Постанова

від 07.08.2017 по справі 925/920/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р. Справа№ 925/920/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання - Шмиговської А.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Колодяжна А.В. - посвідчення №036177 видане 04.11.2015;

від Державної екологічної інспекції у Черкаській області: не з'явився;

від ТОВ "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок": Тимошенко Б.А. - представник за довіреністю б/н від 07.06.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 р.

у справі №925/920/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 по справі № 925/920/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр Світанок" 50 215 грн. 70 коп. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу на розрахунковий рахунок Свидівоцької сільської ради та судовий збір на користь прокуратури Черкаської області в розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр Світанок" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.

Від прокуратури надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідачем подано додаткові письмові пояснення, в яких сторона підтримує подану апеляційну скаргу.

Представник Державної екологічної інспекції у Черкаській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника Державної екологічної інспекції у Черкаській області не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 07.08.2017 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у даній справі у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 07.08.2017 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі наказу № 126 від 19.06.2014 та направлення № 1090 від 19.06.2014 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області 01.07.2014 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у здійсненні господарської діяльності відповідача за адресою: вул.Жирного,48, с. Свидівок, Черкаський район, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Актом встановлено порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю), зокрема, здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

09.07.2014 Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення № 008991, яким, зокрема, встановлено здійснення суб'єктом господарювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

Постановою № 008621 від 10.07.2014 на посадову особу відповідача за порушення вимог природоохоронного законодавства в порядку ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративний штраф в розмірі 1020 грн, який згідно платіжного доручення № 242 від 16.07.2014 сплачений відповідачем.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор з посиланням на ст. 10, ч. 5 ст. 11, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 153, 224 ГК України, а також встановленням Державною екологічною інспекцією у Черкаській області факту порушення природоохоронного законодавства просив стягнути з відповідача 50 215,17 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності останнього, пов'язаної із забрудненням атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу за період з 04.06.2013 по 01.07.2014.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", п.п. 2.1.2, 3.11, 3.12, 4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі - Методика) та наявні в матеріалах докази встановив, що за наслідками проведеної з 01.07.2014 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства було встановлено факт відсутності у нього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тобто - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, усунення якого відбулось 08.12.2014, шляхом отримання відповідного дозволу. Крім того, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, зробленого за розрахунковим методом на підставі довідки відповідача про кількість використаного палива (деревини) у період з 04.06.2013 (дата попередньої планової перевірки відповідача) по 01.07.2014 (дата наступної перевірки відповідача, що є підставою позову у даній справі), суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора та стягнення відповідної суми шкоди, розмір якої обрахований на підставі Методики.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду у повній мірі Київський апеляційний господарський суд погодитись не може, оскільки вони були зроблені в порушення вимог ст. 43 ГПК України при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та недотриманні норм матеріального права, з огляду на таке.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції чинній на час проведення перевірки) для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ч. 5 ст. 11 Закону).

За приписами ч. 1 ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно закону.

Відповідно до ст. 34 названого Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) врегульовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008.

В п. 4.1 Методики визначено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за відповідною формулою.

При цьому, розмір завданих збитків, зокрема, залежить від маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря.

Так, відповідно до п. 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 2.7 Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

З Акта перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що у останнього наявне стаціонарне джерело викидів в атмосферне повітря - котел КУ 3,15.

У відповідності до довідки № 26 від 09.07.2014 відповідачем за період з 04.06.2013 по 01.07.2014 на підприємстві використано (спалено в котлі) 363 куб.м. дров паливних.

Як свідчать матеріали справи, Державна екологічна інспекція у Черкаській області обраховуючи розмір збитків, завданих державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на підставі наданих відповідачем даних про кількість використаного палива (деревини) згідно вищенаведеної довідки та розрахункового методу, визначила їх в сумі 50 215,70 грн за період з 04.06.2013 (дата попередньої планової перевірки відповідача) по 01.07.2014 (дата наступної перевірки відповідача, що є підставою позову у даній справі).

Проте, у відповідності до п. 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Згідно п. 3.12 Методики факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем проведено перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства 01.07.2014, а дозвіл № 7124986001-2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" отримало 08.12.2014, тобто усунуто порушення вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря .

Таким чином, оскільки розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а такий час визначається саме з моменту виявлення порушення до моменту його усунення (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок збитків, завданих відповідачем, має бути визначений за період з 01.07.2014 (дата складення акта) по 08.12.2014 (дата усунення порушення), а не з 04.06.2013 по 01.07.2014, як помилково вказує позивач. Наведений період нарахування шкоди може бути застосований лише за умови встановлення факта порушення природоохоронного законодавства за актом попередньої перевірки (04.06.2013), який не є підставою позову у даній справі.

Аналогічну правову позицію щодо застосування приписів Методики та правомірності нарахування збитків, завданих в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин, саме за період, починаючи з моменту виявлення порушення, наведено у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 3-1033гс15. Таких же висновків дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 07.04.2017 у справі № 910/14534/16, від 08.11.2016 у справі № 918/388/16.

Таким чином, період, за який позивачем нараховано відповідачу суму збитків за порушення приписів природоохоронного законодавства, виходить за межі заявлених позовних вимог.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому підстави та предмет позову визначає позивач при зверненні до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути суми штрафних санкцій в більшому розмірі, ніж зазначено в позовній заяві станом на дату винесення рішення. Суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Разом з цим, аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що господарський суд може реалізувати право виходу за межі позовних вимог за наявності двох обов'язкових умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладено письмово та мотивовано з посиланням на відповідні докази.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що для даного випадку чинним законодавством України не передбачена можливість виходу за межі заявлених вимог судом за власною ініціативою, а прокурором та/або позивачем, як заінтересованими особами, відповідного клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, подано не було. Відтак, суд апеляційної інстанції не має підстав для того, щоб вирішуючи даний спір виходити за межі позовних вимог.

Предметом позову у даній справі є вимога прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу в сумі 50 215, 70 грн, розрахованої за період з 04.06.2013 по 01.07.2014.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вищенаведеної норми для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (в тому числі розмір зазначених збитків), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Враховуючи те, що розрахунок суми збитків позивачем здійснено в порушення приписів п. 3.11 Методики, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а вихід за межі позовних вимог в даному випадку є неможливим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу.

Таким чином, неправильно здійснений позивачем розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має своїм наслідком помилковий розрахунок розміру збитків.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість розміру заявлених до стягнення збитків (тобто недоведеність прокурором та позивачем усього складу цивільного правопорушення). Відтак позовні вимоги про стягнення 50 215, 70 грн не підлягають задоволенню (аналогічної позиції щодо недоведеності розміру заявлених до стягнення вимог викладено в постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2017 у справі № 910/19982/16).

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких вихідних даних, необхідних для здійснення розрахунку обсягів наднормативних викидів та, відповідно, встановлення розміру збитків, що підлягає нарахуванню у період з 01.07.2014 (дата складення акта) по 08.12.2014 (дата усунення порушення).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що прокурор та/або Державна екологічна інспекція у Черкаській області не позбавлені права звернутись до господарського суду першої інстанції з новим позовом про стягнення з відповідача шкоди за порушення природоохоронного законодавства з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування та відповідно, з іншим її розміром, обрахованим на підставі уточнених вихідних даних, які є необхідними для здійснення розрахунку обсягів наднормативних викидів за період з 01.07.2014 по 08.12.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем прироохоронного законодавства, суд апеляційної інстанції, в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 підлягає скасуванню в частині стягнення шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу в сумі 50 215,70 грн. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 у справі № 925/920/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 у справі № 925/920/16 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 50 215,70 грн шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 у справі № 925/920/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/920/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін