Постанова

від 23.01.2018 по справі 916/1594/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Справа № 916/1594/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Аленіна О.Ю.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК"

на рішення господарського суду Одеської області від 10 серпня 2017 року, суддя в І інстанції Степанова Л.В., повний текст якого було складено 14.08.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/1594/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка"

до відповідача: Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК"

про стягнення 680 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК" (далі - ТВПП Маяк ) про стягнення попередньої оплати у сумі 680 000 грн. за договором поставки № 9 від 29.07.2014р.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 серпня 2017 року (суддя - Степанова Л.В.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Стягнуто з Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрянка" 680 000 грн. суми передплати за товар та 10 200 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням, ТВПП Маяк звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. При цьому, судові ухвали про прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження і про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, в яких повідомлялося про день, час і місце розгляду скарги, підприємством поштового зв'язку були повернуті до суду назад з відміткою за закінченням терміну зберігання поштового відправлення . Статтею 64 ГПК України, в редакції чинній на момент вчинення судом вищевказаних дій, унормовано, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 269 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2014 року між Торгово-виробничим приватним підприємством "МАЯК" (постачальник) та ТОВ "Дніпрянка" (покупець) було укладено договір поставки № 9, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити пшеницю 3-го класу врожаю 2014 року насипом на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість товару складає 605,216 тон +/-5% за вибором покупця та визначається згідно зі складськими квитанціями на зерно, що видаються елеватором, зазначеним у п. 4.1 договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору ціна товару складає 1916,67 грн. за одну метричну тону, крім того ПДВ 383,33грн.; загальна вартість товару за договором з ПДВ складає 1 160 000 грн.

Умовами п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW (франко - склад) згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року в строк до 01 жовтня 2014 року. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: - складської квитанції за весь обсяг товару, виписаної елеватором на ім'я покупця; - картки аналізу зерна (форма № 47), виданої елеватором; акт приймання - передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку. Датою поставки товару вважається дата оформлення складської квитанції на товар на ім'я покупця, що видається елеватором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює 100% передплату вартості товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунках постачальника, протягом 5-ти банківських днів від дати отримання наступних документів: рахунку-фактури із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати.

Умовами п. 6.3 договору встановлено, у випадку, якщо постачальник порушив термін поставки товару передбачений п. 4.1 договору, постачальник повертає покупцю 100% суми переплати в термін не пізніше 15.10.2014 року за банківськими реквізитами, вказаним покупцем для повернення цієї переплати.

Відповідно до п.10.2. договору, він вступає в силу від дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

На виконання п. 5.1 договору поставки № 9 від 29.07.2014р. позивач здійснив 100% передплату вартості товару, перерахувавши на банківський рахунок відповідача 1 160 000 грн., а саме 31.07.2014р. - 431000 грн. та 01.08.2017р. - 729000 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача та відповідачем не заперечується.

03.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом № 03/09-10, в якому, у зв'язку із закриттям борошномельного виробництва, виклав прохання не відвантажувати йому пшеницю 3-го класу за договором поставки № 9 від 29.07.2014р. та повернути раніше перераховані кошти у сумі 1 160 000 грн. за вказаними в цьому листі банківськими реквізитами.

Відповідачем не було здійснено поставку товару позивачу у встановлений п. 4.1 договору строк (до 01.10.2014р.), натомість на виконання викладеного у вищезгаданому листі прохання відповідач здійснив часткове повернення коштів позивачу, а саме 08.09.2014р. - 150000 грн., 04.12.2014р. - 130000 грн., 04.02.2015р. - 25000 грн., 11.03.2015р. - 25000 грн., 09.04.2015р. - 25000 грн., 10.08.2015р. - 25000 грн., 14.09.2015р. - 50 000 грн., 06.11.2015р. - 25 000 грн., 18.12.2015р. - 25 000 грн., всього на загальну суму 480000 грн., що підтверджується платіжними документами з призначенням платежу Повернення коштів за непоставлений товар згідно з договором № 9 від 29.07.2014р., у т.ч. ПДВ 20% та сторонами не заперечується.

Таким чином, сума неповернутої відповідачем передплати складає 680 000 грн.

Претензією від 18.05.2017р. позивач повідомив відповідача, що станом на дату складання цієї претензії загальна сума неповерненої йому передплати за договором поставки № 9 від 29.07.2014р. становить 680 000 грн. та виклав вимогу не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати отримання цієї претензії сплатити залишок отриманої передплати за товар в розмірі 680 000 грн. за банківськими реквізитами вказаними у довідці, що додається.

Доказом надходження до відповідача зазначеної претензії є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено 23.05.2017р.

Відсутність відповіді на згадану претензію, а також перерахування визначеної у ній суми стало підставою для звернення ТОВ "Дніпрянка" до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд, керувався вимогами статей 3, 11, 15, 16, 626, 627, 693 ЦК України, статей 173-175, 193, 218 ГК України та з урахуванням встановлених ним обставин виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 9 від 29.07.2014р. в частині внесення попередньої оплати за поставку пшениці 3-го класу врожаю 2014р. у розмірі 1 160 000 грн. та відсутності доказів здійснення такої поставки відповідачем у строки встановлені договором, а саме до 01.10.2014р., а також неповернення залишку отриманої передплати за товар в сумі 680 000 грн., дійшов висновку про наявність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 265 ГК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач здійснив попередню оплату вартості товару у розмірі 1 160 000 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача та відповідачем не заперечується. Відповідачем не було здійснено поставку товару позивачу у встановлений п. 4.1 договору строк, тобто до 01.10.2014р.

На виконання прохання позивача, відповідач протягом з 08.09.2014р. по 18.12.2015р.

здійснив часткове повернення передплати позивачу на загальну суму 480000 грн., що підтверджується платіжними документами з призначенням платежу Повернення коштів за непоставлений товар згідно з договором № 9 від 29.07.2014р., у т.ч. ПДВ 20% та сторонами не заперечується.

Статтею 693 ЦК України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений термін, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення залишку отриманої попередньої оплати за пшеницю згідно з договором поставки № 9 від 29.07.2014р. у розмірі 680 000 грн. у десятиденний строк від дня отримання цієї претензії, яку було отримано останнім 23.05.2017р., тобто до 03.06.2017 року.

Натомість, відповідач 680 000 грн. отриманої попередньої оплати не повернув, доказів на підтвердження причин невиконання зобов'язання з поставки пшениці ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

За приписами частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. Наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює такі правовідносини та за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

За встановлених судом обставин перерахування позивачем грошових коштів на банківський рахунок відповідача в рахунок попередньої оплати за договором поставки №9 від 29.07.2014р. та відсутності доказів здійснення поставки пшениці 3-го класу врожаю 2014р. відповідачем у строк, погоджений сторонами у договорі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТВПП Маяк на користь ТОВ Дніпрянка 680 000 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України, в редакції чинній на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом, передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Наявні у справі фіскальний чек підприємства поштового зв'язку з описом вкладення до нього, засвідчений відбитком поштового штемпелю, що додані позивачем до своєї позовної заяви, свідчать про виконання позивачем вказаної процесуальної норми та відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З наявного у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2017р. вбачається, що адресою місцезнаходження Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК" є Одеська область, м. Подільск, площа Базарна, 2. А тому, саме за цією адресою позивачем надсилалася відповідачеві копія позовної заяви з додатками, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку з описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпелю, а господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України заздалегідь надсилалися відповідачеві судові ухвали від 11.07.2017р. та від 25.07.2017р. про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, в яких вказано про день, час і місце проведення засідання суду, що підтверджується відповідними відмітками канцелярії суду на зворотному аркуші цих ухвал. Але зазначені судові ухвали підприємством поштового зв'язку були повернуті до суду назад з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду даної справи, спростовується матеріалами справи, у зв'язку з чим твердження про порушення судом принципу рівності сторін перед законом і судом є недоречним.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на численні статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, проте викладає положення вказаних правових норм без будь-якого обґрунтування суті їх порушення або неправильного застосування судом, що не спростовує обґрунтованих висновків місцевого суду про наявність фактичних і правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10 серпня 2017 року у справі № 916/1594/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Торгово-виробничого приватного підприємства "МАЯК" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 24.01.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_2