Постанова

від 10.08.2017 по справі 915/156/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа № 915/156/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

(згідно розпорядження керівника апарату № 794 від 09.08.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів 09.08.2017р.)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

/сторони не використали законного права на участь у судовому засіданні та заявили клопотання про розгляд справи за відсутністю представників (про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином (див. – рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.07.17р.)/

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2017 року

у справі № 915/156/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Миколаївської філії

до скаржника

про стягнення 67977,49 грн., -

В С Т А Н О В И В :

          У березні 2017р. Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Миколаївської філії (далі по тексту – ПАТ “Укртелеком”) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації (далі по тексту – Управління) про стягнення 67977,49 грн. боргу за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., а також позивач просив стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 1600 грн..

          Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ч. 3 ст. 63 ЗУ “Про комунікації” мотивовані тим, що відповідач в порушення ст. ст. 87, 102 Бюджетного кодексу України та постанови КМУ від 04.03.2002р. за № 256 не відшкодував витрати за надання абонентам телекомунікаційних послуг, які здійснювались ПАТ на пільгових умовах в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, на загальну суму 67977,49 грн..

          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2017р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги позивача задоволено повністю та стягнуто з Управління на користь ПАТ “Укртелеком” борг, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору у сумі 1600 грн..

          18.04.2017 року на виконання зазначеного рішення у справі виданий наказ.

          Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду Управління звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і залишити позовну заяву ПАТ “Укртелеком” без задоволення, визнати Управління неналежним відповідачем по стягненню заборгованості перед відповідачем. Також відповідач просив витрати щодо сплати судового збору покласти на позивача.

          Скаржник зазначає, що він не погоджується з вищевказаним рішенням, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Зокрема відповідач зазначає, що з 1.01.2016р. в Державному бюджеті на 2016 рік не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій державного бюджету всім категоріям громадян, які мали на це право. На законодавчому рівні вказані пільги не відмінено, змін щодо їх фінансування до Бюджетного кодексу України інших нормативно-правових актів не внесено, однак коштів для надання таких пільг ЗУ “Про Державний бюджет України на 2016 рік” не передбачено.

          Згідно до п.п. 2, 3 Постанови № 256, передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах АРК Крим, бюджетах м. Києва та м. Севастополя, міст республіканського підпорядкування АРК Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

          У відповідності до п. п. 3, п. 2 ст. 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями є управляння самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій. Одночасно в п. 4 вищезазначеної статті вказано, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Відповідно до рішення Снігурівської районної ради від 25.12.2015р. за №5 “Про районний бюджет Снігурівського району на 2016 рік” Управління не визначено головним розпорядником коштів по зазначеній субвенції. Тому проведення розрахунків по наданню пільг з оплати послуг зв'язку, що надавались окремим категоріям громадян у 2016р. та підписання актів звіряння не здійснювались. Через зазначене, на думку Управління, воно не може бути належним відповідачем у даній справі.

          ПАТ “Укртелеком” повідомило суд про те, що Управління протягом травня-червня 2017р. виконало оскаржене рішення суду в повному обсязі в добровільному порядку та просило залишити його без змін, як законне та обґрунтоване.

          Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши фактичні обставини справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи ПАТ “Укртелеком” протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян у м. Снігурівка та Снігурівському районі Миколаївської області згідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, ЗУ “Про жертви нацистських переслідувань”, ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ЗУ “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, ЗУ “Про охорону дитинства”.

          Згідно до приписів ч. 3 ст. 63 ЗУ “Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 11.04.2012р. телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України за місцем їх проживання з дня пред'явлення документа, що підтверджує право на пільги.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок №256) та встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. В п.3 зазначеної постанови визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

          В п. 4 ч.1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України вказано, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

          П. 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад: зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

          П.6 Порядку № 256 встановлює, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

          Ч. 1,2 п. 8 Порядку № 256 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків; головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

          У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з 01.01.2016р. в Державному бюджеті на 2016 рік не передбачалось видатків та пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету всім категоріям громадян, які мали на це право. Згідно до п.п. 2, 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями є управління самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет, однак рішенням Снігурівської районної ради від 25.12.2015 року за №5 “Про районний бюджет Снігурівського району на 2016 рік” управління не визначено головним розпорядником коштів по зазначеній субвенції.

          Ч. 1 ст. 509 ЦК України, передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг в м.Снігурівка та Снігурівському районі є саме Управління, тому на підставі вказаних норм законодавства та умов Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян повинно здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

          Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, тому місцевий суд вірно встановив, що в даному випадку Управління повинно відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

          Скаржник зазначав, що з 1.01.2016р. в Державному бюджеті на 2016 рік не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій державного бюджету всім категоріям громадян які мали на це право. Однак, вказані пільги на законодавчому рівні не відмінені, змін щодо їх фінансування до Бюджетного кодексу України інших нормативно-правових актів не внесено, отже зобов'язання відповідача по оплаті за надані позивачем послуги громадянам, які мають відповідні пільги, не припинилися

          Скаржник посилався також на те, що він є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки рішенням Снігурівської районної ради від 25.12.2015р. за № 5 “Про районний бюджет Снігурівського району на 2016 рік” управління не визначалось головним розпорядником коштів щодо цих субвенцій. Судова колегія не погоджується з даним обґрунтуванням та зазначає, що управління повинно відповідати за зобов'язаннями, які виникли перед позивачем відповідно до вимог закону і така відповідальність не може нівелюватися через ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій.

          Листом від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України зазначало, що програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. Відшкодування витрат повинно проводитись за фактично спожиті послуги в межах встановлених норм.

          У постанові Верховного суду України від 22.03.2017р. у справі №905/2358/16 за позовом ПП “Луч” до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про стягнення зазначено, що відсутність коштів у держбюджеті не звільняє від соціальних гарантій.

          Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Дана правова позиція підтверджена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі №15/5027/715/2011. З огляду на вищевказане, посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування не може бути обґрунтованою підставою для відмови в позові.

          Щодо повної сплати Управлінням боргу згідно рішення від 05.04.2017р. та наказу від 18.04.2017р. колегія зазначає, що оскільки відповідач здійснив оплату після винесення рішення це ні яким чином не може вплинути на законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, викладених у оскаржуваному рішенні, та залишає його без змін, а апеляційну скаргу Управління – без задоволення.

          Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.04.2017 року у справі №915/156/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області – без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 110 ГПК України може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 14.08.2017 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Г.І. Діброва

Суддя С.І. Колоколов