Рішення

від 08.08.2017 по справі 908/1064/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/23/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017 справа № 908/1064/17

За позовом: Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

позивача-1: Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) (69600, місто Запоріжжя, вулиця Уральська, 1)

до відповідача-1 : Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Приморський бульвар, 67)

до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть» (72300, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Желєзнякова, 70)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

Прокурор - Кришталевич В.М., службове посвідчення № 035731 від 21.09.2015р.;

Від позивача-1: ОСОБА_1, довіреність б/н від 07.06.2017р.;

Від позивача-2: не з'явився;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: ОСОБА_2, директор, наказ № 1-К від 27.09.2013р.; ОСОБА_3, довіреність б/н від 07.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України звернувся в господарський суд Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчасть» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007, реєстраційний № 287, укладеного між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), та зобов'язання відповідача-2 повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 16.02.2007, реєстраційний № 287.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1064/17, справі присвоєно номер провадження № 9/23/17, судове засідання призначено на 08.06.2017р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.07.2017р. Ухвалою суду від 11.07.2017р. в порядку ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі № 908/1064/17 продовжено на п'ятнадцять днів - до 08.08.2017р. включено, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 08.08.2017р.

Справу розглянуто 08.08.2017р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням прокурора, представників позивача-1 та відповідача-2 фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Присутній у судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 2, 4, 6, 15 Закону України Про оренду , ст.ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони , ст. ст. 203, 215, 216, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 18, 77, 92, 93, 116, 123 Земельного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Вказує, що відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 військовому заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя), правонаступником якого на даний час є ДП МОУ ЗАРЗ , виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані в безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку. За доводами прокурора, згідно зі ст.ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України , ст.ст. 1, 2 Закону України Про використання земель оборони вищевказані землі відносилися за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебували на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗС України. Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 вищезазначений державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано; вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; державному підприємству надано земельну ділянку площею 1,2436 га під розміщення бази відпочинку Дельфін у постійне користування. 30.01.2007 рішенням Кирилівської селищної ради № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1 га ТОВ Укрзапчасть для розміщення кемпінгу з автостоянкою; надано земельну ділянку ТОВ Укрзапчаєть у довгострокову оренду на 49 років. Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 у справі № 908/2867/13 рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11 було скасоване у судовому порядку. 16.02.2007 р., на виконання рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11, між селищною радого та ТОВ Укрзапчасть було укладено договір оренди земельної ділянки реєстраційний №287, зареєстрований у Якимівському районному відділі Державного підприємства Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України 25.04.2007 за № 040726400111 (кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:10:003:0075). Відповідно до умов вказаного договору Кирилівська селищна рада для розміщення кемпінгу з автостоянкою передала в оренду на 49 років ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку загальною площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Пересип. Як вказує прокурор, зазначений договір оренди земельних ділянок суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , іншим актам цивільного законодавства, оскільки земельну ділянку загальною площею 1 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ Укрзапчасть за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням, до земель оборони, що встановлено рішеннями судів у справах № 908/2867/13 та № 908/2846/13 і не потребує доведенню в силу ст. 35 ГПК України. За твердженням прокурора, під час укладення договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007, в порушення ст.ст. 84, 90, 140 ЗК України не враховано, що власником земель оборони (яким є держава в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України) рішення про відмову від права власності на спірну земельну ділянку не приймалось, а тому наведена земельна ділянка не могла бути зарахована до земель комунальної власності, а будь-які правові підстави для розпорядження нею органом місцевого самоврядування відсутні. Оскільки землі оборони за законом належать до державної власності, договір від 16.02.2007 щодо надання земельної ділянки державної форми власності в оренду ТОВ Укрзапчасть суперечить положенням ст. ст. 20, 21, 78 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких земельною ділянкою вправі будь-яким чином розпоряджатися (у тому числі надавати в оренду) уповноважений орган (власник) після зміни її цільового призначення. Відзначає, що при укладенні вищевказаного договору оренди землі Кирилівська селищна рада, в порушення ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. 5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України (у редакції, що діяла на той час), ст.ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони вийшла за межі власних повноважень та незаконно розпорядилася земельною ділянкою, що відносилася до земель оборони, належала державі та повинна була перебувати в користуванні ДП МОУ ЗАРЗ , і вказане є підставою для визнання цього договору недійсним. При цьому, прокурор звертає увагу, що оскільки рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 № 11, на виконання якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007, скасовано рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2016, строк позовної давності у даному спорі не пропущено.

Представник позивача-1 у судових засіданнях в усній формі підтримав вимоги, викладені прокурором у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Від позивача-2 27.07.2017р. до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. В клопотанні також зазначено, що позовні вимоги позивач-2 підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач-1 позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 24.05.2017 р. про порушення провадження у справі, від 08.06.2017р. та від 11.07.2017р. про відкладення розгляду справи було направлено відповідачу-1 на адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: 72563, Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вулиця Приморський бульвар, 67, що співпадає з інформацією про юридичну особу, вказану у ЄДР. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення, ухвалу про порушення провадження у справі було отримано повноважним представником відповідача-1 30.05.2017р. і у нього було достатньо часу для надання письмового відзиву на позов (в разі наявності). Проте, жодних заперечень на позов відповідач не надав, уповноваженого належним чином представника у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача-2 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007 р., укладений між ТОВ Укрзапчасть та Кирилівською селищною радою відповідно до рішення № 11 від 30.01.2007 року, нотаріально засвідчений, пройшов державну реєстрацію та набрав чинності. За доводами відповідача-2, ТОВ Укрзапчасть отримало право на оренду земельної ділянки, площею 1 га з кадастровим номером 2320355400:10:003:0075 відповідно до вимог чинного законодавства України. Підприємством виконуються усі передбачені умови договором оренди в частині користування земельною ділянкою за призначенням та сплати орендної плати. При цьому, зауважує, що з матеріалів позовної заяви не вбачається, що у 1981 році у період виділу земельної ділянки Запорізькому автомобільному ремонтному заводу, земельна ділянка надана Міністерству Оборони, оскільки відсутні первинні технічні документи, зокрема, дозвіл на розробку проекту виділення земельної ділянки, відомості про облік земельної ділянки за формою 6 ЗМ та розпорядження про інвентаризацію. З державного акту на право користування землею Б № 012923 вбачається, що земельна ділянка надавалась у постійне користування 402 військовому заводу для розташування бази відпочинку та спортивного комплексу, який відповідно до ст. 1 Статуту є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, має права юридичної особи, здійснює виробничу та іншу діяльність і підпорядковується Міністерству Оборони України. Земельна ділянка загальною площею 4,0 га була надана 402 військовому заводу на правах оперативного управління, оскільки право власності на землю належало державі, і саме керівник підприємства мав право самостійно укладати угоди щодо земельної ділянки та відмовлятися від частини наданої земельної ділянки, оскільки підприємство, а не Міністерство Оборони України було законним користувачем землі. Крім того зазначає, що надана в оренду ТОВ Укрзапчасть земельна ділянка має чіткі межі, встановлені на місцевості та прив'язані до відповідних геодезичних точок та об'єктів нерухомості. Передану в оренду ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку можливо ідентифікувати на місцевості, натомість, земельна ділянка, яка була передана в оренду 402 військовому заводу, площею 3 га не має чітких встановлених на місцевості меж, отже, чи на цій земельній ділянки знаходиться земельна ділянка, яка передана ТОВ Укрзапчасть , з матеріалів позовної заяви встановити не можливо. Також відзначає, що Державною інспекцією сільського господарства у Запорізькій області за результатами проведеної перевірки дотримання законодавства України встановлено наступне: відсутність порушень ТОВ Укрзапчасть щодо користування земельною ділянкою загальною площею 1 га, яка розташована в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип; ідентифікувати на місцевості чи відповідно до архівних землевпорядних документів земельну ділянку площею 3 га., яка була надана в оренду 402 військовому заводу неможливо; встановити обставини, що надана ТОВ Урзапчасть земельна ділянка площею 1 га входить до складу земельної ділянки площею 3 га, яка була надана в оренду 402 військовому заводу встановити не можливо. Крім того, відповідач-2 вказує на пропуск прокурором позовної давності, оскільки з початку 2014 року військова прокуратура мала знати про порушене право Державного підприємства Міністерства Оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод щодо оренди частини земельної ділянки. Про час, коли військова прокуратура дізналася про зазначені обставини свідчить позов, який було розглянуто господарським судом Запорізької області (справа № 908/2846/13). Обставини, на які посилається військовий прокурор були предметом дослідження суду. З часу коли було встановлені обставини, які нібито порушують права позивача минуло понад три роки. Цивільним законодавством встановлені загальні строки позовної давності у три роки і зазначений строк сплив 20.02.2014 року, позовна заява подана 12.05.2017 року, отже, поза межами трирічного терміну. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність позивача-2 та відповідача-1 за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя), правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га - для бази відпочинку.

У листопаді 2002 року начальник Державного підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га (відповідно до державного акту 1981 року) на користь ТОВ «ЛОНО» .

21.01.2004 р. Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004 року, згідно з яким:

- затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДП МОУ «ЗАРЗ» для розміщення бази відпочинку «Дельфін» ;

- Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано;

- вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради;

- надано ДП МОУ «ЗАРЗ» земельну ділянку площею 1,24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.

30.01.2007р. рішенням Кирилівської селищної ради № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ «ЗАРЗ» земель) ТОВ «Укрзапчасть» для розміщення кемпінгу з автостоянкою; змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дану земельну ділянку ТОВ «Укрзапчасть» в довгострокову оренду на 49 років.

На виконання зазначеного рішення 16.02.2007р. між Кирилівською селищною радою та ТОВ «Укрзапчасть» укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075).

Відповідно до умов вказаного договору Кирилівська селищна рада для розміщення кемпінгу з автостоянкою передала в оренду на 49 років ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку загальною площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Пересип.

За доводами прокурора, зазначений договір оренди земельних ділянок суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , іншим актам цивільного законодавства, оскільки земельну ділянку загальною площею 1,0 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ Укрзапчасть за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 908/2867/13 та № 908/2846/13.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007р., укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ «Укрзапчасть» , а також застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов'язання ТОВ Укрзапчасть повернути земельну ділянку Міністерству оборони України, зі складанням акту прийому-передачі, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтею 131-1 Конституції України, зокрема, визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Із змісту ст. 23 Закону України Про прокуратуру слідує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. ст. 9, 14 Закону України Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України та п. 1 Положення про Міністерство оборони України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (Положення) і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України , затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України.

Таким чином, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб'єктом, який має права юридичної особи.

З огляду на відсутність жодних заходів з боку Державного підприємства Міністерства оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод (ДП МОУ ЗАРЗ ), як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, щодо захисту інтересів держави на частину земель державного підприємства, розташованих на території смт. Кирилівка, Військовим прокурором Запорізького гарнізону Південного регіону України цілком обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч.2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Як вже зазначалося вище, Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 N 406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 3 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст.ст. 9, 14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з пунктами 44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Судом встановлено, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки Якимівській районній державній адміністрації Запорізької області не надавалась.

Так, у листопаді 2002 року листом № 790 Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) повідомило голову Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про те, що не заперечує проти передачі відведеної йому земельної ділянки площею 3,0 га у відповідності до державного акту, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 24 від 1981 року, розташованого на землях Кирилівської селищної ради, на користь ТОВ «ЛОНО» .

Однак, зазначений лист Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652), як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, не може розцінюватися ані як відмова від землекористування, ані як згода на вилучення земельної ділянки, оскільки ним керівництво ДП МОУ «ЗАРЗ» лише не заперечує проти передачі земельної ділянки площею 3,0 га в оренду.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням № 20 від 21.01.2004 року Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано та вилучено земельну ділянку площею 3 га, переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради. Наведеним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності, створені передумови для подальшого розпорядження нею з боку органів місцевого самоврядування.

30.01.2007р. рішенням Кирилівської селищної ради № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ «ЗАРЗ» земель) ТОВ «Укрзапчасть» для розміщення кемпінгу з автостоянкою; змінено її цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дану земельну ділянку ТОВ «Укрзапчасть» в довгострокову оренду на 49 років.

На виконання зазначеного рішення 16.02.2007р. між Кирилівською селищною радою та ТОВ «Укрзапчасть» укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), відповідно до умов якого Кирилівська селищна рада для розміщення кемпінгу з автостоянкою передала в оренду на 49 років ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку загальною площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Пересип.

Разом з тим, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. по справі № 908/2846/13 визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 20 від 21.01.2004 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування державного акту на право постійного користування Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Також, рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2016р. у справі № 908/2867/13 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007р. № 11 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Укрзапчасть» .

При цьому, суд відзначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014р. по справі № 908/2846/13, залишеним без змін за результатами апеляційного та касаційного оскарження, встановлено, що спірні земельні ділянки (у тому числі й надана ТОВ Укрзапчасть ) є землями оборони; власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює лише Кабінет Міністрів України, який має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Також, рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 р. у справі № 908/2867/13, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, встановлено, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, а також з огляду на те, що земля за вказаним актом є державною власністю.

Згідно ст. 35 ПІК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини неправомірності винесення рішення органом місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування Б №012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» , вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та передачу її до земель запасу Кирилівської селищної ради, а також незаконність рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.01.2007 р. № 11 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Укрзапчасть , були предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі № 908/2846/13 та у справі № 908/2867/13. Зазначені факти не потребують доведенню в силу ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007р., реєстраційний № 287, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ТОВ Укрзапчасть щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075).

Отже, враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007р., укладений між відповідачами є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч.5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони , ст. 4 Закону України Про оренду землі , ч. 2 ст. 203 ЦК України, позовна вимога прокурора про визнання його недійсним є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов'язання ТОВ Укрзапчасть повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі, суд визнає її правомірною з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи із предмета спору, суду необхідно було встановити обставини щодо фактичного користування спірною земельною ділянкою та наявності на це відповідних правових підстав у такого користувача.

В даному випадку судом було встановлено невідповідність укладеного між відповідачами договору нормам чинного законодавства, насамперед, з огляду та те, що фактично за умовами договору було передано у користування ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку площею 1,0 га без дотримання вимог, встановлених діючим законодавством. Земельна ділянка була передана ТОВ Укрзапчасть за відповідним актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (арк. справи 28).

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка віднесена до земель оборони, на цей час є усі законні підстави для повернення земельної ділянки від ТОВ Укрзапчасть до Міністерства оборони України - органу уповноваженого здійснювати управління землями державної власності на праві оперативного управління.

Таким чином, зважаючи на висновки суду про визнання недійсним договору від 16.02.2007 р., відповідно до умов якого Кирилівська селищна рада передала в оренду на 49 років ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку загальною площею 1,0 га, наявні фактичні і правові підстави для задоволення другої позовної вимоги щодо застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов'язання ТОВ Укрзапчасть повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.

На підставі викладеного, спростовуються доводи відповідача-2, викладені у відзиві. Надані для долучення до матеріалів справи у судовому засіданні 08.08.2017р. відповідачем-2 (на підтвердження своїх доводів) копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Укрзапчасть , копія Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.02.2014р. та копія роздруківки банківської виписки від 29.03.2007р., не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.

Щодо доводів відповідача-2 про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позов посилається на сплив позовної давності з огляду на те, що про час, коли військова прокуратура дізналася про порушене право Державного підприємства Міністерства Оборони України Запорізький автомобільний ремонтний завод щодо оренди частини земельної ділянки свідчить позов, який було розглянуто господарським судом Запорізької області (рішення від 20.02.2014 р. по справі № 908/2846/13) і встановлений Цивільним законодавством загальний строк позовної давності у три роки сплив 20.02.2014 року, а позовна заява подана лише 12.05.2017 року.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки рішення Кирилівської селищної ради від 30.01.2007 р. № 11, на виконання якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007р. між Кирилівською селищною радою та ТОВ Укрзапчасть , скасовано рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2016, строк позовної давності у даному спорі не пропущено.

За таких обставин, підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні.

Доводи відповідача-2 відносно того, що передану в оренду ТОВ Укрзапчасть земельну ділянку не можливо ідентифікувати на місцевості, а земельна ділянка, яка була передана в оренду 402 військовому заводу не має чітких встановлених на місцевості меж, відповідно, неможливо встановити, чи на цій земельній ділянки знаходиться земельна ділянка, яка передана ТОВ Укрзапчасть , судом відхиляються, оскільки наведені доводи не спростовують висновки суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В даному випадку відповідачами обґрунтованих заперечень не наведено, доказів, які б спростовували вказані прокурором обставини, суду не надано.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 16.02.2007р., реєстраційний №287, укладеного між відповідачами щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), та зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну, оскільки спір виник внаслідок їх неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.02.2007р., реєстраційним № 287, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, 67, код ЄДРПОУ 25489968) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзапчасть (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Желєзнякова, 70, код ЄДРПОУ 31925367) щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзапчасть (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Желєзнякова, 70, код ЄДРПОУ 31925367) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) зі складанням акту прийму-передачі земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:10:003:0075), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 16.02.2007р. № 287.

4. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, 67, код ЄДРПОУ 25489968) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, р/р 35216073082762 Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзапчасть (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Желєзнякова, 70, код ЄДРПОУ 31925367) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, р/р 35216073082762 Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 серпня 2017 р.