Постанова

від 09.08.2017 по справі 925/1166/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року Справа № 925/1166/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Могил C.К., Палій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року у справі №925/1166/16 за позовом Канівського комунального підприємства теплових мереж до комунального підприємства "Місто" про стягнення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 77222,40 грн. штрафу передбаченого умовами договору за споживання теплової енергії понад встановлені договором обсяги.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.12.2016 року (суддя: Чевгуз О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року (судді: Буравльов С.І., Власов Ю.Л., Андрієнко В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, і прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою юрисконсульта підлягає відхиленню відповідно до ст. 111 7 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 306 на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2016 році здійснити постачання теплової енергії (код Державного класифікатора 016-10-35.30.1), а покупець прийняти і оплатити теплову енергію.

Згідно з п. 1.3 договору кількість теплової енергії по складовим двоставкового тарифу встановлюється 20,358 Гкал та максимальне теплове навантаження 0,008508 Гкал/год.

Відповідно до додатку № 1 до договору постачальник протягом 2016 року повинен надати, а покупець прийняти та оплати теплову енергію для потреб опалення приміщень в м. Каневі, опалювальною площею 149,64 м.кв.

Згідно з п. 7.4.1 договору за отримання теплової енергії без дозволу постачальника (бездоговірне споживання тепла) або споживання понад встановлені договором обсяги теплової енергії передбачений штраф у розмірі п'ятикратної вартості теплової енергії, спожитої із зазначеними порушеннями.

16.02.2016 року працівниками позивача за участю представника відповідача був складений акт № 8/76, яким встановлено, що відповідачем споживається теплова енергія для опалення гаражного боксу та майстерні.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач додатково, без його дозволу, споживає теплову енергію понад встановлені договором обсяги.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги постачальника до покупця про стягнення штрафної санкції передбаченої умовами договору за споживання теплової енергії понад встановлені договором обсяги.

Відмова у задоволені позову судами попередніх інстанцій мотивована недоведеністю позивачем бездоговірного споживання відповідачем теплової енергії.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

16.02.2016 року під час обстеження приміщень Комунального підприємства "Місто" позивачем було виявлено, що відповідач додатково без дозволу позивача споживає теплову енергію понад встановлені договором обсяги.

Згідно з п. 7.4.1 договору покупець несе відповідальність за отримання теплової енергії без дозволу постачальника (бездоговірне споживання тепла) або споживання понад встановлені договором теплової енергії - штраф у розмірі п'ятикратної вартості теплової енергії, спожитої із зазначеними порушеннями.

На підставі п. 7.4.1 договору позивач просить суд стягнути з відповідача 77222 грн. 40 коп. штрафу за отриману теплову енергію без дозволу позивача (бездоговірне споживання тепла) та споживання понад встановлені договором теплової енергії в кількості 9,042 г/кал при приєднаному тепловому навантаженні 0,0108820 г/кал/год вартістю 15444,48 грн.

Разом з тим, станом на 16 лютого 2016 року, тобто на час проведення позивачем перевірки, за результатами якої було складено акт № 8/76, між Комунальним підприємством "Місто" та Канівським комунальним підприємством теплових мереж існував договір № 306 на постачання теплової енергії від 20.01.2016 року.

05.09.2016 року рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 925/839/16 договір № 306 від 20.01.2016 року був розірваний.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт № 8/76 від 16.02.2016 року складений комісією у складі: Коваленко О.В., Чобітько Т.І, Ніколенко В.В. та Ковпик А.В., з тексту якого вбачається, що відповідач додатково без дозволу позивача споживає теплову енергію понад встановлені договором обсяги.

Однак, за висновками судів попередніх інстанцій вказаний акт складений посадовими особами, що не наділені такими повноваженнями. Гаражні бокси, що зазначені в акті № 8/76 від 16.02.2016 року, у відповідача відсутні, крім того у вищевказаному акті не зазначено ні вулиці, ні номера будівлі чи споруди де проводилась перевірка, також відсутнє місце розташування об'єктів, що перевірялися.

Також, цей акт не містить посилання на спосіб та прилади опалення обстежених приміщень, температуру повітря у приміщеннях, які перевірялись, та інші обставини, які б вказували на споживання теплової енергії у приміщеннях відповідача понад встановлені договором норми.

Позивач не надав обґрунтованого розрахунку нарахування штрафу у розмірі 77 222,40 грн., а акт № 8/76 обстеження приміщень від 16.02.2016 року, на який він посилається, фактично за своїм змістом не містить відомостей про неправомірне споживання відповідачем теплової енергії.

Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 77 222,40 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такий висновок грунтується на обставинах встановлених судами і вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Могил

В.Палій