Постанова
від 29.01.2018 по справі 910/9373/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа№ 910/9373/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 року у справі №910/9373/17

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017

у справі № 910/9373/17 (суддя Отрош І.М.) (повний текст рішення складено 10.08.2017 року)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу "Братиславський"

3) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/9373/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва", скасовано запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною, скасовано запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Також не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Київської міської ради звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 справу № 910/9373/17 за апеляційною Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2017 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г. (доповідач), судді: Коротун О.М., Хрипун О.О., розгляд скарг призначено на 09.10.2017.

03.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заперечення на апеляційні скарги.

09.10.2017 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Коротун О.М. автоматизованою системою здійснено її заміну на суддю Корсакову Г.В.

Ухвалою суду від 09.10.2017 апеляційні скарги Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 прийнято до свого провадження та призначено їх розгляд на 09.10.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г. (доповідач), судді: Корсакова Г.В. та Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017р. розгляд скарг у справі № 910/9373/17 відкладено на 30.10.2017.

03.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

30.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від міжнародного антикорупційного бюро надійшло клопотання про присутність директора Міжнародного антикорупційного бюро.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. за № 09-52/720/17 справу № 910/9373/17 передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з призначенням головуючого судді (судді-доповідача) Сухового В.Г. на посаду судді Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017р апеляційні скарги Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Гаврилюка О.М., Станіка С.Р.

Ухвалою суду від 13.11.2017 апеляційну скаргу Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 прийнято до свого провадження та призначено їх розгляд на 12.12.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 продовжено строк розгляду спори та відкладено розгляд справи на 24.01.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2018.

В судовому засіданні 29.01.2018 представник прокуратури заперечив проти доводів викладених в апеляційних скаргах з урахуванням заперечень на апеляційні скарги поданих під час апеляційного провадження та просив відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 залишити без змін.

В судовому засіданні 29.01.2018 представник відповідача-1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 скасувати, також підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача-3.

В судовому засіданні 29.01.2018 представник відповідача-3 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 скасувати, також підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача-1.

Відповідач-2 в судове засідання 29.01.2018 свого представника не направив, але направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не прийнято до розгляду, оскільки зазначене клопотання не було підписано електронним підписом, а також, після судового засідання подав через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто не було.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обслуговуючий кооператив "Братиславський" (ідентифікаційний код 40900458) - відповідач-2 створений внаслідок добровільного об'єднання фізичних осіб для надання послуг виключно членам кооперативу на безприбутковій основі (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 18.10.2016, номер запису: 1 066 102 0000 013259).

Згідно з п. 3.1. статуту Обслуговуючого кооперативу "Братиславський", затвердженого рішенням установчих зборів (протокол №1 від 12.10.2016), копія якого долучена до позову прокурора, Кооператив створюється для задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Відповідно до п. 3.3. статуту Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" предмет діяльності Кооперативу - обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив.

24.10.2016 Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з клопотанням К-28010 від 24.10.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідно до якого відповідач-2 просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А; цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасових автостоянок; вид права - право власності (копія клопотання долучена до позову).

Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з листом повідомленням про уточнення цільового призначення по земельній ділянці щодо розроблення проекту землеустрою, згідно з яким відповідач-2 просив внести зміни до поданого клопотання К-28010 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та цільове призначення земельних ділянок викласти в такій редакції: для гаражного будівництва (автостоянок) копія листа наявна в матеріалах справи.

Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з листом №20 від 09.03.2017, який було отримано відповідачем-1 13.03.2017, згідно з яким відповідач-2 просив відповідно до статті 41 Земельного кодексу України уточнити цільове використання земельних ділянок, а саме виклавши в такій редакції: для гаражного будівництва, копія листа наявна в матеріалах справи.

Приватним підприємством "Київземресурс" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, копія проекту землеустрою наявна в матеріалах справи.

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, згідно з детальним планом територій в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі, затвердженого рішенням Київради від 28.07.2016 №910/910, територія за функціональним призначенням належить до території автостоянок, та запроектовані земельні ділянки розташовані поза межами червоних ліній вулиць та доріг.

Даним проектом землеустрою передбачається на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" встановлено перелік обмежень у використанні земельної ділянки №1: відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 встановлено обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0998 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0679 га.

Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" встановлено перелік обмежень у використанні земельної ділянки №2: відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, встановлено обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електромережа) (код- 01.05) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0178 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (тепломережа) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0944 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,1780 га; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) (код - 01.08) відповідно до ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року № 44, поширюється на частину земельної ділянки та показана на кадастровому плані. Площа обмеження 0,0608 га.

У відповідності до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, уточнити цільове призначення земельної ділянки та код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується, копія висновку міститься в матеріалах справи.

Згідно з висновком №16-1732-В Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №161732-В про погодження проекту землеустрою, Департамент вважає за можливе використовувати в подальшому земельні ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А для гаражного будівництва (автостоянок), копія висновку наявна в матеріалах справи.

09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 38-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485462017 від 09.03.2017, який наявний в матеріалах справи.

09.03.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, місце розташування: м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, 34-А; цільове призначення: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок), що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000485492017 від 09.03.2017, який наявний в матеріалах справи.

Управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради складено правовий висновок до проекту рішення Київської міської ради "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", відповідно до якого сумнівним на думку Управління, є віднесення Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" до гаражно-будівельних кооперативів; крім того, Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради вважає, що вказані земельні ділянки підлягають продажу на конкурентних засадах.

Відповідно до протоколу №4 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 14.03.2017, ухвалено відхилити зауваження, викладені у правовому висновку Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 14.03.2017 та повторно підтримати проект рішення Київської міської ради "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", витяг з протоколу наявний в матеріалах справи.

У відповідності до пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", серед особливостей зазначено: на ділянки переноситься існуюча автостоянка з вул. Шолом-Алейхема, 5В, на місці якої передбачається будівництво "стартового будинку" для відселення мешканців з гуртожитку, ураженого грибком, на вул. Мілютенка, 23-А, копія пояснювальної записки наявна в матеріалах справи.

16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", яким відповідно до статей 9, 41, 116 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Київська міська рада вирішила:

1) затвердити проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.06, справа Д-7926, заява ДЦ від 10.03.2017 N 01040-000237963-014).

2) передати Обслуговуючому кооперативу "Братиславський", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у власність земельні ділянки площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006) та площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011) для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

3) Обслуговуючому кооперативу "Братиславський": виконувати обов'язки власника земельних ділянок відповідно до вимог статті 91 Земельного кодексу України; вжити заходів щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельних ділянок; виконати вимоги, викладені у листі Департаменту містобудування та архітектури від 02.12.2016 N 11346/0/12-4/19-16; використовувати земельні ділянки відповідно до розробленої документації із землеустрою; питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України; дотримуватись обмежень у використанні земельних ділянок, зазначених у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:088:0006, що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86833073.

26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

В обгрунтування своїх вимог прокурор вказує на те, що рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234, яким безоплатно передано відповідачу 2 земельні ділянки, прийняте з порушенням вимог закону, оскільки всупереч ст. 41 Земельного кодексу України, відповідачем 1 не обґрунтовано правового статусу, мети створення кооперативу (відповідача 2) та необхідності забезпечення 20 членів відповідача 2 умовами для зберігання транспортних засобів. Так, прокурор зазначає, що в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі м. Києва відсутнє обґрунтування розміру земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор вважає, що відповідач 2 за своїм правовим статусом та метою діяльності не є суб'єктом земельних відносин, що має право на підставі ст. 41 Земельного кодексу України на передачу спірних земельних ділянок безоплатно у власність або в оренду.

Разом з тим, прокурор наголошує на тому, що відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, територія спірних земельних ділянок відноситься до озелененої території, а саме захисної зони, оскільки на земельних ділянках розміщено газони та зелені насадження, а спірні земельні ділянки знаходяться в межах червоних ліній та у межах охоронних зон та зони санітарної охорони, тоді-як згідно з детальним планом територій в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 №910/910, територія спірних земельних ділянок за функціональним призначенням належить до територій автостоянок, що суперечить генеральному плану розвитку міста Києва.

Також прокурор зазначає, що на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради №12/2234 від 16.03.2017 внесено зміни до виду використання спірних земельних ділянок, а саме: "для гаражного будівництва (автостоянок)" змінено на "для гаражного будівництва".

Враховуючи викладене, прокурор просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва"; зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві; зобов'язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві.

Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом прокурором як позивачем в інтересах держави до суду, вказує, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, вказані контролюючі органи не наділені повноваженнями на звернення з позовами до суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10 вересня 2014 р. N 442 постановлено ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення реєстрації та обліку машин, державного нагляду (контролю) в частині експлуатації та технічного стану машин, функції із здійснення сертифікації насіння і садивного матеріалу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, здійснення державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності; здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування - на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з Положеннями про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пп. 25-1 п. 4 та п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Обґрунтовуючи відсутність органу, уповноваженого на реалізацію функцій держави у правовідносинах що є предметом спору, прокурор вказує, що Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не передбачено повноважень такого органу на звернення до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру вказано про право посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, тоді-як предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії.

Як передбачено нормами ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За наведених обставин, відсутність у Положенні прямо передбаченого права центрального органу виконавчої влади на звернення до суду із відповідним позовом (в межах, що охоплюють компетенцію такого центрального органу виконавчої влади) не позбавляє права такого органу на звернення до суду з позовом якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо підвідомчості даного спору господарським судам, місцевий господарський суд вірно зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва"; зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати запис про право власності №20201541 та запис про право власності №20200637.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

Враховуючи те, що в даній справі, спірні правовідносини пов'язані із незаконністю акту органу місцевого самоврядування, який в силу ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а випливає з цивільних відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, оскільки спір у справі є таким, що виник з правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування - відповідач 1 реалізував повноваження власника землі, а відповідач 3 здійснив реєстраційні дії за наслідками реалізації відповідачем 2 повноважень власника землі, враховуючи, що вимоги про зобов'язання відповідача 3 скасувати записи про право власності є похідними від вимог про скасування та визнання недійсним рішення, на підставі якого ці записи були внесені, та реєстраційні дії відповідачем 3 здійснюються саме у зв'язку з реалізацією права власності та з вчиненням таких дій пов'язаний момент виникнення права власності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір виник саме у господарських правовідносинах, а отже підвідомчий господарському суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для припинення провадження у справі в тому числі, в частині вимог про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати записи, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача 3 про припинення провадження у справі, викладеного у відзиві на позов, поданому 04.07.2017, судом відмовлено правомірно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва" (оспорюване рішення), яким відповідно до статей 9, 41, 116 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Київська міська рада вирішила:

За змістом ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

24.10.2016 Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з клопотанням К-28010 від 24.10.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідно до якого відповідач 2 просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А; цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасових автостоянок; вид права - право власності, копія клопотання наявна в матеріалах справи.

Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з листом повідомленням про уточнення цільового призначення по земельній ділянці щодо розроблення проекту землеустрою, згідно з яким відповідач 2, внести зміни до поданого клопотання К-28010 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та цільове призначення земельних ділянок викласти в такій редакції: для гаражного будівництва (автостоянок), копія листа наявна в матеріалах справи.

Обслуговуючий кооператив "Братиславський" звернувся до Київської міської ради з листом №20 від 09.03.2017, який було отримано відповідачем-1 13.03.2017, згідно з яким відповідач 2 просив відповідно до статті 41 Земельного кодексу України уточнити цільове використання земельних ділянок, а саме виклавши в такій редакції: для гаражного будівництва, копія листа наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, уточнити цільове призначення земельної ділянки та код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548. Підсумкова оцінка проекту землеустрою: погоджується, копія висновку наявна в матеріалах справи.

У відповідності до висновку №16-1732-В Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №161732-В про погодження проекту землеустрою, Департамент вважає за можливе використовувати в подальшому земельні ділянки за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 34-А та 38-А для гаражного будівництва (автостоянок), копія висновку наявна в матеріалах справи.

За змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва передбачалось на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

У відповідності до змісту ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до приписів ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Разом з тим, ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, приписами ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Апеляційний господарський суд зазначає, що ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України йдеться саме про приватизацію ділянок кооперативами як юридичними особами. В той же час, частина 3 ст. 116 Кодексу ("Підстави набуття права на землю") серед різних способів набуття земельних ділянок громадянам не згадує можливість отримання громадянами земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) та гаражних кооперативів, та стаття 134 Земельного кодексу України не включає до випадків, коли земельні торги не проводиться, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України порядок надання земельних ділянок.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відсутність у переліках ст. 116 та 134 Земельного кодексу передбаченого ст. 41 Земельного кодексу України випадку не спростовує права гаражно-будівельного кооперативу на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва, за наявності прямої норми закону (ст. 41 Земельного кодексу України), що встановлює таке право, тоді-як неповнота норм ст. 116 та 134 Земельного кодексу зумовлена недоліками законодавчої техніки.

За наведених обставин, доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки підлягають продажу виключно на земельних торгах в порядку ст. 134 Земельного кодексу України, місцевим господарським судом вірно не прийняті.

При цьому місцевий господарський суд вірно зазначив наступне.

Правосуб'єктність, у тому числі у земельних правовідносинах, гаражно-будівельних кооперативів визначається Законом України "Про кооперацію", положеннями актів господарського та цивільного законодавства про юридичну особу та підприємство, статутами відповідних кооперативів.

За змістом ст. 1 Закону України "Про кооперацію", кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Як встановлено приписами ст. 3 Закону України "Про кооперацію", метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі (ст. 6 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі ст. 1 Закону, виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

За змістом приписів ст. 6 Закону України "Про кооперацію", за напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив "Братиславський" (ідентифікаційний код 40900458) створений внаслідок добровільного об'єднання фізичних осіб для надання послуг виключно членам кооперативу на безприбутковій основі (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 18.10.2016, Номер запису: 1 066 102 0000 013259).

Відповідно до п. 3.1. статуту Обслуговуючого кооперативу "Братиславський", затвердженого рішенням установчих зборів (протокол №1 від 12.10.2016), копія якого наявна в матеріалах справи , Кооператив створюється для задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно з п. 3.3. статуту Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" предмет діяльності Кооперативу - обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив.

У ч. 1 ст. 41 Земельного кодексу України, йдеться саме про приватизацію ділянок кооперативами як юридичними особами. Системне тлумачення ст. 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема, ст. 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі ст. 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.

Тому, якщо мова йде про отримання гаражно-будівельним кооперативом у власність земельних ділянок в порядку ст. 41 Земельного кодексу, такі ділянки повинні надаватись виключно за наявності дійсної необхідності у задоволенні мінімальних обґрунтованих потреб членів гаражно-будівельного кооперативу у паркомісці (гаражі), та ці ділянки повинні надаватись безоплатно у власність лише з цією метою.

Вказані висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції ґрунтуються в тому числі на нормах ст. 1 Земельного кодексу України, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Стаття 121 Земельного кодексу України встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Такий підхід щодо обмеження норм безоплатної передачі земельних ділянок обумовлений необхідністю забезпечення раціонального використання земель та недопущення зловживання особами своїми правами щодо отримання у власність землі у необмежених розмірах безоплатно.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, за загальним правилом, підлягають продажу на земельних торгах, та можуть слугувати засобом забезпечення потреб юридичної особи шляхом безоплатної приватизації (в порядку ст. 41 Кодексу - відповідним кооперативом) у мінімально необхідних розмірах та у разі доведення такої необхідності та обґрунтованості потреб такої особи.

Наведений підхід до тлумачення статті 41 Земельного кодексу України зумовлений необхідністю запобігання ситуації, за якої юридична особа - гаражно-будівельний кооператив, зловживаючи своїми правами, матиме можливість отримати у власність необмежену кількість земельних ділянок без належного обґрунтування їх необхідного розміру безоплатно.

Разом з тим, відсутність у законі норм щодо безоплатної передачі гаражно-будівельним кооперативам земельних ділянок за рішенням органу місцевого самоврядування чи органу державної влади не може означати наявність права на отримання у необмежених розмірах земельних ділянок, які вони вправі отримати в порядку ст. 41 Земельного кодексу України. Так відсутність норми закону не дає право суб'єкту земельних правовідносин на здійснення зловживань правами у відповідних формах, враховуючи наявність встановленого законом принципу раціонального використання землі, загальний підхід до порядку передачі земель комунальної та державної власності у приватну власність шляхом продажу на земельних торгах та гарантоване державою право на безоплатну передачу таких земель лише у випадках та розмірах, встановлених законом.

З огляду на наведене, при вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, наявність у суб'єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив) не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки. Натомість, заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.

При цьому, ні проект землеустрою щодо відведення відповідачу 2 земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, ні оспорюване рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва" не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 20 членів відповідача 2 (відповідно до списку членів кооперативу "Братиславський", копія якого наявна в матеріалах справи) умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельних ділянок, які необхідні для цих цілей (площею 0,2622 га та 0,5600 га), що загалом складає 8222 квадратних метри ( по 411,1 кв.м. для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу - відповідача 2).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", серед особливостей зазначено: на ділянки переноситься існуюча автостоянка з вул. Шолом-Алейхема, 5В, на місці якої передбачається будівництво "стартового будинку" для відселення мешканців з гуртожитку, ураженого грибком, на вул. Мілютенка, 23-А (копія пояснювальної записки наявна в матеріалах справи).

Вказане, додатково підтверджує відсутність мети передання відповідачеві 2 земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у м. Києві для забезпечення потреб його членів мінімально необхідними умовами для зберігання транспортних засобів, оскільки перенесення існуючої автостоянки іншої юридичної особи не може стосуватись забезпечення потреб членів Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" у гаражному будівництві з метою розміщення власних транспортних засобів.

При цьому, в силу ст. 41 Земельного кодексу України, земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, однак доказів встановлення розмірів спірних земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації матеріали справи не містять.

Крім того, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва передбачалось на підставі статей 41, 116 Земельного кодексу України передати Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" у власність: земельну ділянку №1 (обліковий код 62:088:0006) площею 0,2622 га, земельну ділянку №2 (обліковий код 62:089:0011) площею 0,5600 га для гаражного будівництва (автостоянок) на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Так, вказані земельні ділянки були зареєстровані у Державному земельному кадастрі (кадастрові номери 8000000000:62:088:0006 та 8000000000:62:089:0011) з цільовим призначенням: 02.06 для колективного гаражного будівництва; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для гаражного будівництва (автостоянок).

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010р. за № 1011/18306 (в редакції від 25.12.2015), в межах секції В (02 - Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва), під кодом 02.05 передбачено для будівництва індивідуальних гаражів, під кодом 02.06 - для колективного гаражного будівництва.

Апеляційний господарський суд зазначає, що проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" фактично не вказано виду цільового призначення земельних ділянок (таблиця лише містить посилання на код 02.06), тоді-як вказівка "для гаражного будівництва (автостоянок)" не може вважатись видом цільового призначення земельних ділянок, оскільки таке цільове призначення за кодом 02.06 не обліковується. Наведене дає підстави для висновку, що у проекті землеустрою зазначено вид використання земельної ділянки.

Відповідно до висновку Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.02.2017 №359/82-17, Головним управлінням зроблено зауваження та надано пропозиції до проекту землеустрою, в тому числі, щодо уточнення цільового призначення земельної ділянки та коду згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 №548.

16.03.2017 Київською міською радою було прийнято рішення "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.06, справа Д-7926, заява ДЦ від 10.03.2017 N 01040-000237963-014).

Апеляційний господарський суд зазначає, що визначений у вказаному рішенні вид використання землі (для гаражного будівництва) відрізняється від того, що був передбачений проектом землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва (для гаражного будівництва (автостоянок).

25.04.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни щодо цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:089:0011, що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, а саме цільове призначення: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва (автостоянок) змінено на: для колективного гаражного будівництва, вид використання: для гаражного будівництва. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86833073.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як передбачено ст. 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Одним із видів документації із землеустрою в силу приписів статті 25 Закону України "Про землеустрій" є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, визначаючи види використання земельної ділянки з урахуванням категорії земель (та у межах цільового призначення земельної ділянки, з огляду на принцип цільового використання земельних ділянок - ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу України), власник керується, в тому числі документацією із землеустрою, зокрема, проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок (з урахуванням встановлених обмежень у використанні земель).

Апеляційний господарський суд зазначає, що визначений у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок вид їх використання (для гаражного будівництва (автостоянок), відносно якого, власне, проект було розроблено, не відповідає тому виду цільового призначення, за яким виділено земельну ділянку відповідно до рішення відповідача 1, прийнятого 16.03.2017 (код КВЦПЗ 02.06), оскільки вид цільового призначення земельної ділянки - для колективного гаражного будівництва - обмежується можливостями використання такої земельної ділянки виключно для колективного спорудження гаражів, тоді-як розміщення на земельній ділянці автостоянки (паркомісць), за висновками суду, виходить за межі можливих видів використання земель, цільовим призначенням яких є колективне гаражне будівництво.

Такий підхід до розуміння видів використання земель в межах коду цільового призначення 02.06 (для колективного гаражного будівництва) підтверджується в тому числі і тим, що до Класифікації видів цільового призначення земель згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства №261 від 23.05.2017 (після прийняття оспорюваного рішення) були внесені зміни та уточнено види цільового призначення: окрім коду 02.06 - для колективного гаражного будівництва, встановлено також код 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що імперативні приписи статей 91, 96 Земельного кодексу України встановлюють правило, за яким землі використовуються лише відповідно до їх цільового призначення.

При цьому, обґрунтування, які містить проект землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у Деснянському районі м. Києва стосуються такого виду використання, як для розміщення автостоянок, який, за висновками суду, не відповідає цільовому призначенню таких земельних ділянок, а тому неможливим є їх використання відповідачем 2 за цільовим призначенням у разі використання як для розміщення автостоянки, з огляду на що документація із землеустрою (зокрема проект відведення земельних ділянок), що в силу ст. 20 Земельного кодексу України враховується власником при визначенні виду використання земель, в даному разі не може забезпечити використання земель на вул. Братиславській, 34-а та 38-а у м. Києві за їх цільовим призначенням.

Крім того, згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами та їх виконавчими органами, місцевими державними адміністраціями міст Києва та Севастополя в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Як передбачено ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Як встановлено ст..ст. 20, 21 Закону України "Про основи містобудування", регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно з детальним планом території в межах вулиць Мілютенка, Шолом-Алейхема, Братиславської та Лісового проспекту у Деснянському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.07.2016 № 910/910, територія спірних ділянок за функціональним призначенням належить до території автостоянок, копія детального плану територій та рішення наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а саме фрагменту схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією, що був наданий Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на вимогу прокурора (копія листа та додатку - фрагменту схеми функціонального зонування території до Генерального плану розвитку міста наявна в матеріалах справи), територія спірних земельних ділянок відноситься до озелененої території, оскільки фактично на земельних ділянках розміщено газони та зелені насадження, та спірні земельні ділянки знаходяться (проходять) в межах червоних ліній.

У відповідності до змісту ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається (ст. 18 Закону України "Про автомобільні дороги").

Як вбачається з матеріалів справи, а саме проекту землеустрою, земельна ділянка площею 0,2622 га на вул. Братиславській, 38-а у м. Києві відповідно до ДБП-360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, що затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій (водопровід) - площа обмеження 0,099 га та в охоронній зоні інженерних комунікацій (каналізація) - площа обмеження 0,0679 га, що є зоною санітарної охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Згідно з ч. 2 ст. 113 Земельного кодексу України у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Разом з тим, з матеріалів проекту вбачається, що при використанні земельної ділянки площею 0,5600 га на вул. Братиславській, 34-а у м. Києві встановлено охоронні зони та зона санітарної охорони, а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (електромережа) - площа обмеження 0, 0178 га, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" та згідно з положеннями ст. 112 Земельного кодексу України; охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід), площа обмеження 0,099 га, охоронна зона навколо інженерних комунікацій (каналізація) - площа обмеження 0,0679 га відповідно до ДБН-360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, що затверджено наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

У відповідності до ч. 2 ст. 114 Земельного кодексу України у межах санітарно- захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Вказаними положеннями закону закріплені обмеження на розташування будівель, споруд в охоронних зонах та зонах санітарної охорони, тоді-як оспорюваним рішенням Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 передано Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельні ділянки на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва саме для гаражного будівництва. При цьому, проект землеустрою щодо відведення вказаних ділянок містить обмеження у їх використанні, однак обґрунтування, зазначені у проекті землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва, стосуються відведення цих ділянок для влаштування автостоянок, а отже у суду відсутні підстави вважати, що зазначені у проекті землеустрою обмеження у використанні земельних ділянок (в контексті розгляду питання про влаштування автостоянки) є достатніми у разі використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням - для колективного гаражного будівництва, що має наслідком спорудження нових об'єктів - гаражів.

У відповідності до змісту ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до змісту ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, господарський суд може визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, яким є рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність іншої особи, у випадку встановлення порушення цивільних прав, в тому числі права власності.

Разом з тим, приписи ст. 152 Земельного кодексу України передбачають, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, матеріальні норми закону не визначають жодної різниці у наслідках застосування способу захисту щодо визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 152 Земельного кодексу України) та щодо визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії (ст. 21, ст. 393 Цивільного кодексу України), однак аналіз зазначених норм дає підстави для однозначного висновку, що як визнаний судом недійсним, так і визнаний незаконним та скасований акт індивідуальної дії, в будь-якому разі є таким, що не може породжувати жодних правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

Отже, оскільки приписи ст. 152 Земельного кодексу України передбачають, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів, з огляду на норми ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, а також враховуючи, що предметом даного спору є захист прав власності територіальної громади міста Києва на землю, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту є таким, що здатний повністю захистити порушене право в частині незаконності прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення.

У відповідності до приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. N 553), для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, визначений прокурором у даній справі спосіб захисту щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передання земельних ділянок у власність відповідача 2 є належним з огляду на ті обставини, що нормами Земельного кодексу України не обмежено перелік способів захисту прав на землю; рішення про передачу земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності є актом, за яким набувається відповідна земельна ділянка у власність, на підставі такого рішення, власне, здійснюється державна реєстрація прав, тобто таке рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування є безпосереднім правовстановлюючим документом, тоді-як до 01.01.2013 в силу ст. 126 Земельного кодексу України правовстановлюючим документом на земельну ділянку був державний акт у відповідних правовідносинах, у зв'язку з чим належним та ефективним у даному разі способом захисту порушеного права власності є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передання земельних ділянок у власність відповідача 2.

При цьому суд має виходити з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

При цьому, у пункті 71 рішення в справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Враховуючи викладене, принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, в тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло з власності держави в незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що не має чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі обставин і фактів, безпосередньо встановлених.

Встановлені у даній справі обставини в сукупності дають підстави для висновку, що втручання держави у право власності відповідача 2 у даному разі є законним, оскільки здійснюється на підставі закону (Цивільний кодекс України, Земельних кодекс України), виправданим, оскільки факт набуття відповідачем 2 права власності на спірні об'єкти становить значний суспільний інтерес, з урахуванням в тому числі обставин щодо особливої цінності земель та винятковості підстав і умов набуття права власності на земельні ділянки в порядку ст. 41 Земельного кодексу України безоплатно, а також відповідає критерію пропорційності. При цьому, останній досягається шляхом визначення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, у право власності якої здійснено втручання. Так, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у даному разі неправомірність рішення про передачу відповідачу 2 земельних ділянок у власність безоплатно (оспорюване рішення) не пов'язана лише з помилками (недоліками), допущеними органом місцевого самоврядування при передачі земельних ділянок у власність, про які не могла знати особа, яка мала намір набути право власності на земельні ділянки, тобто такі порушення не пов'язані з порушенням внутрішньої процедури у діяльності органу місцевого самоврядування, про що не могла знати особа, яка набула речові права на землю. Так встановлений судом характер порушень при передачі земельних ділянок у власність, допущений органом місцевого самоврядування, свідчить про усвідомлення та цілеспрямованість волевиявленням відповідача 2 на неправомірне набуття земельних ділянок у власність безкоштовно, так як юридична обізнаність відповідача 2 щодо власних прав та обов'язків як юридичної особи (кооперативу), їх обмежень та недопустимості зловживання ними, презюмується. Враховуючи викладене, така особа втрачає право посилатись на неправомірність втручання у її право власності, та тягар відповідальності не може бути перекладений виключно на орган місцевого самоврядування.

Беручи до уваги викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання необхідного балансу між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у власність відповідача 2, та інтересами останнього, який, власне, за висновками суду, об'єктивно міг передбачити ризик скасування правової підстави набуття ним права власності на земельні ділянки як незаконної. При цьому, суспільні інтереси у даному випадку значно переважають інтереси відповідача 2 щодо його права власності на землю, набутого шляхом зловживання своїми правами, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, в тому числі щодо забезпечення раціонального її використання (найбільш сприятливого щодо конкретної земельної ділянки), правомірності передання землі іншим особам тощо.

Враховуючи викладене та встановлені порушення норм закону при прийнятті Київською міською радою рішення від 16.03.2017 №12/2234 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Братиславський" земельних ділянок для гаражного будівництва на вул. Братиславській, 34-А та 38-А у Деснянському районі міста Києва", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстацнії про наявність підстав для визнання незаконним та скасування вказаного рішення, у зв'язку з чим позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним, скасування рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234 підлягає задоволенню.

26.04.2017 державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000; підстава виникнення права власності - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234. Наведені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.05.2017 №86834020.

Також, прокурором в даній справі заявлено вимоги про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві; зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20200637 Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на те, що правова підстава внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №20201541 та №20200637 - рішення Київської міської ради від 16.03.2017 №12/2234, яке підлягає визнанню недійсним та скасуванню, наведене свідчить про відсутність підстав для існування записів про право власності, внесених за наслідками прийняття рішення від 16.03.2017 №12/2234.

У відповідності до змісту ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

В разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, апеляційний господарський суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вимоги прокурора щодо зобов'язання скасувати записи фактично зводяться до такого способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, однак задоволення вимог у зазначеному прокурором формулюванні не зможе забезпечити належного та гарантованого поновлення порушених прав, оскільки скасування записів про право власності буде залежати від суб'єктивних дій відповідача 3, та норма ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає необхідності зобов'язання реєстратора на вчинення реєстраційних дій щодо скасування запису про державну реєстрацію прав, та для вчинення відповідних дій достатнім є рішення суду про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Враховуючи вказане, з урахуванням норм ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких у разі скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що ефективним буде задоволення вимог Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 про зобов'язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №20201541 та запис про право власності №20200637 в наступній редакції: скасувати запис про право власності №20201541 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,2622 га (кадастровий номер 8000000000:62:088:0006), що знаходиться по вул. Братиславській, 38-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209899780000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною; скасувати запис про право власності №20200637 щодо права власності Обслуговуючого кооперативу "Братиславський" на земельну ділянку площею 0,5600 га (кадастровий номер 8000000000:62:089:0011), що знаходиться по вул. Братиславській, 34-А у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна 1209980380000, внесений 26.04.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксаною Юріївною.

Апеляційний господарський суд зазначає, що таке формулювання не є виходом суду за межі позовних вимог, оскільки суть заявлених прокурором вимог не змінюється, так як вимоги прокурора, власне, зводяться до скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (тобто відновлення прав попереднього власника).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі № 910/9373/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9373/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.М. Гаврилюк

С.Р. Станік

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2018 року


Суд	Київський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.01.2018
Оприлюднено	02.02.2018
Номер документу	71945224
Судочинство	Господарське

Отрош І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.01.2018 по справі 910/9373/17КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/9373/17

Постанова від 29.01.2018

Постанова
від 29.01.2018 по справі 910/9373/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД