Постанова

від 10.08.2017 по справі 21/465-04 (н.р.35/357-04)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа № 21/465-04 (н.р.35/357-04)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі - Казаковій О.В.

за участю представників:

позивача (стягувач) - не з'явився.

відповідача (боржник ) - не з'явився.

ВДВС - ОСОБА_1, дов.№1859 від 08.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (вх. №2330Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по скарзі Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 по справі № 21/465-04

за позовом Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Приватного підприємства Укрленсервіс , м. Харків

про стягнення 227518,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Харківської області від ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в якій він просив:

- визнати не вчинення головним державним виконавцем Ленінського ВДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 заходів з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №21/465-04 від 15.03.2005 - бездіяльністю;

- зобов'язати головного державного виконавця Ленінського ВДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 вчинити, передбачені Законом України Про виконавче провадження дії, направлені на примусове виконання наказу господарського суду Харківської області №21/465-04 від 15.03.2005.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у задоволенні скарги (вх.№128 від 29.05.2017) ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат на бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС міста Харків Головного управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 - відмовлено.

Скаржник, ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат , не погодився із зазначеною ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017, як таку, що винесена в результаті неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування.

Державний виконавець ВДВС Головного міського управління юстиції у судовому засіданні зазначив, що ухвала господарського суду Харківської області від 27.06.2017 року по справі №21/465-04 була винесена без порушення приписів чинного процесуального законодавства.

Стягувач та боржник не скористалися правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте стягувач та боржник не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі стягувача та боржника за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2005 господарським судом Харківської області було винесено рішення, яким позов ВАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат було задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ Укрленсервіс на користь ВАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат - 227518,00 грн. заборгованості, держмито в сумі 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

На виконання рішення суду 15.03.2005 було видано відповідний наказ.

23.07.2015 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48211414.

10.11.2016 стягувачем на адресу ВДВС була направлена заява про вчинення виконавчих дій (вих.№52-16/941 від 04.11.2016) за змістом якої стягувач просив здійснити наступні виконавчі дії:

- направити до господарського суду Харківської області подання про тимчасове обмеження керівника юридичної особи-боржника приватного підприємства Укрленсервіс у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов'язань за наказом господарського суду Харківської області №21/465-04 від 15.03.2005;

- скласти акт про порушення керівником боржника вимог закону про виконавче провадження та звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення ним кримінального правопорушення.

Скаржник зазначає, що рішення суду не виконано, кошти не перераховані, боржник ухиляється від виконання рішення.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень не виконано належним чином, визначених законом повноважень, та не реалізовано обов'язок щодо вчинення виконавчих дій стосовно звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у виїзді за межі України.

Також, скаржник посилається на те, що виконавцем не вжито всіх заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження , необхідних для виконання рішення суду, а саме: державний виконавець не звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у виїзді за межі України; державним виконавцем не складено акт про порушення керівником боржника вимог закону Про виконавче провадження та відсутнє звернення державного виконавця до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення керівником боржника кримінального правопорушення.

Зазначене стало підставою для звернення до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1.

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у виїзді за межі України є безпідставним, оскільки вчинення зазначеної виконавчої дії є правом виконавця, а не обов'язком. Твердження скаржника щодо бездіяльності виконавця, є також необґрунтованим та безпідставним, оскільки з поданих представниками сторін документів не вбачається наявності обставин ухилення з боку боржника виконання рішення суду передбачених ст. 64, 65, 66, 67 Закону України Про виконавче провадження .

Визнаючи позицію місцевого суду вірною та такою, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до статті 129 Конституції України сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Кожна особа має право на судовий захист своїх інтересів, в тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 115 ГПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, судовою колегією враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду господарської справи. Крім того, стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував, зокрема, відшкодування за порушене право.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до преамбули Закону України Про виконавче провадження , цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із статтею 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Згідно частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Таким чином, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Статтею 27 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Як свідчать надані копії матеріалів виконавчого провадження, наданих державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області на виконання рішення суду, у межах виконавчого провадження №42574329, у відповідності до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем за постановою від 07.04.2016 було накладено арешти на кошти боржника.

Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, свідчить про те, що будь-якого зареєстрованого за боржником нерухомого майна не виявлено.

Стосовно звернення скаржника до суду із поданням про тимчасове обмеження керівника боржника у виїзді за межі України, слід зазначити наступне.

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. як це визначено у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України .

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження ).

Отже, аналіз наведеної статті, дає підстави вважати, що звернення виконавця з відповідним поданням, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України є його правом, а не обов'язком.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за подання державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Таким чином, твердження скаржника щодо бездіяльності виконавця, яка полягає у не направленні до суду подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, є необґрунтованим та безпідставним.

Також слід зазначити, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовано Розділом VII Закону України Про виконавче провадження , а саме статтями 63-67.

Проте, з матеріалів справи та поданих представниками сторін документів не вбачається наявності обставин ухилення з боку боржника виконання рішення суду передбачених ст. 64, 65, 66, 67 Закону України Про виконавче провадження , а отже, твердження скаржника щодо бездіяльності виконавця, яка полягає у не вчиненні державним виконавцем заходів, передбачених ч.2 ст. 76 Закону України Про виконавче провадження безпідставними та недоведеними.

Як неодноразово наголошував Європейський суд (рішення у справах Бурдов проти Росії , заява №59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІІІ; Ясіуньєне проти Латвії , заява №41510/98, §45, 06.03.2003), неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Так, стаття 6 Конвенції, зокрема, гарантує право особи на виконання рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував, зокрема, відшкодування за порушене право.

Відповідно до статті 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Проте, обставини справи вказують на те, що дії ВДВС були спрямовані на виконання судового рішення у даній справі, що беззаперечно свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків, покладених на нього Законом.

Оцінюючи доводи позивача, на які він посилається в обґрунтування заявлених щодо бездіяльності державного виконавця з вчиненням виконавчих дій, судова колегія звертає увагу на те, що в даному випадку позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправної поведінки державного виконавця щодо бездіяльності з вчинення виконавчих дій.

Так, безумовний причинний зв'язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння: має передувати наслідкам; має бути умовою, без якої не було б наслідку (принцип сondicio sine qua non); за своїми властивостями має спричиняти саме такі наслідки, тобто наслідки мають бути закономірним результатом вчиненого діяння.

В даному випадку позивачем не доведено, що в результаті тривалої бездіяльності державного виконавця відповідне рішення суду залишилось не виконаним.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі №21/465-04 прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та без порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.06.2017 по справі №21/465-04 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.