Постанова

від 29.11.2017 по справі 925/920/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 925/920/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) відповідачаТатаринов О.С. прокуратуриЗбарих С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі№ 925/920/16 Господарського суду Черкаської області за позовомЗаступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" простягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Черкаській області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, в якому просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр Світанок" на розрахунковий рахунок Свидівоцької сільської ради - 50215,70 грн. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр Світанок" на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 1378,00 грн. на банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 (суддя Єфіменко В.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр Світанок" 50215,70 грн. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу на розрахунковий рахунок Свидівоцької сільської ради та судовий збір на користь прокуратури Черкаської області в розмірі 1378,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 (головуючий суддя Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Зеленіна В.О.) рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 50215,70 грн. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині постанову залишити без змін. Також, скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 01.06.2017 залишити без змін.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 50215,70 грн. прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 68 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища України", статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", пункту 3.11 Методики та процесуального права, зокрема, статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017, згідно Указу Президента України № 357/2017 від 10.11.2012 суддю Дроботову Т.Б. призначено суддею Верховного Суду, у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Алєєва І.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2017 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу від 14.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" просить залишити оскаржувану постанову без змін.

У додаткових поясненнях Державна екологічна інспекція у Черкаській області зазначає про обставини, які просить врахувати при вирішенні даного спору, а також просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника прокуратури та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 126 від 19.06.2014 та направлення № 1090 від 19.06.2014 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області 01.07.2014 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у здійсненні господарської діяльності відповідача за адресою: вул. Жирного,48, с. Свидівок, Черкаський район, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Актом встановлено порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю), зокрема, здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади, що є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

09.07.2014 Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення № 008991, яким, зокрема, встановлено здійснення суб'єктом господарювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

Постановою № 008621 від 10.07.2014 на посадову особу відповідача за порушення вимог природоохоронного законодавства в порядку статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративний штраф в розмірі 1020,00 грн., який згідно платіжного доручення № 242 від 16.07.2014 сплачений відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор з посиланням на статтю 10, частину 5 статті 11, статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтю 1166 Цивільного кодексу України, статей 153, 224 Господарського кодексу України, а також встановленням Державною екологічною інспекцією у Черкаській області факту порушення природоохоронного законодавства просить стягнути з відповідача 50215,17 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності останнього, пов'язаної із забрудненням атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу за період з 04.06.2013 по 01.07.2014.

Суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", п.п. 2.1.2, 3.11, 3.12, 4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (далі - Методика) та наявні в матеріалах докази встановив, що за наслідками проведеної з 01.07.2014 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства було встановлено факт відсутності у нього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тобто - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, усунення якого відбулось 08.12.2014, шляхом отримання відповідного дозволу. Крім того, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, зробленого за розрахунковим методом на підставі довідки відповідача про кількість використаного палива (деревини) у період з 04.06.2013 (дата попередньої планової перевірки відповідача) по 01.07.2014 (дата наступної перевірки відповідача, що є підставою позову у даній справі), суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора та стягнення відповідної суми шкоди, розмір якої обрахований на підставі Методики.

Суд апеляційної інстанції, натомість, надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50215,70 грн. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу, вказавши про наступне.

Так, правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".

У відповідності до частини 1 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції чинній на час проведення перевірки) для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина 5 статті 11 Закону).

За приписами частини 1 статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно закону.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) врегульовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008.

В п. 4.1 Методики визначено, що розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за відповідною формулою.

При цьому, розмір завданих збитків, зокрема, залежить від маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря.

Відповідно до п. 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктом 2.7 Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

З Акта перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що у останнього наявне стаціонарне джерело викидів в атмосферне повітря - котел КУ 3,15.

У відповідності до довідки № 26 від 09.07.2014 відповідачем за період з 04.06.2013 по 01.07.2014 на підприємстві використано (спалено в котлі) 363 куб.м. дров паливних.

Як свідчать матеріали справи, Державна екологічна інспекція у Черкаській області обраховуючи розмір збитків, завданих державі в результаті наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на підставі наданих відповідачем даних про кількість використаного палива (деревини) згідно вищенаведеної довідки та розрахункового методу, визначила їх в сумі 50215,70 грн. за період з 04.06.2013 (дата попередньої планової перевірки відповідача) по 01.07.2014 (дата наступної перевірки відповідача, що є підставою позову у даній справі).

Проте, у відповідності до п. 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Згідно п. 3.12 Методики факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Матеріали справи свідчать, що позивачем проведено перевірку дотримання відповідачем природоохоронного законодавства 01.07.2014, а дозвіл № 7124986001-2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-оздоровчий заклад "Черкаський санаторій та дитячий оздоровчий центр "Світанок" отримало 08.12.2014, тобто усунуто порушення вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Таким чином, оскільки розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а такий час визначається саме з моменту виявлення порушення до моменту його усунення (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок збитків, завданих відповідачем, має бути визначений за період з 01.07.2014 (дата складення акта) по 08.12.2014 (дата усунення порушення), а не з 04.06.2013 по 01.07.2014, як помилково вказує позивач. Наведений період нарахування шкоди може бути застосований лише за умови встановлення факта порушення природоохоронного законодавства за актом попередньої перевірки (04.06.2013), який не є підставою позову у даній справі.

Аналогічну правову позицію щодо застосування приписів Методики та правомірності нарахування збитків, завданих в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин, саме за період, починаючи з моменту виявлення порушення, наведено у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 3-1033гс15. Таких же висновків дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 07.04.2017 у справі № 910/14534/16, від 08.11.2016 у справі № 918/388/16.

Таким чином, період, за який позивачем нараховано відповідачу суму збитків за порушення приписів природоохоронного законодавства, виходить за межі заявлених позовних вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому підстави та предмет позову визначає позивач при зверненні до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Наприклад, суд може стягнути суми штрафних санкцій в більшому розмірі, ніж зазначено в позовній заяві станом на дату винесення рішення. Суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Разом з цим, аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що господарський суд може реалізувати право виходу за межі позовних вимог за наявності двох обов'язкових умов: це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору; про це є клопотання заінтересованої сторони. Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладено письмово та мотивовано з посиланням на відповідні докази.

З огляду на матеріали справи, предметом позову є вимога прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу в сумі 50215, 70 грн., розрахованої за період з 04.06.2013 по 01.07.2014.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вищенаведеної норми для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (в тому числі розмір зазначених збитків), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок суми збитків позивачем здійснено в порушення приписів п. 3.11 Методики, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а отже, неправильно здійснений позивачем розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має своїм наслідком помилковий розрахунок розміру збитків.

Враховуючи все наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність та необґрунтованість розміру заявлених до стягнення збитків (тобто недоведеність прокурором та позивачем усього складу цивільного правопорушення), а відтак, позовні вимоги про стягнення 50215,70 грн. не підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що прокурор та/або Державна екологічна інспекція у Черкаській області не позбавлені права звернутись до господарського суду першої інстанції з новим позовом про стягнення з відповідача шкоди за порушення природоохоронного законодавства з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування та відповідно, з іншим її розміром, обрахованим на підставі уточнених вихідних даних, які є необхідними для здійснення розрахунку обсягів наднормативних викидів за період з 01.07.2014 по 08.12.2014.

Частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, колегія суддів касаційної інстанції вважає постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 50215,70 грн. шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферу, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі колегія суддів касаційної інстанції вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі №925/920/16 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді І. Алєєва

Г. Кравчук