Ухвала

від 09.08.2017 по справі 667/1727/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року м. Київ К/800/27442/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Мороз Л.Л. Калашнікової О.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року

у справі № 667/1727/15-а

за позовом ОСОБА_4

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

2) Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до індивідуальних відомостей за 2004 рік;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) грн.;

- встановити строк для подання звіту відповідачем про виконання судового рішення;

- зобов'язати відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати звіт до суду про виконання постанови суду.

Постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_4 в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20 травня 2004 року по 18 жовтня 2004 року помісячно.

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до індивідуальних відомостей за 2004 рік відносно ОСОБА_4 як застрахованої особи щодо помісячного нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підтвердження страхового стажу за період з 20 травня 2004 року по 18 жовтня 2004 року помісячно.

Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 243,.60 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено. Постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасовано.

Справу за позовом ОСОБА_4 направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено. Постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилався на порушення судами норм матеріального права, просив постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати, залишити в силі постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 20 травня 2015 року.

Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з судом апеляційної інстанції стосовно посилання, що у разі незгоди з розміром отримуваної пенсії пенсіонер вправі звернутися із заявою про її перерахунок до відповідного пенсійного органу за місцем проживання. Вважає такий висновок суду хибним, оскільки предметом його позову є визнання неправомірними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні страхових внесків до індивідуальних відомостей про нарахування заробітку застрахованої особи на підтвердження страхового стажу за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року помісячно та зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до індивідуальних відомостей за 2004 рік, а не перерахунок розміру пенсії.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення від відповідачів.

У запереченнях вказано, що за період до 01 січня 2011 року нарахування страхових внесків та подання звітності органам Пенсійного фонду здійснювалося відповідно до Закону України № 1058 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1058, страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України Про оплату праці . Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону України Про оплату праці та який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків до Пенсійного фонду України є Інструкція зі статистики заробітної плати. Суми, виплачені працівнику на виконання рішення суду, належать до фонду оплати праці у частині додаткової заробітної плати, як оплата за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції № 5) і відображаються у фонді оплати праці того місяця, у яка було здійснено зазначене нарахування. Сплата страхових внесків у цьому випадку здійснюється в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці наймав працівників за місяць, у якому їх нараховано. У системі персоніфікованого обліку результати здійснених нарахувань також відображаються в місяці, у якому було проведено згадане нарахування. Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північ Західного регіону Чорного моря на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона № 2-3688/04 від 18.10.2004 р. було здійснені нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 2225,77 грн. Зазначені нарахування були відображені страхувальником в документі Індані з типом форми коригуюча в період з березня по серпень 2005 року разом із заробітною платою за цей період. Зазначений документ було внесено до бази даних системи персоніфікованого обліку спеціалістами управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси. Таким чином, відповідачі вважають, що для внесення даних до системи персоніфікованого обліку за період з 20.05.2004 року по 18.10.2004 року підстав немає.

Відповідачі просили суд відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06 грудня 1995 року позивач працював у Державній екологічній інспекції охорони Чорного моря на посаді головного спеціаліста - державного інспектора Херсонської дільниці та був незаконно звільнений 11 травня 2004 року.

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 18 жовтня 2004 року наказ Державної інспекції охорони Чорного моря № 61-о від 11 травня 2004 року в частині його звільнення було визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_4 на посаді з 20 травня 2004 року. Стягнуто на користь позивача 2225,77 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язано Державну інспекцію з охорони Чорного моря нарахувати та утримати з зазначеної суми прибуток. (а.с. 9)

При цьому, за період його перебування у вимушеному прогулі сплачено страхові внески до пенсійного органу.

Тому, екологічною інспекцією листом від 18. лютого 2008 року за № 740/02 направлено на адресу управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси лист про надання коригуючих індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_4 за 2004 рік. (а.с. 12)

24 грудня 2014 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням внести до персоніфікованих облікових даних застрахованої особи корегуючи дані про відрахування Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря страхових внесків із його заробітної плати, за період з 20 травня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, помісячно для коректного відображення страхового стажу. (а.с. 15)

Листом від 20 січня 2015 року за № 619/08 Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що для внесення даних до системи персоніфікованого обліку, за період з 20 травня 2004 року по 18 жовтня 2004 року, підстав не має. (а.с. 16)

Суд апеляційної інстанцій мотивував рішення тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав у спірних правовідносинах.

Переглядаючи судові рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальником є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 6 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно статті 21 Закону України Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи вбачається, що страхувальником Державної екологічної інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона у справі № 2-3688/04 від 18 жовтня 2004 року було здійснено нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 2225,77 грн. Зазначені нарахування були відображені страхувальником в документі Індані з типом форми коригуюча в період з березня по серпень 2005 року разом із заробітною платою за цей період.

Зазначений документ було внесено до бази даних системи персоніфікованого обліку спеціалістами управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.

Крім того, листом від 04 серпня 2012 року № 528/К-11 Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеса позивачу надана відповідь на його звернення, що Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля північного західного регіону Чорного моря було дійсно надано корегування заробітної плати за 2004-2005 року у зв'язку з рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 жовтня 2004 року про виплату компенсації за час вимушеного прогулу та яка була нарахована та виплачувалась з березня по серпень 2005 року. (а.с. 28,35).

При цьому, підставою для звернення позивача з даним позовом стало роз яснення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про неможливість зарахування даних до системи персоніфікованого обліку стосовно страхових внесків, які сплачені з отриманих коштів за час вимушеного прогулу. (а.с. 16)

Проте, обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

У даному випадку вказане роз яснення пенсійного органу не несе будь-яких правових наслідків для позивача, так як у разі незгоди з розміром отримуваної пенсії пенсіонер вправі звернутися з заявою про її перерахунок до відповідного пенсійного органу.

Надане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області роз'яснення про неможливість внесення даних до системи персоніфікованого обліку стосовно сплати страхових внесків відносно позивача, що здійснювалось юридичною особою-працедавцем, за період з 20 травня 2004 року по 18 жовтня 2004 року носить виключно інформативний характер та не впливає на права позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав у спірних правовідносинах, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 667/1727/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді