Рішення

від 03.08.2017 по справі 910/10349/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017Справа №910/10349/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Королюк І.В.

розглянувши справу № 910/10349/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна

компанія "УКРБУДІНВЕСТ";

про стягнення 65 678,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар Т.Ю., директор, наказ № 1 від 01.09.2009р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "УКРБУДІНВЕСТ" (надалі - відповідач) про стягнення 65 678,22 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 1712-1 від 17.12.2015р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14 349,15 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 50 895,89 грн., інфляційні втрати - 14 349,15 грн. та 3% річних - 433,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/10349/17 та призначено її розгляд на 03.08.2017р.

19.07.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог.

31.07.2017р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

В судовому засіданні 03.08.2017р. представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи та підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 15 152,00 грн., 2669,17 грн. інфляційних втрат, 538,00 грн. - 3% річних та 51 952,49 грн. - пені, загалом 70 311,66 грн.

Вказана заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 70 311,66 грн., визначеної позивачем.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на його необґрунтованість, оскільки позивач необмежений колом осіб для направлення в судове засідання з метою захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 27.06.2017р. та не подав витребувані документи, в тому числі відзив на позов.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 1712-1, у відповідності з п.1.1.якого виконавець зобов'язався передати у власність замовника вантажний підйомник (надалі - товар) та виконати монтажні роботи (надалі - роботи), а замовник зобов'язався прийняти товар і роботи та оплатити їх на умовах даного Договору.

В умовах п.1.2 Договору зазначено, що кількість і ціна товару, технічні характеристики товару та умови монтажу погоджені та затверджені Сторонами у додатках № 1-3 до Договору.

Відповідно до п.4.2 договору, замовник зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю й асортиментом протягом одного робочого дня з моменту його надходження на місце встановлення.

Розділом 5 Договору визначено, що оплата по даному Договору здійснюється замовником на підставі договору або рахунків-фактур, що надані виконавцем, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця та складається з 3-х етапів:

- авансовий платіж у розмірі 70% від вартості товару та робіт, протягом п'яти банківських днів з дати підписання Договору;

- наступний платіж у розмірі 20% від ціни товару та робіт здійснюється Замовником протягом одного банківського дня з моменту підписання Сторонами видаткової накладної;

- остаточний розрахунок у розмірі 10% від ціни товару та робіт здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору згідно з видатковою накладною № 0504-1 від 05.04.2016р. на суму 127 440,00 грн. та актом № 0504-1 від 05.04.2016р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127 440,00 грн. та виконав доставку і монтажні роботи на суму 17 712 грн., загалом на суму 145 152 грн. з урахуванням ПДВ.

Відтак, кінцевий строк оплати товару та робіт на підставі розділу 5 договору настав 12.04.2016р.

Однак, відповідач сплатив на користь позивача загалом 130 000 грн.

Отже, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, отриманий товар та виконані роботи за спірним договором не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 15 152 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 152 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови договору № 1712-1 від 17.12.2015р., суд встановив, що він має змішану цивільно-правову природу договору поставки та договору про надання послуг.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару та робіт не надано доказів повної оплати товару та робіт на суму 15 152 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15 152 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у сумі 15 152 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 51 952,349 грн. пені за період з 13.04.2016р. по 19.06.2017р., 538,00 грн. - 3% річних, які нараховані за період з 13.04.2016р. по 19.06.2017р., та 51 952,49 грн. - інфляційні втрати, які нараховані за період з квітня 2016 року по травень 2017 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.3 договору, у випадку прострочення оплати за товар відповідно до умов даного Договору замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми Договору за кожний день такого прострочення .

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та загальної суми договору з огляду, у розмірі 24846,84 грн. - пені, оскільки, як встановлено судом, умови п.6.3 договору не містять положення, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання по день фактичної оплати товару.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "УКРБУДІНВЕСТ" (03035, м. Київ, пл. Соломянська, 2; код ЄДРПОУ 32343522) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" (03118, м. Київ, вул. Козацька, 106; код ЄДРПОУ 36556675) основний борг у сумі 15 152 грн. , 24846 грн. 84 коп. - пені, 538 грн. - 3% річних, 2669 грн. 17 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 983 грн. 19 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 08.08.2017р.

Суддя А.І. Привалов