Постанова

від 19.09.2017 по справі 911/1794/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа№ 911/1794/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

позивача: Байраченко О.В., довіреність б/н від 06.05.17(присутній в приміщенні ГС Херсонської області)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Смаку (Україна)"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2017

у справі №911/1794/17 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Смаку (Україна)"

про стягнення 94871,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністтю "Дунапак Таврія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністтю "Планета Смаку (Україна)" про стягнення 94871,61 грн з яких 64510,80 грн основного боргу, 13483,26 грн пені, 2052,68 грн 3 % річних, 8641,69 грн інфляційних та 6183,18 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2017 у справі № 911/1794/17 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністтю "Планета Смаку (Україна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністтю "Дунапак Таврія" 64510 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот десять) грн 80 коп. основного боргу, 13483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 26 коп. пені, 5808 (п'ять тисяч вісімсот вісім) грн 58 коп. штрафу, 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн 89 коп. 3 % річних, 8641 (вісім тисяч шістсот сорок один) грн 69 коп. інфляційних та 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Планета Смаку (Україна)" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Київської області 02.08.2017 у справі № 911/1794/17 частково та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 62018,77 грн основного боргу, та відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, апелянт стверджує, що позивач помилково при розрахунку заборгованості не врахував здійснену проплату 19.05.2016 згідно платіжного доручення № 151 по накладній № 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 62018,77 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2017 у справі № 911/1794/17, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

12.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Смаку (Україна)" було укладено Договір поставки ТА 000829-15.

За п. 1.1 Договору Продавець бере на себе обов'язок поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (далі - Товар) на умовах визначених Договором.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість Товару, визначену у видаткових накладних, отриманого Покупцем у період дії Договору (п. 1.4 Договору).

Покупець зобов'язаний здійснити післяоплату у розмірі 100 % від погодженої вартості даної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.06.2015).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2015 включно. Датою укладення цього Договору вважається дата, зазначена на першій сторін цього Договору. У разі якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього Договору Сторони письмово не повідомили одна одну про наміри розірвання цього Договору, він автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п. 16.1 - 16.2 Договору).

На виконання зобов'язань за Договором позивачем протягом травня - червня 2016 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 123663,63 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 3292 від 10.05.2016 на суму 91660,80 грн, № 3726 від 25.05.2016 на суму 29510,80 грн, № 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн, довіреностями на отримання ТМЦ. Всі товарно-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення п. 4.1 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016 в строк до 09.06.2016, за видатковою накладною № 3726 від 25.05.2016 в строк до 24.06.2016, за видатковою накладною № 4621 від 29.06.2016 в строк до 29.07.2016 не розрахувався, за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016 розрахувався частково на суму 59152,83 грн (19.05.2016 року на суму 2492,03 грн, 29.06.2016 на суму 5000,00 грн, 11.07.2016 на суму 15000,00 грн., 18.07.2016 на суму 10000,00 грн., 26.08.2016 року на суму 5000,00 грн, 01.09.2016 на суму 6660,80 грн, 11.10.2016 на суму 5000,00 грн, 19.10.2016 на суму 5000,00 грн, 17.01.2017 на суму 5000,00 грн), що підтверджується банківськими виписками позивача наявними в матеріалах справи.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 64510,80 грн, з якої 32507,97 грн за видатковою накладною № 3292 від 10.05.2016, видаткові накладні № 3726 від 25.05.2016 на суму 29510,80 грн, № 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн.

Апелянт стверджує, що позивач помилково при розрахунку заборгованості не врахував здійснену 19.05.2016 згідно платіжного доручення № 151 проплату по накладній № 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн, у зв'язку з чим, вважає що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 62018,77 грн.

Колегія суддів вважає вказане твердження необґрунтованим, оскільки як вбачається з доданого відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків, останній помилково в розрахунок заборгованості за Договором не включає видаткову накладну № 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн, хоча й стверджує, що оплата 19.05.2016 на суму 2492,03 грн була проведена саме за цією накладною, відтак відповідачем в суму заборгованості включено лише дві спірні накладні (№ 3292 від 10.05.2016 на суму 91660,80 грн, № 3726 від 25.05.2016 на суму 29510,80 грн), замість трьох (№ 4621 від 29.06.2016 на суму 2492,03 грн), у зв'язку з чим, і виникли розбіжності у розрахунках сторін.

Також з наданого відповідачем платіжного доручення № 151 від 19.05.2016 на суму 2492,03 грн з призначенням платежу "оплата за товар згідно рах № 4372 від 16.05.2016" неможливо встановити згідно якої саме накладної була проплата, оскільки в платіжному документі є посилання не на накладну, а на рахунок на оплату, який до суду не наданий, відтак, твердження відповідача стосовно оплати саме видаткової накладної № 4621 від 29.06.2016 є не доведеним та не обґрунтованим.

Також позивач при розрахунку заборгованості за Договором, який наявний в матеріалах справи, врахував оплату здійснену відповідачем 19.05.2016 на суму 2492,03 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 64510,80 грн., що відповідачем належним чином не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати Товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 13483,26 грн пені за період з 10.06.2016 по 30.01.2017, 6183,18 грн 5 % штрафу на підставі п. 10.2 - 10.3 Договору, 2052,68 грн 3 % річних та 8641,69 грн інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 10.06.2016 по 05.05.2017.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 10.2 Договору за порушення строків оплати Товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін Товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 13483,26 грн.

Згідно п. 10.3 Договору, у випадку порушення (невиконання або неповного виконання) Покупцем зобов'язання щодо сплати Товару на строк не більше, ніж 60 календарних днів з моменту поставки Товару, Покупець сплачує Постачальнику окрім пені, передбаченої п. 10.2 Договору, штраф у розмірі 5 % від загальної вартості партії Товару, оплата якої прострочена (неоплачена або оплачена не в повному обсязі).

Як вбачається з п. 10.3 Договору, у позивача виникає право на нарахування відповідачу штрафу у разі прострочення останнім оплати Товару на строк більше 60 календарних днів з моменту поставки Товару в розмірі 5 % від суми вартості Товару оплата якої прострочена. Тобто, оскільки перша спірна поставка Товару, яка відбулась 10.05.2016 на суму 91660,80 грн сплачувалась, в т.ч. протягом передбачених 60 календарних днів, станом на 10.07.2017 (61 календарний день з моменту поставки даної партії Товару) неоплаченою залишилась сума в розмірі 84168,77 грн (19.05.2016 оплата на суму 2492,03 грн, 29.06.2016 на суму 5000,00 грн).

Таким чином, позивач помилково 5 % штрафу за накладною № 3292 від 10.05.2016 нараховує від суму поставки 91660,80 грн, оскільки, простроченою станом на 61 календарний день з моменту поставки даної партії Товару була сума в розмірі 84168,77 грн.

Решта спірних накладних залишились неоплаченими, відтак нарахування 5 % штрафу від суми відповідних поставок є правомірними та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 % штрафу в розмірі 5808,58 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 8641,69 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2017 у справі № 911/1794/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Смаку (Україна)" - без задоволення.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Смаку (Україна)" на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2017 у справі № 911/1794/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2017 у справі № 911/1794/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1794/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов