Рішення

від 02.08.2017 по справі 911/1794/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р.                                          Справа № 911/1794/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністтю “Дунапак Таврія”

до Товариства з обмеженою відповідальністтю “Планета Смаку (Україна)”

про стягнення 94871,61 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.05.2017 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністтю “Дунапак Таврія” до Товариства з обмеженою відповідальністтю “Планета Смаку (Україна)” про стягнення 94871,61 грн. з яких 64510,80 грн. основного боргу, 13483,26 грн. пені, 2052,68 грн. 3 % річних, 8641,69 грн. інфляційних та 6183,18 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2017 року порушено провадження у справі № 911/1794/17 та призначено справу до розгляду на 10.07.2017 року.

03.07.2017 року та 05.07.2017 року представником позивача та відповідачем відповідно подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 10.07.2017 року сторони не з’явилися, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 15.06.2017 року не виконав, у зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 02.08.2017 року.

31.07.2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній стверджує про те, що позивач помилково при розрахунку заборгованості не врахував здійснену 19.05.2016 року згідно платіжного доручення № 151 проплату по накладній № 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн., у зв’язку з чим, вважає що сума заборгованості перед позивачем становить 62018,77 грн., відтак просить суд відкласти розгляд справи з метою узгодження суми заборгованості та проведення звірки взаєморозрахунків з позивачем.

В судовому засіданні 02.08.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач у судове засідання 02.08.2017 року не з‘явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” (далі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Планета Смаку (Україна)” (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки ТА 000829-15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець бере на себе обов’язок поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (далі – ОСОБА_2) на умовах визначених Договором.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість ОСОБА_2, визначену у видаткових накладних, отриманого Покупцем у період дії Договору (п. 1.4 Договору).

Ціни на ОСОБА_2 вказуються у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору, а також в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника. У ціну ОСОБА_2 входить вартість упаковки та маркування (п. 3.1 Договору).

Покупець зобов’язаний здійснити післяоплату у розмірі 100 % від погодженої вартості даної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.06.2015 року).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2015 року включно. Датою укладення цього Договору вважається дата, зазначена на першій сторін цього Договору. У разі якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього Договору Сторони письмово не повідомили одна одну про наміри розірвання цього Договору, він автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п. 16.1 – 16.2 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем протягом травня - червня 2016 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 123663,63 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 3292 від 10.05.2016 року на суму 91660,80 грн., № 3726 від 25.05.2016 року на суму 29510,80 грн., № 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн., довіреностями на отримання ТМЦ. Всі товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками.

Однак, відповідач в порушення умов Договору (п. 4.1 Договору), своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_2 не виконав, за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016 року в строк до 09.06.2016 року, за видатковою накладною № 3726 від 25.05.2016 року в строк до 24.06.2016 року, за видатковою накладною № 4621 від 29.06.2016 року в строк до 29.07.2016 року не розрахувався, за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016 року розрахувався частково на суму 59152,83 грн. (19.05.2016 року на суму 2492,03 грн., 29.06.2016 року на суму 5000,00 грн., 11.07.2016 року на суму 15000,00 грн., 18.07.2016 року на суму 10000,00 грн., 26.08.2016 року на суму 5000,00 грн., 01.09.2016 року на суму 6660,80 грн., 11.10.2016 року на суму 5000,00 грн., 19.10.2016 року на суму 5000,00 грн., 17.01.2017 року на суму 5000,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками позивача наявними в матеріалах справи, внаслідок чого, за відповідачем станом на момент прийняття рішення рахується заборгованість в загальній сумі 64510,80 грн., з якої 32507,97 грн. за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016 року, видаткові накладні № 3726 від 25.05.2016 року на суму 29510,80 грн., № 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн. залишились неоплаченими.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 16.05.2017 року надіслав відповідачу ОСОБА_3 б/н від 08.05.2017 року з вимогою про оплату заборгованості в загальній сумі 94871,61 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (докази надіслання наявні в матеріалах справи).

Відтак, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2 за Договором в строк передбачений Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути 64510,80 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив про те, що позивач помилково при розрахунку заборгованості не врахував здійснену 19.05.2016 року згідно платіжного доручення № 151 проплату по накладній № 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн., у зв’язку з чим, вважає що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 62018,77 грн. (121171,60 грн. загальна сума поставки (видаткова накладна № 3292 від 10.05.2016 року на суму 91660,80 грн., видаткова накладна № 3726 від 25.05.2016 року на суму 29510,80 грн.) – 59152,83 грн. загальна сума проплати). В підтвердження чого надав складений відповідачем і підписаний з боку відповідача ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків за період 01.12.2015 року – 12.06.2017 року на суму 62018,77 грн.

Однак, дане твердження позивача суд оцінює критично і не погоджується з означеним, оскільки як вбачається з доданого відповідачем ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків, останній помилково в розрахунок заборгованості за Договором не включає видаткову накладну № 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн., хоча й стверджує, що оплата 19.05.2016 року на суму 2492,03 грн. була проведена саме за цією накладною, відтак відповідачем в суму заборгованості включено лише дві спірні накладні (№ 3292 від 10.05.2016 року на суму 91660,80 грн., № 3726 від 25.05.2016 року на суму 29510,80 грн.), замість трьох (№ 4621 від 29.06.2016 року на суму 2492,03 грн.), у зв’язку з чим, і виникли розбіжності у розрахунках сторін.

Окрім того, суд зазначає, що з наданого відповідачем платіжного доручення № 151 від 19.05.2016 року на суму 2492,03 грн. з призначенням платежу «оплата за товар згідно рах № 4372 від 16.05.2016 р.» неможливо встановити згідно якої саме накладної була проплата, оскільки в платіжному документі є посилання не на накладну, а на рахунок на оплату, який до суду не наданий, відтак, твердження відповідача стосовно оплати саме видаткової накладної № 4621 від 29.06.2016 року є не доведеним та не обґрунтованим.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що позивач при розрахунку заборгованості за Договором (розрахунок наявний в матеріалах справи) врахував оплату здійснену відповідачем 19.05.2016 року на суму 2492,03 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 64510,80 грн., що відповідачем належним чином не спростовано.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 13483,26 грн. пені за період з 10.06.2016 року по 30.01.2017 року, 6183,18 грн. 5 % штрафу на підставі п. 10.2 – 10.3 Договору, 2052,68 грн. 3 % річних та 8641,69 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 10.06.2016 року по 05.05.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення строків оплати ОСОБА_2 Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін ОСОБА_2 за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов’язання до моменту здійснення оплати ОСОБА_2.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив що відповідне нарахування проведено за фактичний період існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, з врахуванням дат та сум часткових проплат, відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі 13483,26 грн.

Згідно п. 10.3 Договору, у випадку порушення (невиконання або неповного виконання) Покупцем зобов’язання щодо сплати ОСОБА_2 на строк не більше, ніж 60 календарних днів з моменту поставки ОСОБА_2, Покупець сплачує Постачальнику окрім пені, передбаченої п. 10.2 Договору, штраф у розмірі 5 % від загальної вартості партії ОСОБА_2, оплата якої прострочена (неоплачена або оплачена не в повному обсязі).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, нарахований на підставі до п. 10.3 Договору, в розмірі 5 % від суми поставки за кожною спірною накладною, суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 10.3 Договору, у позивача виникає право на нарахування відповідачу штрафу у разі прострочення останнім оплати ОСОБА_2 на строк більше 60 календарних днів з моменту поставки ОСОБА_2 в розмірі 5 % від суми вартості ОСОБА_2 оплата якої прострочена. Тобто, оскільки перша спірна поставка ОСОБА_2, яка відбулась 10.05.2016 року на суму 91660,80 грн. сплачувалась, в т.ч. протягом передбачених 60 календарних днів, станом на 10.07.2017 року (61 календарний день з моменту поставки даної партії ОСОБА_2) неоплаченою залишилась сума в розмірі 84168,77 грн. (19.05.2016 року оплата на суму 2492,03 грн., 29.06.2016 року на суму 5000,00 грн.).

Таким чином, позивач помилково 5 % штрафу за накладною № 3292 від 10.05.2016 року нараховує від суму поставки 91660,80 грн., оскільки, простроченою станом на 61 календарний день з моменту поставки даної партії ОСОБА_2 була сума в розмірі 84168,77 грн.

Решта спірних накладних залишились неоплаченими, відтак нарахування 5 % штрафу від суми відповідних поставок є правомірними та обґрунтованим.

Оскільки за розрахунком суду належною до стягнення сумою штрафу є сума в розмірі 5808,58 грн., суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 5 % штрафу в розмірі 5808,58 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення, з врахуванням дат та сум часткових проплат.

Однак, судом було виявлено арифметичні помилки в наданому позивачем розрахунку 3 % річних. Судом було здійснено правильний розрахунок 3 % річних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 2048,89 грн. 3 % річних. Інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі 8641,69 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 94493,22 грн. з яких: 64510,80 грн. основного боргу, 13483,26 грн. пені, 5808,58 грн. штрафу, 2048,89 грн. 3 % річних, 8641,69 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністтю “Планета Смаку (Україна)” (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код 34710134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністтю “Дунапак Таврія” (75101, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Гвардійська, буд. 103, код 38045226) 64510 (шістдесят чотири тисячі п’ятсот десять) грн. 80 коп. основного боргу, 13483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 26 коп. пені, 5808 (п’ять тисяч вісімсот вісім) грн. 58 коп. штрафу, 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 89 коп. 3 % річних, 8641 (вісім тисяч шістсот сорок один) грн. 69 коп. інфляційних та 1593 (одна тисяча пятсот дев’яносто три) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.08.2017 року.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін