Постанова

від 04.08.2017 по справі 804/3205/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 р. Справа № 804/3205/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. при секретаріДерев'янко К.П. за участю: представника позивача представника третьої особи Сиромятникова Е.О. Черкашина О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земля" до Державного реєстратора Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни, третя особа - Фермерське господарство "ім.І. Кириленко про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Агрофірма Земля (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни (далі - відповідач), третя особа - Фермерське господарство ім. І. Кириленко , в якому просило скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни від 10.01.2017 року за індексним номером 33387709 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі за ФГ ім. І. Кириленко , укладеним 01.12.2016 року між третьою особою та спадкоємцями ОСОБА_6, здійснив повторну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно (оренда землі) щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, щодо якої у 2009 році зареєстровано договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_6 -власником земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує визначені умовами чинного договору оренди та гарантовані законом права позивача як орендаря земельної ділянки, та вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІV та інших нормативно-правових актів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. До суду надіслано лист від 14.07.2017 року №2-14/969, в якому зазначено про згоду з будь-яким рішенням суду.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні останнього відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2008 року між ПП Агрофірма Земля та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі площею 9,040 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, строком на 10 років (а.с. 9-10).

18.12.2009 року зазначений договір було зареєстровано у Павлоградському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040912702184 (а.с. 20).

Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_6 позивачу в особі директора ОСОБА_7 згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки від 01.11.2008 року (а.с.11).

Вищевказаний договір сторонами достроково не розривався, його державна реєстрація не скасована та він є чинним.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення дії строку зазначеного договору оренди Державним реєстратором Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомовою О.В. повторно зареєстровано право оренди на ту ж саму земельну ділянку в період чинності договору оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та ОСОБА_6

Так, відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 33387709 від 10.01.2017 (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі від 01.12.2016 року, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_8, орендар - ФГ ім. І. Кириленко , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та копією реєстраційної справи № 1084402412235 (а.с. 13-14, 53-82).

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією, регулюються Земельним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог приписів п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин повязує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Таким чином з'ясування державним реєстратором обставин про наявність вже зареєстрованого речового права оренди земельної ділянки на підставі діючого договору оренди та подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема нового договору оренди є невід'ємними його частинами, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами" роз'яснила, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Із аналізу вищенаведеного слідує, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у своїх постановах від 29 вересня 2015 року № 21-760а15, від 30 березня 2016 року № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року № 21-3030а16.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 01.12.2016 року між ОСОБА_8 та ФГ ім. І. Кириленко , належним чином не перевірив, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

До того ж, із матеріалів реєстраційної справи вбачається, що державним реєстратором при державній реєстрації речового права за договором оренди від 01.12.2016 року взагалі не вчинялося жодних дій, спрямованих на належну перевірку інформації про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року.

Окрім того, в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації державним реєстратором не використано відомості Державного земельного кадастру, які в даному випадку містять інформацію про реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку за ПП Агрофірма Земля згідно договору оренди від 01.11.2008 року строком на 10 років.

За таких обставин, дії державного реєстратора, які пов'язані із проведенням державної реєстрації прав за ФГ ім. І. Кириленко згідно договору оренди земельної ділянки від 01.12.2016 року, без належної перевірки інформації про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на цю ж земельну ділянку у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року, як і власне саме рішення про державну реєстрацію такого права за № 33387709 від 10.01.2017 року носять протиправний характер.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором від 01.12.2016 року між ОСОБА_8 та ФГ ім. І. Кириленко відповідачем проведено з істотним порушенням вимог діючого законодавства, чим порушуються законні права та інтереси ПП Агрофірма Земля як орендаря спірної землі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені у ході судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма "Земля" до Державного реєстратора Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни, третя особа - Фермерське господарство "ім.І. Кириленко" про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Пахомової Оксани Вікторівни від 10.01.2017 року за індексним номером 33387709 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 . Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2017 року

Суддя Н.В. Боженко