Постанова

від 10.08.2017 по справі 904/4333/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 року Справа № 904/4333/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Широбокової Л.П. ( зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.08.2017 р.)

при секретарі: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 , довіреність № 1 від 20.04.2017 р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 , довіреність № 283-4016 від 01.05.2017 р.;

від відповідача за первсним позовом: ОСОБА_3 , довіреність № 229-4016 від 22.04.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року

у справі № 904/4333/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 , Сумська область Тростянецький район, м. Тростянець

до Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , Дніпропетровська область, м. Нікополь

про стягнення 1 894 647,75 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5

про стягнення 1 328 812,50 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст..ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017року (суддя Панна С.П.) первісний позов задоволено.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський Завод Феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ОСОБА_5" суму заборгованості у розмірі 1506801 (один мільйон п'ятсот шість тисяч вісімсот одна) грн. 40 коп., пеню у розмірі 212933 (двісті дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 74 коп., інфляційні витрати у розмірі 147666 (сто сорок сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 27246 (двадцять сім тисяч двісті сорок шість) грн. 27 коп., судовий збір у розмірі 28420 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову, та задоволення зустрічних вимог.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не об'єктивно з'ясував всі обставини справи і виніс рішення без повного та всебічного розгляду справи, хоча відповідач надав пояснення і докази стосовно піднятих питань в судовому засіданні.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк оплати за поставленим товаром настав, оскільки фактично позивач за первісним позовом не надав доказів направлення покупцю сертифікатів якості, рахунків факту, видаткових накладних, з передачею яких умови договору і пов'язують настання обов'язку з оплати.

Апелянт вважає, що оскільки позивач не передав означені документи, то відповідно у відповідача не настав обов'язок з оплати поставленого товару.

Щодо своїх зустрічних вимог, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані ним докази направлення заяви на поставку товару за специфікацією № 4, оскільки наданий ним скріншот підверджує як надіслання відповідачу за зустрічним позовом, так і отримання ним заявки на поставку, тому суд повинен був стягнути пеню та штраф за прострочення поставки товару.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 червня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 10 серпня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя - Березкіна О.В. ( доповідач), судді: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.

У зв язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В., за розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 09 серпня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/4333/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Широбокова Л.П.

В судовому засіданні представники апелянта - Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів , підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ОСОБА_5» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (Покупець) було укладено Договір поставки № 1601182.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, ціна вказується в специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.

Відповідно п.4.6 Договору порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікації до даного Договору.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, залізничну накладну, акт-прийому передачі товару, сертифікат якості виробника.

Відповідно до п.3.6 договору, зобов'язання постачальника щодо постачання товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акта прийому-передачі товару.

До договору було підписано специфікації № 1 від 11.03.2016 року, специфікація № 2 від 11.03.2016 року, специфікація № 3 від 25.03.2016 року, специфікація № 4 від 6.04.2016 року, специфікація № 5, 6,7 від 06.06.2016 року, пунктом 3 яких передбачено умови оплати - оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати постачання на підставі виставлених рахунків та підтвердження кількості та якості товару. При простроченні терміну надання оригіналів рахунків-фактур та актів приймання-передачі товару постачальником, термін оплати збільшується на термін прострочення надання постачальником документів.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів» про стягнення суми боргу у розмірі 1506801,40 грн., пені у розмірі 212933,74 грн., інфляційних у розмірі 147666,54 грн., 3% річних у розмірі 27246,27 грн., позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 посилався на не виконання відповідачем умов договору поставки № 1601182 в частині оплати поставленого по специфікаціям № 6 та № 7 товару на суму 1 506 801,40 грн., який був поставлений 23.07.2016 року, та строк оплати якого до 23 серпня 2016 року.

Задовольняючи первісний позов, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав умови договору, та поставив відповідачу товар на загальну суму 1506 801 грн., 40 коп., який не був своєчасно оплачений відповідачем, що є підставою як для стягнення цієї суми, так і стягнення пені за прострочення оплати та сум, передбачених статте. 625 ЦК України.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 із зустрічним позовом ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення пені в розмірі 1325250 грн., суми штрафу в розмірі 71250 грн., Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів» посилався на те, що відповідач за зустрічним позовом не поставив товар на суму 712 500 грн. за специфікацією № 4, що є підставою для стягнення пені у розмірі 0,5% та штрафу у розмірі 10% від суми непоставленого товару.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів» , господарський суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.3.4.договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. Оскільки належних доказів отримання відповідачем за зустрічним позовом такої заявки суду не надано, відсутні підстави для стягнення пені та штрафу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2016р. постачальник на підставі специфікації №6/1602797 від 06.06.2016р., додаткової угоди №1/1603380 від 01.07.2016 року до Договору, поставив відповідачу товар вугілля АМ (фр.13-25 мм) у кількості 350 т. на суму 913500,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі №4 від 23.07.2016р. та видатковою накладною №7 від 23.07.2016р.

23.07.2016р. Постачальник на підставі специфікації №7/1602796 від 06.06.2016р., додаткової угоди №1/1603380 від 01.07.2016 року до Договору, поставив відповідачу товар вугілля АСШ (фр.0-13 мм) у кількості 349 т. на суму 593301,40грн., що підтверджується актом приймання-передачі №5 від 23.07.2016р. та видатковою накладною №8 від 23.07.2016р.

Зазначені акти приймання-передачі та видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень до них

Згідно з пунктом 3 специфікації №6/1602797 від 06.06.2016р. та специфікації №7/1602796 від 06.06.2016р. до договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30-ти календарних днів з дати постачання Товару.

Таким чином, поставлений товар відповідач був зобов'язаний оплатити в строк до 23.08.2016р. (включно).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинна 1 статті 530 цього кодексу передбачає - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач за первісним позовом отримав товар 23.07.2016 року, проте не оплатив його у передбачений договором строк, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 заборгованості у сумі 1 506 801,40 грн.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з договором більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-го календарного дня такого прострочення і до дати надходження оплати на рахунок постачальника.

Оскільки відповідач прострочив оплату поставленого товару, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача за первісним позовом пені за обома простроченими платежами за період з 03.09.2016 року по 03.03.2017 року в сумі 212 933,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, суд першої інстанції правильно стягнув інфляційні за період з 24.08.2016р. по 31.03.2017р. за двома простроченими платежами у сумі 147666,54 грн. та 3% річних за період з 24.08.2016 року по 01.04.2017 року в сумі 27246,27 грн.

Доводи апелянта про те, що строк оплати за поставлений товар не настав з огляду на те, що позивачем за первісним позовом не були надані відповідачу документи, зазначені в п.3.5 договору є безпідставними, оскільки всупереч ст.ст. 32-34 ГПК України, ст. 666 ЦК України, відповідачем не надано доказів, що ним при отриманні від позивача товару подавалися заперечення щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції, у тому числі щодо передачі товаро-супровідних документів, визначених договором, як доказів про відмову від договору поставки та повернення товару продавцеві у зв'язку із порушенням останнім умов договору в частині передання разом з товаром передбачених договором документи.

Щодо зустрічного позову, колегія суддів також вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції в цій частині.

Так, відповідно до п.8.2 у разі порушення терміну поставки товару згідно з цим договором постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми Товару, що вказана у специфікації (додатку), за кожний день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки і до дня фактичної поставки (включаючи останній день поставки). У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) Товару.

Вимагаючи стягнення штрафу та пені за порушення терміну поставки за специфікацією № 4, позивач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів» посилається у якості доказу на письмову заявку від 04.04.2016 року 728-4013 про підтвердження поставки у квітні 2016 року вугілля марки АКО 25-100 мм у кількості 250т за ціною 2 375,00 грн. ( л.с. 74), яка була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 на електронну адресу, що підтверджується відповідним скріншотом електронної пошти та роздруківкою з Log-серверу щодо відправлення-отримання електронної пошти.

Проте, п.3.4. договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 заперечує факт отримання цієї заявки, а направлення письмової заявки засобами електронного зв'язку умовами договору не передбачено.

Посилання позивача за зустрічним позовом у якості доказу належного відправлення та отримання на скріншот електронної пошти та роздруківку з Log-серверу , колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , він регулює відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом фактично посилається на використання електронного документу, а не письмового, як це передбачено умовами договору.

Відповідно до статті 5 закону, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації електронного документу використовується електронний підпис.

Разом з цим, позивач за зустрічним позовом не довів належним чином факт існування електронного підпису для ідентифікації електронного документа, та погодження сторонами у договорі використання електронних документів.

Крім того, статтею 11 закону передбачено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Оскільки позивач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів» не надав доказів надходження від відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 ОСОБА_5 повідомлення в електронній формі про одержання електронного документа, та за умови відсутності доказів направлення письмової заявки у вигляді, передбаченому договором, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту направлення відповідачу заявки на поставку, що виключає відповідальність відповідача у вигляді пені та штрафу за прострочення поставки за специфікацією № 4.

З огляду на вищезазначене, клопотання Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів» про витребування у провайдера ТОВ ТД Фаворит ОСОБА_5 - ТОВ Укрнет інформації стосовно отримання листа з вкладенням на адресу favorit_grup@ukr/net задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 року у справі № 904/4333/17 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.08.2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя Л.П.Широбокова