБК Волгоградський , ОСОБА_15, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) новими правами чи обов'язками/позбавлення прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям рішення за наслідками розгляду спору у даній справі, у зв'язку з чим підстав для залучення вказаних осіб третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у даній справі немає.

Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, подане відповідачем 3 18.07.2017, а також клопотання про припинення провадження в частині вимог щодо скасування записів про право власності, викладене у відзиві відповідача 3, поданому 04.07.2017, судом відмовлено в їх задоволенні з підстав, що викладаються у мотивувальній частині рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 частково задоволено заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, подану 18.07.2017.

У судовому засіданні 01.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив Братиславський (ідентифікаційний код 40900458) - відповідач 2 створений внаслідок добровільного об'єднання фізичних осіб для надання послуг виключно членам кооперативу на безприбутковій основі (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 18.10.2016, номер запису: 1 066 102 0000 013259).

Відповідно до п. 3.1. статуту Обслуговуючого кооперативу Братиславський , затвердженого рішенням установчих зборів (протокол №1 від 12.10.2016), копія якого долучена до позову прокурора, Кооператив створюється для задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно з п. 3.3. статуту Обслуговуючого кооперативу Братиславський предмет діяльності Кооперативу - обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив.

Судом встановлено, що 24.10.2016 Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з клопотанням К-28010 від 24.10.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідно до якого відповідач 2 просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А; цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасових автостоянок; вид права - право власності (копія клопотання долучена до позову).

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з листом повідомленням про уточнення цільового призначення по земельній ділянці щодо розроблення проекту землеустрою, згідно з яким відповідач 2 просив внести зміни до поданого клопотання К-28010 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та цільове призначення земельних ділянок викласти в такій редакції: для гаражного будівництва (автостоянок) (копія листа долучена до пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з листом №20 від 09.03.2017, який було отримано відповідачем-1 13.03.2017, згідно з яким відповідач 2 просив відповідно до статті 41 Земельного кодексу України уточнити цільове використання земельних ділянок, а саме виклавши в такій редакції: для гаражного будівництва (копія листа долучена до пояснень відповідача 3, поданих 31.07.2017).

Судом встановлено, що Приватним підприємством Київземресурс було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва (копія проекту землеустрою подана прокурором до позову та відповідачем 3 до пояснень від 10.07.2017).

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, згідно з детальним планом територій в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі, затвердженого рішенням Київради від 28.07.2016 №910/910, територія за функціональним призначенням належить до території автостоянок, та запроектовані земельні ділянки розташовані поза межами червоних ліній вулиць та доріг.

Судом встановлено, що даним проектом землеустрою передбачається на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу Братиславський у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Судом встановлено, що проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський встановлено перелік обмежень у використанні земельної ділянки №2: відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, встановлено обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електромережа) (код- 01.05) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 209 Про затвердження Правил охорони електричних мереж , поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0178 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (тепломережа) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0944 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,1780 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0608 га.

Судом встановлено, що відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, уточнити цільове призначення земельної ділянки та код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується (копія висновку долучена до позову та пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

Судом встановлено, що відповідно до висновку №16-1732-В Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №161732-В про погодження проекту землеустрою, Департамент вважає за можливе використовувати в подальшому земельні ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А для гаражного будівництва (автостоянок) (копія висновку долучена до позову та пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

Судом встановлено, що 09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 38-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485462017 від 09.03.2017, який долучено позивачем до позову та відповідачем 3 до пояснень, поданих 10.07.2017.

Судом встановлено, що 09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 34-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485492017 від 09.03.2017, який долучено позивачем до позову та відповідачем 3 до пояснень, поданих 10.07.2017.

Судом встановлено, що Управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради складено правовий висновок до проекту рішення Київської міської ради Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва , відповідно до якого сумнівним на думку Управління, є віднесення Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" до гаражно-будівельних кооперативів; крім того, Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради вважає, що вказані земельні ділянки підлягають продажу на конкурентних засадах.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №4 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017, ухвалено відхилити зауваження, викладені у правовому висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 14.03.2017 та повторно підтримати проект рішення Київської міської ради Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (витяг з протоколу долучено до позову).

Судом встановлено, що відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва , серед особливостей зазначено: на ділянки переноситься існуюча автостоянка з вул. Шолом-Алейхема, 5В, на місці якої передбачається будівництво стартового будинку для відселення мешканців з гуртожитку, ураженого грибком, на вул. Мілютенка, 23-А (копія пояснювальної записки долучена до позову).

Судом встановлено, що 16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва , яким відповідно до статей 9, 41, 116 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Київська міська рада вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.06, справа Д-7926, заява ДЦ від 10.03.2017 N 01040-000237963-014).

- передати Обслуговуючому кооперативу "Братиславський", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у власність земельні ділянки площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006) та площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011) для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

- Обслуговуючому кооперативу "Братиславський": виконувати обов'язки власника земельних ділянок відповідно до вимог статті 91 Земельного кодексу України; вжити заходів щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельних ділянок; виконати вимоги, викладені у листі Департаменту містобудування та архітектури від 02.12.2016 N 11346/0/12-4/19-16; використовувати земельні ділянки відповідно до розробленої документації із землеустрою; питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України; дотримуватись обмежень у використанні земельних ділянок, зазначених у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Судом встановлено, що 25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Судом встановлено, що 26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Судом встановлено, що 25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86833073.

Судом встановлено, що 26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Прокурор в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234, яким безоплатно передано відповідачу 2 земельні ділянки, прийняте з порушенням вимог закону, оскільки всупереч ст. 41 Земельного кодексу України, відповідачем 1 не обґрунтовано правового статусу, мети створення кооперативу (відповідача 2) та необхідності забезпечення 20 членів відповідача 2 умовами для зберігання транспортних засобів. Так, прокурор зазначає, що в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі м. Києва відсутнє обґрунтування розміру земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор вважає, що відповідач 2 за своїм правовим статусом та метою діяльності не є суб'єктом земельних відносин, що має право на підставі ст. 41 Земельного кодексу України на передачу спірних земельних ділянок безоплатно у власність або в оренду.

Крім того, прокурор наголошує на тому, що відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, територія спірних земельних ділянок відноситься до озелененої території, а саме захисної зони, оскільки на земельних ділянках розміщено газони та зелені насадження, а спірні земельні ділянки знаходяться в межах червоних ліній та у межах охоронних зон та зони санітарної охорони, тоді-як згідно з детальним планом територій в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 №910/910, територія спірних земельних ділянок за функціональним призначенням належить до територій автостоянок, що суперечить генеральному плану розвитку міста Києва.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10 вересня 2014 р. N 442 постановлено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин, державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, здійснення державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності; здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп. 25-1 п. 4 та п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Прокурор, обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого на реалізацію функцій держави у правовідносинах що є предметом спору, вказує, що Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не передбачено повноважень такого органу на звернення до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

Суд зазначає, що Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру вказано про право посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, тоді-як предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії.

В той же час, як передбачено нормами ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За наведених обставин, відсутність у Положенні прямо передбаченого права центрального органу виконавчої влади на звернення до суду із відповідним позовом (в межах, що охоплюють компетенцію такого центрального органу виконавчої влади) не позбавляє права такого органу на звернення до суду з позовом якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам , господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК.

З огляду на наведене, суд не вчиняє процесуальні дії по залишенню позову прокурора як позивача без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України через встановлення обставин наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим підстав для задоволення клопотання відповідача 3 про залишення позову без розгляду немає. При цьому, доводи щодо відсутності доказів попереднього звернення прокурором до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з повідомленням про намір подати позов, як підстава для залишення позову без розгляду, не приймаються з огляду на ті обставини, що суд здійснює розгляд даного спору за позовом прокурора як позивача, тоді-як передбачений нормами ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядок повідомлення суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, про намір подати позов має значення у разі, коли такий суб'єкт владних повноважень буде позивачем, в особі якого прокурором подано позов.

Щодо підвідомчості даного спору господарським судам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам, наведено у ст.12 Господарського процесуального кодексу України, до яких віднесено в тому числі, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, відповідно до вимог ст.ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарських характер.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 Про передачу Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва ; зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати запис про право власності №20201541 та запис про право власності №20200637.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судом" визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із незаконністю акту органу місцевого самоврядування, який в силу ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а випливає з цивільних відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція щодо непідвідомчості спорів про скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно адміністративним судам викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16.

За наведених обставин, оскільки спір у справі є таким, що виник з правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування - відповідач 1 реалізував повноваження власника землі, а відповідач 3 здійснив реєстраційні дії за наслідками реалізації відповідачем 2 повноважень власника землі, враховуючи, що вимоги про зобов'язання відповідача 3 скасувати записи про право власності є похідними від вимог про скасування та визнання недійсним рішення, на підставі якого ці записи були внесені, та реєстраційні дії відповідачем 3 здійснюються саме у зв'язку з реалізацією права власності та з вчиненням таких дій пов'язаний момент виникнення права власності, суд доходить висновку, що даний спір виник саме у господарських правовідносинах, а отже підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для припинення провадження у справі в тому числі, в частині вимог про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати записи, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача 3 про припинення провадження у справі, викладеного у відзиві на позов, поданому 04.07.2017, судом відмовлено.

Як встановлено судом, 16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (оспорюване рішення), яким відповідно до статей 9, 41, 116 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Київська міська рада вирішила:

Так, за змістом ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Як встановлено судом, 24.10.2016 Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з клопотанням К-28010 від 24.10.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідно до якого відповідач 2 просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А; цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасових автостоянок; вид права - право власності (копія клопотання долучена до позову).

Як встановлено судом, Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з листом повідомленням про уточнення цільового призначення по земельній ділянці щодо розроблення проекту землеустрою, згідно з яким відповідач 2, внести зміни до поданого клопотання К-28010 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та цільове призначення земельних ділянок викласти в такій редакції: для гаражного будівництва (автостоянок) (копія листа долучена до пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

Як встановлено судом, Обслуговуючий кооператив Братиславський звернувся до Київської міської ради з листом №20 від 09.03.2017, який було отримано відповідачем-1 13.03.2017, згідно з яким відповідач 2 просив відповідно до статті 41 Земельного кодексу України уточнити цільове використання земельних ділянок, а саме виклавши в такій редакції: для гаражного будівництва (копія листа долучена до пояснень відповідача 3, поданих 31.07.2017).

Як встановлено судом, Приватним підприємством Київземресурс було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва (копія проекту землеустрою подана прокурором до позову та відповідачем 3 до пояснень від 10.07.2017).

Згідно зі ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Як встановлено судом, відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, уточнити цільове призначення земельної ділянки та код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується (копія висновку долучена до позову та пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

Як встановлено судом, відповідно до висновку №16-1732-В Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №161732-В про погодження проекту землеустрою, Департамент вважає за можливе використовувати в подальшому земельні ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А для гаражного будівництва (автостоянок) (копія висновку долучена до позову та пояснень відповідача 3, поданих 10.07.2017).

За змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено судом, 09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 38-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485462017 від 09.03.2017, який долучено позивачем до позову та відповідачем 3 до пояснень, поданих 10.07.2017.

Як встановлено судом, 09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 34-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485492017 від 09.03.2017, який долучено позивачем до позову та відповідачем 3 до пояснень, поданих 10.07.2017.

Як встановлено судом, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва передбачалось на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу Братиславський у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

За змістом ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з приписами ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

При цьому, ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, приписами ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України йдеться саме про приватизацію ділянок кооперативами як юридичними особами. В той же час, частина 3 ст. 116 Кодексу ("Підстави набуття права на землю") серед різних способів набуття земельних ділянок громадянам не згадує можливість отримання громадянами земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) та гаражних кооперативів, та стаття 134 Земельного кодексу України не включає до випадків, коли земельні торги не проводиться, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України порядок надання земельних ділянок.

В той же час, суд вважає, що відсутність у переліках ст. 116 та 134 Земельного кодексу передбаченого ст. 41 Земельного кодексу України випадку не спростовує права гаражно-будівельного кооперативу на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, за наявності наявність прямої норми закону (ст. 41 Земельного кодексу України), що встановлює таке право, тоді-як неповнота норм ст. 116 та 134 Земельного кодексу зумовлена недоліками законодавчої техніки.

За наведених обставин, доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки підлягають продажу виключно на земельних торгах в порядку ст. 134 Земельного кодексу України, судом не приймаються.

В той же час, суд наголошує на наступному.

Правосуб'єктність, у тому числі у земельних правовідносинах, гаражно-будівельних кооперативів визначається Законом України "Про кооперацію", положеннями актів господарського та цивільного законодавства про юридичну особу та підприємство, статутами відповідних кооперативів.

За змістом ст. 1 Закону України Про кооперацію , кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

Приписами ст. 3 Закону України Про кооперацію встановлено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі (ст. 6 Закону України Про кооперацію ).

Згідно зі ст. 1 Закону, виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

За змістом приписів ст. 6 Закону України Про кооперацію , за напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Як встановлено судом, Обслуговуючий кооператив Братиславський (ідентифікаційний код 40900458) створений внаслідок добровільного об'єднання фізичних осіб для надання послуг виключно членам кооперативу на безприбутковій основі (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 18.10.2016, Номер запису: 1 066 102 0000 013259).

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1. статуту Обслуговуючого кооперативу Братиславський , затвердженого рішенням установчих зборів (протокол №1 від 12.10.2016), копія якого долучена до позову прокурора, Кооператив створюється для задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.3. статуту Обслуговуючого кооперативу Братиславський предмет діяльності Кооперативу - обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив.

У ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України, за висновками суду, йдеться саме про приватизацію ділянок кооперативами як юридичними особами. Системне тлумачення ст. 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема, ст. 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст. 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

Відтак, якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку ст. 41 Земельного кодексу, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.

Зазначені висновки суду ґрунтуються в тому числі на нормах ст. 1 Земельного кодексу України, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Так ст. 121 Земельного кодексу України встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Такий підхід щодо обмеження норм безоплатної передачі земельних ділянок обумовлений необхідністю забезпечення раціонального використання земель та недопущення зловживання особами своїми правами щодо отримання у власність землі у необмежених розмірах безоплатно.

Так, земельні ділянки державної та комунальної власності, за загальним правилом, підлягають продажу на земельних торгах, та можуть слугувати засобом забезпечення потреб юридичної особи шляхом безоплатної приватизації (в порядку ст. 41 Кодексу - відповідним кооперативом) у мінімально необхідних розмірах та у разі доведення такої необхідності та обґрунтованості потреб такої особи.

Наведений судом підхід до тлумачення статті 41 Земельного кодексу України зумовлений необхідністю запобігання ситуації, за якої юридична особа - гаражно-будівельний кооператив, зловживаючи своїми правами, матиме можливість отримати у власність необмежену кількість земельних ділянок без належного обґрунтування їх необхідного розміру безоплатно.

При цьому, відсутність у законі норм щодо безоплатної передачі гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок за рішенням органу місцевого самоврядування чи органу державної влади не може означати наявність права на отримання у необмежених розмірах земельних ділянок, які вони вправі отримати в порядку ст. 41 Земельного кодексу України. Так відсутність норми закону не дає право суб'єкту земельних правовідносин на здійснення зловживань правами у відповідних формах, враховуючи наявність встановленого законом принципу раціонального використання землі, загальний підхід до порядку передачі земель комунальної та державної власності у приватну власність шляхом продажу на земельних торгах та гарантоване державою право на безоплатну передачу таких земель лише у випадках та розмірах, встановлених законом.

З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, наявність у суб'єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

Разом з тим, ні проект землеустрою щодо відведення відповідачу 2 земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, ні оспорюване рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 Про передачу Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 20 членів відповідача 2 (відповідно до списку членів кооперативу Братиславський , копія якого долучена до позову) умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельних ділянок, які необхідні для цих цілей (площею 0,2622 га та 0,5600 га), що загалом складає 8222 квадратних метри ( по 411,1 кв.м. для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу - відповідача 2).

Натомість, як встановлено судом, відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва , серед особливостей зазначено: на ділянки переноситься існуюча автостоянка з вул. Шолом-Алейхема, 5В, на місці якої передбачається будівництво стартового будинку для відселення мешканців з гуртожитку, ураженого грибком, на вул. Мілютенка, 23-А (копія пояснювальної записки долучена до позову).

Наведене, за висновками суду, додатково підтверджує відсутність мети передання відповідачеві 2 земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у м. Києві для забезпечення потреб його членів мінімально необхідними умовами для зберігання транспортних засобів, оскільки перенесення існуючої автостоянки іншої юридичної особи не може стосуватись забезпечення потреб членів Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" у гаражному будівництві з метою розміщення власних транспортних засобів.

Окрім того, в силу ст. 41 Земельного кодексу України, земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, однак доказів встановлення розмірів спірних земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації суду не надано.

Більше того, суд наголошує на тому, що проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва передбачалось на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу Братиславський у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Так, як встановлено судом, вказані земельні ділянки були зареєстровані у Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 8000000000:62:088:0006 та 8000000000:62:089:0011) з цільовим призначенням: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Так, відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (в редакції від 25.12.2015), в межах секції В (02 - Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), під кодом 02.05 передбачено для будівництва індивідуальних гаражів, під кодом 02.06 - для колективного гаражного будівництва.

Суд зазначає, що проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу Братиславський фактично не вказано виду цільового призначення земельних ділянок (таблиця лише містить посилання на код 02.06), тоді-як вказівка для гаражного будівництва (автостоянок) не може вважатись видом цільового призначення земельних ділянок, оскільки таке цільове призначення за кодом 02.06 не обліковується. Наведене дає підстави для висновку, що у проекті землеустрою зазначено вид використання земельної ділянки.

Так, відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, щодо уточнення цільового призначення земельної ділянки та коду згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548.

В той же час, 16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.06, справа Д-7926, заява ДЦ від 10.03.2017 N 01040-000237963-014).

Суд зазначає, що визначений у вказаному рішенні вид використання землі (для гаражного будівництва) відрізняється від того, що був передбачений проектом землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (для гаражного будівництва (автостоянок).

Як встановлено судом, 25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Як встановлено судом, 25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86833073.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 25 Закону України Про землеустрій передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Одним із видів документації із землеустрою в силу приписів статті 25 Закону України Про землеустрій є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відтак, визначаючи види використання земельної ділянки з урахуванням категорії земель (та у межах цільового призначення земельної ділянки, з огляду на принцип цільового використання земельних ділянок - ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу України), власник керується, в тому числі документацією із землеустрою, зокрема, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок (з урахуванням встановлених обмежень у використанні земель).

Суд зазначає, що визначений у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок вид їх використання (для гаражного будівництва (автостоянок), відносно якого, власне, проект було розроблено, не відповідає тому виду цільового призначення, за яким виділено земельну ділянку відповідно до рішення відповідача 1, прийнятого 16.03.2017 (код КВЦПЗ 02.06), оскільки вид цільового призначення земельної ділянки - для колективного гаражного будівництва - обмежується можливостями використання такої земельної ділянки виключно для колективного спорудження гаражів, тоді-як розміщення на земельній ділянці автостоянки (паркомісць), за висновками суду, виходить за межі можливих видів використання земель, цільовим призначенням яких є колективне гаражне будівництво.

Такий підхід до розуміння видів використання земель в межах коду цільового призначення 02.06 (для колективного гаражного будівництва) підтверджується в тому числі і тим, що до Класифікації видів цільового призначення земель згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №261 від 23.05.2017 (після прийняття оспорюваного рішення) були внесені зміни та уточнено види цільового призначення: окрім коду 02.06 - для колективного гаражного будівництва, встановлено також код 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Суд наголошує на тому, що імперативні приписи статей 91, 96 Земельного кодексу України встановлюють правило, за яким землі використовуються лише відповідно до їх цільового призначення.

Разом з тим, обґрунтування, які містить проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва стосуються такого виду використання, як для розміщення автостоянок, який, за висновками суду, не відповідає цільовому призначенню таких земельних ділянок, а тому неможливим є їх використання відповідачем 2 за цільовим призначенням у разі використання як для розміщення автостоянки, з огляду на що документація із землеустрою (зокрема проект відведення земельних ділянок), що в силу ст. 20 Земельного кодексу України враховується власником при визначенні виду використання земель, в даному разі не може забезпечити використання земель на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у м. Києві за їх цільовим призначенням.

Крім того, згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами та їх виконавчими органами, місцевими державними адміністраціями міст Києва та Севастополя в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Статтею 5 Закону України Про основи містобудування передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про основи містобудування містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Статтями 20, 21 Закону України Про основи містобудування встановлено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до детального плану території в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 № 910/910, територія спірних ділянок за функціональним призначенням належить до території автостоянок ( копія детального плану територій та рішення подана відповідачем-1 31.07.2017).

В той же час, відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а саме фрагменту схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією, що був наданий Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на вимогу прокурора (копія листа та додатку - фрагменту схеми функціонального зонування території до Генерального плану розвитку міста подана прокурором 31.07.2017), територія спірних земельних ділянок відноситься до озелененої території, оскільки фактично на земельних ділянках розміщено газони та зелені насадження, та спірні земельні ділянки знаходяться (проходять) в межах червоних ліній.

За змістом ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (ст. 18 Закону України Про автомобільні дороги ).

З матеріалів проекту землеустрою встановлено, що земельна ділянка площею 0,2622 га на вул. Братиславській, 38-а у м. Києві відповідно до ДБП-360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, що затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій (водопровід) - площа обмеження 0,099 га та в охоронній зоні інженерних комунікацій (каналізація) - площа обмеження 0,0679 га, що є зоною санітарної охорони.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення га інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 Земельного кодексу України у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Також, з матеріалів проекту вбачається, що при використанні земельної ділянки площею 0,5600 га на вул. Братиславській, 34-а у м. Києві встановлено охоронні зони та зона санітарної охорони, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електромережа) - площа обмеження 0, 0178 га, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 Про затвердження Правил охорони електричних мереж та згідно з положеннями ст. 112 Земельного кодексу України; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід), площа обмеження 0,099 га, охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) - площа обмеження 0,0679 га відповідно до ДБН-360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, що затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Земельного кодексу України у межах санітарно- захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Так, вказаними положеннями закону закріплені обмеження на розташування будівель, споруд в охоронних зонах та зонах санітарної охорони, тоді-як оспорюваним рішенням Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 передано Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельні ділянки на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва саме для гаражного будівництва. При цьому, проект землеустрою щодо відведення вказаних ділянок містить обмеження у їх використанні, однак обґрунтування, зазначені у проекті землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, стосуються відведення цих ділянок для влаштування автостоянок, а отже у суду відсутні підстави вважати, що зазначені у проекті землеустрою обмеження у використанні земельних ділянок (в контексті розгляду питання про влаштування автостоянки) є достатніми у разі використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням - для колективного гаражного будівництва, що має наслідком спорудження нових об'єктів - гаражів.

За змістом ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, господарський суд може визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, яким є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність іншої особи, у випадку встановлення порушення цивільних прав, в тому числі права власності.

При цьому, приписи ст. 152 Земельного кодексу України передбачають, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, матеріальні норми закону не визначають жодної різниці у наслідках застосування способу захисту щодо визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 152 Земельного кодексу України) та щодо визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії (ст. 21, ст. 393 Цивільного кодексу України), однак аналіз зазначених норм дає підстави для однозначного висновку, що як визнаний судом недійсним, так і визнаний незаконним та скасований акт індивідуальної дії, в будь-якому разі є таким, що не може породжувати жодних правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Так, відповідно до п. 1.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17 травня 2011 року N 6, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Відтак, оскільки приписи ст. 152 Земельного кодексу України передбачають, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів, з огляду на норми ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, а також враховуючи, що предметом даного спору є захист прав власності територіальної громади міста Києва на землю, суд доходить висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є таким, що здатний повністю захистити порушене право в частині незаконності прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення.

За приписами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 553), для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських і цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи № 21-405а14 за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення прийняла постанову від 11 листопада 2014 року, в якій викладено такий правовий висновок: у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Зазначений правовий висновок зроблено за результатами розгляду адміністративної справи, в якій заступник прокурора м. Києва оспорював виключно рішення міської ради про передачу кооперативу земельних ділянок і не порушував питання про захист права власності на землю. У цій справі Верховний Суд України не робив висновку про абсолютну відсутність підстав для скасування подібних рішень органів місцевого самоврядування за результатами розгляду спорів, які виникли в сфері приватноправових відносин, і розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Натомість із урахуванням правового висновку, викладеного в постанові від 11 листопада 2014 року в справі № 21-405а14, та в розвиток цього висновку Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-2510цс15 на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України, сформулював такий правовий висновок.

Із урахуванням висновків Конституційного Суду України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та з огляду на положення статті 11 Цивільного кодексу України, статей 78, 116, 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №911/3285/14.

Відтак, визначений прокурором у даній справі спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передання земельних ділянок у власність відповідача 2 є належним з огляду на ті обставини, що нормами Земельного кодексу України не обмежено перелік способів захисту прав на землю; рішення про передачу земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності є актом, за яким набувається відповідна земельна ділянка у власність, на підставі такого рішення, власне, здійснюється державна реєстрація прав, тобто таке рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування є безпосереднім правовстановлюючим документом, тоді-як до 01.01.2013 в силу ст. 126 Земельного кодексу України правовстановлюючим документом на земельну ділянку був державний акт у відповідних правовідносинах, у зв'язку з чим належним та ефективним у даному разі способом захисту порушеного права власності є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передання земельних ділянок у власність відповідача 2.

При цьому суд має виходити з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Суд зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Разом із тим, у пункті 71 рішення в справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, в тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло з власності держави в незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що не має чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі обставин і фактів, безпосередньо встановлених.

Так, встановлені у даній справі обставини в сукупності дають підстави для висновку, що втручання держави у право власності відповідача 2 у даному разі є законним, оскільки здійснюється на підставі закону (Цивільний кодекс України, Земельних кодекс України), виправданим, оскільки факт набуття відповідачем 2 права власності на спірні об'єкти становить значний суспільний інтерес, з урахуванням в тому числі обставин щодо особливої цінності земель та винятковості підстав і умов набуття права власності на земельні ділянки в порядку ст. 41 Земельного кодексу України безоплатно, а також відповідає критерію пропорційності. При цьому, останній досягається шляхом визначення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, у право власності якої здійснено втручання. Так, суд наголошує на тому, що у даному разі неправомірність рішення про передачу відповідачу 2 земельних ділянок у власність безоплатно (оспорюване рішення) не пов'язана лише з помилками (недоліками), допущеними органом місцевого самоврядування при передачі земельних ділянок у власність, про які не могла знати особа, яка мала намір набути право власності на земельні ділянки, тобто такі порушення не пов'язані з порушенням внутрішньої процедури у діяльності органу місцевого самоврядування, про що не могла знати особа, яка набула речові права на землю. Так встановлений судом характер порушень при передачі земельних ділянок у власність, допущений органом місцевого самоврядування, свідчить про усвідомлення та цілеспрямованість волевиявленням відповідача 2 на неправомірне набуття земельних ділянок у власність безкоштовно, так як юридична обізнаність відповідача 2 щодо власних прав та обов'язків як юридичної особи (кооперативу), їх обмежень та недопустимості зловживання ними, презюмується. Враховуючи викладене, така особа втрачає право посилатись на неправомірність втручання у її право власності, та тягар відповідальності не може бути перекладений виключно на орган місцевого самоврядування.

З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про дотримання необхідного балансу між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у власність відповідача 2, та інтересами останнього, який, власне, за висновками суду, об'єктивно міг передбачити ризик скасування правової підстави набуття ним права власності на земельні ділянки як незаконної. При цьому, суспільні інтереси у даному випадку значно переважають інтереси відповідача 2 щодо його права власності на землю, набутого шляхом зловживання своїми правами, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, в тому числі щодо забезпечення раціонального її використання (найбільш сприятливого щодо конкретної земельної ділянки), правомірності передання землі іншим особам тощо.

Відтак, з огляду на встановлені судом порушення норм закону при прийнятті Київською міською радою рішення від 16.03.2017 №12/2234 Про передачу Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва , суд доходить висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування вказаного рішення, у зв'язку з чим позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним, скасування рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, 26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Як встановлено судом, 26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Так, прокурором у даній справі заявлено також вимоги про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві; зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві.

Суд зазначає, що з огляду на те, що правова підстава внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №20201541 та №20200637 - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234, за висновками суду, підлягає визнанню недійсним та скасуванню, наведене свідчить про відсутність підстав для існування записів про право власності, внесених за наслідками прийняття рішення від 16.03.2017 №12/2234.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів , на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав , а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Суд зазначає, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, вимоги прокурора щодо зобов'язання скасувати записи фактично зводяться до такого способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, однак задоволення вимог у зазначеному прокурором формулюванні не зможе забезпечити належного та гарантованого поновлення порушених прав, оскільки скасування записів про право власності буде залежати від суб'єктивних дій відповідача 3, та норма ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачає необхідності зобов'язання реєстратора на вчинення реєстраційних дій щодо скасування запису про державну реєстрацію прав, та для вчинення відповідних дій достатнім є рішення суду про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

За наведених обставин, з урахуванням норм ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до яких у разі скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, суд вважає, що ефективним буде задоволення вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 та запис про право власності №20200637 в наступній редакції: скасувати запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною; скасувати запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною.

При цьому, таке формулювання не є виходом суду за межі позовних вимог, оскільки суть заявлених прокурором вимог не змінюється, так як вимоги прокурора, власне, зводяться до скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (тобто відновлення прав попереднього власника).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення покладається на відповідача 1, а в частині вимог про скасування записів про право власності - на відповідача 2.

Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що прокурором було сплачено за платіжним дорученням №682 від 25.05.2017 суму судового збору у розмірі 8000,00 грн. за розгляд даного позову, у якому заявлено три вимоги немайнового характеру.

За змістом ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 гривень.

Так, оскільки прокурором було заявлено три вимоги немайнового характеру у даній справі, сума судового збору за розгляд вказаних вимог складає 4800,00 грн.

Окрім того, 18.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Заступника прокурора міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, у якій прокурор просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, судовий збір за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову становить 800,00 грн.

За наведених обставин, прокурором надмірно сплачено суму судового збору у розмірі 2400,00 грн., відтак у разі подання клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 2400,00 грн., така сума судового збору підлягає поверненню платнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 Про передачу Обслуговуючому кооперативу Братиславський земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва .

3. Скасувати запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною.

4. Скасувати запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу Братиславський на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною.

5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Братиславський (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 11, кв. 96; ідентифікаційний код: 40900458) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.08.2017

Суддя І.М. Отрош


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	01.08.2017
Оприлюднено	13.08.2017
Номер документу	68240380
Судочинство	Господарське

Отрош І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.08.2017 по справі 910/9373/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/9373/17

Рішення від 01.08.2017

Рішення
від 01.08.2017 по справі 910/9373/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА