Постанова

від 15.08.2017 по справі 910/1004/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 910/1004/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівДемидової А.М., Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі№ 910/1004/17 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" доНаціонального банку України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання припиненими правовідносин за іпотечним договором; визнання припиненим іпотечного договору За участю представників сторін:

- позивача : Лисенко В.О., договір від 23.06.2017

- відповідача: Любар-Пурлінська Т.М., дов. № 18-0011/53394 від 02.08.2017

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа) про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 07.06.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1752, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" і Національним банком України; визнання припиненим іпотечного договору від 07.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1752 та всіх договорів про зміни та доповнення до нього, додаткових угод, укладених між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" і Національним банком України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/1004/17 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/1004/17, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач - Національний банк України надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надала відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпотекодавець) і Національним банком України (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 1769 (далі - договір), відповідно до умов якого іпотекодавець є майновим поручителем за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Фінансова ініціатива" (далі - позичальник).

Відповідно до п. 1.1. договору останній забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитних договорів: №38/08-08/СТ від 14.08.2008, №12/09/1 від 16.02.2009, №12/09/2 від 20.02.2009, №12/09/3 від 23.02.2009, №52 від 23.10.2008, №54/10-08/СТ від 09.10.2008, №02/03-08/СТ від 26.03.2008, №26/07-08/СТ від 16.07.2008, №16/05-08/СТ від 21.05.2008, укладених між іпотекодержателем та позичальником.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно (земельні ділянки), що перелічене в п. 5 договору (далі - предмет іпотеки).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з інформаційною довідкою № 70601800 від 17.10.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, в державному реєстрі іпотек 08.06.2016 за №№ 761471, 760472, 759595, 759292, 757085, 752827, 752802, 752777, 750258, 749562, 749146, 748143, 747808, 747458, 747008, 746170, 745767 зареєстрована іпотека Національного банку України та заборона на відчуження нерухомого майна.

За умовами п. 15.8.2. договору іпотекодаржатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитними договорами у випадку, зокрема, ліквідації юридичної особи іпотекодавця або позичальника.

Відповідно до п. 20 договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до ст. 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із п. 24 цього договору.

Термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зазначеними в п. 1 договору, та всіма додатковими договорами до них. Ця іпотека припиняється у разі: припинення кредитних договорів; закінчення строку дії цього договору за згодою сторін; реалізації предмета іпотеки відповідно до договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; з інших підстав, передбачених законодавством України та договором (п.п. 25, 25.1 договору іпотеки).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 від 24.11.2014 повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" передано Славкіній Марині Анатоліївні.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіну Марину Анатоліївну строком на один рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 продовжений строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та повноваження ліквідатора ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Частиною 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

26.03.2015 в газеті "Голос України" № 54 (6058) було опубліковано оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з ліквідацією іпотекодавця відповідач набув право звернення на предмет іпотеки, проте відповідач не звернувся до позивача із заявою про визнання його кредитором ПАТ "ВіЕйБі Банк" та його вимоги, що випливають з іпотечного договору, у затвердженому реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" (протокол № 133/15 від 18.06.2015) відсутні, а тому є погашеними в порядку 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та як наслідок, правовідносини позивача та відповідача за іпотечним договором є припиненими з 25.04.2015.

Надавши правову оцінку наведеним обставинам, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з приписів ст.ст. 526, 575, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 3, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також умов іпотечного договору.

З наведеним висновком судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Частиною 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 вказаного Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Отже, як правильно зазначено господарськими судами, вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять такої автоматичної підстави припинення іпотеки, яка визначена позивачем, зокрема у випадку не звернення заставодержателя з відповідними кредиторськими вимогами до Фонду у ліквідаційній процедурі банку та не включенням відповідного майна до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Частиною 2 ст. 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, та обставина, що кредитор не скористався своїм правом на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ліквідаційній процедурі ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з метою задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", це не є підставою для припинення іпотеки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" згідно з договором іпотеки поручився не за власними кредитними зобов'язаннями, а за кредитними зобов'язаннями третьої особи - ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед НБУ.

Таким чином у НБУ не було кредиторських вимог до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за кредитним договором, які б підлягали пред'явленню в порядку ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Відповідно, відсутні підстави для визнання таких вимог погашеними.

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Відтак, твердження про припинення застави (іпотеки) за даних умов є безпідставними.

Колегія суддів також погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що на спірні правовідносини розповсюджуються, зокрема, вимоги ЦК України, вимоги Закону України "Про іпотеку" та умови укладеного сторонами іпотечного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Співвідношення зазначених положень законодавства, зокрема ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено відсутність підстав для припинення договору іпотеки, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 910/1004/17.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/1004/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я С.С. Самусенко