Постанова

від 08.08.2017 по справі 812/362/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

3.7

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/362/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

та

представників сторін:

від позивача - Хутренка Є.О.,

від відповідачів - не прибули,

від третьої особи - Сєдих В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/362/17 за адміністративним позовом приватного підприємства Первомайське АТП-СВ до Управління Укртрансбезпеки у Луганській області, начальника Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Галуган Володимира Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства Первомайське АТП-СВ (далі - Позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Луганській області (далі - І-ий Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Третя особа), в якому Позивач просив суд визнати протиправними та скасувати постанови № 039437, 039438, 039439, 039440 про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Ухвалою від 20 квітня 2017 року залучено до участі у справі як відповідача - начальника Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Галуган Володимира Віталійовича (далі - ІІ-ий Відповідач).

Ухвалою від 08 серпня 2017 року адміністративний позов Позивача в частині позовних вимог про визнання протиправною постанови від 13.12.2016 № 039440 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн залишено без розгляду.

В обґрунтування решти позовних вимог зазначено, що 13.12.2016 начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Галуган В.В. у відношенні Позивача було винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039439; 039438; 039437, які стосуються не оформлення квітково-касових листів.

Зазначені постанови Позивач вважає протиправними та такими, що належать скасуванню з таких підстав.

На думку Позивача, квітково-касовий лист, на відсутність якого вказують посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Луганській області, та відсутність якого, на їх думку - є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу не передбачений діючими нормативно-правовими актами, які регулюють фінансову діяльність автотранспортних підприємств.

На підтвердження такої позиції Позивач зазначає, що квитково-касовий лист (Книги 11-АП та 12-АП) був затверджений наказом Мінтрансу від 23.04.1996 № 133, в Міністерстві юстиції України не був зареєстрований. Наказ № 133 був скасований Наказом Міністерства економіки України від 07.10.1998 № 130 (зі змінами внесених Наказом від 12.03.1998 № 24) та наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.12.2001 № 300.

Позивач посилаючись на ці обставини також зазначає, що ДПА України у листі від 05.07.1999 вих.№ 8083/23-303 доводить до відома платників податків, що наказ за № 133 носив для платників податків, в тому числі і Позивача, лише рекомендаційний характер, бо не був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, та станом на липень 1999 року - скасований наказом від 07.10.1998 № 130 та наказом Міністерства фінансів та Міністерства статистики України від 25.02.1997 № 48/53. Надалі 28.08.2013 Міністерство доходів і зборів України видало Наказ № 417 про застосування книг обліку розрахункових операцій (далі - книги ОРО), а не квитково-касового листа. Копії книг ОРО є наявними у Позивача. Також були у Позивача на час проведення рейдової перевірки та, своєчасно, зареєстровані у Первомайській ОДПІ.

На сьогодні для суб'єктів господарювання, які згідно із законодавством України розрахунки проводять без застосування РРО, було передбачено ведення єдиної книги обліку розрахункових операцій на окрему господарську одиницю (у тому числі транспортний засіб), форму якої наведено у додатку 2 до Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.07.2016 №920/29050.

Книга обліку розрахункових операцій заповнюється для забезпечення обліку розрахункових квитанцій, яка послідовно пронумерована і зброшурована у розрахунковій книжці (форму реєстраційної сторінки розрахункової книжки наведено у додатку 6 до Порядку).

Таким чином Позивач вважає, що постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, прийнятих Відповідачем від 13.12.2016, є протиправними та такими, що суперечать нормам діючих НПА України, а також Роз'ясненням ДПА України та Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

Просив визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2016 № 039439; 039438; 039437.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову (т.1 а.с. 146-152), в обґрунтування зазначив, що Державними інспекторами Управління, відповідно до направлення на проведення перевірки, проведені рейдові перевірки транспортних засобів перевізників, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в ході яких було перевірені, в тому числі, транспортні засоби, що належать Позивачеві, а саме: 05 грудня 2016 року - автобус Богдан А09202, державний номерний знак НОМЕР_1; автобус БАЗ А07924, державний номерний знак НОМЕР_2; 06 грудня 2016 року - автобус Богдан А09214, державний номерний знак НОМЕР_3.

За наслідками перевірки складені акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом на регулярних приміських маршрутах загального користування, у яких зафіксовані порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт перевезення пасажирів за приміським регулярним маршрутом без квитково-касового листа.

На думку Відповідача, Позивачем як автомобільним перевізником при наданні послуг з перевезення пасажирів, не було забезпечено водіїв транспортних засобів, які здійснювали перевезення пасажирів, квитково-касовим листом. Відповідно, водій здійснював перевезення без документів, оформлення та наявність яких у водія, передбачена чинним законодавством України, а саме частиною третьою статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт .

Посилаючись на роз'яснення Державної Фіскальної служби України щодо того, яким чином здійснюється облік розрахункових операцій, що використовуються при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом, якщо Інструкція про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, якою була передбачена форма книги обліку таких операцій, втратила чинність, Відповідач зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 (далі - Порядок № 614), форма книги ОРО, що використовується при наданні послуг пасажирським автомобільним транспортом у разі проведення розрахунків без застосування РРО, повинна відповідати формі товарно-касової книги, наведеній у додатку 13 (для міських та приміських автобусних маршрутів) та в додатку 14 (для міжміських автобусних маршрутів) до пункту 3.1.1 Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 279 Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу (далі - Інструкція №279)

Згідно з пунктом 7.12 розділу 7 Порядку № 614 книга ОРО, що використовується при наданні послуг пасажирського автомобільного транспорту у разі проведення розрахунків без застосування РРО, заповнюється та використовується згідно з підпунктом 3.2 Порядок ведення товарно-касової книги Інструкції № 279, з урахуванням інших вимог цього розділу Порядку.

Разом з тим, Відповідач зазначив, що наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 № 279 Про затвердження Інструкції про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу наказом Міністерства транспорту України від 25 травня 2006 року № 503 Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення; багажу на маршрутах загального і перевезення багажу на маршрутах загального користування скасований.

Отже, порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу, відноситься до компетенції Міністерства транспорту України.

Виходячи із тенденції дерегуляції підприємницької діяльності, Міністерство інфраструктури України не наполягає на обов'язковій формі та інструкції по веденню квитково-касового листа, оставивши документ в статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт , в переліку обов'язкових документів. Суб'єкт підприємницької діяльності, має можливість самостійно розробити форму та порядок ведення квитково-касового листа.

З огляду на все вище викладене, Відповідач вважає, що виявлені у Позивача порушення становлять склад господарського правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , і тягнуть накладання штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник І-го відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (т.2 а.с. 101).

ІІ-ий Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (т.2 а.с. 95).

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченні, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - приватне підприємство Первомайське АТП-СВ (код ЄДРПОУ 34724671), зареєстрований як юридична особа 24.04.2007 за № 1 388 102 0000 000430 (т.1 а.с. 35-43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Згідно із Положенням Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

На підставі підпункту 2 пункту 5 Положення Укртрансбезпека у тому числі здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України.

Згідно із пунктом 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Згідно із пунктом 2.1. Положення про Управління Укртрансбезпеки в Луганській області основним завдання І-го Відповідача у тому числі є здійснення відповідно до вимог законодавства України державного нагляду за безпекою на автомобільному транспорті. До функцій ІІ-го Відповідача також віднесено здійснення державного нагляду за безпекою на автомобільному транспорті та винесення в установленому порядку постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Предметом спору є правомірність винесення постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу начальником управління Укртрансбезпеки у Луганській області.

Таким чином, належними Відповідачами в справі повинні бути управління Укртрансбезпеки у Луганській області та його керівник.

Підприємством Позивача для здійснення послуг з перевезення пасажирів використовуються належні йому автотранспортні засоби: автобус Богдан А09202, державний номерний знак НОМЕР_1; автобус БАЗ А07924, державний номерний знак НОМЕР_2; (т.1 а.с. 62, 64, 65).

Згідно з інформацією, зазначеною у виписці з наказу Позивача від 01.08.2016 № 19/т вищеперелічені транспортні засоби закріплені за водіями підприємства, а саме: автобус Богдан А09202, державний номерний знак НОМЕР_1 - водій ОСОБА_4; автобус БАЗ А07924, державний номерний знак НОМЕР_2 - водій ОСОБА_5; автобус Богдан А09214, державний номерний знак НОМЕР_3 - водій - ОСОБА_6 (т.1 а.с. 49-57).

З 05 грудня 2016 року по 11 грудня 2016 року на підставі направлення на перевірку від 05.12.2016 № 004664 уповноваженими особами І-го Відповідача проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв вантажів щодо додержання вимог чинного законодавства України про автомобільний транспорт та інше, в м. Сєвєродонецьку, в м. Лисичанську та в м. Старобільську (т.1 а.с. 153).

Підстави та повноваження при проведені перевірки Позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки у відношенні Позивача складено наступні акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом:

- від 05.12.2016 № 120117, в якому зазначено, що 05 грудня 2016 року проведено перевірку транспортного засобу БАЗ А07924, номерний знак НОМЕР_4, що належить ПП Первомайське АТП , водій - ОСОБА_5, за наслідками перевірки виявлене порушення, а саме: перевезення пасажирів за маршрутом Лисичанськ - Попасна без квитково-касового листа (т.1 а.с. 71);

- від 05.12.2016 № 120100, в якому зазначено, що 05 грудня 2016 року проведено перевірку транспортного Богдан А09202, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП Первомайське АТП , водій - ОСОБА_4, за наслідками перевірки виявлене порушення, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті Лисичанськ - Золоте без оформлення документів, а саме: відсутній квитково-касовий лист (т.1 а.с. 73);

- від 06.12.2016 № 120161, в якому зазначено, що 06 грудня 2016 року проведено перевірку транспортного засобу Богдан А09214, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ПП Первомайське АТП , водій - ОСОБА_7, за наслідками перевірки виявлене порушення, а саме: перевезення пасажирів за маршрутом Сєвєродонецьк - Золоте без квитково-касового листа (т.1 а.с. 75).

На підставі акту перевірки від 05.12.2017 № 120117 начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області винесена постанова від 13.12.2016 № 039437 про застосування до Позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (т.1 а.с. 70).

На підставі акту перевірки від 05.12.2017 № 120100 начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області винесена постанова від 13.12.2016 № 039438 про застосування до Позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (т.1 а.с. 72).

На підставі акту перевірки від 06.12.2017 № 120161 начальником Управління Укртрансбезпеки у Луганській області винесена постанова від 13.12.2016 № 039439 про застосування до Позивача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт (т.1 а.с. 74).

Між сторонами існує спір щодо наявності підстав винесення постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2016 № 039436, 039438, 039439.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344).

Статтею 5 Закону № 2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

При цьому, згідно зі статтею 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 15, 16, 19 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Характерною особливістю рейдових перевірок, на відміну від планових чи позапланових перевірок, є те, що вони здійснюються не відносно автомобільного перевізника, тобто суб'єкта господарювання або власника транспортного засобу, а відносно безпосередньо водія транспортного засобу, який ним керує на лінії на час проведення перевірки, і водій, виступає на час перевірки головним фігурантом перевірки. Тому участь самого суб'єкта господарювання (автомобільного перевізника або власника транспортного засобу) при проведенні рейдової перевірки не є обов'язковою, за винятком тих випадків, коли водій транспортного засобу і перевізник є однією і тією ж особою. При виявленні порушень законодавства про автомобільний транспорт, які підпадають під дію статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , на підставі якої застосовуються фінансові санкції, відповідальність за вчинені порушення несе не водій транспортного засобу, а автомобільний перевізник.

Таким чином І-м Відповідачем дотримана процедура проведення перевірок, яка визначена зазначеним Порядком № 1567.

Статтею 39 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422, водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години. Рух транспортного засобу дозволяється після закінчення перевірки посадовими особами.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 39 Закону № 2344 документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, у перевізника виникає відповідальність у випадку відсутності у водія вищевказаних документів, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, схеми руху, розкладу руху, квитково-касового листа, полісу страхування наземних транспортних засобів, полісу обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, реєстраційних документів на транспортний засіб, відповідно до вимог статті 39 Закону №2344.

В даному випадку Позивач заперечує обов'язкову наявність квитково-касового листа.

Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 279 (далі - наказ № 279), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 2000 року за № 369/4590, було затверджено Інструкцію про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу. Також додатком № 13 до цієї Інструкції було затверджено форму квитково-касового листа.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року № 503 наказ № 279 втратив чинність. Існування іншого нормативно-правового акту, яким визначено форму квитково-касового листа, порядок його ведення тощо, судом не встановлено. Представник третьої особи визнав відсутність такого нормативно-правового акту.

Закон України Про автомобільний транспорт , окрім як обов'язку наявності у водія транспортного засобу квитково-касового листа, жодним чином не врегульовує питання щодо форми цього документа, порядку його ведення тощо.

Системний аналіз вищезазначених нормативних актів, умов надання послуг та предмету перевірки свідчить про необхідність визначення певної форми квитково-касового листа.

Тобто, на день проведення рейдової перевірки та прийняття І-м Відповідачем оскаржуваних постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу на Позивача, не було визначеної на законодавчому рівні форми квитково-касового листа.

Таким чином, приписи частин другої статті 39 Закону № 2344 є нечіткими, неузгодженими і невизначеними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язків, що є порушенням принципу правової визначеності, та фактично унеможливлюють їх виконання.

Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають

Принцип правової визначеності безпосередньо не закріплений у національному законодавстві, але його значущість для результативного правового регулювання підтверджується практикою Конституційного Суду України. Власне бачення правової визначеності Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Тож правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Цей принцип має широке застосування у практиці Європейського Суду з прав людини.

У справі Новік проти України (заява № 48068/06, рішення від 18.12.2008) суд зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога якості закону у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля .

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку. що стаття 39 Закону № 2344 вимагає від водія мати під час здійснення перевезення пасажирів, в даному випадку, квитково-касовий лист, при цьому на законодавчому рівні чітко не визначено його форма та порядок ведення, а тому суд дійшов висновку порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання Відповідача на тенденції дерегуляції підприємницької діяльності та можливість Позивача оформити квитково-касовий лист за власним розсудом не приймаються до уваги судом, оскільки жодного роз'яснення Міністерства інфраструктури України або іншого органу виконавчої влади, до повноважень якого входить надання роз'яснень з питань застосування норм Закону України Про автомобільний транспорт , з цього питання не було.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки на законодавчому рівні відсутня затверджена форма квитково-касового листа та порядок його ведення, тому застосування положення статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт в частині зобов'язання водія мати квитково-касовий лист є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призводить до неоднозначного трактування та застосування положень цієї статті з боку Відповідача.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у ІІ-го Відповідача застосовувати до Позивача адміністративно-господарський штраф саме з цих підстав.

Під час судового розгляду справи сторонами не було зазначено, а судом не було встановлено порушень з боку Позивача інших вимог статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт , а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов Укртрансбезпеки у Луганській області постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.12.2016 №039436, 039438, 039439.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом Позивачем було сплачено судовий збір за чотири немайнові вимоги в загальному розмірі 6400,00 грн.

Одну позовну вимогу немайнового характеру ухвалою суду від 08.08.2017 за клопотанням Позивача залишено без розгляду.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на все вищевикладене, приймаючи до уваги задоволення судом трьох немайнових позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, враховуючи, що Управління Укртрансбезпеки у Луганській області є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, створене без статусу юридичної особи та не має власних рахунків в органах казначейської служби, тому суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на користь приватного підприємства Первомайське АТП-СВ у сумі 3200,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн з урахуванням вимог пункту 4 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір покладаються на Позивача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 серпня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства Первомайське АТП-СВ до Управління Укртрансбезпеки у Луганській області, начальника Управління Укртрансбезпеки у Луганській області Галуган Володимира Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправними постанов № 039437, 039438, 039439 про застосування адміністративно-господарських штрафів задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 13.12.2016 № 039437 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 13.12.2016 № 039438 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 13.12.2016 № 039439 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства Первомайське АТП-СВ (93295, Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте, вул. Луначарського, буд. 9, код ЄДРПОУ 34724671) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 15 серпня 2017 року.

Суддя С.М. Чиркін