Ухвала

від 30.11.2017 по справі 820/7131/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 р.Справа № 820/7131/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Старосуда М.І.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 820/7131/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Українська ветеринарна компанія"

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати припис від 02.12.2016 № 02-25/232, складений Державною екологічною інспекцією у Харківській області у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" незаконним та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" задоволено частково. Скасовано пункти 1-12 та 15-16 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 № 02-25/232, складеного у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія" сплачену суму судового збору в розмірі 1205,75 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Державна екологічна інспекція у Харківській області не погоджується з зазначеною вище постановою в частині скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 припису від 02 грудня 2016 року №02-25/232, вважає її такою, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає , що наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року № 317 Про затвердження Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел не регулює відносини суб'єктів господарювання в частині обов'язку отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що в свою чергу не може слугувати підставою для відсутності обов'язку Позивача отримати відповідний дозвіл. Котли Vitiligno 100-S VL1A) та Caltherm CT 115 XF підпадають під поняття стаціонарне джерело забруднення атмосфери, оскільки вони є установкою, яка свої просторові координати не змінює протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Обов'язок отримання зазначеного вище дозволу визначений ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Для дотримання гранично допустимих рівнів викидів позивач повинен здійснювати інструмфтально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин по двом стаціонарним джерелам викидів (№1 - котел опалювальний Ferolli Pegasus, №2 - автомобільний транспорт). Твердження суду першої інстанції про невикористання на момент проведення перевірки котлу Ferolli Pegasus та автомобільного транспорту, не спростовує обов'язку позивача дотримуватись умов дозволу та вимог Закону України Про охорону атмосферного повітря , оскільки TOB Українська ветеринарна компанія з моменту отримання зазначеного дозвільного документу від 11.10.2013 року жодного разу не проведено лабораторні вимірювання. Доказів проведення зазначених лабораторних вимірювань позивачем не надано а ні під час перевірки а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції. Обов'язок встановлений ст. 10 Закону України Про охорону атмосферного повітря TOB Українська ветеринарна компанія на момент перевірки не виконуються, про що і зазначено в акті та у подальшому у приписі. Звертає увагу на те, що TOB Українська ветеринарна компанія листом від 02.02.2017р. № 01/02 повідомила Держекоінспекцію щодо виконання зазначеного пункту припису. Вважає , що п. 1 та п.2 припису від 02 грудня 2016 року № 02-22/232 відповідає вимогам чинного законодавства та винесений в межах повноважень, оскільки Держекоінспекція наділена повноваженнями проведення перевірок щодо додержання вимог природоохоронного законодавства про використання та охорони земельних ресурсів. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу та доповнення до неї задовольнити , постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року в частині скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 припису від 02 грудня 2016 року № 02-25/232 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов TOB Українська ветеринарна компанія в частині скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 припису від 02 грудня 2016 року № 02-25/232 залишити без задоволення.

ТОВ Українська ветеринарна компанія заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає скаргу необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню вказаний пункт припису є не обґрунтованим та незаконним, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі наказу на проведення перевірки № 664/01-04 від 09.11.2016 року, направлення на перевірку № 664/01-04 від 09.11.2016 Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ветеринарна компанія", результати якої оформлені актом № 664/01-04/02-09.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 10, 11, 20-2, 52 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 16, 19, 21, 23 "Про надра" .

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 02.12.2016 року винесено припис №02-25/232.

Оскаржуваним приписом позивачу приписано, зокрема:

- пунктом 1 приписано вирішити питання щодо перереєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, що фактично використовується ТОВ "Українська ветеринарна компанія";

- пунктом 2 приписано одержати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна та прилеглої до них території за адресами: м. Харків, вул. Тваринників, 36 та вул. Тваринників, 38, що є власністю та фактично використовується підприємством;

- пунктом 3 приписано надати до Держекоінспекції проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, договори оренди конюшні, сторінку журналу за типовою формою ПОД-11 про облік водоспоживання за вересень 2016р.та початок жовтня 2016 року станом до 06.10.2016р., акти виконаних робіт до договору про вивіз та злив (приймання) рідких відходів від 14.07.2016р. №174, укладений з ТОВ "Харківська територіальна компанія по вивезенню відходів", за 2015-2016р.р.;

- пунктом 4 приписано одержати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальники);

- пунктом 5 приписано забезпечити виконання умов дозволу па викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201 Зр. №6325157300-291;

- пунктом 6 приписано забезпечити здійснення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, а саме, провести контроль токсичності та димності відпрацьованих газів двигунів автотранспорту відповідно до вимог ДСТУ 4277:2004;

- пунктом 7 приписано забезпечити здійснення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;

- пунктом 8 приписано забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;

- пунктом 9 приписано надати до Держекоінспекції довідку про кількість часів роботи стаціонарних джерел викидів, а саме: твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (за період з 17.10.2016р. по дату отримання дозволу на викиди) та Caltherm CT 115 ХГ (за період з 02.11.2016р. по дату отримання дозволу), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальними) - за період з дати вводу в експлуатацію по дату отримання дозволу на викиди;

- пунктом 10 приписано забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, по формі № 1-ВТ з врахуванням усіх видів відходів, що утворюються на підприємстві;

- пунктом 11 приписано забезпечити здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацію відходів, а саме, забезпечити роздільне збирання відходів та не допускати змішування відходів;

- пунктом 12 приписано визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються на підприємстві, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

- пунктом 13 приписано вирішити питання щодо одержання висновку державної екологічної експертизи на діяльність ТОВ "Українська ветеринарна компанія" з видобування корисних копалин (підземні води) в межах наданої земельної ділянки для господарських і побутових потреб, у відповідності до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 20/3 р. № 808;

- пунктом 14 приписано забезпечити подання звітів про водокористування за встановленою формою;

- пунктом 15 приписано забезпечити розроблення та подання статистичної звітності щодо поводження з відходами;

- пунктом 16 приписано забезпечити здійснення моніторингу місць утворення та зберігання відходів.

Не погоджуючись із вищезазначеним приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 року №02-25/232 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги про скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.12.2016 року № 02-25/232 в частині пунктів 1-12, 15,16, суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувані пункти припису є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

В апеляційній скарзі оскаржується постанова суду в частині задоволення позову про скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 припису від 02 грудня 2016 року № 02-25/232.

Колегія суддів, враховуючи вимоги до ст. 195 КАС України та вимоги апеляційної скарги , погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування пунктів 1,2,4,5,7,8 припису від 02 грудня 2016 року № 02-25/232, виходячи з нступного

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 (далі - Положення №454/2011).

Відповідно до п. 7 Положення №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно з п.п. 4, 6 Положення №454/2011, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Водночас, відповідно до ч.ч. 5, 9 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Так, згідно пункту 4.22. Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Так , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності пунктів 1-2 припису , якими зобов'язано позивача вирішити питання щодо перереєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:02:001:0243, яка фактично використовується ТОВ "Українська ветеринарна компанія", одержати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна та прилеглої до них території за адресами: м. Харків, вул. Тваринників, 36 та вул. Тваринників, 38, що є власністю та фактично використовується підприємством , виходячи з наступного.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Законом України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі"). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

В силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Відповідно до положень пункту 9-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України "Про центральні органи виконавчої влади". Частиною 7 статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

Згідно пункту 7 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

В пунктах 5, 6 цієї постанови зазначено: "установити, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються."

25.09.2014 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року.

Пунктом 1 Положення передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Серед основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про охорону земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Із вищевказаного вбачається, що саме до повноважень Держгеокадастру належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Щодо посилань відповідача на Закон України Про охорону земель колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.19 даного Закону державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель -центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 3 даного Положення передбачено, що основними завданнями Держекоінспекції України є:

- внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

- інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Відповідно, враховуючи те, що предметом даного позову , в частині оскарження пунків 1-2 припису, являється питання користування позивачем земельними ділянками без правовстановлюючих документів, колегія суддів приходить до висновку, що контроль за додержанням строку, протягом якого суб'єкт господарювання повинен вирішити питання щодо перереєстрації земельної ділянки та щодо одерження правовстановлюючих документів за земельні ділянки не належить до повноважень державної екологічної інспекції.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пункти № 1-2 припису від 02 грудня 2016 року № 02-25/232 є таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Крім того, позивачем надано до суду договір оренди землі від 24.06.2011 року, відповідно до змісту якого ТОВ "Українська ветеринарна компанія" є орендатором земельної ділянки за кадастровим номером 6325157300:02:001:0243.

Контролюючим органом не надано до суду жодних доказів, які б вказували на обов'язок позивача провести перереєстрацію вказаного договору чи доказів визнання ТОВ "Українська ветеринарна компанія" недобросовісним землекористувачем.

Щодо пункту 4 припису, якими зобов'язано підприємство одержати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.), що встановлені в конюшні та адміністративній будівлі, та витяжної вентиляції конюшні (дихальники) судом встановлено наступне.

З актом перевірки №664/01-04/02-09 вбачається, що ТОВ "Українська ветеринарна компанія" приміщення конюшні та адміністративні будівлі опалюються за допомогою твердопаливних котлів Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.), які працюють на твердому паливі. При цьому дозвіл на викиди в атмосферне повітря відсутній, що, на думку перевіряючого, є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідач посилається на ч. 5 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

За визначенням абзацу п'ятого статті 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

За визначенням абзацу тринадцятого статті 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Таким чином, для надання об'єкту статусу джерела викиду у розумінні абзацу тринадцятого статті 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря необхідним є встановлення фактів виникнення внаслідок використання об'єкту забруднюючої речовини та її надходження до атмосферного повітря.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, яким визначено вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1780 наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 №317 було затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Пунктом 1 вказаного Переліку визначено типи устаткування, зокрема в переробній промисловості, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел - це теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Згідно положень пункту 1 Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, за змістом якого стаціонарні джерела - це теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

При цьому, факт наявності у господарстві позивача теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт спростовується висновками акту перевірки, в яких зафіксовано, що котел Vitiligno 100-S VL1A має потужність 80 кВт, а котел Caltherm CT 115 ХГ має потужність 115 кВт, що не перевищує вказаних показників.

Враховуючи відсутність ознак стаціонарного джерела на теплових установках позивача, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, відсутні підстави стверджувати про факт викиду забруднюючих речових в ході їх експлуатації.

Тобто, ні за потужністю побутових теплових котлів, ні за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірені у позивача стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" , тому вимога відповідача щодо отримання дозволів на викиди, як і вимога щодо виготовлення робочого проекту з позитивним висновком державної екологічної експертизи на розміщення об'єкту (топкової, котлів) є неправомірною.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст пункту 4 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимог п.5 припису з приводу необхідності забезпечити виконання умов дозволу па викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201Зр. №6325157300-291, то судом встановлено наступне.

В акті перевірки №664/01-04/02-09 встановлено, що у відповідності до умови 3.1.1. дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.2013р. №6325157300-291 , дозвіл отримано по двом стаціонарним джерелам викидів, а саме: №1 - котел опалювальний Ferolli Pegasus, 2 - автомобільний транспорт Volkswagen Caddy GP Kasten з бензиновим двигуном) - інших викидів в атмосферу, що чинять суттєвий вплив на навколишнє середовище, бути не повинно.

Відповідач вважає, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що не враховані у вказаних дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та звіті з інвентаризації, які утворюються при спалюванні твердого палива в твердопаливних котлах Vitiligno 100-S VL1A (потужність 80 кВт, введений в експлуатацію 17.10.2016р.) та Caltherm CT 115 ХГ (потужність 115 кВт,. введений в експлуатацію 02.11.2016р.).

Однак, оскільки вказані котли не відносяться до стаціонарних джерел як за потужністю побутових теплових котлів, так і за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, відповідно не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє підприємство необхідності забезпечення виконання умов дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 11.10.201Зр. №6325157300-291.

Крім того , на сьогоднішній день вказаний дозвіл є чинним, газовий котел та автомобіль у господарській діяльності підприємством не використовується, тому позивач не порушує умови дозволу від 11.10.2013 № 6325157300-291.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 5 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування п. 7 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232, виходячи з наступного.

Так п. 7 припису визначено забезпечити здійснення інструментально - лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел.

Однак , враховуючи те, що котли Vitiligno 100-S VL1A та Caltherm CT 115 ХГ не відносяться до стаціонарних джерел як за потужністю побутових теплових котлів, так і за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, відповідно не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 10 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє підприємство необхідності забезпечення інструментально- лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин вказаних котлів.

Між тим, як вбачається з пояснень представника підприємства, на обліку в ТОВ "Українська ветеринарна компанія" перебуває лише одне стаціонарне джерело забруднення речовин - газовий котел, дозвіл на викиди забруднюючих речових № 6325157300-291 від 11.10.2013 року в результаті спалення газу підприємством отримано.

Водночас, як вбачається з правової позиції позивача, підприємством вказаний газовий котел опломбований та не використовується в продовж значного часу.

Відповідно до Національний стандарт України система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів, атмосфера, норми і методи вимірювань вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі ДСТУ 4277:2004.

Абз. 1 п. 1 ДСТУ 4277:2004, передбачає, що цей стандарт поширюється на автомобілі з двигунами, які працюють на бензині або газовому паливі (далі - автомобілі): нові і ті, що перебувають в експлуатації.

Тобто, відповідні вимірювання проводяться лише у випадку експлуатації автомобіля.

Товариство в свою чергу не використовує автомобіль (не експлуатує) у своїй господарській діяльності, а тому, не здійснюючи відповідні вимірювання не порушує вимог чинного законодавства України.

Поряд з цим, контролюючим органом як під час проведення перевірки, так і в своїх запереченнях не конкретизовано, викиди від яких саме стаціонарних джерел підлягають вимірюванню, тобто вимоги п. 7 припису не є чіткими, оскільки відповідачем не зазначено (ні письмово, ні в судовому засіданні) повного переліку стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря, що в свою чергу унеможливлює з'ясування судом правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем п. 7 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 17.05.2016 року по справі № К/800/45456/14.

Щодо вимог п. 8 припису від 02.12.2016 року № 02-25/232 забезпечити здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, судом встановлено, що перевіряючими як під час проведення перевірки так і представником відповідача в ході судових засідань не було надано чіткого переліку дій по забезпеченню здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря, які потрібно виконати підприємству.

Також, з акту перевірки неможливо ідентифікувати, які саме обставини порушення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря були перевірені контролюючим органом, в результаті чого відповідач дійшов висновку про недотримання підприємством ст. 10 Закону України "Про атмосферне повітря", що в свою чергу позбавляє позивача можливості вчинити дії на усунення порушень, з урахуванням того, що вказана норма права містить значний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог законодавств про охорону атмосферного повітря.

ТОВ "Українська ветеринарна компанія" зазначає , що відповідно до посадової інструкції інженера підприємства на останнього покладено обов'язок щодо забезпечення здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 25.07.2017 №0002581407 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище обставин та вимог чинного законодавства є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 820/7131/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Старосуд М.І. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2017 р.