Рішення

від 07.08.2017 по справі 922/2167/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 922/2167/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Мелітополь) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Строй" (м. Харків) про стягнення 61050,00 грн., за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 13.07.2017 р.),

відповідача - Шафоростова В.О. (довіреність від 27.01.2017 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь орендну плату за договором №110101 від 11.01.2016 р. за період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 34650,00 грн. та неустойку за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 26400,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті орендної плати за користування майном за договором оренди №110101 від 11.01.2016 р.

24.07.2017 р. розгляд справи був відкладений на 07.08.2017 р. о 11:30 год.

Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь орендну плату за договором №110101 від 11.01.2016 р. за період з 12.01.2016 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 35530,00 грн. та неустойку за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 26400,00 грн.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе прийняти її у наданій редакції як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити позивачу повністю, посилаючись на те, що він виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі та після закінчення строку дії договору продовжував користуватися майном до березня 2017 р., тобто до припинення дії договору. Протягом усього часу користування майном, позивач від договору не відмовлявся, не ініціював його розірвання, не виказував та не направляв жодних претензій чи заперечень стосовно орендної плати у розмірі 1650,00 грн. Після припинення договору оренди відповідач вжив усіх залежних від нього заходів з повернення речі та оплатив витрати позивача на транспортування орендованого майна. Позивач не обґрунтував належними доказами у чому саме полягало порушення відповідачем обов'язку з повернення речі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 785 ГК України нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення можливе лише у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі, тому вина та протиправна поведінка відповідача у тому, що позивач забрав своє майно лише 14.06.2017 р. відсутня.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.01.2016 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №110101 (надалі - договір), за яким орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду майно, визначене у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору майном, що передається за цим договором є вагончик кунг сірого кольору з червоними смугами, модель КМ-131 (З-4), номер 27121:870070 1990 року випуску. Розмір 4,0м х 2,4м. По три вікна з кожного боку, а також на двері. Двері з торця. Кунг електрофікован.

Згідно з п. 1.3 договору, вказане в п. 1.2 цього договору майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому. Орендодавець підтверджує, що він є законним власником вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 1.4 даного договору сторони визначили, що вартість майна на момент передачі в оренду становить: 22000,00 грн.

Відповідно до п. 2 договору термін оренди складає 60 (шістдесят) днів з моменту підписання договору та акту приймання-передачі майна.

Термін оренди може бути змінений лише за згодою сторін.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору орендна плата за користування майном складає 6600,00 грн. за 60 днів.

Пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується повністю не пізніше трьох календарних днів з дати підписання даного договору та акту прийому-передачі майна шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця або готівкою.

Відповідно п. 5.1 зазначеного договору після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язаний передати позивачу за актом майно, що орендується в останній день терміну оренди.

Згідно з п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в цьому договорі, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором оренди №110101 від 11.01.2016 р., передавши відповідачу майно, що підтверджується копією акту прийому-передачі майна від 12.01.2016 р.

Відповідач сплатив за оренду майна за договором в сумі 6600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та копією платіжного доручення №145 від 11.01.2016 р. на суму 6600,00 грн.

По закінченню терміну оренди відповідач не повернув позивачу орендоване майно, а продовжив користуватися ним, а позивач не вимагав повернення майна, що не заперечується представниками обох сторін.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані два акти здачі-приймання виконаних робіт по договору за надані позивачем послуги відповідачу з оренди вагончика кунг за 1 квартал 2016 р. №638 від 31.03.2016 р. на суму 8250,00 грн. та за 2 квартал 2016 р. №936 від 30.06.2016 р. на суму 4950,00 грн., а всього на загальну суму 13200,00 грн.

Відповідач сплатив після закінчення строку оренди за оренду майна всього 14850,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та копіями платіжних доручень №238 від 28.04.2016 р. на суму 1650,00 грн., №261 від 08.06.2016 р. на суму 1650,00 грн., №273 від 24.06.2016 р. на суму 1650,00 грн., №295 від 25.07.2016 р. на суму 1650,00 грн., №319 від 25.08.2016 р. на суму 1650,00 грн., №340 від 29.09.2016 р. на суму 1650,00 грн., №348 від 19.10.2016 р. на суму 1650,00 грн., №443 від 12.01.2017 р. на суму 1650,00 грн. та №477 від 14.02.2017 р. на суму 1650,00 грн.

Таким чином, відповідач сплатив за весь час користування орендованим майном - 21450,00 грн.

14.06.2017 р. відповідач повернув позивачу орендоване майно, що підтверджується копією акту приймання-передачі майна від 14.06.2017 р.

Підставою звернення позивача до господарського суду стала несплата відповідачем орендної плати в повному обсязі за весь час користування майном до його повернення позивачу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться і у ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містяться і у ст. 764 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується представниками сторін, жодна сторона не наполягала на припиненні договору оренди або зміні його умов протягом місяця після закінчення строку дії договору. Відповідач вносив плату за оренду майна.

Таким чином, сторони продовжили договір оренди №110101 від 11.01.2016 р. на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач нарахував відповідачу на підставі п. 6.1 договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 26400,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч. 4 і ч. 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в цьому договорі, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Отже, умовами договору сторони не передбачили розмір штрафних санкцій та строк їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Крім того, посилання позивача на ст. 785 ЦК України, як на підставу для нарахування відповідачу неустойки за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 26400,00 грн., є безпідставними, оскільки системний аналіз положень статті 785 ЦК України свідчить про те, що наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто після припинення договору найму. А в даному випадку договір оренди був припинений тільки 14.06.2017 р., що не заперечується представниками сторін.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язань за договором.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в позові частково, в частині стягнення неустойки за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 26400,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193, 230 - 232, 283, 284 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 759, 764, 785 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юко Строй" (61081, м. Харків, Мереф'янське шосе, 13а. Код ЄДРПОУ 34633155) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72319, АДРЕСА_1. Ідент. Код НОМЕР_1) заборгованість з оренди майна за договором №110101 від 11.01.2016 р. за період з 12.01.2016 р. по 14.06.2017 р. в розмірі 35530,00 грн. та судовий збір в сумі 917,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2017 р.

Суддя В.І. Ольшанченко