Рішення

від 09.08.2017 по справі 927/544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" серпня 2017 р. Справа № 927/544/17

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

В особі позивача-1: Національної академії аграрних наук України,

вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, м. Київ, 01010

В особі позивача-2: Державного підприємства "Дослідне господарство "Деснянське" Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України,

вул. Шевченка 26 А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквітес-Груп-С",

вул. Шевченка, 26 А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502

Предмет спору: про виселення з нежитлових приміщень та стягнення збитків в сумі 527310,82 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 034517 від 20.07.15, прокурор

ОСОБА_2 посвідчення № 046898 від 10.05.2017, прокурор

ОСОБА_3 посвідчення № 043955 від 16.08.2016, прокурор

від позивача-1: не прибув

від позивача-2:Лесніца Ю.М., наказ № 64-к від 03.05.2017, керівник

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність № б/н від 20.02.2017, представник

В судовому засіданні 09.08.2017, після закінчення оголошених перерв у судових засіданнях 22.06.2017, 25.07.2017 та 07.08.2017, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави, в особі позивача-1 Національної академії аграрних наук України, в особі позивача - 2 Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітес - Груп-С» про виселення з нежитлових приміщень та стягнення збитків в сумі 527310,82 грн. Відповідно до заявленого позову, з урахуванням заяв від 09.06.2017 за № 05-156-2016 та від 15.06.2017 (а.с.85-86,88, т. 1/2), прокурор просить:

- усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітес -Груп-С» з нежитлового приміщення - корівника А-1 по вулиці Шевченка, 26 у селі Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області.

- усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітес-Груп-С» з нежитлового приміщення - корівника 4-рядного А-1 по вулиці Шевченка, 26 з у селі Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області.

- усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітес -Груп-С» з нежитлового приміщення - телятника А-1 по вулиці Шевченка, 26 в у селі Новоселівка Чернігівського району Чернігівської області.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквітес - Груп - С» на користь Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України збитки (упущену вигоду) за фактичне користування державним майном у розмірі 527310,82 грн. за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 16, 22, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст. 185 - 188 Податкового кодексу України, ст. 10, 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» .

У судових засіданнях 22.06.2017 , 25.07.2017, 07.08.2017 та 09.08.2017 прокурор та позивач - 2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Прокурор зазначив, що власником нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення - корівника А-1, загальною площею 1091,2 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 26, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область; нежитлового приміщення - корівника 4-рядного А-1, загальною площею 1625,2 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 26 з , с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область; нежитлового приміщення - телятника А-1, загальною площею 919,3 кв.м., за адресою: вул. Шевченка, 26 в , с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область ( далі-спірне майно ) - є держава в особі Національної академії аграрних наук України (позивач-1) з правом господарського відання Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (позивач-2), що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 01.08.2011 серії САЕ 054089, від 02.08.2011 серії САЕ 054098 та від 02.08.2011 серії САЕ 054095, виданих Виконавчим комітетом Ульянівської сільської ради, та витягами про державну реєстрацію прав КП Чернігівське районне БТІ Чернігівської районної ради Чернігівської області.

Обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор вказує на те, що відповідач перешкоджає позивачам 1,2 користуватись спірним майном, оскільки без будь - яких правових підстав спірне майно використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп -С (відповідачем). За таких обставин, як ствердив прокурор, має місце порушення економічних інтересів держави та майнових прав позивачів 1,2, що потребують судового захисту. Прокурор наголосив, що безпідставне використання відповідачем нерухомого майна, без внесення відповідної плати за фактичне користування, завдає державі збитки у вигляді упущеної вигоди. Прокурор пояснив, що розмір збитків, що заявлений до стягнення, розрахований виходячи з розміру орендної плати, визначеної на підставі ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 за № 786.

Прокурор наголосив, що позов пред'явлений до суду з метою захисту інтересів держави в особі позивачів 1,2, що забезпечує реалізацію прав держави як власника спірних об'єктів нерухомості та підпорядкованого їй Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, в господарському віданні якого знаходиться спірне нерухоме майно.

Позивач -1 у судові засідання 15.06.2017, 22.06.2017, 25.07.2017, 07.08.2017 та 09.08.2017не з'явився, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 79, 111, т. 1/2). Від позивача -1 надійшли письмові пояснення по суті спору від 19.06.2017 за № 14юр-50 та від 04.07.2017 за № 14юр-58 (а.с.114-116, т. 1/2; а.с.1-3, 6-9, 17-20, т. 2/2), згідно яких останній заявлені позовні вимоги підтримав та пояснив, що Держане підприємство Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України згідно зі своїм Статутом ( п.1.3) перебуває у загальному підпорядкуванні позивача 1, як органу з управління державним майном. Позивач 1 ствердив, що як орган з управління державним майном має надавати дозвіл на укладення договорів оренди майна, в тому числі і по відношенню до нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України. Жодних запитів чи пропозицій на адресу позивача 1 від відповідача щодо надання йому в оренду спірного нерухомого майна не надходило. Позивач1 ствердив, що відповідач незаконно користується зазначеними вище нежитловими приміщеннями, що перебувають у державній власності, чим наносить збитки (упущену вигоду) державі в особі НААН України та ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України. В письмових поясненнях від 19.06.2017 за № 14юр-50 позивачем 1 заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю його повноважного представника у судових засіданнях. Заявлене позивачем1 клопотання судом задоволено.

Позивач 2 у судових засіданнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши що будь - яких договорів оренди земельних ділянок та нежитлових приміщень, більш того узгоджених з НААН України, якому позивач 2 підпорядкований, з відповідачем не укладав. Тобто, нежитлові приміщення, що знаходяться у державній власності, використовуються відповідачем незаконно, плату за фактичне користування державним майном останній не вносить.

Відповідач відзивом на позов та повноважний представник відповідача в судових засіданнях 22.06.2017, 25.07.2017, 07.08.2017 та 09.08.2017 проти заявленого позову заперечив в повному обсязі (а.с.122-127, т. 1/2, а.с. 44-46, т. 2/2). Відповідач вважає, що прокурор в даній справі не наділений правом здійснювати представництво інтересів державного підприємства, ДП ДГ Деснянське Прилуцької дослідної станції ІС НААН України (позивача -2). Відповідач звернув увагу суду, що відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній, при цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Відповідач ствердив, що позивач-2 Державне підприємство Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України, в особі якого прокурор звернувся з позовом до суду, не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, ні іншим суб'єктом владних повноважень. За таких обставин, на думку відповідача, господарський суд, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, має залишити позовні вимоги без розгляду Відповідач звернув увагу суду, що чинною ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.03.2017 по справі № 927/138/17, на підставі пункту 1 частини 1 ст. 81 ГПК України, було залишено без розгляду позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІС НААН України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача НААН України про виселення з нежитлових приміщень та стягнення збитків в сумі 197741,56 грн.

На думку відповідача, обраний Заступником прокурора Чернігівської області спосіб захисту (зокрема, у вигляді усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та стягнення збитків) не призводить до захисту та відновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу саме позивача 1 Національної академії аграрних наук України. Як вважає відповідач, суть позовних вимог Заступника прокурора Чернігівської області жодним чином не стосується відновлення прав позивача 1, оскільки вимоги полягають в усуненні перешкод в користуванні майном та стягнення збитків на користь іншої юридичної особи, а саме позивача 2, який наділений повною цивільною правосуб'єктністю.

Водночас, відповідач звернув увагу суду на те, що розмір збитків, який заявлений до стягнення, розрахований виходячи з розміру орендної плати, визначеної на підставі ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 за № 786. Згідно розрахунку плати оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі позивача 2, вбачається, що орендна плата за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року становить: за корівник 4-рядний площею 1625 м. кв. - 115449,04 грн.; за корівник площею 1091,2 м. кв. - 73598,56 грн.; - за телятник площею 473,6 м. кв. - 35315,60 грн.; та за бетонні майданчики площею 4348,0 кв.м. - 215062,48 грн. Разом - 439425,68 грн,, ПДВ 87885,14 грн., всього 527310,82 грн. При цьому, відповідач звернув увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б право державної власності та державної реєстрації за позивачами 1,2 бетонних майданчиків, відносно яких розрахована орендна плата у спірному періоді, та відсутність доказів того, що вказані об'єкти знаходяться на балансі будь - якого з позивачів.

Також, відповідач вказав, що вихідні дані для розрахунку орендної плати, заявленої до стягнення у вигляді збитків (упущеної вигоди), використовуються виходячи зі Звіту про оцінку майна, складеного 30.09.2016 ПП Десна-Експерт-М та рецензованого РВ ФДМУ по Чернігівській області лише 01.11.2016. В той час як період заявлений до стягнення починається з 01 вересня 2016 року. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що розмір збитків за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 належними доказами не підтверджений.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на розбіжності у вартості об'єктів оренди. Так, у Звіті про оцінку інвентарних об'єктів, що складений 15.02.2017 ПП Аксіома на замовлення позивача-2, ринкова вартість спірного майна становить 2332602,20 грн. В той же час, виходячи з даних Звіту про оцінку майна, складеного 30.09.2016 ПП Десна-Експерт-М , що використаний позивачем при визначені суми заявленої до стягнення, вартість об'єктів оцінки становить 4394257,32 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.08.2017 за клопотанням прокурора та позивача -2, задоволеного судом, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 22.08.2017 (а.с.27, 49-51, т.2/2).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача 2 та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частиною другою статті 2 ГПК, у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Частиною 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру від 14.10.2014 за № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 за № 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчим господарським судам визначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно належить державі в особі позивача 1 Національної академії аграрних наук України , з правом господарського відання позивача 2 Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції НААН України, про що прямо зазначено щодо обох позивачів у свідоцтвах про право власності на нерухоме майно від 02.08.2011 серії САЕ № 054095, від 01.08.2011 серії САЕ № 054089, від 02.08.2011 серії САЕ № 054098, виданих Виконавчим комітетом Ульянівської сільської ради за рішенням від 22.06.2011 за № 80, та витяги про державну реєстрацію прав, зареєстрованих КП Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації Чернігівської районної ради Чернігівської області (а.с.62-67, т. 1/2).

Виходячи зі змісту частини 1 ст. 4 ЗУ Про управління об'єктами державної власності від 21.09.2006 за № 185-V, Національна академія наук України та галузеві академії наук є суб'єктами управління об'єктами державної власності.

За приписами частини 1 ст. 3 ЗУ Про особливості правового режиму діяльності Національної академії аграрних наук України від 07.02.2002 за № 3065-ІІІ, Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до Статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого Загальними зборами Національної академії аграрних наук України від 10-11 листопада 2016 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.02.2017, а саме пункту 1, Національна академія аграрних наук України є державною організацією, створеною як неприбуткова бюджетна установа. Підпунктом 17 п.7, п.90 Статуту НААН України передбачено, що Національна академія аграрних наук України з метою виконання покладених на неї завдань здійснює повноваження з управління державним майном, забезпечує його ефективне використання та розпоряджається ним у межах, визначених законодавством. (а.с.19-29).

В пункті 1.3 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України, затвердженого 30.08.2016 президентом НААН України зазначено про загальне підпорядкування підприємства Національній академії наук України як органу по управлінню державним майном . Згідно п. 4.9 Статуту, майно ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІС НААН України є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить йому на праві господарського відання . Пунктом 4.22 Статуту ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІС НААН України передбачено, що Господарство може з дозволу Академії та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які обліковуються на балансі Господарства і тимчасово не використовуються в науково - дослідних, виробничих та інших господарських цілях, на вигідних для Господарства умовах на основі укладених договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, керуючись чинним законодавством України про оренду державного майна.

Статтею 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Таким чином, судом встановлено, що даний позов заявлений прокурором з метою захисту права державної власності, враховуючи що позивач 1- НААН України, уповноважений державний орган на якого у відповідності до ст. 4 ЗУ Про управління об'єктами державної власності , ст. 3 ЗУ Про особливості правового режиму діяльності НААН України та установчих документів, покладено забезпечення реалізації прав держави, як власника спірних об'єктів, не належним чином здійснював покладені на нього державою повноваження з управління державним майном, що повністю відповідає вимогам ч. 3 ст.23 ЗУ Про прокуратуру щодо права представництва прокурора інтересів держави в даному випадку.

Що стосується доводів відповідача щодо обмежень права прокурора здійснювати в господарському суді представництво інтересів державних компаній, то суд виходить з наступного.

А ні ЗУ Про прокуратуру , а ні чиннім законодавством України не визначено поняття державна компанія . В той же час, у відповідності до частин 2 та 6 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (ч. 2).Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах (ч. 6).

Тобто, з огляду на приписи ч.2,6 ст.22 ГК України, суд приходить до висновку, що право прокурора обмежено щодо представництва суб'єктів господарювання державного сектора економіки, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів ( наприклад, державні акціонерні компанії) , відносини органів управління з якими, у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

Позивач 2 є державним підприємством, утвореним компетентним органом державної влади ( позивачем 1) в розпорядчому порядку ( п.1.4 Статуту позивача 2), на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери управління державного органу ( позивача 1), який є представником держави-власника і виконує функції держави у межах, визначених законодавством; майно позивача 2 перебуває у державній власності і закріплено за ним на праві господарського відання, тобто наявні всі ознаки саме державного підприємства ( ч.1-3 73 Господарського кодексу України), а ні державної компанії.

Крім того, згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У чинному рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 зазначено, що в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного (господарського ) суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Таким чином, враховуючі все вищезазначене, суд прийшов до висновку про правомірність подання позову прокурором в інтересах держави , в особі позивача 1 (уповноваженого державного органу), в особі позивача 2 ( державного підприємства , у господарському віданні якого перебуває спірне державне майно) , оскільки за ними обома в державному реєстрі зареєстровані надані їм державою-власником права щодо спірного державного майна, які порушені неправомірними діями відповідача.

Тлумачення відповідачем чинної Ухвали господарського суду Чернігівської області від 15.03.2017 по справі № 927/138/17, суд не приймає до уваги, оскільки судом у справі № 927/138/17 було так же само встановлено, що реалізація прав держави як власника спірних об'єктів нерухомості згідно з законом забезпечується саме Національною академією аграрних наук України, яка в справі 927/138/17 була залучена ні як позивач, а як третя особа. Враховуючи, що в межах справи № 927/138/17, прокурор звернувся за захистом інтересів держави лише в особі ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІС НААН України, а ні Національної академії аграрних наук України, яка уповноважена державою реалізовувати права держави як власника спірних об'єктів нерухомості, суд залишив заявлений позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, про що виніс ухвалу від 15.03.2017 року.

Крім того, у відповідності до приписів ст.81 ГПК України, ухвала про залишення позову без розгляду має наслідком повторне звернення до суду після усунення допущених порушень , що і було здійснено прокурором , а тому, посилання відповідача на зазначену ухвалу, як таку, що встановлює певні преюдиційні факти, є недоречним.

Згідно заявленого позову, що розглядається, прокурор просить усунути перешкоди у користуванні спірним нерухомим майном, що належить державі в особі Національної академії аграрних наук України (позивача 1) та в особі підпорядкованого йому Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (позивача 2), у господарському віданні яких знаходиться спірне державне майно, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітенс - Груп -С зі самовільно зайнятих ним приміщень. Додатково, прокурором заявлена вимога про стягнення збитків (упущеної вигоди) за безпідставне користування державним майном, яку просить стягнути на користь позивача 2, у господарське відання якого позивачем 1 , в межах наданих державою повноважень, було передано спірне нерухоме майно.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Безпосередньо способам захисту права власності присвячена Глава 29 ЦК України, норми якої слід визначити спеціальними.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на зміст статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені має право на відшкодування йому майнової та моральної шкоди

Стаття 391 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор, передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 136 ГК України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як встановлено судом, власником спірного майна є держава в особі уповноваженого державного органу Національної академії аграрних наук України (позивача 1), з правом господарського відання позивача 2 Державного підприємства Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва НААН України (а.с. 62-67, т. 1/2). Таким чином, неправомірними діями відповідача порушені як право власності держави в особі Національного академії аграрних наук України, так і право господарського відання ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІС НААН України , яким ( позивачу 1,2) державою надані та зареєстровані в державному реєстрі відповідні права на спірні об'єкти нерухомості. Отже зазначені порушені права позивачів 1,2 підлягають судовому захисту та відновленню порушених прав на підставі, зокрема, ст..386,391 ЦК України та ст..136 ГК України.

Враховуючі вищезазначене, а також те, що позивач 1, який є неприбутковою бюджетною установою, що діючі в межах наданих їй державою повноважень передала спірне державне майно в господарське відання позивачу 2 з правом здавати спірне майно в оренду та отримувати за це державне майно орендну плату, суд вважає безпідставним твердження відповідача, про те, що усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та стягнення збитків, не призводить до захисту та відновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача 1, оскільки, на думку відповідача, вимоги полягають тільки в усуненні перешкод в користуванні майном та стягнення збитків на користь іншої юридичної особи, а саме позивача 2, який наділений повною цивільною правосуб'єктністю.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2016 року відповідач звертався до позивача 2 із заявою, згідно якої просив надати йому в оренду спірні нежитлові приміщення та бетонні майданчики площами 4148 кв.м., 3250 кв.м. та 550 кв.м. (а.с.37, т. 1/2). Однак в подальшому, враховуючи що сторони не дійшли згоди відносно істотних умов договору, в тому числі розміру орендної плати, договір оренди спірних об'єктів нерухомості між ними укладений не був. Договір оренди майна, що належить до державної власності за № 1 з актом від 01.11.2016 прийому - передачі (а.с.43-47, т. 1/2),за яким позивач 2 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування спірне майно, був підписаний лише позивачем 2.

В зв язку із відсутністю домовленості між сторонами стосовно оренди спірного майна, позивач 2 розмістив оголошення в засобах масової інформації (газета Наш край № 83-84, випуск за 13 жовтня 2016 року) (а.с.95, т. 1/2). На підставі розміщеного оголошення позивач 2 отримав ряд пропозицій від третіх осіб про укладення договору оренди (а.с.96, 100-101,121, т. 1/2). Однак, не зважаючи на лист позивача 2 від 07 листопада 2016 року за № 4, згідно якого позивач 2 вимагав звільнити зайняті відповідачем приміщення (а.с.38-39, т. 1/2), відповідач, який зі своєї сторони договір оренди та акт передачі спірного майна так і не підписав,спірні приміщення так і не звільнив, чим своїми неправомірними діями створив перешкоди позивачам 1,2 у здійсненні ними їх законних прав користування ( позивача 2) та розпорядження ( позивача 1) спірним нерухомим державним майном, оскільки позивач 2, в межах повноважень, наданих йому позивачем 1, був позбавлений можливості вступити в договірні відносини з іншими особами для укладення договору оренди державного майна.

Позивачем 2 на підтвердження факту безпідставного використання відповідачем державного майна було складено акти від 01.12.2016 та 03.05.2017 (а.с.50-51, т. 1/2). При цьому, позивач 2 листом від 01.12.2016 за № 27 звернувся до Прокуратури Чернігівської області з проханням вжити необхідних заходів по відшкодуванню спричинених державі збитків за не проведення відповідачем оплати за фактичне користування державним майном (а.с. 16, т. 1/2).

Відповідач факт безпідставного використання ним спірного майна не спростував.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач своїми неправомірними діями створив перешкоди у здійсненні права користування ( позивача 2) та розпорядження ( позивача 1) спірним нерухомим державним майном, суд дійшов висновку, що заявлений позов про усунення перешкод у користуванні позивачем 2 спірним державним майном, шляхом виселення відповідача з неправомірно зайнятих останнім нежитлових приміщень, - підлягає задоволенню в повному обсязі.

Прокурором заявлено до стягнення на користь позивача 2, у господарському віданні якого перебуває державне нерухоме майно, 527310,82 грн. збитків (упущена вигода) за період з 01.09.2016 по 30.04.2017, що були понесені державою внаслідок безпідставного використання відповідачем спірного нерухомого майна без внесення відповідної плати за фактичне користування державним майном. Прокурором заявлено, що неправомірна поведінка відповідача позбавила позивача 2 можливості здавати спірні приміщення в оренду третім особам з метою одержання прибутку.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1). Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2).

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлена винна, протиправна поведінка відповідача, яка полягає в порушенні відповідачем ст.317,386,391 ЦК України та ст..136 ГК України, у створенні , зокрема, перешкод у користуванні позивачем 2 спірним державним майном; встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками понесеними позивачем 2 ( неправомірна поведінка відповідача позбавила позивача 2 можливості здавати спірні приміщення в оренду третім особам з метою одержання прибутку). Тобто, наявні всі елементи доказування наявності збитків (упущеної вигоди).

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються неправомірні дії відповідача, в результаті яких державі в особі позивача 2 були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди за фактичне користування державним нерухомим майном.

Судом встановлено, що розмір збитків (упущеної вигоди), заявлений до стягнення, визначений прокурором та позивачами 1,2 у період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року, виходячи з розміру орендної плати, яку позивач 2 отримав би при передачі нерухомого майна в оренду добросовісному орендарю. Тобто, розмір збитків, заявлений до стягнення, визначений з урахуванням вимог ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 за №786. Вихідні дані, використані в розрахунку розміру орендної плати, взяті зі Звіту про оцінку майна, складеного ПП Десна - Експерт -М на 30 вересня 2016 року (дата оцінки).

При цьому, виходячи з розрахунку розміру орендної плати за користування державним нерухомим майном, що перебуває на балансі позивача 2 (а.с. 48-49, т. 1/2), вбачається, що орендна плата за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року розрахована по наступним об'єктам: за оренду корівника 4-рядного площею 1625 м. кв. у розмірі 115449,04 грн. (1); за оренду корівника площею 1091,2 м. кв. у розмірі 73598,56 грн. (2); за оренду частини телятника площею 473,6 м. кв. у розмірі 35315,60 грн.; та за оренду бетонних майданчиків площею 4348,0 кв.м. у розмірі 215062,48 грн. (4). Разом - 439425,68 грн, крім того ПДВ 87885,14 грн., всього 527310,82 грн.

Враховуючи, що спірне нерухоме майно є державною власністю, на правові відносини з його оренди поширюються вимоги ЗУ Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 за № 2269-ХІІ.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 10 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Частина 2 вказаної статті передбачає, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Наказом Фонду державного майна України від 19.04.1996 за №457, зареєстрованого МЮУ 30.05.1996 за № 259/1284, затверджено Типовий договір оренди державного майна, згідно якого орендна плата визначається на підставі ОСОБА_5 розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 за №786 передбачено, що у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за Методикою, застосовується як стартова , а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Судом встановлено, що розмір збитків (упущеної вигоди), що заявлений до стягнення, визначений прокурором та позивачами 1,2 виходячи з розміру орендної плати, яку позивач 2 отримав би при передачі нерухомого майна в оренду добросовісному орендарю, тобто з урахуванням вимог ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 за №786. Визначення орендної плати за користування державним майном за ціною нижчою, ніж та що розрахована з урахуванням вимог вказаної ОСОБА_5, на законодавчому рівні не передбачено .

Вихідні дані розрахунку розміру орендної плати взяті зі Звіту про оцінку майна, складеного ПП Десна - Експерт -М на 30 вересня 2016 року (дата оцінки).

Розмір збитків (упущеної вигоди) заявлений до стягнення за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2017 року, в той же час належних доказів на підтвердження користування відповідачем спірними об'єктами нерухомості починаючи саме з 01 вересня 2016 року, - до матеріалів справи прокурором та позивачами 1,2 надано не було.

Виходячи з листування між позивачем 2 та відповідачем, вбачається що останній підтвердив факт користування спірним нерухомим майном станом на 07 листопада 2016 року (а.с. 38-42, т. 1/2).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що бетонні майданчики загальною площею 4348,00 кв.м. знаходяться на території позивача 2 ДП ДГ Деснянське ПДС ІС НААН України та належать одному з позивачів на праві власності чи будь - якому іншому титульному праві.

Так, з державного акту на право постійного користування землею серії ЧН 0065, виданого 09.01.1996 на підставі рішення Чернігівської районної ради народних депутатів від 24.03.1995 № 23, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76, наданого прокурором та позивачем 2 на підтвердження місцезнаходження спірних бетонних майданчиків, - неможливо встановити наявність вказаних об'єктів.

До матеріалів справи прокурором та позивачем 2 були надані письмові пояснення громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які ствердили що на території ДП ДГ Деснянське Прилуцької ДС ІН НААН України розміщені залізобетонні майданчики, що прибудовані до нежитлових будівель, телятника та корівника. Зазначені особи ствердили, що спірними об'єктами починаючи з травня 2016 року користується ТОВ Еквітес - Груп - С (а.с.589-60, т. 2/2). Зазначені обставини, на думку позивача 2 також підтверджуються фотоматеріалами наданими до матеріалів справи (а.с.61-63, т. 2/2)

Виходячи зі змісту наданих письмових пояснень, громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обіймають на підприємстві позивача 2 посади охоронців, однак належних та допустимих доказів у розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження того, що вказані особи дійсно є працівниками позивача 2, до матеріалів справи надано не було. Клопотання на підставі ст. 30 ГПК України про участь таких осіб у судовому засіданні для дачі пояснень щодо наявності залізобетонних майданчиків на території позивача 2 та їх використання відповідачем у своїй господарській діяльності, до суду заявлено не було.

Враховуючи зазначене, судом залишено поза увагою письмові пояснення громадян ОСОБА_5І та ОСОБА_6 разом з фотоматеріалами, оскільки вказані документи не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Доводи прокурора та позивача 2 про приналежність бетонних майданчиків загальною площею 4348,00 кв.м. до спірних об'єктів нерухомості, право власності на які зареєстровано за державою в особі позивачів 1 та 2 в Державному реєстрі станом на 01-02.08.2011 згідно витягів про державну реєстрацію прав КП Чернігівське районне БТІ Чернігівської районної ради Чернігівської області (а.с.63, 65, 67, т. 1/2)- залишені судом поза увагою, виходячи з наступного.

В законодавчих актах відсутнє визначення поняття бетонний майданчик .

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст. 5 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 за №1952-IV (у редакції станом на 01-02.08.2011 ) передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки;квартири; будівлі,в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) -земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій;приміщення -частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Аналогічне за змістом положення закріплене в пункті 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.2002 за № 7/5 (діючого станом на 01-02.08.2011 ).

Разом з тим,частиною 1 ст. 186 Цивільного кодексу України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Цивільного кодексу України передбачено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Методичними рекомендаціями стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом МЮУ від 14.04.2009 за № 660/5 (діючими станом на 01-02.08.2011), абзацом 4 пункту 1.2 передбачено, що державній реєстрації підлягає право власності на

головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна". Теж саме характерно і для реєстрації складної речі. Так, при реєстрації права власності на складну річ, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про складну частину речі, яка зазначається у розділі опис нерухомого майна (абз. 13 пункту 1.2 Методичних рекомендацій).

При цьому, судом встановлено, що свідоцтва про право власності та витяги про реєстрацію прав власності на спірні об'єкти нерухомості, сформовані станом на 01 та 02.08.2011, не містять даних про бетонні майданчики, що за твердженням прокурора та позивача 2, призначені для обслуговування зазначених вище об'єктів нерухомості, право власності на які зареєстровано 01 та 02 серпня 2011 року.

За відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного існування бетонних майданчиків загальною площею 4348,00 кв.м на території підприємства позивача 2 та належності таких об'єктів одному з позивачів на праві власності чи будь - якому іншому титульному праві, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 258074,98 грн. (з ПДВ) за користування відповідачем у спірному періоді такими об'єктами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) за фактичне користування відповідачем державним майном підлягають частковому задоволенню за період з 07.11.2016 по 30.04.2017 в сумі 195195,98 грн. (з ПДВ).

Судом відхилено доводи відповідача про те, що в матеріалах справи наявні два Звіти про оцінку майна, що складені з невеликим проміжком у часі, однак різняться в частині ринкової вартості майна майже в два рази, що ставить під сумнів достовірність вихідних даних Звіту про оцінку майна, складеного Десна - Експерт - М .

Звіти про оцінку майна, складені ПП Десна - Експерт - М та ПП Аксіома з різною метою . Так, оцінка проведена ПП Десна - Експерт - М для цілей оренди, в той же час оцінка проведена ПП Аксіома з метою прийняття рішення про відчуження нерухомого майна.

Так, згідно ст. 11 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. Статтею 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Оцінка майна, що перебуває у державній та комунальній власності і передається в оренду здійснюється на підставі ОСОБА_6 оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 № 629 (у редакції постанови КМУ від 02.01.2003 № 3). В той же час оцінка майна, що перебуває у державній або комунальній власності з метою відчуження здійснюється з урахуванням вимог ОСОБА_6 оцінки майна, затвердженої постановою КМУ № 1891 від 10.12.2003 та вимог постанови КМУ від 06.06.2007 № 803 Про затвердження порядку відчуження об'єктів державної власності .Тобто, в залежності від мети оцінки об'єкту застосовуються різні ОСОБА_6 та підходи.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для застосування вихідних даних Звіту про оцінку майна, складеного ПП Аксіома , при визначені розміру збитків (упущеної вигоди) за фактичне користування державним майном.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з відповідача присуджено до стягнення 7728,16 грн. судового збору на користь прокуратури Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, буд. 26А, код ЄДРПОУ 00497348) шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп - С (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, вул. Шевченка, 26А, код ЄДРПОУ 40416579) з нежитлового приміщення - корівника, А-1, по вул. Шевченка, 26, с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області.

3.Усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, буд. 26А, код ЄДРПОУ 00497348) шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп - С (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, вул. Шевченка, 26А, код ЄДРПОУ 40416579) з нежитлового приміщення - корівника 4-х рядного, А-1, по вул. Шевченка, 26 з , с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області.

4.Усунути перешкоди у користуванні майном Державному підприємству Дослідне господарство Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, буд. 26А, код ЄДРПОУ 00497348) шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп - С (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, вул. Шевченка, 26А, код ЄДРПОУ 40416579) з нежитлового приміщення - телятника, А-1, по вул. Шевченка, 26 в , с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп - С (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 26А, код ЄДРПОУ 40416579, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Державного підприємства Дослідного господарства Деснянське Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, буд. 26А, код ЄДРПОУ 00497348, р/р 26001300048768 Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк , МФО 353553) - 195195,98 грн. збитків (упущеної вигоди) за фактичне користування державним майном.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еквітес - Груп - С (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 26А, код ЄДРПОУ 40416579, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код ЄДРПОУ 02910114, р. 35215093006008 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) - 7728,16 грн. судового збору.

7. В решті позову відмовити.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 14.08.2017.

Суддя І.Г. Мурашко