Постанова

від 12.09.2017 по справі 922/2167/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 922/2167/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№3441 від 13.07.2017 (у справі)

відповідача - Шафоростова В.О., дов. б/н від 27.01.2017 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юко Строй (вх.№2570Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 по справі №922/2167/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Мелітополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юко Строй , м.Харків

про стягнення 61 050,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивач ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ Юко Строй , в якій (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, що була прийнята господарським судом) просив стягнути з відповідача на свою користь орендну плату за договором №110101 від 11.01.2016 за період з 12.01.2016 по 14.06.2017 в розмірі 35 530,00 грн. та неустойку за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 по 14.06.2017 в розмірі 26 400,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті орендної плати за користування майном за договором оренди №110101 від 11.01.2016.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2017 (суддя Ольшанченко В.І.) в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ Юко Строй на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованість з оренди майна за договором №110101 від 11.01.2016 за період з 12.01.2016 по 14.06.2017 в розмірі 35 530,00 грн., та судовий збір в сумі 917,94 грн.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ Юко Строй , відповідач по справі, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 у справі №922/2167/17 в частині стягнення заборгованості за період з 12.01.2016 по 14.06.2017 в розмірі 35 530 грн. як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач, ФОП ОСОБА_3, відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання просить рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи і відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

11.01.2016 між ФОП ОСОБА_3 (орендодавець, позивач по справі) та ТОВ Юко Строй (орендар, відповідач по справі) був укладений договір оренди №110101, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду вагончик кунг сірого кольору з червоними смугами, модель КМ-131 (З-4), номер НОМЕР_1 1990 року випуску. Розмір 4,0м х 2,4м. По три вікна з кожного боку, а також на двері. Двері з торця. Кунг електрофікован.

Майно, що передається перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому. Орендодавець підтверджує, що він є законним власником вказаного майна на підставі договору купівлі-продажу. Вартість майна на момент передачі в оренду становить: 22000,00 грн. (п.п. 1.3, 1.4).

Термін оренди складає 60 (шістдесят) днів з моменту підписання договору та акту приймання-передачі майна. Термін оренди може бути змінений лише за згодою сторін (розділ 2 договору).

Щодо орендної плати за користування майном, то сторони визначили, що вона складає 6600,00 грн. за 60 днів. При цьому, орендна плата сплачується повністю не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з дати підписання даного договору та акту прийому-передачі майна шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця або готівкою (розділ 3 договору).

Після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язаний передати позивачу за актом майно, що орендується в останній день терміну оренди (пункт 5.1 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в цьому договорі, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 6.1).

Крім того, у пункті 7.3 договору сторони визначились, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором оренди №110101 від 11.01.2016, передавши відповідачу майно, що підтверджується копією акту прийому-передачі майна від 12.01.2016.

Відповідач, в свою чергу, також виконав свої зобов'язання за договором, сплативши за оренду майна за договором в сумі 6600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та копією платіжного доручення №145 від 11.01.2016.

Після закінчення терміну оренди, встановленого пунктом 2.1 договору, відповідач не повернув позивачу орендоване майно та продовжив користуватися ним, а позивач, в свою чергу, не вимагав повернення майна.

Факт пролонгації договору не заперечується представниками обох сторін.

Пізніше, між сторонами були підписані два акти здачі-приймання виконаних робіт по договору за надані позивачем послуги відповідачу з оренди вагончика кунг на загальну суму 13 200,00 грн., а саме:

- за 1-й квартал 2016 за №638 від 31.03.2016 на суму 8250,00 грн.,

- за 2 квартал 2016 за №936 від 30.06.2016 на суму 4950,00 грн.

Після закінчення строку оренди за оренду майна відповідачем було сплачено всього 14850,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та копіями відповідних платіжних доручень:

- №238 від 28.04.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №261 від 08.06.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №273 від 24.06.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №295 від 25.07.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №319 від 25.08.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №340 від 29.09.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №348 від 19.10.2016 на суму 1650,00 грн.,

- №443 від 12.01.2017 на суму 1650,00 грн.,

- №477 від 14.02.2017 на суму 1650,00 грн.

Отже, за весь час користування орендованим майном відповідачем було сплачено 21 450,00 грн.

14.06.2017 ТОВ Юко Строй повернув ФОП ОСОБА_3 об'єкт оренди за актом приймання-передачі майна.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач посилається на несплату відповідачем орендної плати в повному обсязі за весь час користування майном до його повернення позивачу.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_3, зазначив, що відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язань за договором. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити в позові в частині стягнення неустойки за користування об'єктом оренди у період з 14.02.2017 по 14.06.2017 в розмірі 26400,00 грн., оскільки наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто після припинення договору найму. А в даному випадку договір оренди був припинений тільки 14.06.2017, що не заперечується представниками сторін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що після спливу 12.03.2016 строку дії договору фактично відбулася зміна умов договору в частині розміру орендної плати. Така зміна відбулася у спрощений спосіб, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України. Так, позивач робив відповідачу пропозиції (оферти) з умовою про плату за користування майном, у формі виставлення рахунку за оренду за відповідний місяць, а відповідач приймав (акцептував) ці пропозиції (оферти), що підтверджується сплатою виставлених рахунків. Отже, заявник апеляційної скарги зазначає, що дійсна заборгованість за спірним договором складає 9 900,00 грн. (31 350,00 грн. орендна плата по день повернення майна - 21 450,00 грн. кошти сплачені відповідачем).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Матеріали справи свідчать, що відносини, які склалися між сторонами по справі, відповідають умовам договору найму, загальні положення щодо якого врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України.

Так, Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються із статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 4 ст. 284 ГК України, приписи якої кореспондуються із ст. 764 ЦК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах , які були передбачені договором.

Враховуючи, що жодна сторона не наполягала на припиненні договору оренди або зміні його умов протягом місяця після закінчення строку дії договору і підприємство відповідача продовжувало вносити плату за оренду майна, то фактично сторони продовжили договір оренди №110101 від 11.01.2016 на такий самий строк і на тих самих умовах , які були передбачені договором.

Зважаючи на те, що сторони в спірному договорі, зокрема у пункті 3.1, визначили, що орендна плата за користування майном складає 6600,00 за 60 днів, то, відповідно, орендна плата за 1 (один) місяць становить 3300,00 грн.

За вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Отже, зазначене свідчить, що позивачем були виконані свої зобов'язання за спірним договором у повному обсязі, натомість відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання по спірному договору оренди майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з оренди майна перед позивачем за період з 12.01.2016 по 14.06.2017 у розмірі 35 530 грн., яка є нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача неустойку за користування об'єктом оренди за період з 14.02.2007 по 14.06.2017 в розмірі 26 400,00 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, як це визначено ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України.

Господарський кодекс України передбачає застосування штрафних та оперативних санкцій, які визначені у главі 26.

Так, відповідно до ч.1 ст. 230 цього Кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором відповідно до ч.4 статті 231 ГК України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як це визначено п.6 ст. 232 ГК України.

В спірному договорі, зокрема в пункті 6.1, сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в цьому договорі, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Таким чином, сторони не передбачили розмір штрафних санкцій та строк їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання в спірному договорі, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України. Цього ж висновку дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні із яким погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Щодо посилань відповідача, наведених в апеляційній скарзі про наявність факту зміни умов договору в частині орендної плати, то колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями заявника апеляційної скарги, оскільки самі сторони, при укладенні договору оренди майна, дійшли згоди що додаткові угоди до договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами , про що зазначено в пункті 7.3 договору.

Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що, на його думку, розмір орендної плати після 12.03.2016 складав 1650,00 грн. на місяць, на підтвердження чого надає відповідні рахунки позивача на суму 1650,00 грн., а саме: №160301 від 16.03.2016, №140501 від 14.05.2016, №140601 від 14.06.20169, №140701 від 14.07.2016, №140801 від 14.08.2016, №140901 від 14.09.2016.

Так, Міністерство фінансів України у своєму листі №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 роз'яснив, що рахунком згідно з українським законодавством є документ, який означає пропозицію про оплату. Сам по собі рахунок, виставлений постачальником (отриманий покупцем, замовником), не підтверджує проведення господарської операції, оскільки не викликає змін у структурі активів і зобов'язань, у власному капіталі кожної зі сторін (ст. 1 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ). Тобто виставлений рахунок не є первинним документом. Якщо ж рахунок оплачений (гроші списані з рахунка, видані з каси), значить, господарська операція проведена. І у цьому випадку рахунок, що містить усі необхідні реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників , є первинним документом, що підтверджує таку операцію.

В даному випадку, слід зазначити, що з вищеперелічених рахунків, копії яких додані до матеріалів справи відповідачем, не можна ідентифікувати господарську операцію, відносно якої відбувається пропозиція по сплаті, адже не зазначено номеру та дати договору, за який виставляється даний рахунок.

За таких обставин, зазначені рахунки не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу, оскільки не містять в собі повної інформації щодо господарської операції відносно якої відбувається пропозиція по сплаті та, як наслідок, не може слугувати підтвердженням зміни умов основного договору в частині сплати орендної плати у спрощений спосіб, передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Отже, ТОВ Юко Строй не довів ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами належне виконання умов договору. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог, в зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 по справі №922/2167/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юко Строй залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2017 по справі №922/2167/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.