Постанова

від 29.05.2017 по справі 820/7131/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2017 р. № 820/7131/16 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання незаконним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати припис від 02.12.2016 № 02-25/232, складений Державною екологічною інспекцією у Харківській області у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" незаконним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що винесений відповідачем припис від 02.12.2016 № 02-25/232 є протиправним, оскільки прийнятий із порушенням вимог природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача, Державної екологічної інспекції у Харківській області, проти позову заперечували, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного припису, у зв'язку із чим просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки № 664/01-04 від 09.11.2016 року, направлення на перевірку № 664/01-04 від 09.11.2016 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія", результати якої оформлені актом № 664/01-04/02-09 (а.с. 16-22).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 10, 11, 20-2, 52 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 16, 19, 21, 23 "Про надра" (а.с. 31-32).

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 02.12.2016 року винесено припис №02-25/232 (а.с. 12-14).

Оскаржуваним приписом позивачу приписано, зокрема:

- пунктом 1 приписано вирішити питання щодо перереєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, що фактично використовується ТОВ Українська ветеринарна компанія ;

- пунктом 2 приписано одержати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна та прилеглої до них території за адресами: м. Харків, вул. Тваринників, 36 та вул. Тваринників, 38, що є власністю та фактично використовується підприємством;

- пунктом 3 приписано надати до Держекоінспекції проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, договори оренди конюшні, сторінку журналу за типовою формою ПОД-11 про облік водоспоживання за вересень 2016р.та початок жовтня 2016 року станом до 06.10.2016р., акти виконаних робіт до договору про вивіз та злив (приймання) рідких відходів від 14.07.2016р. №174, укладений з ТОВ Харківська територіальна компанія по вивезенню відходів , за 2015-2016р.р.;

- пунктом 4 приписано одержати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт , . введений в експлуатацію 02.11.2016р.), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальники) ;

- пунктом 5 приписано забезпечити виконання умов дозволу па викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201 Зр. №6325157300-291 ;

- пунктом 6 приписано забезпечити здійснення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, а саме, провести контроль токсичності та димності відпрацьованих газів двигунів автотранспорту відповідно до вимог ДСТУ 4277:2004;

- пунктом 7 приписано забезпечити здійснення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

- пунктом 8 приписано забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;

- пунктом 9 приписано надати до Держекоінспекції довідку про кількість часів роботи стаціонарних джерел викидів, а саме: твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (за період з 17.10.2016р. по дату отримання дозволу на викиди) та Caltherm CT 115 ХГ (за період з 02.11.2016р. по дату отримання дозволу), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальними) - за період з дати вводу в експлуатацію по дату отримання дозволу на викиди;

- пунктом 10 приписано забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, по формі № 1-ВТ з врахуванням усіх видів відходів, що утворюються на підприємстві;

- пунктом 11 приписано забезпечити здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацію відходів, а саме, забезпечити роздільне збирання відходів та не допускати змішування відходів;

- пунктом 12 приписано визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

- пунктом 13 приписано вирішити питання щодо одержання висновку державної екологічної експертизи на діяльність ТОВ Українська ветеринарна компанія з видобування корисних копалин (підземні води) в межах наданої земельної ділянки для господарських і побутових потреб, у відповідності до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 20/3 р. № 808;

- пунктом 14 приписано забезпечити подання звітів про водокористування за встановленою формою;

- пунктом 15 приписано забезпечити розроблення та подання статистичної звітності щодо поводження з відходами;

- пунктом 16 приписано забезпечити здійснення моніторингу місць утворення та зберігання відходів.

Не погоджуючись із вищезазначеним приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 року №02-25/232 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення №454/2011).

Відповідно до п. 7 Положення №454/2011, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно з п.п. 4, 6 Положення №454/2011, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Водночас, відповідно до ч.ч. 5, 9 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Так, згідно пункту 4.22. Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, суд зазначає, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Судом встановлено, що пунктами 1-3 припису позивача зобов'язано вирішити питання щодо перереєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, що фактично використовується ТОВ Українська ветеринарна компанія , одержати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна та прилеглої до них території за адресами: м. Харків, вул. Тваринників, 36 та вул. Тваринників, 38, що є власністю та фактично використовується підприємством та надати до Держекоінспекції проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, договори оренди конюшні.

Згідно з п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429 (далі - Положення), державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

За приписами абз. б) пп. 4.2. п. 4 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель із: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню (засміченню) земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх територій; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Екологічні вимоги - це вимоги, які визначають умови використання природних ресурсів в Україні.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до обов'язкових екологічних вимог відносять: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Вимоги щодо належного оформлення прав користування земельними ділянками, реєстрації договорів оренди таких ділянок тощо до екологічних вимог не відносяться.

Крім того, положеннями ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Водночас, згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Законом України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

В силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Відповідно до положень пункту 9-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України "Про центральні органи виконавчої влади". Частиною 7 статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

Згідно пункту 7 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

В пунктах 5, 6 цієї постанови зазначено: "установити, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються."

25.09.2014 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року.

Пунктом 1 Положення передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Серед основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про охорону земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Із вищевказаного вбачається, що саме до повноважень Держгеокадастру належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст.19 Про охорону земель , передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель-центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 3 даного Положення передбачено, що Основними завданнями Держекоінспекції України є:

- внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

- інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Додатково суд зауважує, що позивачем надано до суду договір оренди землі від 24.06.2011 року, відповідно до змісту якого ТОВ "Українська ветеринарна компанія" є орендатором земельної ділянки за кадастровим номером 6325157300:02:001:0243.

Також, контролюючим органом не надано до суду жодних доказів, які б вказували на обов'язок позивача провести перереєстрацію вказаного договору чи доказів визнання ТОВ "Українська ветеринарна компанія" недобросовісним землекористувачем.

Таким чином, враховуючи те, що предметом даного позову в межах п.п. 1-3 припису є питання користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, суд приходить до висновку, що контроль за додержанням строку, протягом якого суб'єкт господарювання повинен здійснити реєстраційні дії щодо земельної ділянки з оформлення правовстановлюючих документі не належить до повноважень державної екологічної інспекції, оскільки відповідач перебрав на себе повноваження іншого органу державної влади.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 09.03.2017 року по справі № К/800/14488/16.

Щодо вимог суб'єкта владних повноважень надати сторінку журналу за типовою формоюПОД-11 про облік водоспоживання за вересень 2016р.та початок жовтня 2016 року станом до 06.10.2016р., акти виконаних робіт до договору про вивіз та злив (приймання) рідких відходів від 14.07.2016р. №174, укладений з ТОВ Харківська територіальна компанія по вивезенню відходів , за 2015-2016р.р, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 8 ст. 7 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Проте, вищезазначені вимоги пункту 3 та 5 припису місять вимоги про надання позивачем інформації, а не усунення порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, що суперечить вищезазначеним нормам права.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що зміст пунктів1-3 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо пунктів 4, 9 припису, якими зобов'язано підприємство одержати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальники) та надати до Держекоінспекції довідку про кількість часів роботи стаціонарних джерел викидів, а саме: твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (за період з 17.10.2016р. по дату отримання дозволу на викиди) та Caltherm CT 115 ХГ (за період з 02.11.2016р. по дату отримання дозволу), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальними) - за період з дати вводу в експлуатацію по дату отримання дозволу на викиди, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначено вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317 було затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Пунктом 1 вказаного Переліку визначено типи устаткування, зокрема в переробній промисловості, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел - це теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Актом перевірки №664/01-04/02-09 зафіксовано, що ТОВ Українська ветеринарна компанія приміщення конюшні та адміністративні будівлі опалюються за допомогою твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.), які працюють на твердому паливі. При цьому дозвіл на викиди в атмосферне повітря відсутній, що, на думку перевіряючого, є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Аналізуючи підстави, за яких відповідач дійшов висновку викладеного у пункті 4 припису, суд виходить з положень пункту 1 Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, за змістом якого стаціонарні джерела - це теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Однак факт наявності у господарстві позивача теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт спростовується висновками акту перевірки, в яких зафіксовано, що котел Vitiligno 100-S VL1A має потужність 80 кВт, а котел Caltherm CT 115 ХГ має потужність 115 кВт, що не перевищує вказаних показників.

Таким чином за відсутності ознак стаціонарного джерела на теплових установках позивача, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, відсутні й підстави стверджувати про факт викиду забруднюючих речових в ході їх експлуатації.

Оскільки ні за потужністю побутових теплових котлів, ні за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірені у позивача стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" та прийнятими на їх реалізацію підзаконними нормативно-правовими актами, то вимога відповідача щодо отримання дозволів на викиди, як і вимога щодо виготовлення робочого проекту з позитивним висновком державної екологічної експертизи на розміщення об'єкту (топкової, котлів) є неправомірною.

За відсутності джерел забруднення атмосферного повітря відсутні й будь-які підстави для ведення державної статистичної звітності та здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, про що міститься застереження у пункті 9 Припису.

Окрім того, суд зазначає, що як в акті перевірки, так і в запереченнях відповідача відсутні посилання контролюючого органу з відповідним нормативно правовим підтвердженням на обов'язок підприємства надати довідку про кількість часів роботи стаціонарних джерел викидів, з урахуванням того, що вказані котли ТОВ Українська ветеринарна компанія не відносяться до стаціонарних джерел на теплових установках позивача, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст пунктів 4, 9 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимог п.5 припису з приводу необхідності забезпечити виконання умов дозволу па викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201Зр. №6325157300-291, то суд звертає увагу на наступне.

Так, актом перевірки №664/01-04/02-09 зафіксовано, що у відповідності до умови 3.1.1. дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.2013р. №6325157300-291 , дозвіл отримано по двом стаціонарним джерелам викидів, а саме: №1 - котел опалювальний Ferolli Pegasus, 2 - автомобільний транспорт Volkswagen Caddy GP Kasten з бензиновим двигуном) - інших викидів в атмосферу, що чинять суттєвий вплив на навколишнє середовище, бути не повинно.

Відповідач вважає, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що не враховані у вказаних дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та звіті з інвентаризації, які утворюються при спалюванні твердого палива в твердопаливних котлах Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.).

Однак, суд звертає увагу, що оскільки вказані котли не відносяться до стаціонарних джерел як за потужністю побутових теплових котлів, так і за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, та відповідно не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє підприємство необхідності забезпечення виконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201Зр. №6325157300-291.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст пункту 5 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

З приводу правомірності п. 6 припису, яким зобов'язано позивача забезпечити здійснення інструментально - лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, а саме, провести контроль токсичності та димності відпрацьованих газів двигунів автотранспорту відповідно до вимог ДСТУ 4277:2004, то суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного джерела - гранично допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря.

Статтею 9 Закону України Про охорону атмосферного повітря передбачено, що Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

Також, у відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря , підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

Згідно ст. 17 цього ж Закону унормовано, що проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняються.

Водночас, актом перевірки зафіксовано, що ТОВ Українська ветеринарна компанія інструментально - лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел у 2016 році не проведено, з огляду на те, що на балансі ТОВ Українська ветеринарна компанія знаходиться автотранспортний засіб Volkswagen Caddy GP Kasten з бензиновим двигуном.

Між тим, суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки зафіксовано, що у відповідності до наданої в ході проведення перевірки довідки від 18.11.2016р. №1/18 за підписом керівника підприємства автотранспортний засіб Volkswagen Caddy GP Kasten з 01.01.2016р. не використовується.

Тобто, у 2016 році підприємством не використовувався автотранспортний засіб Volkswagen Caddy GP Kasten, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано, що, в свою чергу позбавляє необхідності підприємство проводити інструментально- лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин вказаного автомобіля.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст пункту 6 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232, є такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

З приводу п. 7 припису щодо забезпечення здійснення інструментально - лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел, то суд звертає увагу, що оскільки котли Vitiligno 100-S VL1A та Caltherm CT 115 ХГ не відносяться до стаціонарних джерел як за потужністю побутових теплових котлів, так і за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, та відповідно не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 10 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє підприємство необхідності забезпечення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин вказаних котлів.

Між тим, як вбачається з пояснень представника підприємства, на обліку в ТОВ Українська ветеринарна компанія перебуває лише одне стаціонарне джерело забруднення речовин - газовий котел, дозвіл на викиди забруднюючих речових № 6325157300-291 від 11.10.2013 року в результаті спалення газу підприємством отримано.

Водночас, як вбачається з правової позиції позивача, підприємством вказаний газовий котел опломбований та не використовується в продовж значного часу.

Поряд з цим, контролюючим органом як під час проведення перевірки, так і в своїх запереченнях не конкретизовано, викиди від яких саме стаціонарних джерел підлягають вимірюванню, тобто вимоги п. 7 припису не є чіткими, оскільки відповідачем не зазначено (ні письмово, ні в судовому засіданні) повного переліку стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря, що в свою чергу унеможливлює з'ясування судом правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем п. 7 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 17.05.2016 року по справі № К/800/45456/14.

Щодо вимог п. 8 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232 забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, то суд звертає увагу, що перевіряючи ми як під час проведення перевірки, так і представником відповідача в ході судових засідань не було надано чіткого переліку дій по забезпеченню здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, які потрібно виконати підприємству.

Поряд з цим, суд також зауважує, що з акту перевірки неможливо ідентифікувати, які саме обставини порушення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря були перевірені контролюючим органом, в результаті чого відповідач дійшов висновку про недотримання підприємством ст. 10 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє позивача можливості вчинити дії на усунення порушень, з урахуванням того, що вказана норма права містить значний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог законодавств про охорону атмосферного повітря.

Також, представник ТОВ Українська ветеринарна компанія зазначив, що відповідно до посадової інструкції інженера підприємства на останнього покладено обов'язок щодо забезпечення здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря.

З приводу вимог пунктів 10-12, 15, 16 припису відповідно до яких приписано забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типі і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, по формі № 1-ВТ з врахуванням усіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, забезпечити здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацію відходів, а саме, забезпечити роздільне збирання відходів та не допускати змішування відходів, визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, забезпечити розроблення та подання статистичної звітності щодо поводження з відходами, забезпечити здійснення моніторингу місць утворення та зберігання відходів.

Представник відповідача зазначив, що актом перевірки №664/01-04/02-09 зафіксовано, що:

-облік відходів на ТОВ Українська ветеринарна компанія ведеться в журналі не за встановленою формою №1-ВТ та без врахування всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, наприклад, макулатура, що фактично наявна в контейнері для збору твердих побутових відходів, рідких відходів, тощо;

-ТОВ Українська ветеринарна компанія не визначені та не погоджені склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

-заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів не здійснюються, а саме, перевіркою встановлено, що ТОВ Українська ветеринарна компанія допущено змішування відходів, а саме, в контейнері для збору твердих побутових відходів на момент перевірки наявна макулатура, пластик, поліетиленова плівка для утилізація яких в Україні існує відповідна технологія;

-статистична звітність щодо поводження з відходами не подається;

-моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється.

Правові, організаційні і економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, визначається Законом України від 05.03.1998 № 187/98-ВР Про відходи .

Відповідно до статті 1 Закону України Про відходи , поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Із зазначених положень закону вбачається, що поводження з відходами - це сукупність дій, спрямованих, в тому числі, на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Проте, Позивач не здійснює всіх цих видів діяльності, зокрема, не здійснює нагляд за місцями видалення відходів, і тому не здійснює поводження з відходами.

Окрім того, об'єктом поводження з відходами є місця чи об'єкти, що використовуються для збирання і утилізації відходів.

Відходами, у розумінні Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР Про відходи є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

Небезпечними відходами, у розумінні цього ж Закону, - є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до статті 34 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР Про відходи усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку.

Побутовими відходами - є відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (стаття 1 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР).

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до пункту 1.10 Методики роздільного збирання побутових відходів, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України від 01.08.2011 № 133, компоненти, що входять до складу твердих побутових відходів, визначають за такою класифікацією - органічна складова побутових відходів, що легко загниває; папір та картон; полімери; скло; побутовий металобрухт; текстиль; дерево; небезпечні відходи у складі побутових відходів; кістки, шкіра, гума.

Згідно з пунктом 1.8 розділу 1 Методичних рекомендацій з визначення морфологічного складу твердих побутових відходів, затверджених Наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 16.02.10р. № 39) визначає морфологічний склад твердих побутових відходів рекомендується визначати за такою класифікацією: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо); папір та картон; полімери (пластик, пластмаси); скло; чорні метали; кольорові метали; текстиль; дерево; небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

Відповідно до статті 35-1 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР Про відходи поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

З аналізу наведених норм вбачається, що власник джерел утворення відходів зобов'язаний укласти договір на вивезення побутових відходів.

Як вбачається з листа ТОВ Харків Екоресурс від 26.12.2015 року № 3905, між вказаним підприємством та ТОВ Українська ветеринарна компанія укладено договір про надання послуг з транспортування відходів № 290515-2 від 29.05.2015 року (а.с. 27).

Також, у вказаному листі зазначено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 940 від 28.12.2011 року Про призначення виконавця послуг з перевезення побутових відходів в м. Харкові ТОВ Харків Екоресурс встановлено виконавцем таких послуг.

На виконання вимог чинного законодавства, ТОВ Харків Екоресурс також укладено договори про надання послуг на розміщення та захоронення твердих побутових відходів з спеціалізованими підприємствами, якими отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів та здійснення інших операцій з відходами.

Водночас, відповідачем до суду не надано доказів на спростування вищезазначених обставин.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034, цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними (далі - підприємства).

Згідно з пунктом 3 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342 Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари та Інструкції щодо її заповнення , передбачено, що первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами - підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації №1-ВТ Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари , код і найменування виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, наводяться відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. У разі відсутності виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до цієї Інструкції його найменування визначається за чинним нормативним документом (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ). У разі відсутності будь-якого НД у заголовку типової форми N 1-ВТ указується найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо за документацією підприємства, наприклад, технологічний процес виготовлення шпону струганого, операція розпилювання кряжів на ванчоси; технологічний процес фасування олії, операція виготовлення PET-пляшки.

Додаток 2 до зазначеної Інструкції містить вимоги до установки для спалювання на комерційних підприємствах і в установах (експлуатація установок для спалювання < 300 МВт (котлоагрегати); виробничі процеси (виробництво етилену, виробництво полістиролу, виробництво вина, виробництво скла, виробництво фармацевтичних продуктів) і т.д.

При цьому, Додаток 2 не містить в переліку галузей виробничих і технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) торгівлю і побутові відходи.

Поряд з цим, відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду доказів на підтвердження наявності у ТОВ Українська ветеринарна компанія власних виробничих потужностей, доказів здійснення діяльності, що входить до переліку виробничих і технологічних процесів, технологічного устаткування, використання пакувальних матеріалів і тари, що не включаються до складу твердих побутових відходів, доказів використання підприємством інших матеріалів, які підлягають обліку відповідно до затвердженої вищезазначеним наказом Інструкції, а відтак позивач не зобов'язаний вести первинний поточний облік відходів, в тому числі облікову документацію за формою № 1-ВТ.

Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2034 від 01.11.1999, первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Виходячи з цього, первинний облік в обов'язковому порядку включає в себе реєстрацію відомостей про здійснення операцій поводження з відходами.

Згідно із роз'ясненнями, наданими листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.09.2011 №16687/07/10-11 тимчасове зберігання відходів у контейнерах або урнах не є розміщенням відходів в розумінні статті 1 Закону України Про відходи .

Таким чином, ТОВ Українська ветеринарна компанія не здійснює діяльності у сфері поводження з відходами, тому передбачені статтею 17 Закону України Про відходи обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами не можуть бути покладені на підприємство.

Також, відповідно до пункту 1 даного Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 01.11.1999 № 2034 поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 5 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034 форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм розробляються та затверджуються Держстатом за погодженням з Мінприроди.

Щодо форми N 1-відходи (річна), то відповідно до п. 2.4 наказу Державної служби статистики України від 19 серпня 2014 року № 243 вона поширюється на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з утворенням, поводженням з відходами I - IV класів небезпеки, за переліком, визначеним органами державної статистики відповідно до затвердженої методології.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2034, підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики.

Статтею 21 Закону України Про державну статистику визначено, що первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Враховуючи викладене, чинними нормативно-правовими актами України не визначено обов'язку суб'єктів господарської діяльності проводити інвентаризацію відходів та джерел їх утворення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 у справі № К/9991/95164/11.

Зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року у справі №К/9991/37832/12 судом касаційної інстанції зазначено, що термін розміщення відходів включає такі визначені операції з переліку операцій з видалення відходів, визначених Базельською конвенцією про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням та постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. №1120 Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів : D1, D2, D3, D4, D5, D6, D7, D12, а саме: D1 Поховання в землі чи скидання на землю (наприклад на звалище тощо), D2 Обробка ґрунтом (наприклад біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у ґрунті тощо), D3 Закачування на глибину (наприклад вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи чи природні резервуари тощо), D4 Скидання у поверхневі водойми (наприклад скидання рідких або мулових відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо), D5 Скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і навколишнього середовища, тощо), D6 Скидання у водойми, крім морів/океанів, D7 Скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні, D12 Постійне зберігання (наприклад у спеціальних контейнерах у шахті тощо).

Таким чином, до розміщення відходів віднесено захоронення відходів (операції D1-D7) та зберігання відходів (операція D12, яка означає постійне (остаточне) зберігання відходів, а не тимчасове).

З аналізу наведених правових актів вбачається, що різниця у термінах розміщення відходів та зберігання відходів полягає у тому, що розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий строк будуть захоронені або займуть певне місце на поверхні, а відходи, що тимчасово зберігаються, згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції, можливо, будуть проведені в інших місцях та іншими суб'єктами господарювання.

Отже, тимчасове зберігання відходів не є розміщенням відходів у розумінні статті 1 Закону України Про відходи .

На підставі викладеного, у ТОВ Українська ветеринарна компанія відсутній обов'язок отримувати дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Щодо вимоги припису про визначення і погодження складу і властивостей відходів, що утворюються, ступені їх небезпечності для навколишнього природного середовища, слід зазначити наступне.

Під час розгляду справи відповідач обґрунтовував вказану вимогу положеннями пункту в статті 17 Закону України Про відходи .

Як було зазначено, статтею 17 Закону України Про відходи визначені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, а ТОВ Українська ветеринарна компанія не здійснює операцій у сфері поводження з відходами.

Крім того, проведення визначення складу і властивостей відходів, що утворюються, ступеня їх небезпечності для навколишнього природного середовища охоплюється поняттям інвентаризація відходів відповідно до пункту 2 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2034 від 01.11.1999 (далі - Порядок): інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства. Однак, на даний час порядок проведення інвентаризації відходів (окрім радіоактивних) і оформлення її результатів чинним законодавством України не визначений.

Також, слід зазначити, що в пункті 1 Порядку визначено, що Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку і паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

ТОВ Українська ветеринарна компанія не здійснює операцій поводження з відходами, а відтак вимоги п. 12 припису є безпідставними та необґрунтованими.

Відносно пункту 11 припису про здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам і організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 35-1 Закону України Про відходи , власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами

Роздільне збирання побутових відходів здійснюється їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 4 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 - збирання і перевезення побутових відходів здійснюються спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 21.11.2016 року № 1/21, ТОВ Українська ветеринарна компанія до Державної екологічної інспекції надано договір про надання послуг з транспортування відходів з ТОВ Харків Екоресурс № 290515-2 від 29.05.2015 року, акти виконаних робіт по вивезенню ТПВ, плани поводження відходів на 2015-2016 роки.

Листом ТОВ Харків Екоресурс від 26.12.2015 року № 3905, повідомлено позивача, що ТОВ Харків Екоресурс також укладено договори про надання послуг на розміщення та захоронення твердих побутових відходів з спеціалізованими підприємствами, якими отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів та здійснення інших операцій з відходами.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, позивач здійснює заходи щодо утилізації відходів, передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, які займаються збиранням, обробленням і утилізацією відходів, а відтак вищезазначені вимоги припису є безпідставними.

З приводу того, що перевіряючими під час перевірки підприємства було виявлено макулатуру, що фактично наявна в контейнері для збору твердих побутових відходів, рідких відходів, то суд зазначає, що виявлене порушення могло мати разовий характер, але це не дає підстави для висновку про недотримання позивачем вимог статті 17 Закону № 187/98-ВР в цілому.

Вказана правова позиція також погоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 06.07.2016 року по справі № К/800/61540/14.

З приводу вимог п. 13 припису щодо вирішення питання щодо одержання висновку державної екологічної експертизи на діяльність ТОВ Українська ветеринарна компанія з видобування корисних копалин (підземні води) в межах наданої земельної ділянки для господарських і побутових потреб, у відповідності до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 20/3 р. № 808 .

Згідно п. 4.2 Положення. Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема щодо додержання вимог висновків державної екологічної експертизи .

Перевірка зазначеного питання передбачена п.п. 1 розділу першого уніфікованої форми акту загальні питання: висновок державної екологічної експертизи отримано .

Актом перевірки №664/01-04/02-09 зафіксовано, що висновок державної екологічної експертизи на діяльність ТОВ Українська ветеринарна компанія з видобування корисних копалин (підземних вод) в межах наданої земельної ділянки для господарських і побутових потреб, у відповідності до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808 відсутній, що є порушенням ст. 39 Закону України Про екологічну експертизу , ст. 29 Про охорону навколишнього природного середовища .

Згідно ст. 29 Про охорону навколишнього природного середовища - реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється. Аналогічні приписи містяться у ст. 39 Закону України Про екологічну експертизу.

Згідно ст. 13 Закону України Про екологічну експертизу , здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку встановлюється Кабінетом Міністрів України;

На виконання вимог ст. 13 Закону України Про екологічну експертизу , Кабінет Міністрів України постановив затвердити перелік видів діяльності та об'єктів. що становлять підвищену екологічну небезпеку - постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808 Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку .

Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 808, до одного з видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку та підлягають обов'язковому проходженню екологічної експертизи є - видобування корисних копалин, за винятком корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками і землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок для господарських і побутових потреб.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення до корисних копалин загальнодержавного значення віднесені підземні води питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання), промислові та технічні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 року № 75 Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин , усі родовища корисних копалин становлять державний фонд родовищ корисних копалин.

Відповідно до п. г) ст. 39 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до природних ресурсів загальнодержавного значення належань підземні води.

Окрім того, листом від 02.02.2017р. № 01/02 ТОВ Українська ветеринарна компанія повідомила Держекоінспекцію про вжиття заходів з виконання припису, а саме те. що Товариством розміщено повідомлення в пресі з приводу проведення екологічної експертизи та в кінці лютого 2017 року з цього приводу будуть проводитись громадські слухання у відповідності до вимог Закону.

Станом на момент розгляду справи ТОВ Українська ветеринарна компанія не отримано висновку екологічної експертизи, а відтак вимоги п. 13 припису є законними та обґрунтованими, а відтак у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

З приводу вимог п. 14 припису щодо забезпечення подання звітів про водокористування за встановленою формою, то суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, водопостачання ТОВ УКРАЇНСЬКА ВЕТЕРИНАРНА КОМПАНІЯ здійснює власного підземного джерела - свердловини глибиною 40,5 м та потужністю 1,6 куб.м/год, розташованої на території підприємства з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, що пробурена у 2012 році між будівлею конюшні та адміністративною будівлею, та здійснює забір підземних вод загальнодержавного значення.

Забір підземних вод із вказаної свердловини ТОВ УКРАЇНСЬКА ВЕТЕРИНАРНА КОМПАНІЯ здійснює на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 03.10.2016 року Укр. №03.01-10-984 А/Хар., який видано Департаментом екології та природних Харківської обласної державної адміністрації на строк 04.10.2019р. Водокорстування: дозволяється при дотриманні наступних умов - забір підземних вод не більше2,07 тис. куб.м/рік, 11,57 куб.м/добу, ліміт забору та використання води - 2,07 тис. куб.м/рік, 11,57 куб.м/добу; свердловину утримувати в належному санітарно-технічному стані, умови, вказані у висновках Державної служби геології та надр України від 01.08.2016р. №13245/13/10-16 та Державного агентства водних ресурсів України від 21.09.2016р. №6293/ХР/30-16, тощо.

Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 22.04.2013р. Укр.№6391А/Хар., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області на строк 25.06.2015р.

До перевірки було надано довідку від 18.11.2016р. №3/18 за підписом керівника підприємства, у відповідності до якої з 22.04.2013р. згідно з наказом по підприємству від 22.04.2013р. №11 свердловина була законсервована, та розконсервована 03.06.2016р.

Згідно інформації Харківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Харківській області (лист від 25.11.2016р. №9653/10/20-23-12-03-08), наданою на офіційний запит в ході проведення перевірки, з 01.01.2013р. по 03.06.2016р. забір підземних вод не здійснювався, що також підтверджено та інформацією журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням за типовою формою ПОД-11.

Облік водоспоживання ведеться в журналі обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням за типовою формою ПОД-11. Ведення обліку водоспоживання розпочато 03.06.2016р. за показниками лічильника води крильчастого ЛК-20 (дата атестації 30.05.2016р.), інформація вноситься щодобово.

Перевіркою встановлено, що ТОВ УКРАЇНСЬКА ВЕТЕРИНАРНА КОМПАНІЯ здійснено самовільний забір 876,0 куб.м підземних вод із вказаної свердловини за період з 03.06.2016р. по 02.10.2016р., тобто ТОВ УКРАЇНСЬКА ВЕТЕРИНАРНА КОМПАНІЯ допущено самовільне водокористування.

Факт здійснення самовільного водокористування підтверджується інформацією Харківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Харківській області (лист від25.11.2016р. №9653/10/20-23-12-03-08), наданою на офіційний запит в ході проведення перевірки, згідно з якою - інформація про спеціальне використання води вказаним суб'єктом господарювання за 2 квартал 2016 року становила 162,0 куб.м, за З квартал 2016 року - 714 куб.м., тобто в цілому - 876,0 куб.м; та інформацією журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнанням за типовою формою ПОД-11, завірену належним чином копію якого надано в ході проведення перевірки, а саме, у відповідності до інформації вказаного журналу ТОВ УКРАЇНСЬКА ВЕТЕРИНАРНА КОМПАНІЯ самовільно забрано підземних вод у червні 2016р. - 162,0 куб.м., у липні 2016р. - 175,0 куб.м., у серпні 2016р. - 194 куб.м., у вересні 2016р. станом на 06.09.2016р. - 36,0 куб.м. (в копії вказаного журналу відсутня сторінка про облік водоспоживання за вересень 2016р. та початок жовтня 2016р. станом до 06.10.2016р., що свідчить про ненадання інформації, доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

Поряд з цим, представник позивача обґрунтовує свою правову позицію лише тим, що положеннями ст. 25 Водного кодексу України не передбачено обов'язок водокористувача надавати звіти про водокористування.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Статтею 48 Водного Кодексу України визначене поняття спеціального водокористування та наведені основні його ознаки.

Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно п.3 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

У п.7 ст.44 Водного кодексу України передбачений обов'язок водокористувачів здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю та кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовина за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Приписами а. 2 ст. 25 Водного кодексу України унормовано, що державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.

Організація ведення державного обліку водокористування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Порядок ведення державного обліку водокористування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст.30 Водного Кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Наказом Державного комітету статистики "Про затвердження типових форм первинного обліку" №264 від 27.07.1998 року передбачено, що при наявності на одному підприємстві декількох водозаборів та випусків зворотних вод на кожний з них ведуть журнал первинного обліку використання вод за кількісними та якісними показниками (типові форми №№ ПОД-11, ПОД-12, ПОД-13). Записи у журналах №№ ПОД-11, ПОД-12 ведуть щодобово.

Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 02 червня 2016 року по справі К/800/14422/14 та в ухвалі від 06.07.2016 року по справі № К/800/61540/14

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем покладено на водокористувача безпосередній обов'язок щодо звітування за водокористування, однак під час перевірки відповідачем встановлено, що звіти про водокористування не подаються підприємством.

Поряд з цим, суд зазначає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783 (далі - Методика).

Пунктом 1.4 Методики передбачено її застосування державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Відповідно до п.9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар (23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м.куб; Тар - розмір, грн/100 м.куб, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м.куб, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника Інші водні об'єкти , встановленої статтею 325 Податкового кодексу Українина дату виявлення порушення).

Як передбачено п.9.2 Методики, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

На підставі аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що спеціальним водокористуванням, яке здійснюється на підставі спеціального дозволу, є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а особою, що здійснює спеціальне водокористування, є така особа, яка безпосередньо здійснює такий забір води з водних об'єктів та яку покладається обов'язок щодо надання звітів про таке водокористування.

Отже, суд приходить до висновку що вимога викладена в п. 14 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232 є такою, що вчинена у спосіб та в межах повноважень, та відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 року № 02-25/232 підлягає скасування в частині пунктів 1-12, 15,16, у зв'язку із чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" підлягає частковому задоволенню.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання незаконним та скасування припису - задовольнити частково.

Скасувати пункти 1-12 та 15-16 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 № 02-25/232, складеного у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" (62404, Харківська область, Харківський район, с. Кулиничі, вул. Тваринників, буд. 5-А, код 32334886) сплачену суму судового збору в розмірі 1205( одна тисяча двісті п'ять) грн. 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 1 під., 2 пов., код 37999518).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников