Ухвала

від 26.06.2017 по справі 910/18174/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26.06.2017 Справа № 910/18174/13 За заявою Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)

про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

у справі № 910/18174/13

За позовом Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області та Підприємства Бориспільської виправної колонії №119 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ"

Про стягнення 52 875,47 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача 1:не з'явився від позивача 2:Тимченко І.О. від відповідача:не з'явився прокурор:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №910/18174/13 позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області та Підприємства Бориспільської виправної колонії №119 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ" на користь Підприємства Бориспільської виправної колонії №119 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області заборгованості за договором зберігання №2-Г від 04.01.2012р. у розмірі 52 875,47 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЙ" в дохід Державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

17.12.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 видано відповідні накази.

Відповідно до наказу №415-К від 16.10.2014 Голови Господарського суду міста Києва, прізвище судді ОСОБА_4. змінено на ОСОБА_2

На адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119) про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2017 заяву Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119) про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.06.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2017 розгляд заяви відкладався на 26.06.2017.

Представник позивача 2 в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, подану заяву підтримала та просила задовольнити.

Представники позивача 1, відповідача та прокурор, повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що заява про відновлення строку пред'явлення наказу до виконання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення рішення від 02.12.2013 у справі №910/18174/13) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996 р. вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , рішення від 15.10.2009 р.).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника заявника, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №910/18174/13 станом на дату розгляду даної справи залишається чинним, проте наказ на його виконання не було пред'явлено до виконання у встановлені чинним законодавством України строки.

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 124 Конституції України, суд на підставі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі №910/18174/13 та відновити його.

Керуючись ст.ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119) про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі №910/18174/13 до виконання задовольнити.

2. Відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі №910/18174/13.

Суддя А.В. Яковенко