Рішення

від 09.08.2017 по справі 922/2228/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р.Справа № 922/2228/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГРУП", м. Харків про стягнення 976259,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.02.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтероко", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГРУП", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

723681,29 грн. - сума коштів за непоставлену продукцію;

216394,23 грн. - пені;

36184,08 грн. - штрафу.

Позовну заяву обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки № 12-04/15 від 14.12.2015 р. щодо поставки товару в передбаченій кількості, та повернення грошових коштів, сплачених позивачем в якості оплати за товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 09.08.2017 р.

В процесі розгляду справи позивач надіслав на адресу суду уточнення позовних вимог (вх. № 24280 від 28.07.2017 р.), в яких додатково обґрунтовує власну правову позицію у спорі по даній справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24273 від 28.07.2017 р.), в якому просить суд:

1) застосувати строк позовної давності;

2) відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми коштів в розмірі 723681,29 грн. за непоставлену продукцію, 216394,23 грн. пені, 36184,08 грн. штрафу та 14650,00 судового збору;

3) у випадку часткового задоволення позовних вимог, врахувати наданий відзив.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що позивач невірно визначив розмір заборгованості, яку має відповідач за договором, і її розмір становить 555097,88 грн.; що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені за порушення умов договору щодо поставки товару; що подвійне нарахування позивачем штрафу та пені за одне й те ж порушення суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

Відзив аналогічного змісту надійшов на електронну адресу суду (вх. № 1519 від 28.07.2017 р.).

Позивач надіслав на адресу суду пояснення стосовно відзиву відповідача (вх. № 25413 від 07.08.2017 р.), в яких спростовує позицію відповідача по даній справі.

На судове засідання 09.08.2017 р. прибув представник позивача, який просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 09.08.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, у відзиві на позовну заяву просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2015 р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 12-04/15 (а. с. 16-23), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в узгоджені строки замовнику товар (стійка для окулярів RG-SE-150-18, призначена для розміщення 18 пар оправ (окулярів), обладнана механічним пристроєм для замикання на ключ. Довжина стійки 1500 мм.), визначений в п. 2.2. договору, а замовник зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену договором ціну.

Згідно з п. 2.2.-2.3. договору, товар поставляється у загальній кількості 500 одиниць. Умови поставки, не визначені договором, визначаються сторонами в специфікаціях, що оформляються на кожну партію товару, яка поставляється, окремо і є невід'ємною частиною договору. Підписання специфікацій сторонами свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених цим договором щодо поставки товару.

Загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно з підписаними специфікаціями та накладними до цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.2.4, 3.4 договору, загальна вартість товару згідно з цим договором складає 1059741,90 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сорок одна гривня. 90 коп.), в тому числі ПДВ 20%, що еквівалентно 44415,00

(сорока чотирьом тисячам чотирьохсот п'ятнадцяти) дол. США. У випадку зміни курсу дол. США Національним банком України на день оплати замовником вартості товару, вартість товару підлягає перерахуванню відповідно до зміни валютного курсу. Оплата товару здійснюється після надання постачальником нового рахунку-фактури з урахуванням зміни валютного курсу.

3амовник здійснює оплату постачальнику за поставку товару після пред'явлення рахунку-фактури наступним чином:

Перший платіж у розмірі 211948,38 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 38 коп.), що еквівалентно 8 883,00 (восьми тисячам вісімсот вісімдесяти трьом) дол. США, в тому числі ПДВ 20% , повинен бути внесений до 15 грудня 2015 р.

Другий платіж у розмірі 317922,57 (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 57 коп.), що еквівалентно 13324,50 (тринадцяти тисячам трьохсот двадцяти чотирьом дол. США (п'ятдесяти) центам, в тому числі ПДВ 20%, повинен бути внесений до 22 грудня 2015 р.

Третій платіж у розмірі 317922,57 (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві грив 57 коп.), що еквівалентно 13 324,50 (тринадцяти тисячам трьохсот двадцяти чотирьом) дол. США (п'ятдесяти) центам, в тому числі ПДВ 20%, повинен бути внесений до 15 січня 2016 р.

Четвертий платіж у розмірі 211948,38 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 38 коп.), що еквівалентно 8883,00 (восьми тисячам вісімсот вісімдесяти трьом) дол. США, в тому числі ПДВ 20%, повинен бути внесений протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня поставки Товару у кількості, вказаній в п. 2.2 договору.

Оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування відповідної суми коштів, згідно з п.3.2 цього договору, на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. п. 5.1-5.6 договору поставка товару здійснюється двома партіями в наступні строки:

200 одиниць товару поставляються до 20 січня 2016 року;

300 одиниць товару поставляються до 20 березня 2016 року.

Умови щодо строків поставки товару можуть бути змінені за згодою сторін та зазначені специфікаціях.

Датою виконання постачальником свого зобов'язання з поставки товару вважається день його надходження до місця передачі товару.

Місце (пункт) передачі (одержання) товару зазначається у відповідних специфікаціях.

Для отримання товару замовник зобов'язаний передати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Передача товару оформляється видатковою накладною. 3 моменту передачі товару до замовника переходять ризики випадкового знищення, пошкодження або втрати переданого товару.

Відповідно до положень п. 8.4 договору за невиконання та/або несвоєчасне виконання замовником умов поставки, визначених цим договором, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми оплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, та відшкодовує замовнику у повному обсязі збитки, завдані таким невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язання.

Згідно з п. п. 11.1-11.1.1 договору останній вступає в силу з дня його підписання та діє до 31 березня 2016 року. Сторони безумовно та безповоротно погодились, що не зважаючи на визначену дату припинення дії договору, його дія продовжується до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно з умовами договору, які не були виконанні та/або не могли бути з будь-яких причин виконані у встановлені договором строки.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, здійснивши перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача за наступними платіжними документами:

Платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 16.12.2015 р. суму 211948,38 грн.

Платіжним дорученням № 731429918 від 22.12.2015 р. суму 313381,58 грн.

Платіжним дорученням № 731429998 від 12.01.2016 р. суму 313161,73 грн.

Платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 23.03.2016 р. суму 233115,68 грн.

Всього за зазначеними платіжними дорученнями позивачем перераховано відповідачу на виконання умов договору 1071607,37 грн.

Відповідач на виконання умов договору поставив позивачу 01.02.2016 р. 200 одиниць товару на загальну суму 417632 грн.

Іншу частину товару в кількості 300 одиниць на загальну суму 723681,29 грн. відповідач позивачу не поставив.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нарахував відповідачу до стягнення 156667,33 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язань з 21.03.2016 р. до 05.12.2016 р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 05.12.2016 р. до договору поставки № 12-04/15 від 14.12.2015 р. (а. с. 22-23; далі за текстом - додаткова угода), за змістом якої в зв'язку з невиконанням постачальником п. 2.2 договору поставки № 12-04/15 від 14.12.2015 р., а саме: недопоставлений товару замовнику у кількості 300 одиниць, постачальник зобов'язується повернути замовнику грошові кошти у розмірі 723681,29 (сімсот двадцять три тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 29 копійок), що є еквівалентом , 27952,15 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят два долари 15 центів) дол. США, згідно з курсом 25,89 грн. встановленим Національним банком України за 1 дол. США. У випадку зміни курсу дол. США Національним банком України на день повернення постачальником замовнику грошових коштів, за недопоставлений товар, сума коштів підлягає перерахуванню відповідно до зміни валютного курсу.

Сторони домовились, що постачальник здійснює повернення грошових коштів замовнику за недопоставлений товар у кількості 300 одиниць, на реквізити Р/р 26009309758, МФО 320478, АБ «УКРГАЗБАНК» (м. Київ), наступним чином:

Перший платіж у розмірі 155340,00 грн. що є еквівалентом 6000,00 (шість тисяч доларів 00 центів) дол. США, повинен бути внесений до 15 грудня 2016 р. включно.

Другий платіж у розмірі 103 560,00 грн. що є еквівалентом 4000,00 дол. США, повинен бути внесений до 23 грудня 2016 р. включно.

Третій платіж у розмірі 103 560,00 грн. що є еквівалентом 4000,00 дол. США. повинен бути внесений до 13 січня 2017 р. включно.

Четвертий платіж у розмірі 90 615,00 грн. що є еквівалентом 3500,00 дол. США, повинен бути внесений до 27 січня 2017 р. включно.

П'ятий платіж у розмірі 64 725,00 грн., що еквівалентом 2500,00 дол. США, повинен бути внесений до 09 лютого 2017 р. включно.

Шостий платіж у розмірі 64 725,00 грн., що еквівалентом 2500, дол. США, повинен бути внесений до 17 лютого 2017 р. включно.

Сьомий платіж у розмірі 64 725,00 грн., що еквівалентом 2500,00 дол. США, повинен бути внесений до 28 лютого 2017 р. включно.

Восьмий платіж у розмірі 76431,16 грн., що еквівалентом 2952,15 дол. США, повинен бути внесений до 13 березня 2017 р. включно.

Згідно з п. 3 додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що у випадку несвоєчасного повернення коштів, визначених п. 2 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу, більше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів, постачальник зобов'язаний додатково сплатити замовнику штраф у розмірі 5 (п'яти) % від суми простроченого платежу за кожен факт порушення.

Однак, свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів позивачу згідно з умовами додаткової угоди відповідач також не виконав, його борг перед позивачем становить 723681,29 грн.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань за додатковою угодою, позивачем на підставі умов додаткової угоди та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 59726,90 грн. пені та 36184,08 грн. 5% штрафу.

Обставини щодо стягнення боргу за додаткової угодою, пені за прострочку поставки товару, пені за прострочу повернення грошових коштів та штрафу за прострочу повернення грошових коштів стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 670 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 693 ЦК України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Укладаючи додаткову угоду № 1 від 05.12.2016 р. до договору поставки № 12-04/15 від 14.12.2015 р. відповідач визнав факт невиконання своїх зобов'язань за договором поставки щодо поставки товару в належній кількості та зобов'язався повернути грошові кошти, сплачені позивачем в якості оплати за товар.

Строк виконання зобов'язань з повернення грошових коштів визначений додатковою угодою, та є таким, що настав.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 723681,29 грн. за непоставлену продукцію.

Доводи відповідача про те, що його заборгованість перед позивачем становить 555097,88 грн., з посиланням при цьому на акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.04.2017 р. суд вважає безпідставними, оскільки по-перше, зазначені обставини відповідачем не доведені жодними належними та допустимими доказами, зокрема платіжними або іншими документами, які можуть засвідчити факт перерахування грошових коштів відповідачем позивачу, по-друге, акт звірки взаєморозрахунків в розумінні ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинним документом, який засвідчує факт проведення тієї чи іншої бухгалтерської операції, а тому в розумінні ст. 34 ГПК України не є належним та допустимим доказом проведення оплати.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд констатує, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо передачі товару позивачу. В зв'язку з простроченням позивачем на підставі 8.4. договору здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених відповідачем платежів.

Разом з тим, пунктом 8.4 договору передбачено, що за невиконання та/або несвоєчасне виконання замовником умов поставки, визначених цим договором, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми оплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, та відшкодовує замовнику у повному обсязі збитки, завдані таким невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язання.

Таким чином, даним пунктом договору фактично передбачено можливість нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань саме з боку позивача, як замовника, а не відповідача, як постачальника.

За таких обставин, нарахування позивачем пені на підставі зазначеного пункту договору та з посиланням на порушення відповідачем умов цього договору є безпідставними.

Доводи позивача про те, що п. 8.4. договору містить описку, суд вважає безпідставними, недоведеними належними та допустимими доказами, та такими, що спростовуються положеннями ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, згідно з якими зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, і договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, з укладанням додаткової угоди № 1 до договору сторони фактично відбулася новація зобов'язання, тобто заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

При цьому, згідно з п. 4 ст. 604 ЦК України, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення 156667,33 грн. пені за порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару в передбачені цим договором строки не підлягають задоволенню.

Щодо решти позову про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Суд констатує, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за додатковою угодою № 1 від 05.12.2016 р. щодо перерахування на користь позивача грошових коштів в передбачені строки.

Оскільки відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язань згідно з додатковою угодою у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, та у вигляді штрафу в розмірі 5% від суми кожного простроченого платежу, передбачено п. 3 додаткової угоди, доводи позивача про можливість їх нарахування суд визнає обґрунтованими та правомірними.

Перевіривши розрахунок штрафу суд визнає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам додаткової угоди до договору.

За таких обставин, позов в зазначеній частині підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф в сумі 36184,08 грн.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд констатує, що його здійснено арифметично невірно.

Здійснивши відповідний розрахунок інфляційних, та врахувавши той факт, що суд згідно зі ст. 83 ГПК України при здійсненні розрахунку позбавлений права вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, і такого клопотання позивач під час розгляду даної справи не надавав, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59726,90 грн. пені.

Посилання відповідача на те, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Доводи відповідача про те, що одночасне нарахування позивачем штрафу та пені за одне й те ж порушення нібито суперечить вимогам ст. 61 Конституції України є безпідставними та такими, що суперечать встановленому законом принципу свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України).

Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тобто у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11, висновки в якій з урахуванням вимог ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для суду при прийнятті даного рішення.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 12293,88 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 44, 49, 75, ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГРУП" (адреса: 61058, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39140938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтероко" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 9-Б; код ЄДРПОУ 31905094):

723681,29 грн. грошових коштів за непоставлену продукцію;

59726,90 грн. пені;

36184,08 грн. штрафу;

12293,88 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2