Постанова

від 24.03.2010 по справі 1323/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24.03.2010р. справа №2а-1323/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -ОСОБА_1 при секретарі судового засідання - ОСОБА_2, за участю представників : позивача -ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача -ОСОБА_5,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова проскасування податкових повідомлень-рішень , - в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Атекс звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому (з урахуванням доповнень) просив скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 18.09.2009р. №0003132305/0, від 12.01.2010р. №0003132305/1, від 16.02.2010р. №0003132305/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що не порушував вимог законів при обчисленні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податкові накладні включав до складу податкового кредиту з ПДВ в тому періоді, коли такі податкові накладні були отримані від контрагентів. Оскільки від дати складання податкових накладних до дати їх включення до складу податкового кредиту не минуло 1095 днів, то підстав для самостійного визначення податковим органом суми ПДВ в розмірі 183.909,00грн. не має. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги поданого позову, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що платник ПДВ має право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку за податковими накладними, що були складені в попередніх звітних податкових періодах, лише за умови подання разом з декларацією скарги на постачальника. Однак, позивач, не отримавши своєчасно від своїх контрагентів податкових накладних, свого обов'язку по подачі скарг до податкового органу не виконав, скарг до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова не подавав. Оскільки податковий кредит є категорією, що визначається виключно за звітний податковий період, без перенесення результатів на наступні звітні податкові періоди, то ТОВ Атекс , формуючи податковий кредит за рахунок податкових накладних, які були складені в попередніх звітних податкових періодах, припустився порушень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість . В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Атекс пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.144 т.1), на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

З 25.08.2009р. по 07.09.2009р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Атекс (ідентифікаційний код - 32135041) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р

Результати перевірки оформлені актом від 10.09.2009р. №4768/2305/32135041.

18.09.2009р. ДПІ з посиланням на даний акт було прийнято податкове повідомлення -рішення №0003132305/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 275.863,50грн. (основний платіж - 183.909,00грн.; штраф - 91.954,50грн.).

Відносно названого податкового повідомлення -рішення позивачем була розпочата встановлена ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами процедура оскарження рішень податкових органів. За наслідками застосування цієї процедури податкове зобов'язання, визначене первісним податковим повідомленням-рішенням, було залишено без змін, у зв'язку з чим ДПІ з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання було сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення -рішення від 12.01.2010р. №0003132305/1, від 16.02.2010р. №0003132305/2.

Як з'ясовано судовим розглядом, юридичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач указав п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ , а фактичною підставою слугував відображений в акті від 10.09.2009р. №4768/2305/32135041 висновок ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про завищення ТОВ Атекс податкового кредиту з ПДВ на 183.909,00грн., а саме: включення до складу податкового кредиту березня 2008р., травня 2008р.-липня 2008р.,липня 2007р.. серпня 2007р., жовтня 2007р.-грудня 2007р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ , де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України Про ПДВ , суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб'єкта права -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного ст.3 Закону України Про ПДВ .

Тому з огляду на приписи ст.3 Закону України Про систему оподаткування , де вказано, що одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обов'язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об'єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, яка є об'єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, в якій він бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ , в силу яких в разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ законодавцем зазначено про наявність у платника податків саме права на подання скарги, а не обов'язку її подання, то не реалізація цього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідок втрату права на податковий кредит.

Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору і інші приписи Закону України Про ПДВ , а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд доходить висновку, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.

З пояснень представника відповідача, які узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що проведеною ДПІ перевіркою не виявлено фактів формування ТОВ Атекс податкового кредиту з ПДВ за нікчемними правочинами, за господарськими операціями, які фактично не відбулись, за неналежно складеними податковими накладними, за податковими накладними, які були складені поза межами визначеного ст.5 та ст.15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами строку в 1.095 днів, не виявлено фактів подвійного включення одних і тих же податкових накладних до різних звітних податкових періодів з ПДВ.

Оглянувши витребувані від позивача та долучені до справи копії податкових накладних, суд відзначає, що оглянуті податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ . Доказів несумісності зазначених в оглянутих накладних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю ТОВ Атекс відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі таких доказів не виявив.

Отже, в ході судового розгляду не виявлено доказів порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 і п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ у спірних правовідносинах.

Вирішуючи спір в частині викладеного в акті перевірки від 10.09.2009р. №4768/2305/32135041 висновку ДПІ про порушення ТОВ Атекс положень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ , суд наголошує на такому.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Проведений судом аналіз змісту даної норми показав, що її приписи в частині встановлення порядку виконання обов'язку складання податкової накладної спрямовані виключно на врегулювання дій платника податків, який видає податкову накладну.

Наявними у справі копіями податкових накладних підтверджено, що контрагенти позивача виконали обов'язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом.

Приєднані до матеріалів справи копії податкових накладних не мають недоліків, які згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ , ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату означеними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення ТОВ Атекс вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про ПДВ не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

Щодо викладеного в акті перевірки від 10.09.2009р. №4768/2305/32135041 висновку ДПІ про порушення ТОВ Атекс положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , п.11 ст.11 Закону України Про державну податкову службу в Україні , Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом -Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документально оформлених результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих правових актах.

Досліджуючи зміст акту перевірки, суд відмічає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не посилався на відсутність у ТОВ Атекс тих податкових накладних, які були включені даним платником податку до складу податкового кредиту. Копії таких податкових накладних надані позивачем на вимогу суду і долучені до матеріалів справи. Окрім того, суд враховує, що ці податкові накладні надавались позивачем ДПІ і в процедурі адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2009р. №0003132305/0, що спростовує висновок ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про ПДВ .

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обгрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст..3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7 - 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атекс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 18.09.2009р. №0003132305/0, від 12.01.2010р. №0003132305/1, від 16.02.2010р. №0003132305/2 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атекс" (місцезнаходження - 61058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - 32135041) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29.03.2010р.

Суддя Сліденко А.В.