Постанова

від 03.10.2017 по справі 910/10349/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/10349/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Бондар Т.Ю.,

від відповідача: Бернацька В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10349/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест"

про стягнення 65678,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.04.2017р.) про стягнення з Відповідача заборгованості за договором №1712-1 від 17.12.2015р. в сумі 15152 грн, пені в сумі 51952,49 грн, інфляційних втрат в сумі 2669,17 грн, 3% річних в сумі 538,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10349/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у сумі 15152 грн, 24846 грн 84 коп. пені, 538 грн 3% річних, 2669 грн 17 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 983 грн 19 коп. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором №1712-1 від 17.12.2015р. з повної та своєчасної оплати переданого Позивачем товару та виконаних робіт, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 15152 грн.

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку, що Відповідач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити інфляційні втрати за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню на підставі ст.549, 611 Цивільного кодексу України та п.6.3 договору.

При цьому, місцевий суд зазначив, що вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню з огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10349/17.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд порушив ст.77 Господарського процесуального кодексу України, відмовивши в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю направити у судове засідання представника Відповідача. Також Відповідач зазначає, що отримав заяву про збільшення позовних вимог лише 18.08.2017р., тобто вже після прийняття рішення місцевим судом. Вказане позбавило можливості Відповідача подати відзив на змінені позовні вимоги. При цьому, Відповідач зазначає, що місцевий суд неправомірно не застосував строки позовної давності до вимог про стягнення пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2017р.

02.10.2017р. Позивач подав до суду відзив, у якому останній просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у даному відзиві.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

17.12.2015р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №1712-1, відповідно до п.1.1. якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача вантажний підйомник та виконати монтажні роботи, а Відповідач зобов'язався прийняти товар і роботи та оплатити їх на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору кількість і ціна товару, технічні характеристики товару та умови монтажу погоджені та затверджені сторонами у додатках №1-3 до договору.

Відповідно до п.4.2 договору Відповідач зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю й асортиментом протягом одного робочого дня з моменту його надходження на місце встановлення.

Відповідно до розділу 5 договору оплата по даному договору здійснюється Відповідачем на підставі договору або рахунків-фактур, що надані Позивачем, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Позивача та складається з 3-х етапів: 1) авансовий платіж у розмірі 70% від вартості товару та робіт, протягом п'яти банківських днів з дати підписання договору (п.5.2 договору); 2) наступний платіж у розмірі 20% від ціни товару та робіт здійснюється Відповідачем протягом одного банківського дня з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п.5.3 договору); 3) остаточний розрахунок у розмірі 10% від ціни товару та робіт здійснюється Відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.3 договору у випадку прострочення оплати за товар відповідно до умов даного договору Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми договору за кожен день такого прострочення.

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору, вартість товару та робіт за договором складає 145152,00 грн.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 127440,00 грн та виконав доставку і монтажні роботи на суму 17712 грн, загалом на суму 145152 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №0504-1 від 05.04.2016р. на суму 127440,00 грн та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0504-1 від 05.04.2016р.

Відповідно до банківської виписки по рахунку Позивача станом на 18.03.2016р. Відповідач сплатив Позивачу товар та роботи за договором в загальній сумі 130000,00 грн (25.12.2015р. - 100000,00 грн, 18.03.2016р. - 30000,00 грн).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З встановлених судом обставин вбачається, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №1712-1 від 17.12.2015р., на виконання якого Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 127440,00 грн та виконав доставку і монтажні роботи на суму 17712,00 грн, загалом на суму 145152,00 грн. Проте Відповідач сплатив поставлений Позивачем товар та надані послуги частково на суму 130000,00 грн, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість у сумі 15152,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим судом, Позивач поставив товар та виконав передбачені договором роботи 05.04.2016р. Таким чином, кінцевий строк оплати товару та робіт на підставі п.5.4 договору настав 12.04.2016р.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором №1712-1 від 17.12.2015р. у сумі 15152,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у сумі 51952,49 грн за період з 13.04.2016р. по 19.06.2017р., 3% річних у сумі 538,00 грн за період з 13.04.2016р. по 19.06.2017р., та інфляційні втрати у сумі 2669,17 грн за період з квітня 2016 року по травень 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В апеляційній скарзі Відповідач просить до вимоги про стягнення пені застосувати строк позовної давності, визначений ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до абз.2 п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Відповідач зазначив, що був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді першої інстанції, оскільки юрисконсульт останнього перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листком №041598, а клопотання про відкладення розгляду справи місцевим судом відхилено. При цьому, заяву про збільшення позовних вимог Відповідач отримав лише 18.08.2017р., тобто після прийняття рішення місцевим судом, а тому про змінені позовні вимоги останній не був обізнаний.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги 19.07.2017р. Позивачем подана до суду заява про уточнення та збільшення позовних вимог, яку Відповідач отримав 18.08.17р., вже після прийняття судом оскаржуваного рішення. При цьому, в єдиному у справі судовому засіданні 03.08.2017р. представник Відповідача присутнім не був через хворобу, а його клопотання про відкладення розгляду справи було судом відхилено.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що Відповідачем доведена обставина неможливості подання інстанції заяви про сплив позовної давності суду першої інстанції. Отже, апеляційний суд приймає клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності, визначеного ст.258 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що днем початку прострочки Відповідачем грошового зобов'язання є 13.04.2016р. Враховуючи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України пеня за прострочення Відповідачем грошового зобов'язання у сумі 15152,00 грн може бути нарахована за 6 місяців у період з 13.04.2016р. по 13.10.2016р.

Як вбачається з відбитку штампу поштового зв'язку Позивач звернувся до місцевого суду з вимогами 21.06.2017р. Таким чином, на підставі ст.258 Цивільного кодексу України апеляційний суд приходить до висновку, що до вимог про стягнення пені до 21.06.2016р. підлягає застосуванню позовна давність.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі п.6.3 договору та норм чинного законодавства до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у сумі 14364,50 грн, нарахована за період з 21.06.2016р. по 13.10.2016р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що з Відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 538,00 грн за період з 13.04.2016р. по 19.06.2017р., та інфляційні втрати у сумі 2669,17 грн за період з квітня 2016 року по травень 2017 року.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду відповідній зміні.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10349/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. у справі №910/10349/17 змінити.

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" (03035, м. Київ, пл. Соломянська, 2; код ЄДРПОУ 32343522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" (03118, м. Київ, вул. Козацька, 106; код ЄДРПОУ 36556675) основний борг у сумі 15152 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн 00 коп., пеню у сумі 14364 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн 50 коп., 3% річних у сумі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати 2669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 744 (сімсот сорок чотири) грн 65 коп. В іншій частині у позові відмовити.

3. Стягнути з ДРГН Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" (03118, м. Київ, вул. Козацька, 106; код ЄДРПОУ 36556675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" (03035, м. Київ, пл. Соломянська, 2; код ЄДРПОУ 32343522) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 427 (чотириста двадцять сім) грн 00 коп.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов