Постанова

від 14.08.2017 по справі 815/2502/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2502/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КД ТРАНС” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0007681407, №0007691407, №0007711407, №0007701407 від 19.04.2017 року,-

                                        ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “КД ТРАНС” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0007681407, №0007691407, №0007711407, №0007701407 від 19.04.2017 року.

          В судовому засіданні 09.08.2017 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно включив до складу валових витрат підприємства суми сплачені при виконанні договору з ТОВ «РІВЕР-ТРАНС», ТОВ «ВЕЛЛТОП», оскільки взаємовідносини мали фактичний характер та позивач сплатив вартість в тому чтислі ПДВ. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що хоча формально взаємовідносини позивача з його контрагентами оформлені належним чином, під час поведення податкової перевірки фактичність вказаних операцій не підтвердилась, що унеможливлювало віднесення позивачем сум по цим операціям до сладу валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів.

          Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач – ГУ ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2016 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "КД ТРАНС", код за ЄДРПОУ 39069599, (далі по тексту - ТОВ "КД ТРАНС") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2014 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2014 по 30.06.2016, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 (а.с.15-107 т.1), на підставі якого було встановлено порушення в діяльності позивача за перевірені податкові періоди положень пп.14.1.27, п.14.1, ст. 14, пп.134.1.1 п.134.1, ст.134, , п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.5, ст.198 ПК України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 19.04.2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0007691407 (а.с.163 т.1), відповідно до якого позивачу зменшена сума відємного значення об'єкта оподаткування за І півріччя 2016 року на загальну суму 3773925,00 грн. №0007681407 (а.с.164 т.1) відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов‘язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2040905,00 грн. та штрафним санкціям в розмірі 7924,00 грн., №0007711407 (а.с.162 т.1), яким зменшена сума відємного значення з ПДВ за червень 2016 року на суму 945192,00 грн. та №0007701407 (а.с.161 т.1), яким збільшено податкове зобов'язання позивача з ПДВ на суму 1823632,00 грн. та штрафним санкція в розмірі 455908,00 грн.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.          

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

          Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

          У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

ТОВ «КД ТРАНС» орендував з квітня 2015 року по грудень 2016 року нерухоме майно, рухоме майно та обладнання у ДП «Білгород-Дністровський морський торговий порт» та використовувало орендовані об'єкти для ведення господарської діяльності: надання послуг з приймання, зберігання (з метою накопичення клієнтом судної партії), обробки та навантаження вантажів на морські судна на портовому причалі, виробництво дерев'яної тріски та подальший її експорт. Оскільки на момент укладання договорів оренди з «Білгород-Дністровський морський торговий порт», частина складських площ порту вже була передана в оренду іншому підприємству ПП «РІВЕР-ТРАНС», яке не вело активної діяльності, а тому для забезпечення клієнтів площадками для зберігання товарів та забезпечення вантажообігу 45.00-65.00 тис. т. на місяць, то було укладено договір №10-В-15 від 01.04.2015 року з ПП «РІВЕР-ТРАНС» про надання послуг зберігання вантажу ТОВ «КД ТРАНС» на складських площах ТОВ «РІВЕР-ТРАНС».

Вартість виконаних послуг визначалась сторонами у актах виконаних робіт (послуг), перелічених у додатку №5 до акту перевірки.

Відповідач зазначає, що у актах виконаних робіт (послуг) не відображено показники, відповідно до яких здійснюється обчислення розміру послуги за зберігання товарів, а зазначено лише загальний вартісний показник.

Проте, слід звернути увагу, що акт виконаних робіт (послуг) - це документ, па підставі якого здійснюється відображення у бухгалтерському та податковому обліку саме загальної суми послуги, з метою її подальшої сплати, а безпосередньо розшифрування обчислення розміру послуги за зберігання товарів на ТОВ «КД ТРАНС» ведеться у вигляді заповнення відомостей зберігання товару на складських площах, які і містять інформацію про номенклатуру вантажу, загальну вагу, об'єм, термін та ставка зберігання тощо. Окремо слід зазначити, що відомість не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого проводяться розрахунки між сторонами, а є лише додатковим супутнім документом, розробленим для внутрішнього обліку підприємства.

Між ТОВ «КД ТРАНС» (покупець) та ТОВ «ВЕЛЛТОП» (продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 22.04.2015 року № 22/04-15-С. від 31.05.2015 року № 31/05-15-С(соя, макуха соняшникова)

Слід звернути увагу, що у акті перевірки зазначено про відсутність у ТОВ «КД ТРАНС» актів виконаних робіт від 08.09.2016 року на суму 640000,00 грн., проте вказані акти є у наявності, додавалися до перевірки та до заперечення на акт (акт здачі-приймання послуг від 08.09.2015 року на суму 390000,00 грн. та акт здачі-приймання послуг від 08.09.2015 року на суму 250000,00 грн.)

На сторінці 14 акту перевірки від 28.03.2017 року №338/15-32-14-07/3906599 зазначено, що у розрахунку вартості зберігання в графі «постачальники» відсутній постачальник ТОВ «ВЕЛЛТОП».

Розрахунок вартості зберігання товару є додатком до акту викопаних робіт, який надає детальну інформацію Замовнику про найменування товару, вагу кількість днів зберігання на складі, тариф в залежності від строку зберігання.

Розрахунок вартості зберігання складається на підставі реєстрів про рух товару на складі, починаючи від приймання товару на склад, закінчуючи його відвантаженням. Реєстр документів про рух товару на складі формується на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН), яка є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Саме тому, у розрахунку вартості зберігання, що є додатком до акту виконаних робіт, в графі «постачальник» зазначено не підприємство ТОВ «ВЕЛЛТОП», а саме постачальники ТОВ «ВЕЛЛТОП», які наведені у ТТН відповідно до яких оприбутковано товар на складі.

Разом із постачальником із ТТН у розрахунку вартості зберігання зазначено № ТТН, дата, № машини.

Зазеначене підтверджує фактичність приймання-передачі товару між ТОВ «КД ТРАНС» та ТОВ «ВЕЛЛТОП». Більш того, відповідачем не надано доказів безтоварності подальшого руху (реалізації) придбаного товару, що унеможливлює прийняття висновку про безтоварність вказаних господарських операцій.

З приводу позиції відповідача про відсутність сертифікатів якості на товар, які повинні зберігатися у позивача, слід зазначити, що відповідно до законодавства України сертифікати походження товару видаються саме експортерам у випадку замовлення цих документів покупцем-нерезидентом України, надання даних документів постачальнику - резиденту України для продажу товарів на внутрішньому ринку України чинним законодавством не передбачено. При перепродажу товару нерезиденту для підприємства, яке здійснює такий перепродаж, немає нікого сенсу зберігати сертифікати походження товарів, оскільки вони цікаві кінцевому споживачу.

Фактична поставка товарів та послуг, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки та купівлі-продажу товарів.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

          Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

          Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо – безпосередньо після її закінчення.

          Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі – Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Що стосується невідповідності між звичайною (договірною) ціною та ринковою ціною, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно із п. 14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт. послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що гака звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно із п. 14.1.219 ст. 14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично га фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

В даному випадку: а) ТОВ «КД ТРАНС» бажало передати послуги своїм контрагентам саме за тими цінами, що визначені сторонами у договорі (звичайними цінами); б) Контрагенти ТОВ «КД ТРАНС» бажали отримати послуги від ТОВ «КД ТРАНС» на добровільній основі за цінами, що визначені сторонами у договорі (звичайними цінами); в) ТОВ «КД ТРАНС» та його контрагенти взаємно незалежні юридично та фактично, не є пов'язаними особами, та володіють достатньою інформацією про такі послуги; г) Між ТОВ «КД ТРАНС» та його контрагентами відсутні спори щодо формування ціни договору.

Отже, формування доходів ТОВ «КД ТРАНС» здійснюється згідно звичайних цін, що визначені сторонами договору, які фактично відповідають рівню ринкових цін.

Більш того, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що нормами ПК України не передбачає методику визначення звичайної ціни шляхом відвідування сайту (як зазначено на сторінці 50 акту перевірки).

Крім цього, відвідування зазначеної електронної сторінки в мережі Іптернет не призводить до відкриття інформації щодо цін на ринку відповідних послуг, а лише відкриває головну сторінку сайту незрозумілого приватного інформаційно-консалтингового центру.

Окрему увагу слід звернути на те, що у додатку № 8 до акту перевірки відповідач застосовує ціну, без врахування одиниці виміру вантажу (метри кубічні/тони)

Так, наприклад, у другому рядку таблиці №8 ТОВ «КД ТРАНС» при номенклатурі послуги «розвантаження деревини» застосовував ставку за метр кубічний, а відповідач застосовував у даному випадку звичайну ціну 10,15 доларів за 1 тону.

Аналогічні невідповідності містяться по всьому додатку № 8.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такогоплатника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в)          та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду

Згідно із п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв'язку із чим, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0007681407, №0007691407, №0007711407, №0007701407 від 19.04.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.08.2017 року.

Суддя                     Єфіменко К.С.

.