Рішення

від 10.08.2017 по справі 916/1594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2017 р.Справа № 916/1594/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка";

до відповідача: ОСОБА_1 приватного підприємства "МАЯК";

про стягнення 680000,00грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 680000,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "МАЯК" 680000,00грн. передплати за товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. порушено провадження у справі №916/1594/17.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 11.07.2017р., 25.07.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.07.2017р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" (позивач, Покупець) та ОСОБА_1 приватним підприємством "МАЯК" (відповідач, Постачальник) було укладено договір поставки №9 (далі договір) за яким Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця пшеницю 3-го класу урожаю 2014р. насипом на умовах передбачених договором, а Покупець зобов'язався оплатити поставлений товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. кількість товару складає 605,216тон +/-5% за вибором Покупця та визначається згідно зі складськими квитанціями на зерно, що видаються елеватором .

Ціна товару складає 1916,67грн. за одну метричну тону, крім того ПДВ 383,33грн. (п.3.1. договору).

Згідно п.3.2. договору загальна вартість товару за договором з ПДВ складає 1160000,00грн.

Покупець здійснює 100% передплату вартості товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунках Постачальника, протягом 5-ти банківських днів від дати отримання наступних документів : рахунку-фактури із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ , суми ПДВ, всього до сплати. Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця (п.п.5.1., 5.3. договору).

Відповідно до п.10.2. договору договір вступає в силу від дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

Як зазначає позивач, на виконання п.5.1. договору позивач здійснив 100% передплату товару у сумі 1160000,00грн., а саме 31.07.2014р. у сумі 431000,00грн. та 01.08.2017р. у сумі 729000,00грн., що підтверджується наданою до матеріалів позовної заяви копією виписки по рахунку.

03.09.2014р. позивач направив відповідачу лист за вих..№03/09-10 з клопотанням не відвантажувати товар за договором та повернути раніше перераховані кошти у сумі 1160000,00грн. Відповідачем було здійснено часткове повернення коштів, а саме 08.09.2014р. - 150000,00грн., 04.12.2014р. - 130000,00грн., 04.02.2015р. - 25000,00грн., 11.03.2015р. - 25000,00грн., 09.04.2015р. - 25000,00грн., 10.08.2015р. - 25000,00грн. всього на загальну суму 480000,00грн. у зв'язку з чим станом на день подання позову сума неповернутої відповідачем передплати складає 680000,00грн.

18.05.2017р. позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просить повернути залишок суми передплати у розмірі 680000,00грн. однак, станом на день подання позову до суду відповідач суму передплати не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача залишок суми передплати за договором поставки №9 від 29.07.2014р. у розмірі 680000,00грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи видно, що 29.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №9 за яким відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача пшеницю 3-го класу урожаю 2014р. насипом на умовах передбачених договором, а позивач зобов'язався оплатити поставлений товар.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони п.п.5.1., 5.3. договору встановили, що Покупець здійснює 100% передплату вартості товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунках Постачальника, протягом 5-ти банківських днів від дати отримання наступних документів : рахунку-фактури із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ , суми ПДВ, всього до сплати. Оплата вважається здійсненою в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив 100% передплату товару у сумі 1160000,00грн., а саме 31.07.2014р. у сумі 431000,00грн. та 01.08.2017р. у сумі 729000,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів позовної заяви оригіналами виписок по рахунку.

Однак у подальшому у зв'язку із закриттям борошномельного виробництва, позивач звернувся до відповідача з листом №03/09-10 від 03.09.2014р. в якому просив не відвантажувати пшеницю 3 класу за договором №9 від 29.07.2014р. та повернути суму передплати у розмірі 1160000,00грн.

Відповідачем було здійснено часткове повернення коштів у сумі 480000,00грн., а саме 08.09.2014р. - 150000,00грн., 04.12.2014р. - 130000,00грн., 04.02.2015р. - 25000,00грн., 11.03.2015р. - 25000,00грн., 09.04.2015р. - 25000,00грн., 10.08.2015р. - 25000,00грн. у зв'язку з чим станом на день розгляду справи сума неповернутої відповідачем передплати складає 680000,00грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач суму передплати не повернув, вимоги позивача про стягнення суми передплати у розмірі 680000,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "МАЯК" 680000,00грн. передплати за товар за договором №9 від 29.07.2014р., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "МАЯК" 680000,00грн. передплати за товар - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 приватного підприємства "МАЯК" (66300, Одеська область, м. Подільськ, площа Базарна, 2, код ЄДРПОУ 21005770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" (74013, Херсонська область, Високопільський район, с. Орлове, вул. Гагаріна, 49, код ЄДРПОУ 30644320) 680000/шістсот вісімдесят тисяч/грн. суми передплати за товар, 10200/десять тисяч двісті/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14 серпня 2017р.

Суддя Л.В. Степанова