Постанова

від 08.08.2017 по справі 1/188

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа№ 1/188

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Зеленіна В.О.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Березова І.Г. довіреність № 581 від 05.05.17

від відповідача: Дзюблик О.Я. довіреність № 12 від 10.05.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року

у справі № 1/188 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-9"

про стягнення 136 628,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості 136 628,85 заборгованості за Договором № 6463/4-13 від 19.03.1999 р. на надання послуг з водопостачання та водовідведення, з яких 115025,64 грн. основного боргу, 21521,34 грн. інфляційних втрат (т. І, а.с.3-5).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі № 1/188 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-9" на користь ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 753,23 грн. інфляційних втрат, 7,53 грн. державного мита та 1,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.ІІ, а.с.70-78).

06 липня 2017 року ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 54850,96 грн. основного боргу і 11848,91 грн. інфляційних втрат та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Зеленіна В.О.

17 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду на 08 серпня 2017 року.

У судовому засіданні 08 серпня 2017 року представник ПрАТ "АК "Київводоканал" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 54850,96 грн. основного боргу і 11848,91 грн. інфляційних втрат та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-9" у судовому засіданні 08 серпня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

19 березня 1999 року між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в подальшому перейменовано на ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - позивач), як постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-9" (далі - відповідач), як абонентом укладено Договір № 6463/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994 р. Держжитлокомунгоспу України (т.І, а.с. 16-17).

Відповідно до п.2.2 Договору абонент: а) сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору; б) оформитись як абонент у підприємстві водозбуд в порядку, визначеному Правилами. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним; в) представляє перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами п. 11.8 Правил, а також технічну документацію до них; г) відповідає за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла, тощо.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 6463/4-13, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п.3.4 Договору № 6463/4-13 передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водоспоживання, або іншим способом, передбаченим п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Пунктом 3.6 Договору № 6463/4-13 визначено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Згідно п. 5.1 Договору № 6463/4-13 останній укладається на строк з 19.03.1999 по 19.03.2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Позивач зазначає, що у період з листопада 2005 по березень 2008 ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за кодами № 3-381 та № 3-50381 на загальну суму 212201,12 грн., проте відповідач за надані послуги розрахувався частково, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 115 107,51 грн., яку позивач і просив стягнути у даній справі.

На підтвердження надання послуг на суму 115 107,51 грн., позивачем надано розшифровки рахунків абонента за період з травня 2005 р. по квітень 2008 р. за кодом 3-381 на суму 60256,55 грн. (т.І, а.с. 58-93) та з травня 2005 р. по квітень 2008 р. за кодом № 3-50381 на суму 54850,96 грн. (т.І, а.с. 94-128), а також платіжні вимоги-доручення, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача (а.с. 129-200).

Відповідно до пояснень позивача код №3-381 відкрито для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення, а код № 3-50381 - з метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів.

Оплата відповідачем наданих позивачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи Дебетовими інформаційними повідомленнями (т.І, а.с. 201-211), копіями банківських виписок (т.ІІ, а.с. 14-22) та витягами з розрахункових листів (т.ІІ, а.с. 59-62).

Відповідно до довідки відповідача від 10.05.2017 р. № 4231/8/8/02-17 станом на 05.05.2017 р. заборгованість відповідача за період з 01.11.2005 р. по 01.04.2008 р. складає 54850,96 грн. (т.ІІ, а.с. 9), що відповідає заборгованості за кодом № 3-50381.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання води, яка йде на підігрів та стоків цієї води (код № 3-50381) слід зазначити наступне.

За приписами статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Відповідно до п. 12.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила), для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені правилами.

Поряд з цим, за змістом п. 2.1 Договору, постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Тобто метою укладення сторонами договору було постачання питної води для потреб населення і умовами вказаного Договору не було врегульовано питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води. Крім того, вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 3-50381.

При цьому, доказів укладення сторонами відповідного договору про постачання питної води, що йде на підігрів матеріали справи не містять.

За змістом п. 12.17 Правил, розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопотачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання в т.ч. для підігріву питної води; теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; об'єктом у сфері теплопостачання є в т.ч. котельні.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005р., послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Частиною четвертою ст. 26 наведеного Закону встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією).

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 42/230, від 10.03.2011 у справі № 7/222.

При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії чи на балансі бойлерів, теплових пунктів, котелень відповідача, на які постачалась питна вода для підігріву та відповідно споживання відповідачем гарячої води.

Крім того, в пункті 3.1. Договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи не містять доказів, що могли б підтвердити факт реєстрації ПАТ "АК "Київодоканал" водолічильників холодної води, що йде на підігрів ЖБК "Академічний-9".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 54 850,96 грн. - вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та стоків гарячої води по коду 3-50381.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості послуг з водопостачання та водовідведення холодної води (код № 3-381) у розмірі 60256,55 грн. у зв'язку з відсутністю вказаної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 21 521,34 грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням відсутності підстав для стягнення заборгованості за кодом 3-50381, та наявності прострочення виконання зобов'язання у період з січня 2007 року по листопад 2007 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення зазначених позовних вимог, а саме у сумі 753,23 грн.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19 червня 2017 року у справі №1/188 залишити без змін.

3. Справу №1/188 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.О. Зеленін